Постанова № 35270342, 14.11.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року 16 годин 30 хвилин м. Черкаси справа № 823/3278/13-а

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В.,

за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу №823/3278/13-а

за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області (надалі - УПФУ в м. Умані та Уманському районі) [представник позивача - не з'явився]

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) [відповідач - не з'явився]

про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків, прийняв постанову.

УПФУ в м. Умані та Уманському районі, звернувшись до суду з адміністративним позовом, просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків за ІІІ квартал 2010 року у розмірі 856,46 грн.

Позивач стверджує, що за ІІІ квартал 2010 року відповідач мав сплатити страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 856 грн. 46 коп.

Оскільки сума страхових внесків у строки, встановлені ч. 3 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Позивач свого представника у судове засідання не направив, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі. У заяві зазначено, що УПФУ в Корсунь-Шевченківському районі позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не подав, у судове засідання не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом - Закон № 400/97-ВР), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 400/97-ВР, (діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 5 статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону (у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону (у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Уманської міської ради 17.05.2005.

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником в розумінні цього Закону та платником страхових внесків.

Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, базовим звітним періодом є квартал. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (у редакції що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР, (редакція що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановлена в розмірі 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Згідно пункту другому статті другої Закону № 400/97-ВР, (редакція що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності є сума оподатковуваного доходу (прибутку), що обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 4 (редакція що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) частини 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий режим оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески у порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якого сплачуються страхові внески.

За приписами статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановленого законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 р.» № 2154-VI від 27.04.2010 мінімальний розмір заробітної плати становить з 1 липня 2010 р.-888 грн., з 1 жовтня 2010 р. - 907 грн., з 1 грудня 2010 р. - 922 грн.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 400/97-ВР (редакція що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються у таких розмірах для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Судом встановлено, відповідач повинен був сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України з 1 липня 2010 р. по 30 вересня 2010 р. у сумі 294 грн. 82 коп. (888 грн. х 33,2%) за кожен місяць.

Судом встановлено, що УПФУ в м. Умані та Уманському районі Черкаської області було проведено перевірку відповідача щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010 по 02.11.2010, за результатами якої було складено акт перевірки від 02.11.2010.

У ході перевірки встановлено, що сума страхових внесків на пенсійне страхування за місяць, сплачених позивачем, нижча мінімального страхового внеску, в зв'язку з чим за період з липня 2010р. по вересень 2010р. відповідачу було донараховано 856 грн. 46 коп.

На день розгляду справи у суді по суті заборгованість відповідачем не сплачена.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI направлялась вимога про сплату боргу від 02.11.2010 № Ф-697 (редакція що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Зазначена вимога на час розгляду справи в суді не сплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються (редакція що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовуються.

За цих обставин вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у сумі 856 грн. 46 коп. є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем - суб'єктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (20300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Тельмана, 4, ідентифікаційний код 37908064) заборгованість зі сплати страхових внесків за ІІІ квартал 2010 року у сумі 856 (вісімсот п'ятдесят шість) грн. 46 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.В.Трофімова