Рішення № 35275327, 08.10.2013, Печенізький районний суд Харківської області

Cправа № 633/290/13-ц

Номер провадження 2/633/101/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 жовтня 2013 року Печенізький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Танасевич О.В.,

при секретарі- Криворучко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області позовну заяву

Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до

ОСОБА_1, ОСОБА_2

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 37 338 гривень 48 копійок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів борг за кредитним договором № 92-054 від 26 серпня 2008 року та договором поруки № 92-054/1 від тієї ж дати в сумі 37338 гривень 48 копійок, зокрема: 15942 гривні 02 копійки заборгованість за кредитом, 11648 гривень 32 копійки заборгованість за відсотками, 2400 гривень штраф за порушення строків сплати відсотків, 1390 гривень 25 копійок пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 2357 гривень 89 копійок пеня за порушення строку сплати кредиту, 3600 гривень щомісячна комісія.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свої позовні вимоги та обґрунтував їх положеннями пунктів 3.5.2., 3.7.1., 6.3., 6.4.Кредитного договору та умовами договору поруки, що відповідають статтям 526, 530, 554, 610, 625, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України.

Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував та просив застосувати до спірних правовідносин трирічний строк позовної давності, який сплив 26 серпня 2013 року, якщо обраховувати з дня кінцевого строку повернення кредитних коштів (а.с. 32). Зазначав, що фактично кредитні кошти позичав для потреб свого батька ОСОБА_3, який через нездатність повернути велику кількість боргів закінчив життя самогубством. Крім того, просив зменшити розмір неустойки, посилаючись на збіг тяжких обставин, зокрема, на скрутне матеріальне становище, перебування на його утриманні двох малолітніх дітей та матері похилого віку, а також на наявність щодо нього зведеного виконавчого провадження зі значним розміром заборгованості (а.с. 33).

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову в частині солідарного стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої заперечення несправедливістю стягнення з нього зазначеної заборгованості, оскільки цей борг має повертати сімя ОСОБА_1, яка фактично і отримувала грошові кошти.

У звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до частини 2 статті 197 Цивільного процесуального кодексу України, судом не здійснювалось.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

26 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 92-054 (далі за текстом, Кредитний договір), за умовами якого відповідач ОСОБА_1Г отримав кредит у розмірі 20000 гривень, з кінцевим строком повернення 26 серпня 2010 року (а.с. 4-5).

Відповідно до пункту 3.2. Кредитного договору цільовим призначенням кредиту, наданого відповідачу ОСОБА_1, є споживчі потреби, а згідно пункту 3.5.1. цього ж Договору визначено відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 26 % річних.

За умови невиконання договірних зобовязань, зокрема, порушення строків погашення кредиту, на підставі пункту 6.3. Кредитного договору банк має право стягнути з позичальника пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за Кредитним договором у повному обсязі.

Згідно пункту 6.4. Кредитного договору у разі порушення перший та другий рази сплати відсотків за Кредитом на строк до двох днів, відповідач ОСОБА_1 сплачує за таке порушення штраф у розмірі 100 гривень за кожний факт порушення строку сплати процентів. У разі якщо відповідачем ОСОБА_1порушено строк сплати відсотків три і більше разів, розмір штрафу, який вказано вище, збільшується у два рази. При несплаті процентів на строк більше двох днів, позивач має право стягнути з відповідача ОСОБА_1 пеню, починаючи з третього дня прострочки за кожний день прострочки. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з третього дня прострочки і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За умовами договору поруки № 92-054/1 від 26 серпня 2008 року ОСОБА_2 взяв на себе солідарне зобовязання перед позивачем відповідати по зобовязанням відповідача ОСОБА_1, які виникли на підставі Кредитного договору.

Відповідно до довідки № 658 ОСОБА_4, яка є матірю позивача ОСОБА_1, за станом здоровя потребує стаціонарного лікування (а.с. 34, 65). За відомостями ВДВС Печенізького районного управління юстиції Харківської області, наведеними в довідці № 2759/06-20 від 2 жовтня 2013 року, в провадженні цієї установи перебувають провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання двох малолітніх дітей та трьох боргів на загальну суму 76249 гривень 18 копійок (а.с. 35, 36, 58). Батько позивача ОСОБА_3 помер 11 грудня 2011 року (а.с. 37).

Відповідач ОСОБА_2 надав суду постанову про порушення кримінальної справи за його заявою у відношенні ОСОБА_3 за частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України (а.с. 39) та довідки про погашення ним інших кредитів, які, зі слів ОСОБА_2, були отримані ним для ОСОБА_3 (а.с. 40-51).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено принцип обовязковості виконання договору сторонами, а відповідно до положень статті 526 цього ж Кодексу зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу.

