Ухвала суду № 35269034, 11.11.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року справа №2а/0570/11627/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Чебанова О.О.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання:

за участю сторін:

від позивача:

від відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу

Левченко Г.О.

не з'явився

Завізна О.О.- за дов. від 29 січня 2013 року

Шинкарьова І.С. - за дов. від 17 січня 2013 року

Державної фінансової інспекції у Донецькій області

на постанову

Донецького окружного адміністративного суду

від 19 березня 2013 року (повний текст постанови складений та підписаний 25 березня 2013 року)

по адміністративній справі № 2а/0570/11627/2012 (суддя Ушенко С.В.)

за позовом Приазовської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області № 107

до

Державної фінансової інспекці в Донецькій області

про

часткове скасування вимоги від 17 серпня 2012 року № 26-01-34/4371, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року частково задоволенні позовні вимоги Приазовської виправної колонії управління Державної пенітенціальної служби України в Донецькій області (далі установа, позивач у справі) до Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі інспекція, відповідач у справі), внаслідок чого частково скасовані підпункти «а», «в», «г» підпункту 3.1 пункту 3 вимоги Маріупольської об'єднаної державної фінансової фінансової інспекції від 17 серпня 2012 року № 26-01-34/4371 (далі спірна вимога).

Постановою суду спірна вимога скасована в частині встановлення порушення на 10,96 тис. грн. внаслідок проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок необґрунтованого нарахування та виплати надбавок за вислугу років вільнонайманим працівникам установи в порушення статі 13 Закону України «Про оплату праці» та недотримання вимог пункту третього Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, пункту третього наказу від 11 литопада 2005 року № 184; 0,92 тис. грн. внаслідок необґрунтованого нарахування та виплати надбавок за вислугу років вільнонайманим працівникам зайво нараховано та виплачено лікарняних. Цим же рішенням суду скасований підпункт «в» підпункту 3.1 пункту 3 спірної вимоги в частині: 3979,74 грн. сплата внесків до державних цільових фондів по незаконно сплачених сумах по оплаті праці щодо проведення завищених витрат на оплату праці внаслідок необґрунтованого нарахування та виплати надбавок за вислугу років вільнонайманим працівникам установи.Скасований підпункт «г» підпункту 3.1 пункту 3 спірної вимоги в частині: 13,39 тис. грн. покриття за рахунок коштів державного бюджету витрат сторонніх юридичних осіб (том 2, арк. справи 124-131).

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заявлення позову та часткової протиправності спірної вимоги.

В апеляційній скарзі інспекція (відповідач у справі) посилаючись на повне встановлення обставин справи, але невірно дану правову оцінку фактам просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволені позову (том 2 арк. справи 145-149).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Статус державної фінансової інспекції, її функції та правової основи діяльності визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-12 (надалі Закон України № 2939).

Головні завдання інспекції окреслені статтею 2 Закону України № 2939, права передбачені статтею 10 зазначеного Закону, з посиланням на пункт 7 якої позивачу пред'явлені вимоги, зокрема та яка є спірною у межах даної справи

Вимоги є способом реалізації владних управлінських функцій відповідачем, як суб'єктом владних повноважень.

Приазовська виправна колонія управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (ЄДРПОУ 14316907, 87519, Донецька область, м. Маріуполь, Іллічівський р-н, пров. Уральський, буд.61) зареєстровано 29 листопада 1999 року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № АБ 453998. Згідно положення Приазовської ВК УДДУПВП в Донецькій області (№ 107), затвердженого Головою ДДУПВП, позивач є юридичною особою, заснованою на державній власності та підпорядкованою безпосередньо Управлінню державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області.

Відповідачем впродовж травня-липня 2012 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності установи за період з 1 січня 2010 року по 30 квітня 2012 року, наслідки якої викладені в акті перевірки № 05-860/027 від 13 липня 2012 року (том 1 арк. справи 29-64).

