Ухвала суду № 35273352, 18.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2013р.

Справа № 9104/26209/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Хобор Р.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Трускавець, м.Трускавець Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2010р. у справі №2а-3314/10/1370

за позовом Державної податкової інспекції у м.Трускавець, м.Трускавець Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс “Ріксос-Прикарпаття”, м.Трускавець Львівської області

про продовження терміну застосування арешту активів, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2010р. Державна податкова інспекція у м.Трускавець Львівської області звернулась до суду з адміністративним позовом про продовження умовного адміністративного арешту активів, застосованого до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс “Ріксос-Прикарпаття”.

В обґрунтування позовних вимог Державна податкова інспекція у м.Трускавець Львівської області зазначила, що підставою для застосування адміністративного арешту стали матеріали про недопущення до проведення позапланової виїзної документальної перевірки, зокрема, те, що 12.04.2010р. працівники Державної податкової інспекції у м.Трускавець Львівської області, які прибули за адресою: м.Трускавець, вул.Городище, 8 для проведення вищезазначеної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс “Ріксос-Прикарпаття” з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЦ “Абажур” за період з 05.11.2008р. по 01.01.2010р., склали Акт про відмову від допуску до перевірки від 12.04.2010р. за №3/23-0/34358195. Позивач також вказує на те, що платник податків відмовився від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, а звільнення активів з-під адміністративного арешту призведе до їх зникнення або знищення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2010р. у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Зазначена постанова мотивована тим, що позивачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту існування загрози знищення або зникнення активів відповідача, які у подальшому можуть унеможливити забезпечення погашення податкового боргу. Крім того вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими також і тому, що у відповідача відсутній податковий борг.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, Державною податковою інспекцією у м.Трускавець Львівської області подано до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, з проханням скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувану постанову слід скасувати.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, тому колегія суддів, керуючись вимогами ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням про застосування адміністративного арешту активів платника податків, прийнятим начальником ДПІ у м.Трускавець Львівської області 15.04.2010р. о 15год. 10хв., до відповідача застосовано умовний адміністративний арешт активів що перебувають (розміщені, зберігаються) у м.Трускавець, вул.Городище, буд.8.

Відповідно до вказаного Рішення, підставою його винесення є відмова платника податків від допуску до проведення перевірки, яка підтверджується складеним актом “Про відмову від допуску до перевірки ТзОВ “ДЛРКК “Ріксос-Прикарпаття” від 12.04.2010р. №3/23-0/34358195.

Факт відмови від допуску до проведення перевірки сторони визнають.

Оцінюючи спірні правовідносини та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду виходить із наступного:

У відповідності до вимог п.п.9.1.1 п.9.1 ст.9 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181 від 21.12.2000р., у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі – Закон №2181), адміністративний арешт активів платника податків (далі-арешт активів) є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Арешт у відповідності до п.п.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону №2181, може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення курівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, за винятком випадків, коли власника заарештованих активів не встановлено (не виявлено), - у цьому випадку такі активи перебувають під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законодавством для визнання їх безхазяйними, або у разі коли такі активи є такими, що швидко псуються, - протягом граничного строку, визначеного законодавством, після якого вони підлягають продажу за процедурою, встановленою статтею 10 цього Закону.

Згідно з підпунктом “г” підпункту 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону №2181, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, ваго касових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону №2181, керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення. Строки, визначені цим підпунктом, не включають години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку законодавством передбачено обов’язкову умову продовження строку адміністративного арешту, а саме існування реальної загрози знищення або зникнення активів платника податків.

Відповідно до вимог ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із вимогами ч.1 ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмету доказування.

При цьому, відповідно до вимог ч.4 цієї статті, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Обов’язок доказування, встановлений у ст.71 КАС України, полягає у тому, що відповідно до вимог ч.1 цієї статті кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту існування загрози знищення або зникнення активів платника податків, які у подальшому унеможливлять забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Також позивачем не надано доказів того, що на момент пред’явлення позову у відповідача існував податковий борг.

Із врахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Трускавець, м.Трускавець Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2010р. у справі №2а-3314/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у м.Трускавець, м.Трускавець Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс “Ріксос-Прикарпаття”, м.Трускавець Львівської області про продовження терміну застосування арешту активів, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.04.2010р. у справі №2а-3314/10/1370 за позовом Державної податкової інспекції у м.Трускавець, м.Трускавець Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Діагностичний лікувально-реабілітаційний курортний комплекс “Ріксос-Прикарпаття”, м.Трускавець Львівської області про продовження терміну застосування арешту активів, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя Р.Б. Хобор