Рішення № 35271287, 04.11.2013, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1414/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Жураковського А.І.

при секретарі Новосад І.Я., Пилипів В.І.,

Ганас К.В.

з участю позивача ОСОБА_2

його представника ОСОБА_3

представника відповідача Паски А.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що з 1972 р. був прийнятий на роботу підземним учнем постачальника-такелажника на дільницю № 9 шахти № 8 «Великомостівська» комбінату «Укрзахідвугілля» на час проходження виробничої практики, 16.10.1972 р. його було звільнено у зв'язку із закінченням виробничої практики. 1.06.1973 р. був прийнятий на роботу підземним учнем електрослюсаря на ремонтно-механічну дільницю шахти № 8 «Великомостівська» комбінату «Укрзахідвугілля» на час проходження виробничої практики, 23.07.1973 р., переведений підземним учнем гірничого робітника очисного забою на дільницю № 3 шахти № 8 «Великомостівська» та 5.09.1973 р., звільнений у зв'язку із закінченням виробничої практики. 7.03.1974 р. його прийнято підземним постачальником-такелажником на дільницю № 1 шахти № 8 на час проходження виробничої практики та 30.05.1974 р., звільнено у зв'язку з її закінченням.

Згодом, 10.02.1975 р. його було прийнято на роботу підземним постачальником-такелажником 3-го розряду на шахту № 3 «Великомостівська» та 18.03.1975 р. переведено гірничим робітником очисного забою на дільницю № 3.

В подальшому, 1.09.1979 р. його було переведено підземним гірничим майстром. 5.03.1988 р. переведено заступником начальника дільниці № 1, 27.06.1989 р., переведено виконуючим обов'язки начальника дільниці та з 3.12.1992 р. він обіймав посаду начальника дільниці № 1.

У зв'язку із тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою. 5.03.2001 р. він був звільнений через невідповідність виконуваній роботі по стані здоров'я.

Неодноразово, а саме в період з 5.01.2001 р. по 1.02.2001 р. та з 24.02.2004 р. по 9.03.2004 р., перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозами: антракосилікоз, емфізема легень 2-ї стадії, хронічний бронхіт.

На підставі акту розслідування профзахворювання від 6.03.2001 р., таке виникло на протязі стажу роботи в шкідливих підземних умовах на шахті «№ 3 «Великомостівська», яка 24.12.2003 р. була реорганізована в шахту «Межирічанська», при запиленості повітря робочої зони вугільним породним шахтним пилом та важкій фізичній праці в тяжких умовах.

Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки, безстроково на 50% втратив працездатність внаслідок профзахворювання та йому встановлено ІІІ групу інвалідності, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений постійно звертатись за медичною допомогою, що призвело до зміни ритму та порядку життя, втратив можливість належно матеріально забезпечувати свою сім'ю. Розмір моральної шкоди оцінює у 50000 грн. та просить такий стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав,зіслався на обставини викладені в позові, просить позов задовольнити.

Пояснення позивача підтримав і його представник ОСОБА_3

Представник відповідача Паска А.Б., позовні вимоги не визнав, пояснив, що позивач добровільно виконував свою роботу. Окрім того, факт втрати працездатності не може бути фактом для відшкодування шкоди. Висновком МСЕК чи іншими медичними документами не встановлено факту наявності моральної шкоди чи стресу. Вважає позов необґрунтованим, поданим із порушенням строку позовної давності та просить відмовити у його задоволенні. Крім того, вказав, що позивач вже звертався в суд до відповідача з позовом про стягнення моральної шкоди, однак, рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20.11.2002 р. у цих вимогах йому було відмовлено.

Заслухавши пояснення, оцінивши зібрані матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:

Судом встановлено, що з 1972 по 1974 роки, позивач працював на шахті «№ 8 «Великомостівська», в період з 1975 по 2001 роки на шахті № 3 «Великомостівська» , в шкідливих умовах праці, що стверджується копією трудової книжки виданою на ім'я ОСОБА_2 1955 року народження.

Позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я після роботи на шахті, неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів.

Частиною 2 статті 153 КЗпПУ стверджується, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до медичного висновку виданого профпатологічним відділенням Львівської обласної клінічної лікарні підставою для встановлення профзахворювання позивачу є тривалий пиловий підземний стаж з перевищенням рівнів запиленості.

На підставі статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з Акту розслідування професійного захворювання від 6.03.2001 року професійне захворювання виникло у позивача внаслідок роботи в шкідливих умовах праці при запиленості повітря робочої зони вугільним породним шахтним пилом з перевищенням ГКД та важкій фізичній праці.

На підставі довідки Львівського обласного центру МСЕК № 3 від 28.03.2001 р. № 006397, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та 50 % втрати працездатності у зв'язку із профзахворювання, які були встановлені безтерміново 16.03.2004 р.

Пунктом 11 Постанови пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Окрім того, Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" встановлено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Під моральною шкодою, згідно з п.3 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду України, слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також, на підставі ч.1 п.9 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до змісту ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч.2 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України № 1-рп/2004 від 27.01.2004 р., ушкодження здоров'я заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійних захворювань при виконанні своїх трудових обов'язків, в зв'язку з якими йому було встановлено 50 % втрати професійної працездатності. Він не має можливості повноцінно працювати та для організації свого життя доводиться докладати додаткові зусилля.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_2 звільнений 5.03.2001 р. у зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі по стані здоров'я.

Що стосується заперечень представника відповідача щодо спливу строку позовної давності то суд виходить з наступного.

Суд не погоджується із твердженнями представника відповідача про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності, відповідно до ст. 233 КЗпП України виходячи із наступного. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, дійсно застосовується тримісячний строк звернення до суду, однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", строк позовної давності відповідно до норм ЦК Української РСР ( в редакції 1963 року ) - не застосовується.

Крім того, не знайшли свого підтвердження, заперечення представника відповідача щодо звернення позивачем до суду раніше, з вимогою про стягнення моральної шкоди. Як стверджується рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20.11.2002 р. предметом спору між позивачем та ДВАТ шахтою «Межирічанська» була лише несвоєчасна виплата одноразової допомоги. Крім того, суд вирішував питання про стягнення судових витрат.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Беручи до уваги наведене, з врахуванням глибини моральних страждань отриманих позивачем внаслідок професійного захворювання, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з того, що позивач має порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, які призводять до обмеження життєдіяльності, втрати нормальних життєвих зв'язків, суд приходить до переконання, що з відповідача в користь позивача слід стягнути 10000 грн. моральної шкоди так як вимоги про стягнення 50000 грн. моральної шкоди є завищені та належним чином не обґрунтовані.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ДП «Львіввугілля».

Керуючись ст.ст. 10, 30, 60, 84, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» в користь ОСОБА_2 10000 (десять тисяч) гривень заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40 копійок - судового збору в дохід держави (одержувач - УДКСУ у м. Червонограді, код ЄДРПОУ - 37983843, банк одержувача -ГУДК у Львівській обл., МФО- 825014, рахунок № 31218206700019, код платежу -2203000).

В решті вимог - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом 10 - ти днів з дня його проголошення, а відповідачем протягом цього ж часу з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: А. І. Жураковський