Рішення № 35272210, 30.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р.Справа № 922/4095/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова до Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м. Київ , Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради, м. Лозова про визнання недійсним договору за участю представників:

позивача - Радигін Є.С., довіреність б/н від 11.03.2013 р.; після перерви - Радигін Є.С., довіреність б/н від 11.03.2013 р.,

відповідача (Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України") - Ященко Р.Ю., довіреність №14-51 від 22.03.2013 року, після перерви- Букоємський Р.В., довіреність №14-325 від 16.03.12 р.;

відповідача (КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради) - ліквідатор Шапка І.С., після перерви- не з`явився;

третьої особи (Лозівська міська рада Харківської області) - Гайдар І.О., довіреність №б/н від 26.03.2013 року, після перерви- не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

КП "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір №14/6439/12 про переведення боргу від 26.10.12р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.13р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача (Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України") в судовому засіданні 23.10.13р. вказував на той факт, що на момент укладення договору №14/6439/12 від 26.10.2012 р. про переведення боргу він був обізнаний про повноваження керівника Комунального підприємства "Теплоенерго", вважає, що укладений договір про переведення боргу не суперечить ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. До того ж вказує на той факт, що керівник Комунального підприємства "Теплоенерго" не був обмежений в повноваженнях по укладенню договору №14/6439/12 від 26.10.2012 р. про переведення боргу. Вважає посилання у позові на рішення Вищого господарського суду України по господарській справі №12/92/09-16/115/09 безпідставним.

Представник відповідача (КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради) в судовому засіданні 23.10.13р. проти позовних вимог не заперечує та просить суд визнати договір № 14/6439/12 про переведення боргу недійсним.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судовому засіданні 23.10.13р. вказує, що договір був підписаний без попереднього отримання рішення власника майна - Лозівської міської ради Харківської області та фактично направлений на створення передумов для відчудження майна комунальної власності, яке перебуває в господарському віданні підприємства на суму прийнятих ним зобов'язань. Позовні вимоги третя особа підтримує та просить суд задовольнити їх.

В судовому засіданні з 23 жовтня 2013 року до 30 жовтня 2013 року до 11:15 год. оголошувалася перерва.

Представник позивача в судовому засіданні 30.10.13р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача (Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України") в судовому засіданні 30.10.13р. заперечував проти позову в повному обсязі.

Представник відповідача (КП "Теплові мережі" Лозівської міської ради) в судове засідання 30.10.13р. не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи (Лозівська міська рада Харківської області) в судове засідання 30.10.13р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви та заперечення проти неї, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

26.10.2012 року між Комунальним підприємством "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області та Комунальним підприємством "Теплоенерго" був укладений договір № 14/6439/12 про переведення боргу. Цей договір у відповідності до його змісту був погоджений кредитором за зобов'язанням по якому відбулось передання боргу, а саме Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

У відповідності до предмету договору № 14/6439/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. за згодою "Кредитора" "Первісний боржник" переводить на "Нового боржника" свій борг, який виник у "Первісного Боржника", перед "Кредитором" за договором поставки природного газу № 2-Т-БО від 26.01.2012 р., укладеним між "Первісним боржником" та "Кредитором", а "Новий боржник" приймає на себе борг "Первісного боржника" у цьому зобов'язанні та змінює "Первісного боржника" у зобов'язанні. Крім цього, у пунктах 2.1., 3.1. та 3.2. договору № 14/6439/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. вказано:

- сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на "Нового Божника" станом на момент укладання Даного Договору дорівнює 1081564,36 грн.;

- за цим Договором до "Нового боржника" переходять обов'язки "Первісного боржника", щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1. статті 2 цього Договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням "Первісним боржником" своїх зобов'язань за договорами поставки природного газу № 2-Т-БО від 26.01.2012 р.;

- "Новий боржник" зобов'язується перераховувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п. 2.1 статті 2 цього Договору, в порядку та на умовах, визначених договором № 2-Т-БО від 26.01.2012 р.

