Постанова № 35272809, 13.11.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/14793/13-а

2-а/357/460/13

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Бондаренко О. В. ,

при секретарі - Коляда С. М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні залі суду № 4 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради, про оскарження дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом 16.10.2013 року мотивуючи тим, що 01.10.2013 року подав до Білоцерківської міської ради запит на надання інформації, в яком упросив відповідно до ст.34 Конституції України, ст.5 Закону України «Про інформацію», згідно ст.ст. 3,4.6,20 закону України «Про доступ до публічної інформації», ст.160 Земельного Кодексу України, для звернення до суду надати копії належним чином оформлених документів: Рішення міської Ради від 12 квітня 2012 року № 544-24-УІ та пункт 53 додаток 1 до рішення міської ради № 544-24-УІ від 12 квітня 2012 року про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам; Копії листів міськради за №№ У-0263 від 24.02.2011 року, У-2025 від 26.08.2011 року, № 1- 16-886 від 12.03.2012 року; витяг з протоколу засідання постійної комісії з питань ефективного використання всіх форм власності № 74 від 23.11.2012р., яким комісія рекомендує ОСОБА_3 погодити межу земельної ділянки АДРЕСА_1 без підпису-погодження суміжного землекористувача гр. ОСОБА_1, власника домоволодіння АДРЕСА_2; Рішення міської Ради від 28.02.2013 року за № 906-39-УІ , щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та пункт 100 додаток 1 до рішення міської ради від 28.02.2013 року за № 906-39-УІ, яким гр. ОСОБА_3 надан дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0.0433 кв.м.; Витяг з протоколу засідання постійної комісії з питань ефективного використання всіх форм власності, яким комісія рекомендує ОСОБА_5 погодити межу земельної ділянки АДРЕСА_1 без підпису-погодження суміжного землекористувача гр. ОСОБА_1, власника домоволодіння АДРЕСА_2, і землевласниці ОСОБА_6, власниці домоволодіння АДРЕСА_3; Рішення міської Ради з додатком щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким гр. ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0409 кв.м. Цими рішенням, всупереч вимог Закону, легалізовано правопорушення, пов'язане із самовільним захопленням ОСОБА_3 та ОСОБА_5 частин суміжних сусідніх земельних ділянок по самовільно на свій розсуд встановленим парканам, обдарованих відповідно по 0,03 га - 1/2 садиби від 0,06 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 07.10.2013 року листом С-1875 від 04.10.2013 року виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради за підписом заступника міського голови В.І. Сокола, з внесеними згідно додатка 2 - «переліку інформації, що підлягає оприлюдненню в друкованих засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті міської ради» до рішення виконавчого комітету від 24.05.2011 року№ 242»Про організацію у міській раді та її виконавчому комітеті роботи щодо доступу до публічної інформації» фаміліями відповідних службових осіб ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 йому відмовлено в наданні даних копій, лише надано копію листа від 12.03.2012 року № 1-16-886, мотивуючи тим, що без згоди особи надавати інформацію яка стосується даної особи не допускається. Позивач вважає, що інформація про передачу земельних ділянок з комунальної власності у приватну власність є інформацією про розпорядження комунальним майном і не може бути обмежена в доступі, тому він просить визнати протиправним ненадання інформації на запит від 01.10.2013 року реєстраційний № 1875 про розпорядження комунальним майном, а саме копій рішень Білоцерківської міської ради про передачу земельних ділянок з комунальної власності у приватну власність громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та зобов'язати відповідача надати повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту за № 1875 від 01.10.2013 року, а саме копії: Рішення міської Ради від 12 квітня 2012 року № 544-24-VI та додаток 1 пункт 53 до рішення міської ради № 544-24-VI від 12 квітня 2012 року про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки громадянам; Копії листів міськради за №№ У-0263 від 24.02.2011 року, У-2025 від 26.08.2011 року, № 1- 16-886 від 12.03.2012 року; Витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань ефективного використання всіх форм власності № 74 від 23.11.2012р; Рішення міської Ради від 28.02.2013 року за № 906-39-VI та додаток 1 пункт 100 до рішення міської ради від 28.02.2013року за № 906-39-VI, щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки; Витягу з протоколу засідання постійної комісії з питань ефективного використання всіх форм власності, яким комісія рекомендує ОСОБА_13 погодити межу земельної ділянки АДРЕСА_1 без підпису-погодження суміжного землекористувача гр. ОСОБА_1, власника домоволодіння АДРЕСА_2, і землевласниці ОСОБА_6, власниці домоволодіння АДРЕСА_3; Рішення міської Ради з додатком щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким гр. ОСОБА_13 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0409 кв.м. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що дані документи йому порядні в зв'язку з тим, що його сусіди приватизували земельні ділянки, а його земельна ділянка не приватизована, він не згоден з генеральним планом відведення земельних ділянок сусідам. З державного реєстру він дізнався що його сусіди захопили частину його земельної ділянки, яка була наділена ще його діду,а потім передана батьку та йому. Дані документи потрібні для подачі позову про вирішення земельного спору з сусідами.

