Ухвала суду № 35270352, 13.11.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

13 листопада 2013 року м. Черкаси справа № 823/3505/13-а

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Трофімова Л.В., перевіривши матеріали адміністративної справи №823/3505/13-а

за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1)

до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Яжука Сергія Сергійовича (далі - головного державного виконавця Яжука С.С. - відповідач - 1), головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Бондаренка Михайла Михайловича (далі - головного державного виконавця Бондаренка М.М. - відповідач - 2), відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області (далі - відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області - відповідач - 3)

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, прийняв ухвалу.

ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом до головного державного виконавця Яжука С.С., головного державного виконавця Бондаренка М.М., відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області просить:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Бондаренка М.М. по виконанню вимог ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2013 року у справі № 1622/12822/2012 (провадження № 2/554/1115/2013) в частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Берег» та накладення арешту на кошти на рахунках ТОВ «Берег» в банківських установах, без складення акту опису й арешту майна в межах суми боргу та передання його на зберігання третім особам, окрім майна, яке безпосередньо використовується у виробництві та предметів, що швидко псуються;

- визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Яжука С.С. по виконанню вимог ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2013 у справі № 1622/12822/2012 (провадження № 2/554/1115/2013) в частині накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Берег» та накладення арешту на кошти на рахунках ТОВ «Берег» в банківських установах, без складення акту опису й арешту майна в межах суми боргу та передання його на зберігання третім особам, окрім майна, яке безпосередньо використовується у виробництві та предметів, що швидко псуються;

- визнати незаконною бездіяльність посадових осіб відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області в частині нездійснення контролю за законністю виконання постанов про результати перевірки виконавчого провадження та виконавчого документу - ухвали Октябрського суду м. Полтава від 24.01.2013 у справі № 1622/12822/2012 (провадження № 2/554/1115/2013);

- зобов'язати головного державного виконавця Яжука С.С. скасувати арешти рухомого та нерухомого майна, накладені постановами про відкриття виконавчих проваджень від 28.01.2013 № 36223076, від 05.02.2013 №32357671 та від 15.07.2013 № 36223076;

- зобов'язати головного державного виконавця Яжука С.С. направити до ДП «Інформаційний центр» та Державну реєстраційну службу Міністерства юстиції України постанови про скасування арештів на майно ТОВ «Берег» та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру прав на нерухоме майно даних обтяжень;

- зобов'язати головного державного виконавця Яжука С.С. скасувати арешти коштів на рахунках в банківських установах, накладені постановами про відкриття виконавчих проваджень від 28.01.2013 № 36223076, від 05.02.2013 № 32357671 та від 15.07.2013 № 36223076.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 106 КАС України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. У порушення вимог зазначеної статті позивачем не зазначено номер засобу зв'язку, адресу електронної пошти та не повідомлено інформацію щодо їх відсутності.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України). Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Предметом спору в зазначеній справі є правомірність поведінки суб'єкта владних повноважень у здійсненні виконавчого провадження на виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2013 у справі № 1622/12822/2012 (провадження № 2/554/1115/2013).

Належним способом захисту порушених прав та/або інтересів позивача як засновника у розглядуваній ситуації є визнання дій неправомірними, незаконною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії щодо виконавчого провадження на виконання ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 24.01.2013 у справі № 1622/12822/2012 (провадження № 2/554/1115/2013).

Відповідно до статей 56, 62 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Збитки - це грошова оцінка матеріальної шкоди, заподіяної порушенням договору або позадоговірним правопорушенням. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення позивачем не визначено, не зазначено взаємозв'язку у твердженні позивача «я зазнаю великих збитків» та «відшкодування збитків» як статичної і динамічної сторони одного правового явища. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). ГК України у складі збитків поряд із майновими втратами (вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткових витрат, понесених стороною) додатково передбачає матеріальну компенсацію моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Збитки як спричинені незаконними діями (бездіяльністю) відповідача майнові втрати позивача, що тягнуть за собою покладення на правопорушника (чи особу, визначену законом) обтяження з відновлення майнового стану потерпілого суб'єкта з покладенням обов'язку з доказування понесених втрат на останнього у встановленій процесуальній формі.

Особливості цивільно-правової відповідальності: майновий характер; стягується на користь потерпілої сторони; компенсаційна природа, спрямованість на відновлення майнової сфери потерпілого. Позадоговірна відповідальність має місце у разі заподіяння шкоди чужому майну, а також в інших випадках заподіяння шкоди, якщо між заподіювачем шкоди і потерпілою стороною не існувало договірних правовідносин. Підставами цивільно-правової відповідальності є: протиправність поведінки (дія чи бездіяльність); наявність майнової та (або) моральної шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду. Цивільно-правова відповідальність настає за умови, якщо дія чи бездіяльність, якими заподіяно шкоду, є протиправними. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Переконання фізичної особи як одного із засновників юридичної особи ТОВ «Берег» - «я зазнаю великих збитків» не обґрунтовується впливом дій (бездіяльності) і причинним зв'язком характеру діяльності вказаних відповідачів та порівнянням із складом отриманих збитків іншими засновниками.

