Рішення № 35271925, 18.11.2013, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 254/7934/13-ц

Провадження № 2/254/2025/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 листопада 2013 рокум. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий суддяСенчишин Ф.М.

При секретаріМінченко А.С.

За участю представника позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

третьої особиОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна позивача при ДТП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, 04 лютого 2008 року з вини водія автомобіля «МАЗ-54323», держномер АН0928АЕ, ОСОБА_5 сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій був пошкоджений автомобіль «ВАЗ-21099», держномер АН4441КА, який належить позивачу ОСОБА_4 на праві приватної власності і яким керував його син ОСОБА_3, чим позивачу було заподіяно матеріальної та моральної шкоди. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобілю позивача згідно висновку спеціаліста склала 28228,71 грн. Також позивачем були понесені витрати на евакуацію пошкодженого автомобіля з місця аварії у розмірі 250 грн. та витрати на оплату авто-товарознавчого дослідження у розмірі 550 грн. Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 28 липня 2010 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на його користь стягнута компенсація частини збитків у вигляді страхового відшкодування у розмірі 12707,68 грн. За підрахунками позивача, невідшкодована сума матеріальної шкоди складає 16321,03 грн. На думку позивача таку шкоду йому має відшкодувати володілець джерела підвищеної небезпеки - ТОВ «Альткомтрансмеханізація», якому в користування транспортний засіб був переданий власником ОСОБА_6 Позивач також стверджує, що внаслідок пошкодження автомобіля йому було заподіяно і моральної шкоди, яка виявилася у порушенні його права на володіння та використання належним йому автомобілем на протязі дуже тривалого часу, а також через сам факт участі його сина у дорожньо-транспортній пригоді - внаслідок зіткнення автотранспортних засобів сину позивача та його племіннику було нанесено ушкодження та травми кінцівок і голови, що підтверджується відповідними медичними довідками та висновками інспектора ДАІ, викладеними у постанові про відмову в відкритті кримінальної справи від 22 лютого 2008 року ОСОБА_4 наполягає на тому, що через хвилювання викликані він та його син безпосередньо пережили дуже сильний стрес і, як наслідок, стан здоров'я позивача різко погіршився, почалися проблеми із тиском, головні болі. Спричинену моральну шкоду позивач оцінюю у 3000 грн.

Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація» на його користь відшкодування майнової шкоди у розмірі 16321,03 грн. та відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та підтвердив фактичні обставини, на яких вони ґрунтуються. Щодо пропущення строку позовної давності пояснив, що на думку позивача строк давності на підставі п. 2 ст. 264 ЦК України переривався предявленням 19 січня 2011 року до Кіровського районного суду м. Донецька позовної заяви до ОСОБА_6

Представник відповідача ТОВ «Альткомтрансмеханізація» ОСОБА_2 в суді заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Визнав той факт, що на час ДТП водій ОСОБА_5, який керував автомобілем «МАЗ-54323», держномер АН0928АЕ, перебував з відповідачем у трудових відносинах та виконував трудові обовязки. Разом з тим, вважає, що за шкоду, завдану під час ДТП, має відповідати власник автомобіля ОСОБА_6 Крім цього, оскільки шкоди завдано під час взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки і постановою суду встановлена і наявність вини водія ОСОБА_3, останній також має відповідати за завдану позивачу шкоду у відповідній частці. Вартість відновлювального ремонту вважає значно завищеною, у звязку з чим не погоджується з висновком відповідного авто-товарознавчого дослідження. Наполягає на тому, що позивачем пропущений строк позовної давності і просить з цих підстав у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа ОСОБА_5, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. За ухвалою суду справа розглянута у його відсутність.

Залучений ухвалою суду у якості третьої особи ОСОБА_3 в суді підтримав заявлені позивачем позовні вимоги та заперечує наявність своєї вини у ДТП.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 17 травня 2008 року (а.с. 24-25) встановлено, що 04 лютого 2008 року о 07 годині 20 хвилин в Будьоннівському районі м. Донецька на автодорозі «Словянськ-Маріуполь» з боку м. Донецька в напрямку м. Маріуполь рухався автомобіль «ВАЗ-21099», держномер АН4441КА, під керуванням ОСОБА_3, який в районі 128 км не забезпечив безпечну швидкість руху, через що не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем «МАЗ», держномер АН0928АЕ під керуванням ОСОБА_5, який при виконанні маневру розвороту не з крайнього лівого положення на проїзній частині, не забезпечив безпеку дорожнього руху.

Постановами Харцизького міського суду Донецької області від 21 березня 2008 року (а.с. 3) та Ленінського районного суду м. Донецька від 21 травня 2008 року встановлена наявність вини у виникненні події ДТП як водія ОСОБА_5, так і ОСОБА_3

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 26) вбачається, що власником автомобіля «ВАЗ-21099», держномер АН4441КА, на момент ДТП був позивач ОСОБА_4.

Представником позивача ОСОБА_1 підтверджений той факт, що третя особа ОСОБА_3 володів зазначеним автомобілем на відповідній правовій підставі, як такий що був уповноважений власником на керування транспортним засобом.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька № 2/258/130/2013 від 21 травня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП (а.с. 93-96) встановлено, що власником автомобіля «МАЗ-54323», держномер АН0928АЕ, на момент ДТП була ОСОБА_6, яка на підставі договору від 28 січня 2008 року про надання послуг з технічного обслуговування передала вказаний автомобіль відповідачу ТОВ «Альткомтрансмеханізація» для виконання ремонтних робіт.