Також судом встановлено, що 11.07.2011.року Господарським судом Харківської області по справі №5023/5586/11 порушена справа про банкрутство Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради. 31.07.2012року Господарським судом Харківської області по справі №5023/5586/11 Комунальне підприємство "Теплові мережі" Лозівської міської ради визнано банкрутом та розпочата ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено Шапку Інну Сергіївну. В процесі ліквідації Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради укладений договір № 14/6439/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції на момент укладення договору про переведення боргу, ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна (абзац п'ятнадцятий статті1). Наслідки визнання боржника банкрутом визначені у статті 23 цього Закону, якою, зокрема, передбачено, що:

- з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

- укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом ІІІ "Ліквідаційна процедура" цього Закону.

За Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" одночасно з визнанням боржника банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури суд призначає ліквідатора - фізичну особу, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом України порядку (абзац шістнадцятий статті 1 та частина перша статті 24).

Таким чином, ліквідація банкрута та здійснення ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі чітко спрямовані законодавцем на задоволення визнаних судом вимог кредиторів за рахунок продажу майна збанкрутілого суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до суті й мети судової процедури ліквідації банкрута статтею 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено повноваження ліквідатора, який приймає до свого відання майно боржника та вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, формує ліквідаційну масу, реалізує майно банкрута для задоволення включених до реєстру вимог кредиторів у порядку, передбаченому цим Законом, тощо.

У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" окремо не визначене поняття "майно". Тому у визначенні цього поняття потрібно керуватися ст. 190 ЦК України - де під майном потрібно розуміти: окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Положення частини шостої статті 3 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом" зобов'язують арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) при реалізації своїх прав та обов'язків діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

У відповідності до п. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення: про право надання згоди на укладення арбітражним керуючим (ліквідатором) значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; на підготовку та укладення мирової угоди.

Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під значними угодами - є угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди. Сума боргу, яка була передана Комунальним підприємством "Теплові мережі" до Комунального підприємства "Теплоенерго" значно більше одного відсотка балансової вартості активів банкрута, розмір яких вказаний у ухвалі Господарського суду Харківської області по справі № 5023/5586/11 від 02.08.2011 р.

Отже, суд приходить до висновку, що ліквідатору для укладення договору про переведення боргу потрібно отримати рішення (згоду) комітету кредиторів.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції на момент укладення договору про переведення боргу, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Однак, як встановлено судом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не заявлені кредиторські вимоги до КП "Теплові мережі". Таким чином, підписуючи договір про переведення боргу ліквідатор зобов'язувався передати зобов'язання з оплати заборгованості за договором поставки природного газу якої фактично, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в нього не існувало.

Також судом встановлено, що 23.03.2012 року у відповідності до рішення № 597 ХХХ сесії VІ скликання Лозівської міської ради Харківської області було створено Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області зі статутним фондом 7 727 805,35 грн. У відповідності до рішення № 598 ХХХ сесії VІ скликання Лозівської міської ради Харківської області від 23.03.2012 р. було вирішено передати з балансу управління житлово-комунального господарства та будівництва міської ради на баланс в господарське відання комунальному підприємству "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області майно, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Лозова.

24.04.2012 року було зареєстроване Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, що підтверджує статут та довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

30.04.2012 року у відповідності до договору за актом приймання-передачі з балансу управління житлово-комунального господарства та будівництва Лозівської міської ради Харківської області було передане майно, що належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Лозова Харківської області, на баланс у господарське відання Комунальному підприємству "Теплоенерго" залишковою вартістю 7733338,32 грн.

Підпунктом 3.2.2. пункту 3.2. договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області передбачено, що представник власника майна зобов'язаний здійснювати контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за підприємством майна на праві господарського відання шляхом підготовки до прийняття рішень у разі передачі майна або майнових прав, що належать підприємству, в заставу, майнову поруку, укладання договорів про переведення боргу, відступлення права вимоги.

