Рішення № 35272279, 13.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р.Справа № 922/4196/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Попович І.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Зевс", м. Донецьк до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків про стягнення коштів за участю сторін:

Представник позивача - Зюлковська С.В. (дов. № 09/0641 від 07.12.2012р.).

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Зевс" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача 27 417,86 грн. основного боргу, пеню в сумі 1 193,45 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 194,94 грн., 3% річних в сумі 262,58 грн., посилаючись на укладення між сторонами договору поставки напоїв №ХА-1386 від 23.05.2007 року, на підставі якого у період з квітня по травень 2013 року відповідач отримав від позивача товар по видатковим накладним №13ХХЛ06808 від 27.04.2013 року, №13ХХЛ07231 від 08.05.2013 року, №13ХХЛ07561 від 15.05.2013 року, №13ХХЛ07999 від 22.05.2013 року, проте, останній свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару здійснив не в повному обсязі, несплаченою залишилася заборгованість на суму 27 417,86 грн., в зв'язку з чим, вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду від 04.10.2013 року порушено провадження у справі №922/4196/13, розгляд справи призначено на 16.10.2013 року.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2013 року, у зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвали суду щодо надання доказів по справі та неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 30.10.2013 року.

В процесі розгляду справи представник позивача підтримував позовні вимоги, через канцелярію господарського суду надав документи для долучення до матеріалів справи, зокрема, витяг з ЄДРПОУ на відповідача по справі та пояснення щодо правових підстав нарахування пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами по справі.

Як встановлено судом із Витягу ЄДРПОУ на відповідача, здійснену станом на 14.10.2013 року, відносно відповідача по даній справі - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків порушено справу про банкрутство № 5023/3410/13, за судовим рішенням 20.09.2013 року, 28.08.2013 року, 02.09.2013 року.

Згідно інформації діловодства спеціалізованого суду (ДСС) судом з'ясовано, що справа про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 № 5023/3410/13, знаходиться в провадженні судді Дзюби О.А.

Господарським судом було здійснено запит до судді Дзюби О.А. про надання інформації про стан справи № 5023/3410/13 про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

Згідно інформації наданої суддею Дзюбою О.А., судом виявлено, що на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 28.08.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи вищевикладену інформацію, господарський суд зазначає, що оскільки, станом на час порушення провадження по даній справі та на час винесення відповідного рішення, господарським судом у справі про банкрутство не винесено Постанову про визнання боржника ФОП ОСОБА_2 банкрутом та не відкрито ліквідаційну процедуру, в зв*язку з чим, позивач ПП "Зевс", вимоги якого виникли до порушення провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та введення в дію мораторію, не позбавлений права звернутися до суду за захистом свого порушеного права про стягнення заборгованості в позовному порядку.

Ухвалою господарського суду від 30.10.2013 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 13.11.2013 року.

Представник позивача через канцелярію господарського суду вх.№42170 від 13.11.2013 року надав заяву про зменшення позовних вимог, посилаючись на те, що при подачі позовної заяви позивачем були допущені помилки при нарахуванні штрафних санкцій, що призвело до невірного розрахунку ціни позову. Таким чином, позивач просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 27 417,86 грн. основного боргу, пені в сумі 1 187,72 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 180,95 грн., 3% річних в сумі 261,45 грн.

В судовому засіданні 13.11.2013 року представник позивача підтримує зменшені позовні вимоги, через канцелярію господарського суду за вх. № 42018 від 12.11.2013 р. надав пояснення до позовної заяви.

Представник відповідача в судове засідання 13.11.2013 року не з'явився, документів витребуваних судом не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали господарського суду, яке долучено до матеріалів справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

З*ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасником судового процесу докази, суд встановив наступне.

23.05.2007 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки напоїв № ХА-1386 разом з протоколом розбіжностей.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до договору від 31.12.2008 року, 31.12.2009 року, 30.12.2010року, від 25.12.2012 року, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з умовами договору Приватне підприємство "ЗЕВС" зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором постачати Відповідачу - Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 алкогольні напої партіями відповідно до замовлень останнього, а Відповідач був зобов'язаний приймати і оплачувати такий товар у порядку та на умовах, визначених у Договорі .

Відповідно до п.4.4. Договору, Постачальник здійснює доставку товару в кількості та асортименті відповідно до замовлення-заявки Покупця.

Як зазначає позивач, сторони домовились, що заявки передаються представником Покупця за допомогою телефонного зв'язку в усній формі.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі зазначеного Договору у період з квітня по травень 2013 року Відповідач отримав від Позивача алкогольні напої з урахуванням бою на загальну суму 28 417,86 гривен, що підтверджується видатковими накладними за № 13ХХЛ06808 від 27.04.2013р., №13ХХЛ07231 від 08.05.2013р., №13ХХЛ07561 від 15.05.2013р., №13ХХЛ07999 від 22.05.2013р., які додані до цієї позовної заяви.

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором поставки виконав належним чином у розумінні ст. 599 Цивільного кодексу України, про що свідчать товаросупроводжувальні документи.

