Рішення № 35272148, 29.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13306/13 29.10.13За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Закладу Федерації профспілок України «Учбово - спортивна база «Спартак»

Про стягнення 628 495,09 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Іващенко О.В. - представник (дов. № 91/2012/12/04-1 від 04.12.2012)

Від відповідача Михалишина О.Л. -+ представник (дов. № 32 від 20.02.2013)

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закладу Федерації профспілок України «Учбово - спортивна база «Спартак» про стягнення 628 495,09 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2013 було порушено провадження у справі № 910/13306/13 та призначено розгляд справи на 06.08.2013.

06.08.2013 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

13.08.2013 через відділ діловодства представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.09.2013 справу було передано в провадження судді Куркотовій Є.Б., в зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.

Ухвалою від 03.09.2013 суддя Куркотова Є.Б. прийняла справу 910/13306/13 до свого провадження та призначила розгляд справи на 09.10.2013.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.09.2013 справу №910/13306/13 передано в провадження судді Прокопенко Л.В.,в зв'язку з виходом судді з лікарняного.

Ухвалою від 09.09.2013 суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу №910/13306/13 до свого провадження.

08.10.2013 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано додаткові документи по справі.

09.10.2013 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

В судове засідання 29.10.2013 представник позивача з?явився, надав суду усні пояснення по суті спору.

В судове засідання 29.10.2013 представник позивача з?явився надав суду клопотання про зменшення розміру пені до 5% в зв'язку виплатою суми основного боргу.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.10.2013 р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 29.10.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2001. між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 220185.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору позивач зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, тоді, як відповідач зобов'язаний дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 5 Додатку 4 до Договору Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту облікову картку (табуляграму) фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до пояснень позивача, ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2012 по 01.06.2013 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.06.2013 становить 591 926,45 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 591 926,45 грн. основного боргу, 6407,82 грн. - 3% річних, 30 160,82 грн. - пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 220185 від 14.12.2001 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, але підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 591 926,45 грн. відповідач у встановлений Договором строк не виконав.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме наданих відповідачем доказів - платіжних доручень, копії яких долучено до матеріалів справи, відповідачем борг сплачено.

Вищезазначене не заперечується позивачем

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено суму заборгованості в розмірі 591 926,45грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 910/13306/13 в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 591 926,45грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 30160,82 грн., 6 407,82 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором

В п.7 Додатка 2 до Договору зазначено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) нараховується пеня в розмірі 0,5% на кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суму обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 30 160,82 грн., (розрахунок в матеріалах справи).

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Виходячи із зазначеного вище, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання представника відповідача та зменшення пені, оскільки відповідачем сплачено суму основного боргу.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1508,04 грн. (5% від заявленої позивачем суми пені).

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 6407,82 грн., що відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 6407,82 грн. підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 80, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закладу федерації професійних спілок України "Учбово-спортивна база "Спартак" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 105, код ЄДРПОУ 02583615)з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл.. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1508 (одну тисячу п'ятсот вісім) грн.. 04 коп. - пені, 6407 (шість тисяч чотириста сім) грн.. 82 коп. - 3% річних, судовий збір у розмірі 12 569 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят дев?ять) грн. 90 коп.

3. Припинити провадження у справі № 910/13306/13 в частині стягнення з відповідача. основної заборгованості в розмірі 591926,45 грн.

4. В іншій частині в задоволенні відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2013

Суддя Л.В. Прокопенко