Згідно підпункту 3.4.1. пункту 3.4. договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області вказано, що користувач (КП "Теплоенерго") зобов'язаний використовувати комунальне майно, майнові права та обов'язки відповідно до мети визначеної у преамбулі договору та з урахуванням обмежень, передбачених пп. 3.2.2. п. 3.2. цього Договору.

Пунктом 6.3. статуту Комунального підприємства "Теплоенерго" передбачено, що до компетенції вищого органу управління Підприємства у особі Лозівської міської ради віднесене надання рішення - дозволу на продаж або інше розпорядження будь, яким майном підприємства.

Пунктом 6.4. статуту передбачено, що керівництво поточною господарською діяльністю Підприємства здійснює директор, який призначається на посаду та звільняється розпорядженням Лозівського міського голови. Директор самостійно вирішує всі питання господарської діяльності Підприємства, за винятком тих, що належать до компетенції Лозівської міської ради. З директором Підприємства укладається контракт. В контракті з директором Підприємства визначаються строк найму, права, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених чинним законодавством України, інші умови найму за погодженням сторін.

Пунктом 2.2. контракту з керівником комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради від 9 квітня 2012 року передбачено, що керівнику належать закріплені за ним повноваження і права, які поширюються на підприємство, передбачені законодавством та іншими нормативними актами, а також статутом підприємства та цим контрактом.

У пункті 2.4. контракту зазначається, що керівнику без рішення власника заборонено (не має право) передавати майно або майнові права, що належать підприємству, в заставу, майнову поруку, укладати договори про переведення боргу на підприємство, відступлення права вимоги. З метою отримання рішення Власника, Керівник повинен письмово звернутися до нього та обгрунтувати необхідність укладення правочину. Тільки після отримання рішення Власника Керівник має право укласти правочин, право на укладання якого у відповідності до цього пункту контракту обмежено (заборонено). Крім того пунктом 2.5. контракту на керівника покладені зобов'язання в забезпеченні ефективного використання майна, переданого в господарське відання та прибутку, який отримано підприємством, також керівник зобов'язаний забезпечувати збереження основних фондів та обігових коштів на рівні переданих в господарське відання згідно з договором на передачу майна та його використання, актом приймання-передачі.

Статтею 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

У частині 5 ст. 75 ГК України вказано, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені цим Кодексом та іншими законами.

У статті 136 ГК України вказано, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

У статті 65 ГК України вказано, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства.

З урахуванням вище наведених норм нормативних актів виходить, що діяльність керівника Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області повинна бути направлення на збереження майна (матеріальні та не матеріальні активи, у тому числі оборотні засоби), у тому числі переданого власником в господарське відання, а також при реалізації своїх прав та обов'язків повинен суворо додержуватися вимог нормативних актів, у тому числі локальних актів, до яких законодавство відносить: статут підприємства, контракт з керівником, колективний договір, положення у відповідності до статуту, рішення власника та т.п.

З урахуванням цього суд приходить до висновку, що укладений договір №14/6439/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. був укладений керівником Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області з перевищенням повноважень.

Згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак до суду не надано доказів того, що правочин укладений керівником Комунального підприємства "Теплоенерго" був якимось чином у подальшому схвалений Лозівською міською радою Харківської області. На звернення КП "Теплоенерго" про погодження договору № 14/6439/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. Лозівська міська рада Харківської області листом № 314/02-13-09 від 13.03.2013 року вказала на те, що цей договір був укладений без її відома, без отримання якогось рішення - дозволу на його укладення, та не може бути погоджений Лозівською міською радою Харківської області. Крім цього вона вимагала у листі від КП "Теплоенерго" звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору № 14/6439/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р.

Так, згідно п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України за №02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Крім того, суд приходить до висновку, що укладений договір № 14/6439/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. був укладений в супереч нормам ст.ст. 65,75,78,136 ГК України, тому як правочин направлений на безоплатну передачу майна Комунального підприємства "Теплоенерго" без попередньої згоди (дозволу, рішення) органу, до сфери управління якого воно належить.

