Постанова № 35268893, 30.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3367/13-а

30 жовтня 2013 року 12год. 31хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

відповідача: представники Грімова Г.М., Пшебільський Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області

про визнання протиправним та скасування акта, висновку, визнання дій неправомірними та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а. с. 121-125), про визнання протиправними та скасування акту перевірки, висновку службового розслідування, визнання дій неправомірними, зобов'язання виплатити кошти, скасування додатку до наказу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в червні 2013р. відповідачем була проведена перевірка окремих питань фінансово-господарської діяльності НДЕКЦ при УМВС України в Рівненській області, очолюваного позивачем, внаслідок чого був складений акт за №15 від 17.06.2013р. Враховуючи висновки акту, відповідачем було проведено службове розслідування, результати якого викладені у висновку від 26.06.2013р. На думку позивача, висновки, зазначені у акті перевірки та у висновку службового розслідування щодо незаконно виплачених йому коштів в сумі 12258,97грн., як премія у серпні-вересні місяці 2012р.та в травні 2013р. є безпідставними та незаконними, тому такі висновки належить виключити з акту перевірки та скасувати в цій частині висновок службового розслідування. Крім того, позивач зазначає, що на підставі зазначеного висновку, з його грошового забезпечення безпідставно утримані кошти в сумі 6589,03грн. оскільки жодного наказу чи розпорядження про таке відрахування немає. В той же час позивач стверджує, що під час знаходження працівника ОВС у відпустці чи на лікарняному, не допускається зменшення розміру грошового забезпечення. Щодо додатку до наказу №146 о/с від 07.06.2013р., яким внесені зміни до додатку №3 наказу УМВС від 13.05.2013 №117 о/с стосовно встановлення премії позивачу за квітень 2013 року, то чинне законодавство не передбачає права відповідача вносити зміни у вже виконаний на час внесення змін наказ, тому такий додаток належить до скасування.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача надали суду письмові заперечення, додаткові пояснення, якими позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними та вказують, що в НДЕКЦ УМВС в Рівненській області дійсно була проведена перевірка окремих питань фінансово-господарської діяльності. Вказаний центр очолював позивач. Так, перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема у серпні-вересні 2012 року позивачу була нарахована премія в розмірі 150% без відповідного наказу, у квітні місяці 2013р. премія позивачу згідно наказу становила 100%, в той час як фактично виплачена у розмірі 124%. Таким чином, оскільки позивачу безпідставно виплачені кошти, то вони належать до повернення. В той же час відповідач вказує, що з позивача утримано лише частину коштів в сумі 6589,03грн., що не перевищує середньомісячного розміру заробітної плати і таке утримання відповідає нормам чинного законодавства. Підставою для утримання вказаних коштів став висновок службового розслідування, окремі накази чи розпорядження про відрахування цих коштів відповідачем не виносились. Щодо додатку до наказу №146 о/с від 07.06.2013р., яким внесені зміни до додатку №3 наказу УМВС від 13.05.2013 №117 о/с стосовно встановлення премії позивачу за квітень 2013 року, то відповідач стверджує, що в квітні місяці позивачу згідно наказу №117 о/с від 13.05.2013р. премія взагалі не була встановлена, тому відповідачем внесені зміни до вказаного наказу, якими позивачу встановлена премія в розмірі 100%, однак, перевіркою встановлено, що в квітні місяці позивач отримав премію в розмірі 124% без відповідного наказу, а тому вийшла переплата в розмірі 24%. Таким чином, якщо скасувати додаток про винесення змін, то позивач фактично позбавить себе премії навіть у розмірі 100%. Враховуючи викладене просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов позивача належить до часткового задоволення, при цьому суд виходить з такого.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи судом встановлено, що позивач наказом МВС від 15.01.2010 № 40о/с призначений на посаду начальника науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС.

Наказом відповідача № 271 о/с від 28.08.2013 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 65 «б» (через хворобу) згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 28.08.2013р.

Згідно п. 1 Положення про науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при Управлінні МВС України в Рівненській області, затвердженого наказом МВС України від 05.02.2013 № 97, науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при Управлінні МВС України в Рівненській області (далі - НДЕКЦ при УМВС або Центр) - це державна спеціалізована науково-дослідна установа судової експертизи, яка входить до Експертної служби МВС України, що належить до сфери управління МВС.

Пунктом 2 Положення про НДЕКЦ при УМВС встановлено, що у своїй діяльності Центр керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, міжнародними і і стандартами та державними стандартами України, іншими нормативно-правовими актами та цим Положенням.

