Рішення № 35274124, 11.11.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

11.11.2013

Справа № 765/5843/13-ц

провадження № 2/765/2558/13

категорія № 41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 рокуНахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Лемешко А.С.,

при секретарі Сергєєвій О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа: Садове товариство "Здоров'я" про усунення перешкод в користуванні власністю, зобовязання до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, зобовязання до вчинення певних дій. Вимоги мотивовані тим, що позивачка є власником земельної ділянки № 12 площею 0,0645 га що розташована в СТ "Здоров'я", однак вільно реалізовувати своє право власності вона позбавлена можливості, оскільки у садовому будинку, який розташований на спірній земельній ділянці проживає ОСОБА_2, яка перешкоджає їй користуватись зазначеною земельною ділянкою та садовим будинком, що на думку позивача порушує її права.

У судовому засіданні представник позивачка підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити посилаючись на обставини, що викладені в позові.

Відповідач та її представник у судовому засіданні позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що позивачка неправомірно набула право власності на спірну земельну ділянку.

Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачці, ОСОБА_4 як члену СТ "Здоров'я" була виділена у користування земельна ділянка № 12 площею 0,0645 га, яка в подальшому була передана їй у власність шляхом безоплатної приватизації на підставі Рішення Нахімовської районної в м. Севастополі Ради № С46-22/3673 від 27.08.2010 р. про що свідчить свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку від 31.07.2013 р.

Відповідно до положень ст.ст. 316,317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст. 328 ЦК України).

Посилання відповідачки та її представника на те, що ОСОБА_4 набула право власності на спірну земельну ділянку протиправно не може біти прийнято до уваги судом, оскільки є безпідставним та спростовується матеріалами справи.

Так, раніше спірна земельна ділянка перебувала у користуванні брата позивачки, ОСОБА_5, який знаходився у стосунках з відповідачкою ОСОБА_2 Після його смерті, зазначена земельна ділянка була передана у користування ОСОБА_4 відповідно до рішення загальних зборів СТ "Здоров'я" про що свідчить протокол № 29 від 06.09.2009 р. про що було відомо відповідачці.

У зв'язку з тим, що у відповідачки з ОСОБА_5 народилась спільна дитина,ОСОБА_6 вона вважала, що після його смерті спірна земельна ділянка перейде у якості спадщини до нього, тому користувалась нею і користується до теперішнього часу.

Як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка за життя ОСОБА_5 не була ним приватизована, тому вона не могла увійти до складу спадкового майна, у зв'язку з чим на думку суду відповідачка без достатніх правових підстав користується спірною земельною ділянкою.

Конституцією (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17.07.97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який визначає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, суд приходить до висновку, що користування відповідачкою спірною земельною ділянкою порушує права ОСОБА_4, щодо користування та розпорядження своєю власністю.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачка на законних підставах набула право власності на спірну земельну ділянку, тому має право вільно володіти, користуватись та розпоряджатись нею, однак оскільки відповідачка перешкоджає їй у цьому, то на думку суду ці перешкоди підлягають усуненню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою знайшли своє підтвердження в процесі розгляду справи, тому підлягають задоволенню.

Щодо вимог про усунення перешкод у користуванні садовим будинком на думку суду вони не можуть бути задоволені, оскільки зазначений об'єкт нерухомості не введений до експлуатації та право власності на нього ні за ким не зареєстровано, тому воно не може бути й порушено.

Стосовно вимог позивачки щодо зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди у майбутньому, суд також знаходить їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки суд може захистити порушене, невизнане або оспорюванне право, тому захист права на майбутнє суперечитиме діючому законодавству

На підставі викладеного, керуючись ст. 119, 125, 126, 152 Земельного Кодексу України, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 30, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_4 перешкоди в користуванні земельною ділянкою №12 площею 0,0645 га для ведення індивідуального садівництва в межах СТ "Здоров'я", зобовязавши ОСОБА_2 звільнити вказану земельну ділянку.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 114,70 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя:/підпис/ ОСОБА_7

Згідно з оригіналом:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя А.С. ОСОБА_7