На виконання статті 1054 Цивільного кодексу України позивач надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 20000 гривень, що підтверджується заявою на видачу готівки від 26 серпня 2008 року (а.с. 6) та не заперечується останнім.

В порушення вимог статті 1056-1 Цивільного кодексу України відповідачем ОСОБА_1 не виконано зобовязання з повернення кредиту та сплати процентів за Кредитним договором.

Позивачем зазначено та це не заперечується відповідачем ОСОБА_1, що останнім було сплачено в рахунок погашення основного боргу за Кредитним договором 4057 гривень 98 копійок, отже заборгованість за основним зобовязанням складає 15942 гривні 02 копійки.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 сплачено відсотки за користування кредитними коштами та щомісячну комісію за період з серпня 2008 року по лютий 2010 року, зазначені обставини визнані відповідачем та не заперечуються ним.

Пунктом 3.5.1. Кредитного договору встановлено відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 26 % річних, які нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів у році) і підлягають сплаті щомісячно.

Проте, розрахунок заборгованості за відсотками виконаний позивачем, виходячи з розміру 24 % річних (а.с. 13), та відповідна сума зазначена позивачем в позовній заяві як така, що підлягає стягненню (а.с.3). Суд, розглядаючи відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України справу в межах заявлених позовних вимог, вважає заборгованість за відсотками в розмірі 11648 гривень 32 копійки обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню. Розрахунок відсотків проведено судом за наступною формулою: 15942,02 (заборгованість за основним зобовязанням станом на 20 серпня 2010 року) х 24% річних/360 днів х кількість днів в розрахунковому місяці за період з 10 серпня 2010 року по 19 серпня 2013 року.

Суд також вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 2357 гривень 89 копійок за несвоєчасне погашення основного боргу за Кредитним договором та в сумі 1390 гривень 25 копійок за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення згідно пунктів 6.3., 6.4. цього договору та за період з 20 серпня 2012 року по 19 серпня 2013 року, який відповідає вимогам пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Розрахунок пені за несвоєчасне погашення основного боргу проведено судом за наступною формулою: 15942 гривень 02 копійки (сума заборгованості за основним зобовязанням) х подвійну облікову ставку НБУ / 365 днів х відповідну кількість днів прострочення, при цьому за відомостями, які містяться на офіційному веб-сайті Національного Банку України в період з 20 серпня 2012 року по 9 червня 2013 року розмір облікової ставки НБУ складав 7,5 %, а з 10 червня по 19 серпня 2013 року 7 %.

Розрахунок пені за несвоєчасне погашення відсотків проведено судом за наступною формулою: сума заборгованості за відсотками за відповідний місяць х подвійну облікову ставку НБУ / 365 днів х відповідну кількість днів прострочення, при цьому за відомостями, які містяться на офіційному веб-сайті Національного Банку України в період з 20 серпня 2012 року по 9 червня 2013 року розмір облікової ставки НБУ складав 7,5 %, а з 10 червня по 19 серпня 2013 року 7 %.

Відповідно до пункту 3.5.2. Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 був зобовязаний щомісячно сплачувати позивачу комісію за користування кредитними коштами в розмірі 100 гривень. Комісія сплачена відповідачем ОСОБА_1, який не заперечує цього, за період з серпня 2008 року по лютий 2010 року в сумі 1900 гривень. Нарахована та несплачена комісія за період з 20 серпня 2010 року по 19 серпня 2013 року в розмірі 3600 гривень, обчислена із розрахунку 100 гривень х 36 місяців, підлягає стягненню.

Суд також стягує штраф за прострочені відсотки за Кредитним договором, встановлений пунктом 6.4. цього Договору, який складає по 200 гривень за кожен місяць прострочення, що з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 258 Цивільного кодексу України стягується за останній рік та складає 2400 гривень (200 гривень х 12 місяців).

Отже, суд вважає обґрунтованим розмір заборгованості за Кредитним договором, зазначений в позовній заяві як такий, що підлягає стягненню, в загальному розмірі 37338 гривень 48 копійок, зокрема: 15942 гривні 02 копійки заборгованість за кредитом, 11648 гривень 32 копійки заборгованість за відсотками, 2400 гривень 00 копійок штраф за порушення строків сплати відсотків, 1390 гривень 25 копійок пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 2357 гривень 89 копійок пеня за порушення строку сплати кредиту та 3600 гривень щомісячної комісії.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів суми основного зобовязання та інших платежів за Кредитним договором та відмовляє в їх задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 541, частини 1 статті 543 та частини 1 статті 554 Цивільного кодексу України солідарне зобовязання виникає у випадках, встановлених законом, зокрема, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому кредитору законом надається право вимагати виконання солідарного обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Як убачається з пункту 3.1. кредитного договору № 92-054 від 26 серпня 2008 року, строк виконання основного зобовязання визначений датою 25 серпня 2010 року (а.с. 4), а договір поруки № 92-054/1 від 26 серпня 2008 року не містить строку його дії, натомість в пункті 4.2. цього договору поруки визначено, що він є чинним до дати повної сплати позичальником заборгованості та інших платежів відповідно до умов кредитного договору або до сплати поручителем всієї суми заборгованості (а.с.7-8).