Представник позивача за довіреністю у справі ОСОБА_14 позов підтримала в повному обсязі та пояснила, що її чоловік ОСОБА_1 звернувся до відповідача за наданням інформації щодо прийнятих рішень про надання сусідам у власність земельних ділянок, вони мають намір звернутись до суду з позов про вирішення земельних спорів з сусідами, а відповідач надав лише лист № 1-16 - 886 від 12.03.2012 року, а в решті відмовив.

Представник відповідача Білоцерківської міської ради в судове засідання представника не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили, надали до суду письмові заперечення проти позову.

Суд, заслухавши осіб, які приймають участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація;3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше. Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину. Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, оформленої за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", крім відомостей, зазначених в абзаці другому частини другої статті 12 цього Закону. Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Згідно ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», кожна особа має право:1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом

Відповідно до ст.11 Закону України «Про інформацію», інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

В рішенні Конституційного суду України від 20.01.2012 року № 2- рп /2012 зазначено, що відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 року № 2297-VI (далі - Закон № 2297); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ зі змінами (далі - Закон № 2657); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939).

Таким чином, лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).

Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частини перша, друга статті 21 Закону № 2657).

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону № 2657). Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані. Положення частини другої статті 32 Основного Закону України передбачають вичерпні підстави можливого правомірного втручання в особисте та сімейне життя особи (в тому числі й тієї, яка займає посаду, пов'язану з функціями держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї). Такими підставами є: згода особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно неї, а також, у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Судом встановлено, що запитувана позивачем інформація стосується громадян ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, згоди даних осіб на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно них у Білоцерківській міській раді не має, позивач в порядку визначеному законом рішення суду щодо витребування такої інформації не надавав.

Також судом встановлено, що згідно витягу з протоколу постійної комісії з питань ефективного використання земель всіх форм власності від 07.06.2013 року за № 102, постійною комісією рекомендовано винести питання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 570 кв.м. та для ведення садівництва площею 685 кв.м. АДРЕСА_2 на розгляд чергової сесії міської ради. Інших рекомендацій постійна комісія з питань ефективного використання земель всіх форм власності по даному питанню не приймала. Рішень щодо зменшення земельної ділянки гр.. ОСОБА_1 АДРЕСА_2 не приймала. ( а.с.17,18).

Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним доказам в їх сукупності , суд приходить до висновку, що Білоцерківська міська рада надаючи відповідь № С-1875 від 04.10.2013 року на інформаційний запит ОСОБА_1 від 30.09.2013 року діяла в межах своїх повноважень та відповідно до Конституції України, Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Керуючись ст.ст. 19,32,41 Конституції України, ст.11 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 1,6, 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», Рішенням Конституційного суду України від 20.01.2012 року № 2- рп /2012, Рішенням Конституційного суду України від 30.10.1997 року № vd971030 vn50зп, ст.ст. 6, 9, 11, 17, 18, 158-163, 167, 185, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради, про оскарження дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київської апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. В. Бондаренко