На підставі висновків акту ревізії, у зв'язку з неусуненням порушень Маріупольською об'єднаною державною фінансовою інспекцією складено та направлено позивачу вимогу «Щодо усунення виявлених ревізією порушень» від 17 серня 2012 року № 26-01-34/4371, якою позивача зобов'язано відшкодувати зайво нараховану та виплачену заробітну плату працівникам установи шляхом утримання із заробітної плати робітників або внесенням коштів до каси установи та перерахувати в дохід державного бюджету; відшкодувати зайво перераховані кошти до державних цільових фондів по незаконно виплаченій заробітній платі, шляхом коригування сум внесків, перерахованих до державних соціальних фондів; відобразити дебіторську заборгованість за Підприємством ПВК-107 щодо якої здійснено безпідставні витрати, провести претензійно-позовну роботу з Підприємством ПВК-107 щодо повного відшкодування коштів.

Підставою прийняття вимоги у частині, що оскаржується, є встановлені актом ревізії порушення статтей 13, 19 Закону України «Про оплату праці», пункту третій Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівникам на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», статті 94 КЗпП, статті 1 Закону України «Про оплату праці», пункту 1.3 Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров'я», пунктту першого постанови КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», пункту 3 статті 21, пункту 2 статті 51 Бюджетного кодексу України, пункту 48 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затверджених постановою КМУ від 28 лютого 2002 року № 228, пункту 56 «Інструкції з обліку запасів бюджетних установ», додатку 1 пункту 4.1 «Положення про організацію харчування осіб, які тримаються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби», затверджених наказом ДДУПВП № 126 від 30 червня 2004 року, пункту 2.15 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Склад бюджетного правопорушення за позицією інспекції полягає у тому, що при нарахуванні та виплаті працівникам підприємства надбавок за безперервну роботу в сумі 10,96 тис. грн. та здійснення внаслідок цього нарахування та виплати лікарняних в сумі 0,92 тис. грн., здійснення внаслідок цього відрахувань до державних цільових фондів в сумі 3 979,74 грн. позивач керувався Інструкцією про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу робітникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 24 травня 2000 року № 98. Зазначеною Інструкцією встановлено виплату робітникам та службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи надбавки за безперервну роботу у розмірі 5-25 відсотків тарифної ставки (посадового окладу) по основній посаді.

Особливості діяльності підприємств, установ виконання покарань визначені статтею 13 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України». Згідно положення Приазовської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Донецькій області № 107 колонія (позивач у справі) заснована на державній власності і входить до сфери управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, який є її засновником. Установа підпорядкована Держдепартаменту України, який здійснює управління ним безпосередньо або через Державний департамент України з питань виконання покарань в Донецькій області. Пунктом 6.6 положення позивача передбачено, що трудовий колектив колонії складають особи рядового і начальницького складу, а також працівники колонії.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обов'язковість до виконання позивачем наказів Департаменту, у тому числі наказу № 98 від 24 травня 2000 року, яким передбачено виплату надбавок за безперервний стаж роботи.

Виходячи з приписів частини першої статті шостої Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу», підприємство позивача входить до системи державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно частини 8 статті 14 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, поширюється дія Закону України «Про державну службу». Віднесення посад цих спеціалістів до відповідних категорій посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України.

Оцінка спірних відносин здійснюється виходячи з положень статті 4, частини другої статті 97, статті 98 та Розділу сьомого Кодексу законів про працю України, статтей 8, 15, 16 Закону України «Про оплату праці», статті 9 Закону України "Про колективні договори та угоди".

Між трудовим колективом в особі голови профкому та адміністрацією в особі начальника Приазовської виправної колонії № 107, 5 березня 2008 року укладено Колективний договір, яким передбачена виплата надбавок за вислугу років вільнонайманим працівникам на підставі наказу № 98 від 24 травня 2000 року.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції правомірно не прийняв посилання апелянта на те, що виплату надбавок за безперервну роботу не передбачено наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 184 від 11 січня 2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції 16 листопада 2005 року за №1380/11660), з огляду на те, що постанова Кабінету Міністрів України № 1298 регулює умови праці працівників підприємств, установ, організацій бюджетної сфери, до яких не відноситься позивач.

Висновки відповідача в частині виявлення порушення у вигляді зайвої сплати коштів у вигляді доплати за безперервну роботу та відповідної сплати внесків до державних цільових фондів здійснені відповідачем без врахування приписів законодавства про працю України, яким встановлено можливість врегулювання такого роду питань шляхом укладення колективного договору.