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в пункті 24 своєї постанови № від сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобовязання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобовязань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про предявлення ним вимоги на імя поручителя ОСОБА_2 про погашення боргу в межах шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання за кредитним договором № 92-054 від 26 серпня 2008 року, а станом на день звернення до суду з відповідним позовом цей строк сплив.

Вимога № 32/01-10/236 від 13 липня 2010 року (а.с. 9), долучена позивачем до матеріалів справи, була вручена поручителю ОСОБА_2 до спливу кінцевого строку погашення заборгованості за Кредитним договором, тобто до моменту виникнення у позивача права звернення до поручителя з такою вимогою.

За таких обставин, враховуючи те, що в договорі поруки № 92-054/1 від 26 серпня 2008 року не встановлено строк її дії, суд вважає поруку ОСОБА_2 за кредитним договором № 92-054 від 26 серпня 2008 року припиненою в порядку частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України, а позивача таким, що втратив своє право на предявлення поручителю (відповідачу ОСОБА_2М.) вимоги про повернення боргу.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування до спірних правовідносин позовної давності, при цьому виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно статті 253, частини 1 статті 254, статті 257 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності, яка встановлена тривалістю у три роки, з урахуванням того, що строк виконання відповідачем ОСОБА_1 основного зобовязання за Кредитним договором встановлений до 25 серпня 2010 року, розпочався 26 серпня 2010 року та сплив би відповідно 26 серпня 2013 року.

Як убачається з поштового штемпелю на конверті, в якому до канцелярії суду надійшли матеріали позовної заяви, ці документи були здані до установи звязку 23 серпня 2013 року, а тому відповідно до частини 2 статті 255 Цивільного кодексу України вважаються такими, що здані своєчасно.

Доводи ОСОБА_1 щодо необхідності зменшення розміру неустойки у звязку з сукупністю істотних тяжких обставин, суд також відхиляє з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, розмір загальної заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем складає 15942 гривень 02 копійки основного зобовязання та 11648 гривень 32 копійки заборгованість за відсотками, у той час, як розмір неустойки складає 6148 гривень 14 копійок, тобто є значно меншим від розміру збитків.

Оцінивши докази, надані відповідачем ОСОБА_1 в обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру неустойки, зокрема, наявність у ВДВС Печенізького районного управління юстиції Харківської області трьох виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 аліментів та боргів на загальну суму 76249 гривень 18 копійок, перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей та матері похилого віку, яка страждає рядом хронічних захворювань та потребує стороннього догляду, суд вважає їх такими, що мають істотне значення. Разом з тим, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України надає суду право зменшити розмір неустойки за наявності істотних обставин, виключно в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги ПАТ «Банк «Демарк» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором в розмірі 37338 гривень 48 копійок, зокрема: 15942 гривні 02 копійки заборгованість за кредитом, 11648 гривень 32 копійки заборгованість за відсотками, 2400 гривень 00 копійок штраф за порушення строків сплати відсотків, 1390 гривень 25 копійок пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 2357 гривень 89 копійок пеня за порушення строку сплати кредиту та 3600 гривень щомісячної комісії, а в іншій частині позову відмовляє.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 11, 174, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 37 338 гривень 48 копійок, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (рахунок № 290958007 в Банку «Демарк», отримувач Банк «Демарк», код 19357516, МФО 353575) заборгованість за Кредитним договором № 92-054 від 26 серпня 2008 року в сумі 37338 (тридцять сім тисяч триста тридцять вісім) гривень 48 копійок, зокрема: 15942 (пятнадцять тисяч девятсот сорок дві) гривні 02 копійки заборгованість за кредитом, 11648 (одинадцять тисяч шістсот сорок вісім) гривень 32 копійки заборгованість за відсотками, 2400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок штраф за порушення строків сплати відсотків, 1390 (одна тисяча триста девяноста) гривень 25 копійок пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 2357 (дві тисячі триста пятдесят сім) гривень 89 копійок пеня за порушення строку сплати кредиту та 3600 (три тисячі шістсот) гривень щомісячної комісії.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (рахунок № 290958007 в Банку «Демарк», отримувач Банк «Демарк», код 19357516, МФО 353575)судовий збір в розмірі 373 (триста сімдесят три) гривні 39 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: