Постанова № 35272196, 11.11.2013, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 919/250/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гонтаря В.І.,

суддів Борисової Ю.В.,

Рибіної С.А.,

за участю представників сторін:

позивач: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 01.04.08, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 2861 від 26.06.13, фізична особа-підприємець ОСОБА_4;

третя особа: ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_2 від 26.11.96, фізична особа-підприємець ОСОБА_5;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Щербаков С.О.) від 13 травня 2013 року у справі №919/250/13-г

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

за участю:

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_5.

про стягнення заборгованості за договором оренди

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором оренди від 01.01.2011 у розмірі 197040,00 грн., з яких: 144000,00 грн. заборгованості по орендній платі, 48720,00 грн. - штрафні санкції за порушення умов договору та 4320,00 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України, умови договору оренди нерухомості б/н від 01.01.2011, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо сплати орендної плати за цим договором у період з лютого 2011 по вересень 2012.

Рішенням господарського суду міста Севастополя 13 травня 2013 року у справі №919/250/13-г позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення винесено з порушенням норм процессуального та матеріального права, та підлягає скасуванню, а також неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги зазначає що, при заключенні договору та підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди, даний об'єкт оренди (приміщення) зайнято іншою Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, яка на підставі заключеного договору оренди здійснює свою господарську діяльність.

Також заявник апеляційної скарги зазначає, що орендну плату за користування орендним приміщенням не вносив, вважає договір неукладеним.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 серпня 2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючого - судді Гонтаря В.І., судді Борисової Ю.В., та Волкова К.В.

Розпорядженням секретаря судової палати від 27 серпня 2013 року у зв'язку з відпусткою судді Борисової Ю.В. замінено у складі колегії на суддю Балюкову К.Г.

Розпорядженням секретаря судової палати від 28 жовтня 2013 року у зв'язку з відрядженням судді Волкова К.В. замінено на суддю Рибіну С.А. та у зв'язку з хворобою судді Балюкової К.Г. замінено у складі колегії на суддю Борисову Ю.В.

Представник позивача у судове засідання з'явився, на задоволенні апеляційної скарги заперечував, просив рішення господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, на задоволенні апеляційної скарги наполягав, просив її задовольнити, з підстав викладених у ній.

Третя особа Фізична особа-підприємець ОСОБА_5. надала пояснення по справі.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, встановила наступне.

01.01.2011 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) було укладено договір оренди нерухомості, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування на період строку дії договору нежитлове приміщення, площею 170 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_3.

Відповідно до п.1.2. Договору, прийом-передача орендованого майна здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з представників сторін на підставі акту прийому-передачі, Додаток №1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Права та обов`язки сторін обумовлені у розділі 2 цього Договору.

Так, згідно пункту 2.1.1. Договору, орендодавець зобов'язаний на протязі п'яти днів з моменту набрання чинності цим Договором передати Орендареві в оренду Об`єкт.

Пунктом 2.3.2. Договору передбачений обов'язок орендаря щодо проведення своєчасної та повної оплати згідно розділу 3 даного Договору.

У розділі 3 Договору сторони узгодили орендну плату та порядок розрахунків.

Так, згідно п. 3.1 Договору, розмір орендної плати щомісячно складає 8000,00 грн. Оплата вноситься готівковими коштами щомісячно до першого числа місяця, що передує звітному.

Відповідно до п.3.2. Договору, орендна плата обчислюється з моменту підписання Акту приймання-передачі Об`єкту. У разі закінчення строку дії договору орендна плата сплачується Орендарем по день фактичної здачі Об`єкту.

Пунктом 3.4. сторони обумовили, що при укладенні даного Договору встановлену плату Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцю наперед за два місяця (за перший та останній). У разі не внесення Орендарем орендної плати наперед за два місяця даний Договір вважається неукладеним та відповідно не створює для сторін Договору ніяких прав та обов'язків, у разі, якщо інше не передбачено Додатковою угодою сторін.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 (п.4.1. Договору).

У пунктах 5.1-5.2. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов даного Договору, вина сторона несе відповідальність у відповідності з даним Договором та діючим законодавством України. У разі несвоєчасного внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 1% від суми орендної плати за кожен день прострочення.

Як вбачається з акту приймання-передачі об'єкта нерухомості від 01.01.2011, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передав в оренду, а фізична особа-підприємець ОСОБА_4 прийняв в оренду - торгівельну площу 170,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 9).

На думку позивача, відповідачем зобов'язання по внесенню орендної плати за користування об'єктом оренди відповідно до умов договору виконувались не належним чином, зокрема не була здійснена плата за оренду приміщення за період з лютого 2011 по вересень 2012, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати за цей період у розмірі 144 000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у її задоволенні, виходячи з наступного.

Так, як було зазначено вище між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) було укладено договір оренди нерухомості.

Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу оренди майна, вони регулюються положеннями §1 глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України .

Згідно статті 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 760 Цивільного Кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно статті 763 Цивільного Кодексу України Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 7 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що сукупність встановлених обставин, факт порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати за договором оренди №б/н від 01.01.2011 за період з лютого 2011 по вересень 2012 на суму - 144000,00 грн є обґрунтованими і підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Доказів відносно того, що даний об'єкт оренди (приміщення) зайнято іншою Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, яка на підставі заключеного договору оренди від 15.01.2010 року, від 15.01.2011 року (нежитлове приміщення, площею 160 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_3.) здійснює свою господарську діяльність, заявником апеляційної скарги суду не представлено.

Також відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 доказів відносно того, що орендоване нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_3, є один і той самий об'єкт оренди нерухомості, суду не надано.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з лютого 2011 року по вересень 2012 року у розмірі 4320,00 грн.

Однак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який зауважив, що розрахунок позивача є невірним, та зробив власний розрахунок щодо стягнення 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов'язань який складає 3428,37 грн.

Також, відповідно до пункту 5.2 Договору, згідно з яким у разі несвоєчасного внесення орендної плати, Орендар сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 1% від суми орендної плати за кожен день прострочення.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Севастопольський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку що розрахунок суми штрафу є вірним, та підлягає стягненню у розмірі 48720,00 грн

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи заявника апеляційної скарги неспроможними, з огляду на вимоги статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року у справі №919/250/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Гонтар

Судді Ю.В. Борисова

С.А. Рибіна

Розсилка:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (АДРЕСА_4)