Виплата надбавки за безперервну роботу працівникам позивача, які не мають спеціальних звань, здійснювалась виключно у межах бюджетних асигнувань. Таким чином, обраний відповідачем у спірній вимозі спосіб усунення виявленого ним, на його думку, порушення в цій частині щодо відшкодування зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати робітників шляхом перерахування в дохід Державного бюджету є необґрунтованим і безпідставним.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного провадження наказ № 98 від 24 травня 2000 року скасовано Державним департаментом України з питань виконання покарань наказом від 25 травня 2010 року № 175 і з моменту його скасування виплати зазначеної надбавки вільнонайманим працівникам позивачем припинені. З огляду на зазначене висновки робітників контрольно-ревізійного відділу, що викладені в акті ревізії про незаконність здійсненої позивачем виплати надбавки працівникам за безперервний стаж роботи в сумі 10,96 тис. грн. та здійснення внаслідок цього нарахування та виплати лікарняних в сумі 0,92 тис. грн., здійснення внаслідок цього відрахувань до державних цільових фондів в сумі 3 979,74 грн. не відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо вимоги в частині відображення дебіторської заборгованості за Підприємством Приазовської виправної колонії № 107, щодо якого здійснено витрати. Проведення претензійно-правової роботи з Підприємством Приазовської виправної колонії № 107 щодо повного відшкодування коштів суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту ревізії, ревізією оплати комунальних послуг за період з 1 січня 2010 року по 30 квітня 2012 року встановлено, що позивачем віднесено до складу комунальних послуг витрати по оплаті електроенергії Підприємства ПВК № 107 на загальну суму 13 392 грн., в тому числі за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року в сумі 2 592,00 грн., за 2011 рік в сумі 6 768,00 грн., за період з 1 сычня 2012 року по 30 квітня 2012 року в сумі 4 032,00 грн.

Апелянт доводить про те, що це є порушенням пункту 4 статті 16, пункту 3 статті 21, пункту 3 статті 48, пункту 2 статті 51 БК України, пунктів 46, 48 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затверджених постановою КМУ від 28 лютого 2002 року № 228, оскільки така діяльність розцінюється ним як покриття за рахунок коштів державного бюджету витрат сторонніх юридичних осіб та спричинило збитки у сумі 13,39 тис. грн. Способом усунення цих порушень відповідач визначив відображення дебіторської заборгованості за Підприємством Приазовської виправної колонії № 107, щодо якого здійснено витрати, проведення претензійно-правової роботи з Підприємством Приазовської виправної колонії № 107 щодо повного відшкодування витрат.

Посадові особи, які утримуються за рахунок державного бюджету, і працівники, що утримуються за рахунок власного виробництва, становлять єдиний трудовий колектив, відображений в Штаті Приазовської виправної колонії УДДУПВП в Донецькій області (№ 107), затвердженому наказом Держдепартаменту України з питань виконання покарань від 23 березня 2010 року № 100.

Статутом ДП "Підприємство Приазовської виправної колонії № 107", в редакції 2010-2012 роках, визначено, що підприємство засноване на державній власності і входить до сфери управління ДДУПВП, який є його засновником, є юридичною особою, права і обов'язки юридичної особи воно набуває з дня державної реєстрації. Підприємство проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених кримінально-виконавчим законодавством України, та цього Статуту, а також виконує рішення Держдепартаменту. Фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється відповідно до фінансового плану, який затверджується Держдепартаментом. Підприємство визначає свою структуру, управління і штати у порядку, встановленому Держдепартаментом.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що обидві структури мають єдиного засновника, власника і розпорядника в особі Держдепартаменту України з питань виконання покарань, який є центральним органом виконавчої влади.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи, працівники установи (позивача) та склад працівників підприємства Приазовської ВК № 107 входять до штату позивача і знаходяться в одному приміщенні адміністративної будівлі, у зв'язку з чим, на думку суду, розділення показників споживання електроенергії окремо по установі та окремо по підприємству є неможливим і економічно необгрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі № 2а/0570/11627/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі № 2а/0570/11627/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 листопада 2013 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 11 листопада 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: О.О. Чебанов

М.М. Яковенко