Рішення № 35272193, 29.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11890/13 29.10.13За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Управління Державної казначейської служби України у Солом?янського районі м. Києва

Про стягнення 17 648,30 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Денисенко А.В. - представник (дов. № 155/1/23-5744 від 21.12.2012)

Від відповідача Гашинський Д.М. - представник (дов. № 03-19/334 від 11.07.13)

Суть спору:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Управління Державної казначейської служби України у Солом?янського районі м. Києва про стягнення 17 648, 30 грн.

Ухвалою суду від 21.06.2013 за зазначеною вище позовною заявою було порушено провадження у справі № 910/11890/13 та призначено розгляд справи на 23.07.2013 та направлення судовий запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

23.07.2013 відділом діловодства від представника позивача отримано заява про уточнення позовних вимог та обґрунтування позовних вимог.

В судовому засіданні 23.07.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судовому засіданні 23.07.2013 представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 23.07.2013 судом оголошено перерву до 06.08.2013.

09.10.2013 відділом діловодства суду від представника позивача отримано клопотання про припинення провадження в частині стягнення основної заборгованості.

В судове засідання 29.10.2013 представник позивача з?явився, підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 739,31 грн., 3% річних в сумі 147,64 грн., судових витрат в розмірі 1720,50 грн.

В судове засідання 29.10.2013 представник відповідача з?явився, надав суду усні пояснення по суті спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 29.10.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 між позивачем та відповідачем був укладений договір про надання послуг на технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1864, предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат, обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщені за адресою : вул.. Гарматна, 31 літ А.

Відповідно з п.п 2.2.1 та 2.3.2, 2.3.6 Договору позивач зобов'язаний розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби:опалення (під час опалювального сезону) в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі займаній споживачем тоді як відповідач додержуватись кількості споживання теплової енергії на кожному параметру в обсягах, які визначенні - дорученні, не допускаючи їх перевищення та своєчасно і в повному обсязі сплачувати на розрахунковий рахунок позивача вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування тепло системи.

Відповідно до п. 2 Додатку 2 до Договору Відповідач щомісяця з 14 по 18 числа самостійно отримує у позивача акт звірки на початок розрахункового періоду, розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період , платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

Згідно з п. 3 Додатку 2 до Договору, сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, "споживач" виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з жовтня 2012 по травень 2013 виникла заборгованість, яка станом на 17.06.2013 р. становить 16 787,50 грн., що доказами наданими позивачем, які знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача основного боргу, 3% річних, та пеню у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем , як зазначає у своєму клопотанні позивач, після порушення провадження у праві було сплачено основну заборгованість борг

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частково суму заборгованості в розмірі 1716787,50 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/11890/13 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 713,40 грн., 147,64 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором

В п.3.4 Додатка 2 до Договору зазначено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 713,40 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені, оскільки відповідач є державною організацією.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 35,67 грн. (5% від заявленої позивачем суми пені).

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 147,64 грн., що відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 147,64 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління Державної казначейської служби України у Солом?янському районі м. Києва (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 31, код ЄДРПОУ 38050812) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул.. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) 35 (тридцять п?ять ) грн..67 к5оп. - пені, 147 (то сорок сім) грн.. 64 коп. - 3% річних, судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн.. 50 коп.

3. Припинити провадження у справі № 910/11890/13 в частині стягнення з відповідача. основної заборгованості в розмірі 16787,50 грн.

4. В іншій частині в задоволенні відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013

Суддя Л.В. Прокопенко