Представником відповідача визнаний той факт, що на момент ДТП водій ОСОБА_5, який керував автомобілем «МАЗ-54323», держномер АН0928АЕ, перебував з відповідачем у трудових відносинах та виконував трудові обовязки, отже на момент ДТП відповідач володів джерелом підвищеної небезпеки на відповідних правових підставах. Крім цього, відповідач на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України несе відповідальність за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Наведені обставини спростовують твердження представника відповідача про покладення відповідальності за шкоду, завдану під час ДТП на ОСОБА_6

Сторонами визнаний той факт, що під час ДТП автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.

Згідно ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно акту авто-товарознавчого дослідження № 189/01-09 від 29 січня 2009 року (а.с. 4-20) встановлено, що вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля складає 28228,71 грн.

Ця ж вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача встановлена рішенням Торезького міського суду Донецької області № 2-3607/10 від 28 липня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Страхова компанія «Кредо» про виплату страхового відшкодування (а.с. 66-67). Цим рішенням також встановлено, що на момент ДТП транспортний засіб був застрахований в ТОВ «Страхова компанія «Кредо», з якого на користь позивача у межах страхової суми стягнуте страхове відшкодування у розмірі 12707,68 грн.

Доводи представника відповідача щодо незгоди з визначеною вартістю відновлювального ремонту автомобіля позивача судом відхиляються, оскільки зазначена обставина встановлена рішенням суду і повторному доказуванню згідно вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягає.

Невідшкодованою залишилася вартість відновлювального ремонту у розмірі 15521,03 грн. (28228,71-12707,68).

Також до складу завданої позивачеві майнової шкоди суд включає витрати, які позивач поніс для поновлення свого порушеного права на оплату послуг евакуатора у розмірі 250 грн. та авто товарознавче дослідження у розмірі 550 грн., що підтверджені копіями відповідних платіжних документів (а.с. 21, 22, 23).

Загальний розмір невідшкодованої позивачеві майнової шкоди становить 16321,03 грн. (15521,03 + 250 + 550).

Вирішуючи питання щодо особи, яка має нести відповідальність, суд виходить з того, що майнової шкоди позивачеві завдано внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки і правовідносини, що склалися між сторонами регулюються п. 3 ч. 1 ст. 1187 ЦК України, за яким шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідальність за шкоду, завдану майну позивача, несуть як ТОВ «Альткомтрансмеханізація», так і уповноважена особа позивача ОСОБА_3

В судовому засіданні не встановлені обставини, за яких суд мав відступити від рівного ступеня вини вказаних осіб у ДТП, отже у межах заявлених позовних вимог з ТОВ «Альткомтрансмеханізація» на користь позивача підлягає стягненню відшкодування майнової шкоди у розмірі 7860,51 грн. (16321,03 / 2).

За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення відшкодування майнової шкоди підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях яких фізична особа зазнала у звязку з пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Суд вважає, що в судовому засіданні доведений факт душевних страждань позивача, яких він зазнав у звязку з пошкодженням його майна, оскільки сам факт пошкодження майна особи вже є свідченням того, що власник майна зазнав у звязку з цим душевних страждань.

За ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує:

-характер страждань;

-їх обсяг;

-тривалість часу що минув з часу пошкодження автомобіля та необхідного для здійснення його ремонту;

-можливість відновлення пошкодженого майна;

-тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивача;

-небажання відповідача в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду;

-загальний розмір завданої позивачу майнової шкоди.

З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що оскільки такої моральної шкоди позивачеві також завдано при взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки і розмір відшкодування підлягає визначенню у відповідній частці з урахуванням обставин, що мають істотне значення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відповідна частка грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн.

Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку давності звернення до суду за захистом порушеного права судом відхиляються з наступних підстав.

Дійсно, за ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Надані позивачем докази свідчать про те, що останній добросовісно користувався своїми процесуальними правами та в 2010 році звернувся до суд з позовом про стягнення страхового відшкодування зі свого страховика (а.с. 66-67).

19 січня 2011 року, тобто в межах строку позовної давності позивач звернувся в суд з позовом до власника автомобіля «МАЗ» ОСОБА_6 (а.с. 89-92), і згідно вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України трирічна позовна давність перервалася з цього часу та почала обліковуватися спочатку.

Після набрання 01 червня 2013 року законної сили рішенням суду за цим позовом (а.с. 93-96), яким було встановлено, що володільцем автомобіля «МАЗ» на момент ДТП було ТОВ «Альткомтрансмеханізація», позивач 18 вересня 2013 року у межах трирічного строку після переривання строку позовної давності звернувся до суду з відповідними позовними вимогами до вказаного товариства (а.с. 1).

За таких обставин, строк позовної давності звернення до суду за захистом порушеного права позивачем не пропущений.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідача до доходу Держави підлягає стягненню судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 229,40 грн. та позовні вимоги про стягнення відшкодування моральної шкоди у розмірі 114,70 грн. (за ставками, чинними на час подання позову до суду).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, про стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої пошкодженням майна позивача при ДТП задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація» на користь ОСОБА_4:

-відшкодування майнової шкоди у розмірі 7860 гривень 51 копійка;

-відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень;

усього стягнути 8860 (вісім тисяч вісімсот шістдесят) гривень 51 (пятдесят одну) копійку.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альткомтрансмеханізація» до доходу Держави судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 (десять) копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий :