Рішення № 35271622, 15.08.2013, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/851/13-ц

Провадження 2/206/295/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2013 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя:Сухоруков А.О.,

при секретарі:Богатирьова Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів: ОСОБА_3, про звернення стягнення на нерухоме майно,

встановив:

08 лютого 2013 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на нерухоме майно.

В ході розгляду справи зясовано, що ОСОБА_3 є позичальником банку, в забезпечення виконання нею зобовязань перед банком своє нерухоме майно в заставу надали ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у звязку з чим останні були залучені як відповідачі, ОСОБА_3 як третя особа.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що відповідно до укладеного договору №DNK0GA00000082 від 25.04.2008 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 61928,60 доларів США, зі сплатою 12 відсотків на рік на суму залишку заборгованості. Погашення заборгованості повинно здійснюватися щомісяця. ОСОБА_3 зобовязання за вказаним договором не виконав, що призвело до збитків позивача у вигляді залучення вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника. Так за відповідачем станом на 11.10.2012 року рахується заборгованість в розмірі 157610,09 доларів США. В забезпечення виконання зобовязань за даним договором між сторонами було укладено договір іпотеки, предметом якого є будинок 1 по вул. Дитинства в м. Дніпропетровську. Ціна предмету іпотеки складає 432886 грн.

03.06.2013 року позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій вказав відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та третю особу: ОСОБА_3

Позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNK0GA00000082 від 25 квітня 2008 року в сумі 157610,09 долара США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 11 жовтня 2012 року складає 1259304,63 грн., звернути стягнення на будинок загальною площею 98,50, житловою площею 56,20, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дитинства, буд. 1, для продажу вказаного предмету іпотеки (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570), з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк», всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій,необхідних для продажу іпотеки; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та /або проживають у житловому будинку №1 по вул. Дитинства в м. Дніпропетровську; стягнути з відповідача судові витрати.

В позасудовому порядку врегулювати спір не вдалося, відповідач відмовляється в добровільному порядку повернути суму кредиту, що слугує підставою для звернення із цим позовом до суду (а.с.64-67).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив, що відповідач свій обовязок за кредитним договором не виконав і залишається зобовязаним перед банком.

Представник відповідачів ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного позову та надав до суду письмові заперечення, зазначивши що відповідно до розрахунку заборгованості відсоткова ставка була збільшена з 12% до 15,12% річних та беручи до уваги, що банк не довів до відома майнового поручителя про зміну умов кредитного договору та не одержав його згоди у вигляді оформленого доповнення, що нотаріально посвідчується на продовження іпотечного договору на нових умовах, просить суд відмовити у задоволенні позову. Також представник зазначив, що минув строк позовної давності, так як останній платіж відповідачем було сплачено 19.08.2008 року. Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені за прострочення сплати суми кредиту та відсотків, свідчать про безпідставне намагання кредитора застосувати до позичальника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те ж порушення договірного зобовязання (а.с.54-58).

Вислухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2008 року між сторонами був укладений кредитний договір №DNK0GA00000082, відповідно до якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 61928,60 доларів США, зі сплатою 12 відсотків на рік на суму залишку заборгованості (а.с.20-26). Крадитні кошти надавалися також і для укладення договору страхування майна та життя позичальника, проте таких договорів сторони суду не надали.

Згідно графіку погашення кредиту до договору №DNK0GA00000082 від 25.04.2008 року відповідач повинна була сплатити погасити даний кредит до 25.04.2028 року, щомісячний платіж становить 710,30 доларів США (а.с.27-30).

Договором передбачено, що кредитор має право вимагати від позичальника дострокового повернення в повному обсязі кредиту, сплати процентів та плати за ведення кредитної ставки, а також сплати можливих штрафних санкцій, передбачених цим договором, шляхом надіслання позичальнику відповідного письмового повідомлення.

В 11.09.2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направляв ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу про оплату в тридцятиденний строк повернення кредиту за договором №DNK0GA00000082 від 25.04.2008 року (а.с.16-19).

25.04.2008 року був укладений договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець - ОСОБА_1, надав в іпотеку нерухоме майно в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №DNK0GA00000082 ОСОБА_3 Предметом іпотеки є домоволодіння №1 по вул. Дитинства в м. Дніпропетровську (а.с. 31-34).

Так, за ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

При цьому жодних договорів поруки не укладалося, і твердження відповідачів про те, що договір іпотеки слід вважати припиненим, оскільки майновий поручитель не був повідомлений про збільшення обсягу відповідальності, суд до уваги не бере, оскільки за договором поруки поручитель відповідає солідарно із позичальником всім своїм майном, а за договором іпотеки лише визначеним певним нерухомим майном у межах вартості цього майна, і такий договір має іншу правову природу, немає підстав застосовувати до договору іпотеки норми права, які регулюють правовідносини за договором поруки.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №DNK0GA00000082 від 25.04.2008 року, ОСОБА_3 станом на 11.10.2012 року має заборгованість перед банком у сумі 157610,09 доларів США, яка склається із заборгованості за кредитом 63463,42, в тому числі прострочена 4479,74, заборгованості за відсотками 38031, 17, заборгованість з комісії 1131,68, заборговансіть з пені 47448,78, штрафи 31,29 (фіксована частина), та 7503,75 (відсоток від суми заборгованості), що в сумі становить 157610,09 доларів США (а.с.10-14).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2013 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2012 року, яким відмовлено в позові ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання дій з підвищення відсоткової ставки незаконними та зобовязання здійснити перерахунок заборгованості, було залишено без змін (а.с.84-86).

Згідно довідки про склад сімї, виданої на запит суду квартальним комітетом №16 Самарської районної у м.Дніпропетровську ради 10.06.2013 року, за адресою вул. Дитинства, 1 у м.Дніпропетровську звреєстровані та проживають ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 75).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Законом України «Про іпотеку», Цивільним кодексом України, Житловим кодексом України.

Відповідно до п. 2.2.2 кредитного договору, відповідач зобовязується сплатити відсотки за користування кредитом, які обумовлені у договорі. Відсотки за користування кредиту сплатити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Пунктом 2.2.3 кредитного договору встановлено, що відповідач зобовязується сплатити банку винагороду і комісію, відповідно до умов договору.

Згідно п.2.2.4 кредитного договору відповідач зобовязується зробити погашення кредиту в порядку, сумах і строки, передбачені п. 2.3.3 та п. 8.1 кредитного договору.

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті кредиту, позичальник ОСОБА_3 не в повному обсязі виконує прийняті на себе відповідно до кредитного договору зобовязання, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом. В забезпечення виконання кредитного договору, між позивачем і відповідачем був укладений договір іпотеки, положеннями якого передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки. Умови кредитного договору та умови договору іпотеки не суперечать нормам чинного законодавства України.

Аналізуючи спірні правовідносини, суд доходить висновку про необхідність задовольнити позов.

Позивач посилається на те, що відповідачем було прямо порушено умови зазначених договорів кредиту та іпотеки.

Змістом ст. 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Фактично, дана норма права проголошує прямий обовязок позивача, перед тим як ставити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимагати дострокове виконання зобовязання, тобто ставити питання про повернення грошових коштів за кредитним договором в добровільному порядку.

Частиною першою ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У відповідності до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Позивачем було попередньо надіслано письмову вимогу про усунення порушення зобовязань, не доведено той факт, що затримка, що може виникнути у звязку із часом, який затрачається на вручення повідомлення з вимогою усунути порушення зобовязання призведе до знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки.

Процедура виконання рішення суду щодо продажу предмету іпотеку визначається ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», в якій зокрема зазначено що, задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати право останнього на продаж предмету іпотеки будь якій третій особі - покупцеві.

Іпотекодавці у добровільному порядку на виконують взяті на себе дозовязання за договором іпотеки.

Статтею 109 ЖК України допускає виселення із займаного жилого приміщення з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними в рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всих громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Суд вважає, що проживання відповідачів у спірному домоволодінні буде перешкоджати квартири редмета іпотеки, є всі передбачені законом підстави для виселення відповідачів.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Визначаючи грошову суму, у відшкодування якої внаслідок невиконання умов кредитного договору звертається стігнення на предмет іпотеки, суд виходить із того, що позивач враховує у заборгованість два види штрафів, включаючи в суму заборгованості також і пеню.

Змістом ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто штраф і пеня є видами неустойки, а тому їх одночасне застосування є подвійним притягненням до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ч.1 ст.61 Конституції України. Таким чином, штрафи: 31,29 (фіксована частина), та 7503,75 (відсоток від суми заборгованості) доларів США на повинні включатися до сумі заборгованості, така сума повинна становити 150075,05 долари США, що в еквіваленті за курсом НБУ 7,993 допівнює 1199549,87 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 33, 35, 38 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 Житлового кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 590, 1050, 1051, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNK0GA00000082 від 25.04.2008 року в розмірі 150075,05 доларів США, що відповідає еквіваленту у гривнях складає 1199549,87 грн. та складається із заборгованості за кредитом 63463,42, заборгованості за відсотками 38031,17, заборгованість з комісії 1131,68, заборговансіть з пені 47448,78 доларів США звернути стягнення на будинок загальною площею 98,50, житловою площею 56,20, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дитинства, буд. 1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNK0GA00000082 від 25.04.2008 року) Публічним акціонерним товариством ОСОБА_5 «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 із будинку по вул. Дитинства, 1 у м.Дніпропетровську без надання іншого житлового приміщення.

Зняти ОСОБА_1, ОСОБА_2 із реєстраційного обліку за адресою вул. Дитинства, 1 у м.Дніпропетровську

Стягнути в рівних частинах із ОСОБА_1, ОСОБА_2, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_5 банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 3441,00 грн., по 1720 грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяА.О. Сухоруков