Пунктом 9 Положення встановлено, що Центр очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади начальником УМВС після погодження з начальником Експертної служби в установленому порядку.

Згідно пп. 10.1, 10.2, 10.10 Положення про НДЕКЦ при УМВС, начальник Центру зобов'язаний здійснювати загальне керівництво діяльністю Центру, відповідає за виконання покладених на Центр завдань; у межах своїх повноважень організовує та забезпечує виконання Центром актів законодавства, наказів та доручень МВС України, УМВС; організовує ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової та бюджетної звітності відповідно до законодавства.

Пунктами 12, 15, 16 Положення про НДЕКЦ при УМВС встановлено, що начальник Центру забезпечує дотримання встановлених методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової та бюджетної звітності; Центр провадить фінансово-господарську діяльність відповідно до законодавства та цього Положення; фінансування та матеріально-технічне забезпечення Центру здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України та інших не заборонених законодавством джерел фінансування.

Із аналізу правових норм вбачається, що начальник НДЕКЦ при УМВС є відповідальною особою, а отже несе відповідальність у передбачених законом випадках згідно чинного законодавства.

Так, сектором внутрішнього аудиту УМВС, відповідно до наказу УМВС від 03.06.2013 № 775 та припису від 03.06.2013 № 1/2103, у період з 03.06.2013 по 17.06.2013, проведено позапланову перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності НДЕКЦ при УМВС за період з 01.01.2012 по 01.06.2013.

За результатами проведеної перевірки, згідно висновків акту № 15 від 17.06.2013 встановлено, що позивачу, зокрема, безпідставно (за відсутності будь-якого наказу про встановлення премії), нарахована та виплачена премія за серпень 2012 року (5675,46 грн.-150%) та вересень 2012 року (5675,46 грн.-150% ) на загальну суму 11350,90 грн.

Крім цього, встановлено, що в травні 2013 року, позивачу безпідставно (за відсутності будь-якого наказу про встановлення премії) виплачено премію за квітень 2013 року в розмірі 4691,70 грн. що становить 124% від грошового забезпечення, оскільки лише наказом УМВС від 07.06.2013 № 140о/с, після отримання погодження розміру премії з ДНДЕКЦ МВС від 16.05.2013 № 19/16-3592, УМВС внесено зміни до наказу УМВС від 13.05.2013 № 117о/с в частині встановлення позивачу премії за квітень 2013 року в розмірі 100%, а не 124 %, як йому фактично було виплачено, у зв'язку з чим переплата премії в квітні 2013 року становить 908,07 грн. (24%).

25.06.2013р. наказом відповідача №919 призначено службове розслідування.

Висновком службового розслідування від 26.06.2013 зазначені аналогічні порушення, які встановлені перевіркою фінансово-господарської діяльності та викладені в акті перевірки. Вказаним висновком (пп. 5.2.1 п.5.2 п.5) зобов'язано Т.в.о. начальника НДЕКЦ при УМВС підполковника міліції Гайдука О.Г. забезпечити повне усунення та відшкодування виявлених порушень та недоліків, зокрема, повернення начальником НДЕКЦ при УМВС ОСОБА_1 коштів в сумі 12258,97 грн., які йому було виплачено незаконно, як премія у серпні-вересні 2012 року та у травні 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, з грошового забезпечення позивача утримано кошти в сумі 6589,03 грн. (1589,03грн. в червні 2013 року та 5000грн. в липні 2013 року), що підтверджується довідками НДЕКЦ при УМВС від 11.10.2013 № 26/1743 та від 15.10.2013 №26/1755.

Суд не погоджується із висновками акту перевірки та висновками службового розслідування відповідача в частині безпідставно нарахованої та виплаченої премії за серпень 2012 року (5675,46 грн., 150%) та вересень 2012 року (5675,46 грн., 150% ) на загальну суму 11350,90 грн. виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивачу в липні місяці 2012 року згідно листа НДЕКЦ МВС України №19/16-5529 від 16.07.2012р., згідно наказу №19/16-139н від 12.07.2012р. була встановлена премія в розмірі 150% ( а. с. 75).

Наказом № 173 о/с від 30.07.2012р. позивачу надана частина чергової відпустки за 2012 рік з 30.07.2012 по 01.09.2012р.

Отже, позивач в липні-серпні місяці 2012 року фактично знаходився у відпустці.

Відповідно до листка тимчасової непрацездатності №105 від 31.08.2012р., позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в період часу з 17.08.2012р. по 31.08.2012р.( а. с.188).