Керівником згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є ОСОБА_4 Лист - повідомлення на ім'я позивача підготовлено представником за довіреністю ТОВ «Берег» - ОСОБА_9, проте документів на підтвердження повноважень не надано і не зазначено про особливий статус одного із засновників (не надано доказів аналогічного інформування інших засновників - ОСОБА_6 та ОСОБА_7).

КАС України (ч. 2 ст. 106) визначає, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а у разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Оскільки у спорах, що виникають із відносин відшкодування шкоди, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи, а також з урахуванням вимог статей 15 - 16, частини другої статті 118 ЦПК при визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа. За змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

Згідно зі ст. 56 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдана незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Якщо шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із державним органом як відповідач зазначається відповідний орган казначейської служби.

Статтею 53 КАС України передбачено, що в адміністративному процесі можуть брати участь треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. З матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку, що розгляд адміністративної справи може вплинути на права, свободи та інтереси ТОВ «Берег», проте позивачем не визначено ТОВ «Берег» як учасника процесу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України позовна заява повинна містити інформацію про те, які саме права, свободи або інтереси, на думку позивача, були порушені діями (бездіяльністю), рішеннями відповідачів. Позивачем не зазначено які саме його права (на його думку) були порушені діями (бездіяльністю), рішеннями відповідачів.

КАС України (ст. 181) передбачено, що відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби. Такими органами державної виконавчої служби є: 1) Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень; 2) управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; 3) районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 КАС України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, а також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Постанови Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція НБУ). Інструкція НБУ визначено: безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді; код банку - реквізит банку, визначений і включений до довідника банківських установ України згідно з нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють питання міжбанківських розрахунків в Україні; код платника/отримувача - ідентифікаційний код або реєстраційний номер облікової картки платника податків; отримувач/одержувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі; платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою коштів.

Згідно п. 3.1 глави 3 Інструкції НБУ обов'язковими реквізитами платіжного документу є: назва документа; дата складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника. Відповідно до листа Державної судової адміністрації «щодо сплати судового збору» від 10.11.2011 р. № 12-6621/11, при заповненні платіжного документу у графі «код» платником судового збору - фізичною особою вказується ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані. У графі «призначення платежу» вказується прізвище, ім'я, по-батькові позивача, назва суду де розглядається справа, код ЄДРПОУ суду де розглядається справа. У квитанції від 09.11.2013р. № 2159.309.5 у призначенні платежу не вказано назву суду та код ЄДРПОУ суду, де розглядатиметься позовна заява, не зазначено ідентифікаційний код платника - фізичної особи.

Частиною 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом. Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикцій на належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. У розумінні статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором. До юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, що видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Норма ст.162 КАС України надає право суду прийняти постанову, що би гарантувала дотримання і захист прав позивача. Незалежно від того, чи містить вимога позивача прохання щодо відшкодування шкоди, суд має вказати відповідний спосіб захисту порушеного права у резолютивній частині рішення з метою захисту прав позивача.

Майнова вимога - вимога про скасування рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, а саме компенсація збитків.

Законом України «Про судовий збір» (пп. 3.1 ч. 2 ст. 4) встановлена ставка судового збору за подання до адміністративного суду: позову майнового - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (ст. 13) з 1 січня 2013 року установлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 147 грн.

Позивач на свій розсуд визначає способи захисту порушеного права. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 162 КАС України адміністративний суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти рішення про стягнення коштів з відповідача. Проте, позивач не зазначив, не обґрунтував, не підтвердив відповідними доказами розмір втрат чи витрат, крім власного переконання «я зазнаю великих збитків» у зв'язку із діями (бездіяльністю) відповідача.

Згідно ст.105 КАС України вимога може містити вимоги про: скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи не вчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, що зазначено у частині 3 статті 2 КАС України. Частиною 3 статті 2 КАС України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. «На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1)повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби. Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення. Згідно з вимогами ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права і контроль легальності, інакше було би порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох можливих і доцільних у демократичному суспільстві варіантів рішення.

Суд наголошує, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати усі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку до 25 листопада 2013р. для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 105-106, ст. 108 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Яжука Сергія Сергійовича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області Бондаренка Михайла Михайловича, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу строк до 25 листопада2013р. для усунення недоліків позовної заяви.

Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В.Трофімова