Судом також встановлено, що Комунальне підприємство "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області зверталося з листом № 297 від 02.10.2012 року до НАК "Нафтогаз України" де просило, як можна швидше розглянути питання про укладення договорів на постачання природного газу, тому як потрібно забезпечити теплопостачання м. Лозова в період опалювального сезону з 2012 р. по 2013 рік. Однак, письмової відповіді не було отримано.

23.10.2012 року листом № 375 також звернулися до НАК "Нафтогаз України" та вказували на той факт, що їх пропозиція про обов'язкове укладення договорів на переведення боргу до моменту укладення договорів на постачання природного газу не правомірна, та просили укласти договори на постачання природного газу на підставі звернення від 07.08.2012 року. Письмової відповіді отримано не було. Позиція НАК "Нафтогаз України" про обов'язкове укладення договорів на переведення боргу до моменту укладення договорів на постачання природного газу базується на підставі вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729.

Рішенням виконавчого комітету Лозівської міської ради № 777 від 16.10.2012 г. був розпочатий опалювальний сезон з 16.10.2012 року.

Договори про переведення боргу з КП "Теплові мережі" на КП "Теплоенерго" були підписані керівником керівником КП "Теплонерго" одночасно з договорами купівлі - продажу природного газу № 14/6436/12 та 14/6442/12, а саме 26.10.2012 р.

Статтею 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Разом з тим, суд дослідивши акт приймання - передачі основних засобів до договору про надання на праві господарського відання комунального майна, яке використовується для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, обліковується на балансі комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області прийшов до висновку, що виплата боргів іншого підприємства призведе до неминучого банкрутства КП "Теплоенерго", що є недопустимим для потреб міста. Судом також встановлено, що спірна угода про переведення боргу була укладена фактично після опалювального періоду та одночасно з договорами купівлі - продажу природного газу.

Посилання на вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1729, суперечать Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" де гарантований постачальник - це визначене у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладені договору на постачання природного газу. Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 р. № 705, гарантованим постачальником природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

У Законі України "Про засади функціонування ринку природного газу" відсутні такі підстави для відмови від укладення договору, або припинення в газопостачання у зв'язку з відмовою від укладення договору про переведення боргу. Крім того, у відповідності до ст. 10 ЗУ "Про природні монополії" суб'єкти природних монополій, до яких відноситься ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (дивися ст. 5 ЗУ "Про природні монополії") зобов'язані забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам, а також не чинити перешкод для реалізації угод між виробниками, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, та споживачами.

Тому суд приходить до висновку, що керівник комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області підписуючи спірний договір про переведення боргу виходив саме з інтересів громади м. Лозова, тому як будь-які інші засоби захисту, могли позначитися на якості опалення або зовсім залишити мешканців м. Лозова без опалення, гарячої води та втрати майна, яке бере участь у виготовлені теплоносія та постачанні його до осель.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У ч.1 ст. 207 ГК України вказано, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Зважаючи на вищенаведене та враховуючи те, що договір № 14/6439/12 про переведення боргу від 26.10.2012 р. був укладений всупереч нормам діючого законодавства, суд вважає позовні вимоги правомірними та доведеними, а тому задовольняє позов.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати розподіляються пропорційно між відповідачами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 190, 203, 215, 216, 233, 241 Цивільного кодексу України; ст.ст. 65, 75, 78, 136, 207, 216 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 78, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 3, 16, 23-25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 14/6439/12 про переведення боргу від 26.10.2012р.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, 23, р/р 26003300506899 в філії Харківського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823, код ЄДПРОУ 38076191) витрати по сплаті судового збору в розмірі 573,50 грн.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі" Лозівської міської ради Харківської області (61015, м. Харків, вул. Єлізарова, 74, код ЄДРПОУ 33373495) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Ломоносова, 23, р/р 26003300506899 в філії Харківського обласного управління ПАТ "Ощадбанк" м. Харків, МФО 351823, код ЄДПРОУ 38076191) витрати по сплаті судового збору в розмірі 573,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.10.2013 р.

Суддя Шарко Л.В.