Відповідач товар прийняв, що підтверджується підписами сторін на вищеозначених накладних, скріплених печатками обох сторін без зауважень та заперечень.

Видаткові, товарно-транспортні та податкові накладні, якими Позивач обґрунтовує заборгованість Відповідача, містять посилання на спірний правочин, як на підставу їх виставлення (а.с. 34- 59).

З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм ст.664 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, який викладений у новій редакції у Додатковій угоді №1 від 05.07.2007 р. до Договору № ХА-1386 від 23.05.2007р., встановлено, що Відповідач повинен оплачувати отриманий товар на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів з моменту прийняття товару, тобто від дати накладної.

Відповідач в порушення прийнятих на себе за договором поставки зобов'язань вартість отриманого товару сплатив лише частково у сумі 1 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 11.06.2013р. (додається). Залишок боргу не погасив.

Відповідно до п.10.1. договору сторонами передбачено термін дії договору, який набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року (згідно зі змінами викладеними у додаткових угодах до Договору № ХА-1386 від 23.05.2007р., а саме: від 30.12.2007р., 31.12.2008р., 31.12.2009р., 30.12.2010р., 25.12.2012р.).

Окрім цього, 15.07.2013р. відповідачу особисто була вручена претензія № 12/07 від 12.07.2013р. з вимогами виконати свої зобов'язання за договором поставки та сплатити борг, але відповіді на вказану претензію відповідач не надав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач в порушення ст. ст. 526 Цивільного кодексу України та умов договору поставки № ХА-1386 від 23.05.2007р. вартість поставленого позивачем товару в повному обсязі не сплатив, неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 27 417,86 грн., що підтверджує вище переліченими первинними документами та підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період 01.04.2013 року по 11.07.2013 року, які у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України є належними та допустимими доказами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Господарським судом встановлено, що відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки - є господарськими зобов'язаннями, тому відповідно зі ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання поставки.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є поставка продавцем майна.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на момент розгляду справи відповідач заборгованості в розмірі 27 417,86 грн. за отриманий за договором поставки товар не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості, в зв'язку з чим, визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 27 417,86 грн., що в свою чергу є підставою для задоволення позовних вимог.

Щодо заявленої до стягнення пені на суму 1 187,72 грн., господарський суд зазначає на наступне.

30 грудня 2007 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № б/н до Договору № ХА-1386 від 23.05.2007р., відповідно до умов якої п.7.3. викладено у редакції, згідно якої за порушення термінів розрахунків, передбачених п.2.1. договору, Відповідач повинен виплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

Таким чином, на підставі п. 7.3. договору № ХА-1386 від 23.05.2007р. та ст. 611 Цивільного кодексу України у Позивача виникло право нарахувати Відповідачу до стягнення пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов*язань.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд зазначає, що договір поставки №ХА-1386 від 23.05.2007 року укладений сторонами з дотриманням вимог, необхідних для чинності правочину, а тому має обов'язкову силу насамперед для самих сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками, сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Розрахунок пені перевірено судом самостійно та встановлено, що нарахована позивачем пеня відповідає вимогам чинного законодавства, нарахування проведено відповідно до умов договору поставки, з урахуванням часткової проплати в межах 6-ти місяців по кожній видатковій накладній окремо, в зв'язку з чим, суд враховуючи наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленої позивачем продукції, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 1 187,72 грн.

Відповідно до пункту 6.7. Договору поставки № ХА-1386 від 23.05.2007р., який викладений у протоколі узгодження розбіжностей від 23.05.2007р. до Договору поставки напоїв № ХА-1386 від 23.05.2007р. та статті 536 та ч.З ст.692 Цивільного кодексу України, Відповідачу нараховано проценти за користування чужими коштами в розмірі 0,1% від суми несвоєчасно оплачених грошових коштів (суми боргу) за кожен день користування грошовими коштами Позивача.

Отже, враховуючи умови даного пункту договору Позивач нарахував Відповідачу проценти за користування чужими коштами у сумі 3 180,95 грн.

Згідно з вимогами ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розрахунок процентів перевірено судом самостійно та встановлено, що нараховані позивачем проценти відповідають наведеним законодавчим приписам, умовам договору та встановленим фактичним даним щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару в строк, в зв'язку з чим, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача процентів в сумі 3 180,95 грн.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних в сумі 261,45 грн., суд зазначає наступне.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, необхідно зазначити, що оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування позивачем на суму боргу 3% річних та інфляційних нарахувань не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, то такі кошти нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів своєчасної сплати коштів за товар або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 261,45 грн. обґрунтовані, перевірені судом, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1720,50 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 509, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61064, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Зевс" (83102, м. Донецьк, Куйбишевський район, вул. Куйбишева, буд. 73, код 31578034, п/р 26008001000013 у ПАТ КБ "Український фінансовий світ" м. Донецьк, МФО 377777) -27 417,86 грн. основного боргу, пені в сумі 1 187,72 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 3 180,95 грн., 3% річних в сумі 261,45 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.11.2013 р.

Суддя Попович І.М.