Постанова № 35273206, 14.11.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/2504/13-a

14 листопада 2013 року

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

судді Баранюка А.З.

при секретарі судового засідання Дудар М.В.,

за участю:

представника позивача - Ткачук М.П.,

представника відповідача - Дупіряк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу

за адміністративним позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області

до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання» «Текстерно»

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області, надалі позивач, звернулась до суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання» «Текстерно», надалі відповідач, про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами, на загальну суму 904857,19 грн., який виник у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань по земельному податку з юридичних осіб.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надавши пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила в задоволенні позову відмовити з підстав наведених у запереченні та пояснила, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу тільки на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, однак ТОДПІ не надіслала та не вручила ВАТ «Текстерно» податкової вимоги.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільське об'єднання» «Текстерно» зареєстроване органами державної реєстрації, як юридична особа та знаходиться на обліку в Тернопільській об'єднаній державній податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області як платник податків і відповідно до ст. 67 Конституції України, пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України на нього покладений обов'язок сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з п.п. 14.1.147. п 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пункт 287.3. ст. 287 ПК України визначає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 54.5 ст. 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

В порушення вказаних вище норм відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгоджені суми грошових зобов'язань, що призвело до виникнення заборгованості перед бюджетом.

Згідно розрахунку суми позовних вимог за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами по земельному податку з юридичних осіб в сумі 904857,19 грн.

Заборгованість по земельному податку виникла у зв'язку з несплатою узгоджених податкових зобов'язань нарахованих згідно декларацій з плати за землю № 9001172649 від 24.01.2012р., № 9007502804 від 18.02.2013р., 9007502804 від 18.02.2013р., № 9007502804 від 18.02.2013р., № 9007502804 від 18.02.2013р., № 9007502804 від 18.02.2013р., №9007502804 від 18.02.2013р., № 9007502804 від 18.02.2013р., № 9007502804 від 18.02.2013р.

Сума заборгованості відповідачем не заперечувалася, при цьому представник відповідача заперечила законність стягнення заборгованості у зв'язку із ненадсиланням відповідачу податкової вимоги у порядку передбаченому Податковим кодексом України.

В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що зазначені податкові вимоги не повинні братися до уваги судом в силу вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" (далі - Закон № 2343-ХІІ).

Висновок щодо недісності податкових вимог, на думку представника відповідача, також підтверджується і постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі № 122239/11/9104 (а.с. 28-29), яка набрала законної сили, оскільки у податкового органу не виникло права на стягнення боргу.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення податкового боргу у зв'язку із недослідженням судом першої інстанції підстав виникнення у податкового органу права на таке стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надіслано відповідачу, а відповідачем отримано першу податкову вимогу № 1/4 від 08 жовтня 2001 року та другу податкову вимогу №2/529 від 08 листопада 2001 року з часу прийняття яких податковий борг платника не переривався (а.с.9). Вказані вимоги не призвели до погашення податкового боргу та в установленому порядку не оскаржені.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11 червня 2003 року у справі № 1/Б-294 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ (в редакції від 15 травня 2003 року, що була чинна на момент порушення провадження у справі про банкрутство) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Частиною 7 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ (в редакції від 15 травня 2003 року) передбачалося, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Аналогічні норми передбачені у ст. 19 Закону № 2343-ХІІ у чинній на момент розгляду справи редакції.

Разом з тим, відповідно до пп. 6.3.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-III) (в редакції від 15 травня 2003 року, що була чинна на момент порушення провадження у справі про банкрутство) у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.

Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Також суд звертає увагу на те, що пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону № 2181-III не передбачав такої підстави для відкликання податкової вимоги, як порушення щодо платника податків провадження у справі про банкрутство.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, законодавство, що діяло на момент порушення щодо відповідача провадження у справі про банкрутство не пов'язувало з таким провадженням відкликання чи припинення дії податкової вимоги. Не передбачено такого і чинним законодавством України.

Крім цього, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України відображену в постанові від 05 грудня 2011 року у справі № 21-348а11 за позовом відкритого акціонерного товариства «Тернопільське обєднання «Текстерно» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

З матерівалів цієї справи вбачається, що податковий орган проводив стягнення з відповідача заборгованості після порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство не надсилаючи нових податкових вимог.

Так, відмовляючи відкритому акціонерному товариству «Тернопільське обєднання «Текстерно» в заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції, Верховний Суд України зазначив, що системний аналіз змісту вищезазначених норм права (Закону № 2343-ХІІ та Закону № 2181-III) свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

При цьому, Верховний Суд України не заперечив дійсності податкових вимог № 1/4 від 08 жовтня 2001 року та №2/529 від 08 листопада 2001 року з підстав порушення щодо відповідача провадження у справі про банкрутство після їх надсилання, а також не пов'язував стягнення поточної заборгованості, що виникла після порушення проваджеення у справі про банкрутство, з необхідністю прийняття нової податкової вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з норм статті 95 ПК України податкова заборгованість платників податків стягується органами державної податкової служби на підставі рішення суду шляхом: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; реалізації майна платника податків, що перебуває у податковій заставі; стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків. При цьому, право на звернення з позовом про стягнення податкового боргу з платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 102.4 ст. 102 ПК України податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

В ч. 1 п. 95.3. ст. 95 ПК України зазначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4. ст. 95 ПК України передбачено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Відповідно до п.п. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1244 затверджено Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Пункт 2 зазначеного Порядку передбачає, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки.

В судовому засіданні доведено, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгодженні суми податкових зобов'язань, що призвело до виникнення податкового боргу станом на час розгляду справи на загальну суму 904857,19 грн., а тому даний податковий борг підлягає до стягнення в судовому порядку, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання» «Текстерно» (46010, вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 00306650) шляхом стягнення коштів з рахунків у обслуговуючих банках та за рахунок готівки заборгованість по земельному податку в сумі 904857 (дев'ятсот чотири тисячі вісімсот п'ятдесят сім) грн. 19 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд у порядок і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.11.2012 року.

Суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.