Тобто в період відпустки позивач знаходився на лікуванні.

Наказом відповідача №195 о/с від 20.08.2012р. позивача відкликано з чергової відпустки (а. с. 183).

Наказом №207 о/с від 05.09.2012р. позивачу надана частина невикористаної відпустки за 2012 рік з 06.09.2012 по 17.09.2012 (а. с. 184).

Так, порядок встановлення та виплати грошового забезпечення відносно безпосередньо позивача, як начальника НДЕКЦ при УМВС, врегульований рядом нормативних актів, зокрема: постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №205/14896); наказом МВС України від 08.06.2012 № 519 «Про окремі питання щодо порядку встановлення посадових окладів, надбавок, доплат, підвищень, преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам органів внутрішніх справ».

Пунктом 1 постанови КМУ № 1294-2007 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.1.15. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України №499 від 31.12.2007 (із змінами), виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця з 20 до 25 числа за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу підрозділів Державної служби охорони здійснюється щомісяця до 5 числа за минулий місяць.

В силу п. 2.16.4. Інструкції, виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення.

Пунктом 2.16.5. Інструкції передбачено, що виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Згідно із вимогами п. 3.2.1. Інструкції, особам рядового і начальницького складу, що звільнені від служби через хворобу на підставі листків непрацездатності або перебувають у відпустці через хворобу, зберігається виплата грошового забезпечення в розмірі, одержуваному на день хвороби, але не більш ніж за чотири місяці, крім випадків, коли законодавством України передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні.

Крім того, п. 3.6.1. вказаної Інструкції передбачає, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки (чергові та додаткові, короткострокові, соціальні, у зв'язку з вагітністю та пологами), виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку.

Відповідно до п.1.25. зазначеної Інструкції, грошове забезпечення, виплачене за правилами і нормами, які діяли на момент виплати, поверненню не підлягає.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що при перевірці відповідачем не було враховано, що позивач перебував у відпустці з 30 липня 2012р., а так як премія позивачу була встановлена в липні 2012 року в розмірі 150%, то зазначена премія, як складова грошового забезпечення, мала бути врахована відповідачем у грошовому забезпеченні позивача на період знаходження його у відпустці у липні-вересні 2012р.

В той же час, як вбачається із зазначених правових норм, преміювання працівників ОВС здійснюється наказами відповідних керівників.

Із матеріалів справи слідує, що накази на преміювання позивача в серпні-вересні 2012р. не виносились.

Однак, як зазначено вище по тексту постанови, в період знаходження позивача у відпустці, останній знаходився на лікуванні та одночасно був відкликаний з відпустки.

Разом з тим, вказаний факт не проаналізований, не досліджений відповідачем при проведенні перевірки та при проведенні службового розслідування, не врахована кількість днів знаходження у відпустці, на лікарняному, фактично відпрацьовані дні позивачем за вказаний період, а відтак на думку суду, зроблений помилковий висновок щодо безпідставності виплати грошового забезпечення у розмірі 11350,90грн. як премія у серпні-вересні 2012р., враховуючи той факт, що Інструкцією передбачено виплату грошового забезпечення в розмірі на день вибуття у відпустку.

Таким чином, враховуючи викладене, висновок службового розслідування в частині щодо незаконно виплачених позивачу коштів в сумі 11350,90грн. як премія у серпні-вересні 2012р. є протиправним та належить до скасування.

Щодо скасування висновку службового розслідування в частині незаконно виплачених позивачу коштів в сумі 908,07грн. як премія у квітні місяці 2013р., то такі вимоги задоволенню не належать, з огляду на таке.

Як встановлено в судовому засіданні, в квітні місяці 2013 року позивачу нарахована та виплачена премія в розмірі 124%, що складає 4691,70 грн. Разом з тим, наказ на преміювання позивача за вказаний місяць не виносився.

Однак, наказом УМВС від 07.06.2013 № 140 о/с внесено зміни до додатку № 3 наказу УМВС від 13.05.2013 № 117 о/с в частині встановлення начальнику НДЕКЦ при УМВС ОСОБА_1 премії за квітень 2013 року в розмірі 100 %.

