Ухвала суду № 35272490, 06.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/2390/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Орловецька" до Корсунь - Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року адміністративний позов ТОВ "Птахофабрика Орловецька" задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0000132212 та №000017212.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлення-рішення є акт № 317/22-009/34567533 від 12.06.2013 р. позапланової виїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 р. по 31.12.2011р., в якому зафіксовані порушення п п. 209.6, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 15 Кодексу №2755-VI в результаті чого занижено податок на додану вартість усього у сумі 146 298 грн.; п. 209.6, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 15 Податкового кодексу України у результаті чого завищено податок на додану вартість, що залишається в розпорядження сільськогосподарського підприємства у сумі 259 652 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з неправомірним використанням позивачем у господарській діяльності земельні ділянки, термін дії договорів оренди на які закінчені. Операції по реалізації продукції вирощеної на землях Городищенського району села Орловець, які використовувалися на умовах оренди без обов'язкової державної реєстрації повинні відображатися в податкових деклараціях по розрахунках з бюджетом та до яких застосовується спеціальний режим оподаткування.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

З 09.02.2009 року ТОВ «Птахофабрика Орловецька» зареєстровано у податковій інспекції як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість.

ТОВ «Птахофабрика Орловецька» подано податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2011р., з якого вбачається, що площа земель сільськогосподарського призначення становить 1 197, 2113 га та 1 151,4980 га .

Зазначений розрахунок прийнято відповідачем 31.01.2011р., про що свідчить штамп «отримано» та підпис уповноваженої особи.

20.02.2012р. позивачем подано податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2012р., з якого вбачається, що площа земель сільськогосподарського призначення становить 1029,03 га

Зазначену податкову декларацію прийнято відповідачем 20.02.2012р., про що свідчить штамп «отримано» та підпис уповноваженої особи.

Позивачем надано договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення орендодавцями яких виступають фізичні особи, а орендарем ТОВ «Птахофабрика Орловецька», що зареєстровано у Черкаській регіональній філії ДП «Центру ДЗК» Городищенського району та вчинено запис.

Предметом усіх договорів є те, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Орловецької сільської ради Городищенського району Черкаської області.

Строк дії зазначених догорів становить 5 років.

Судом першої інстанції встановлено, що договори зареєстровані у різні періоди. Зокрема, з'ясовано, що частину договорів зареєстровано: у період з листопада 2006р. по грудень 2006р., у період з липня 2007р. по листопад 2007р., у період з лютого 2008р. по липень 2008р.

На підтвердження факту виплати орендодавцям сум орендної плати позивачем надано платіжні відомості.

Даючи правову оцінку діям відповідача, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Приписами п. 209.1 ст.209 ПКУ визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Пункт 209.6 цієї статті зазначає, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п.209.2 ст.209 ПКУ згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.187.1. ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.302.1. ст.302 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Згідно п. 209.11 ст. 209 ПК України, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Системний аналіз вищезазначених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством.

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України відповідно підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в грудні 2006 року було зареєстровано договори оренди земельних ділянок (паїв) на загальну площу 707 га, термін дії яких закінчився в грудні 2011 року. На даних полях були посіви пшениці озимої на площі 524 га, яка сіялась в серпні - вересня 2011 року, у період, коли договори діяли та мали державну реєстрацію.

Оскільки ні один із Орендодавців не подав заяву про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця, то позивачем на залишку обробленої землі ( яка була зорана і оброблена у 2011 році) було посіяно сою на площі 183 га.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача, крім того відсутні факти придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Вищий адміністративний суд України у інформаційному листі № 2614/12/13-12 від 28.12.12 р. звернув увагу на те, що враховуючи пріоритетність застосування норм ПК України перед нормам інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку (слід розуміти і ПДВ).

Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Водночас, податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку у юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV ПК України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що встановлена у законодавчих нормах вимога щодо виробництва сільськогосподарських товарів на власних або орендованих основних фондах передбачає фактичне використання платником таких фондів для виготовлення сільськогосподарської продукції та має на меті виключити з кола суб'єктів вказаного режиму оподаткування осіб, які не є безпосередніми виробниками сільгосппродукції. Однак наведене положення ПК України не дає підстави для висновку про запровадження законодавцем такої додаткової умови перебування на спеціальному режимі, як дотримання платником порядку оформлення права користування земельною ділянкою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту і в порушення ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

В С Т А Н О В И В:

Керуючись ст.ст. 41, 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Корсунь-Шевченківської міжрайонної державної податкової інспекції Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.11.13

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.