Постанова № 35265271, 13.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року № 813/6964/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судових засідань Цар Х.М.,

представник позивача не прибув,

представника відповідача Слуцького Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Самбірський завод металооснастки» до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2013 року №0000722250,

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства «Самбірський завод металооснастки» (далі - ВАТ «Самбірський завод металооснастки», позивач) до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення 16.08.2013 року №0000722250.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Будівельна компанія «АРС» (далі - ТзОВ «БК «АРС») є незаконними та базуються лише на суб'єктивних припущеннях. Зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується наявними оригіналами первинних, бухгалтерських та платіжних документів, що були надані контролюючому органу в ході перевірки.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с.52). В судовому засіданні від 16.10.2013 року позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ВАТ «Самбірський завод металооснастки» заперечив, з підстав наведених у письмових запереченнях, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій як таких, що не підтверджені необхідними первинними бухгалтерськими документами. В задоволені позовних вимог просив відмовити повністю.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Самбірською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача по питання взаємовідносин із ТзОВ «Будівельна компанія АРС» (код ЄДРПОУ- 37264634) за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

На підставі акта перевірки від 29.07.2013 року №1/22-00/1267892 (а.с.9-24), податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 16.08.2013 року № 0000722250 (а.с.7), яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за основним платежем у розмірі 66 000,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 33 000,00 грн.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, в результаті чого ВАТ «Самбірський завод металооснастки» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 66 000,00 грн.

Перевіркою встановлено, що ВАТ «Самбірський завод металооснастки» включено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період червень 2011 року ПДВ в сумі 66 000,00 грн., по операціях з контрагентом ТзОВ «БК «АРС» (код ЄДРПОУ- 37264634).

З акту перевірки вбачається, що до уваги взято матеріали перевірки проведеної ДПІ в Печерському районі м. Києва ТзОВ «БК «АРС», згідно яких, податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції між ТзОВ «БК «АРС», та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з ТзОВ «БК «АРС».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

За змістом наведених правових норм, формування показників податкової звітності, зокрема формування податкового кредиту, повинно відбуватись за наслідками фактичних та реально здійснених господарських операцій, що підтверджені належним чином складеними первинними документами, які у свою чергу є підставою для формування податкового обліку платника.

Для правильного вирішення спору, необхідним є встановлення реальності господарських операцій позивача з ТзОВ «БК «АРС».

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

З акту перевірки вбачається, що при проведені перевірки досліджувались документи по взаєморозрахунках з ТзОВ «БК «АРС», а саме: видаткова накладна від 14.06.2011 року №РН-6-14012, податкова накладна від 14.06.2011 року №132, рахунок-фактура від 10.06.2011 року № СФ-0000004, що надані ВАТ «Самбірський завод металооснастки» на виконання листа Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 03.06.2013 року № 2321/10.

Також для перевірки подано пояснення директора ВАТ «Самбірський завод металооснастки», згідно яких, договорів на постачання продукції, відповідно до яких постачальник передає у власність, а покупець приймає на умовах оплати, не укладалось.

На підтвердження здійснення господарської операції з ТзОВ «БК «АРС» позивач представив суду незавірені в установленому законом порядку копії видаткової накладної від 14.06.2011 року №РН-6-14012 (а.с.25) та податкової накладної від 14.06.2011 року №132(а.с.26), які були відображені останнім у декларації з податку на додану вартість. Крім того, на вимогу суду представником позивача не було представлено оригіналів податкової та видаткової накладних.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Окрім, цього у відповідності до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, Наказом ДПА України "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання"від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

У відповідності до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України передбачено, що у випадку ненадання особою, яка бере участь у справі, без поважних доказів для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що складені позивачем з ТзОВ «БК «АРС» документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так, у матеріалах справи містяться акт №162/22.8/37264634 від 13.05.2013 (а.с.54-59) ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідно до якого в ході проведення перевірки ТзОВ «БК «АРС» встановлено за податковою та фактичною адресою ТзОВ «БК «АРС» м. Київ, вул. Анрі Барбюса,37/1а товариство та його посадові особи не знаходяться, крім того, відповідно до даних, що містяться в АІР «Податковий блок» стан ТзОВ «БК «АРС» - «16» припинено (ліквідовано, закрито) у зв'язку з цим проведення зустрічної звірки неможливе.

Крім того, перевіркою встановлено, неможливість фактичного здійснення ТзОВ «БК «АРС» господарських операцій через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів.

Як вбачається із податкової та видаткової накладної (а.с.5-6), позивачем у ТзОВ «БК «АРС» була придбана труба квадратна 150х150х10 ГОСТ 8639 в кількості 33 000, при цьому жодних договорів, які б свідчили про факт укладення правочинів на придбання позивачем вказаного товару суду надано не було.

У податковій накладній від 14.06.2011 року №132 в графі «вид цивільно-правового договору» зазначено договір поставки від 01.06.2011 року без зазначення номеру такого договору.

При цьому, в судовому засіданні 16.10.2013 року представник позивача надав пояснення, що жодних договорів на придбання товару не укладалося, в тому числі і договору поставки, товарно-транспортні накладні також відсутні, зазначив, що було усне замовлення.

Крім того, у податковій накладній від 14.06.2011 року №132 в графі «форма проведення розрахунків» зазначено оплата з поточного рахунку, однак суду не було надано доказів проведеної оплати через банківські рахунки платника податку.

У видатковій накладній №РН-6-1412 від 14.06.2011 року в графі «отримав» немає підпису отримувача товару, номеру та дати довіреності.

Отже, у матеріалах справи відсутні, і позивачем під час розгляду судом справи не надані жодні докази, які б свідчили про транспортування придбаного товару саме від ТзОВ «БК «АРС» власним транспортом чи транспортом продавців або сторонніх перевізників, відсутні докази виписування довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаного контрагента, відтак у який спосіб товари придбані у ТзОВ «БК «АРС» з м. Києва опинилися у позивача, з матеріалів справи судом не встановлено.

Зазначене свідчить про те, що видаткова та податкова накладні оформлені позивачем з ТзОВ «БК «АРС» без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, а лише з метою документального оформлення господарських операцій, які в дійсності не відбувалися. Тому документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами в розумінні бухгалтерського і тим більше податкового обліку.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З урахуванням викладеного, зокрема того, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували фактичне отримання товару, а саме: укладені угоди з перевізниками, товарно-транспортні накладні, витягу з журналу реєстрації довіреностей, довіреності, акти прийому-передачі товарів, та інші документи, які свідчать про транспортування товару, його передачі, зберігання, оприбуткування тощо, більше того, суду не було надано оригіналів первинних документів, суд дійшов висновку про недоведеність з боку ВАТ «Самбірський завод металооснастки» руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вказує на недоведеність з боку позивача реальності здійснення господарських операцій, між ВАТ «Самбірський завод металооснастки» та ТзОВ «БК «АРС».

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту сум, сплачених ТзОВ «БК «АРС» є обґрунтованим.

За таких умов, суд приходить до переконання, що правових підстав до визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722250 від 16.08.2013 року немає, а відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити за безпідставністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 15.11.2013 року.

Суддя Сидор Н.Т.