Оскільки, за квітень 2013 року ОСОБА_1 виплачено премію в розмірі 124%, то переплата премії становить 24%, що складає 908,07 гривень, а відтак, відповідач правомірно зазначив порушення стосовно безпідставності виплати премії за квітень місяць 2013р. у розмірі 908,07грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування акту перевірки, то така вимога також не належить до задоволення, оскільки згідно ст.104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, ці рішення дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

В той же час, акт є лише підставою для розгляду питання про прийняття відповідного рішення, у зв'язку чим його не можливо визнати рішенням суб'єкта владних повноважень, яке тягне за собою певні негативні наслідки для особи, відносно якої такий акт складений.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про те, що оскарженим актом не порушені права, свободи чи інтереси позивача, оскільки акт перевірки не містить приписів обов'язкового характеру, не встановлює прав та обов'язків для позивача, не змушує останнього до будь-яких дій, що можуть викликати порушення його прав.

Акт є лише матеріальною формою фіксації результатів перевірки, відображення висновків, які зроблено перевіряючими особами під час перевірки, а тому суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом визнання протиправним та скасування акта перевірки, не відповідають вимогам діючого законодавства, не відповідають його змісту, а отже позовні вимоги позивача в цій частині позову задоволенню не належать.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача неправомірними стосовно стягнення з грошового забезпечення позивача коштів в сумі 6589,03грн. та повернення цих коштів, то такі позовні вимоги належать до задоволення, при цьому суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується відповідачем, підставою для стягнення вказаних коштів став висновок службового розслідування. Разом з тим, ні наказу, ні розпорядження про відрахування вказаних коштів відповідачем не виносився.

Твердження представників відповідача про те, що з приводу матеріальної відповідальності до працівників ОВС належить застосовувати вимоги Кодексу законів про працю України, а не Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України 23.06.1995 р. за № 243/95 (далі по тексту Положення), так як в Положенні йдеться тільки про відшкодування шкоди за пошкодження військового майна, суд вважає помилковими.

Так, згідно із п.1 Положення, вказане Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

До військовослужбовців належать: солдати, матроси, сержанти, старшини строкової військової служби і ті, які проходять військову службу за контрактом, курсанти (слухачі) військово-навчальних закладів, жінки, які проходять військову службу за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу, прапорщики, мічмани і офіцери Збройних Сил України, Прикордонних військ України, військ Цивільної оборони, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, а також призвані на збори військовозобов'язані.

Дія цього Положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

Отже в даному випадку чітко встановлено, що дія Положення поширюється на осіб ОВС, а отже і на позивача.

Відповідно до п. 2 вказаного Положення, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Із аналізу зазначеної норм вбачається, що до відшкодування належать також надлишкові виплати, чи кошти, що в даному випадку, на думку суду, є предметом даного спору по справі.

Пунктом 23 Положення встановлено, що командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідач безпідставно, за відсутності будь-якого наказу чи розпорядження про стягнення коштів з позивача, неправомірно здійснив стягнення 6589,03грн. з грошового забезпечення ОСОБА_1

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування додатку до наказу МВС України в Рівненській області від 07.06.2013р. №146 о/с в частині внесення змін до додатку №3 наказу УМВС від 13.05.2013 року №117 о/с щодо встановлення премії ОСОБА_1 за квітень 2013р. в розмірі 100%, то вказана вимога задоволенню не належить.

Як зазначено вище по тексту, в травні 2013 року, позивачу безпідставно (за відсутності будь-якого наказу про встановлення премії) виплачено премію за квітень 2013 року в розмірі 4691,70 грн. що становить 124% від грошового забезпечення.

Разом з тим, наказом УМВС від 13.05.2013 № 117о/с позивачу премія в квітні 2013 року не встановлювалась (а. с. 155-168).

Наказом УМВС від 07.06.2013 № 146 о/с, після отримання погодження розміру премії з ДНДЕКЦ МВС від 16.05.2013 № 19/16-3592, УМВС внесено зміни до додатку №3 наказу УМВС від 13.05.2013 № 117 о/с в частині встановлення позивачу премії за квітень 2013 року в розмірі 100% (а. с. 169-181).

Із викладеного вбачається, що відповідачем право позивача на отримання премії не порушено, а навпаки - відновлено, а отже в даному випадку відсутній спір як такий.

Щодо розміру премії, то слід вказати, що розмір премії із врахуванням Інструкції та Положення про преміювання, встановлюється керівником органу та зазначається в наказі.

Враховуючи вище викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування від 26 червня 2013 року в частині, щодо незаконно виплачених ОСОБА_1 коштів в сумі 11350,90 грн. як премія у серпні-вересні 2012 року.

Визнати неправомірними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області щодо стягнення з грошового забезпечення ОСОБА_1 коштів в сумі 6589,03 грн.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області повернути ОСОБА_1 безпідставно стягнуті з його грошового забезпечення кошти в сумі 6589,03 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.