Рішення № 35265187, 06.11.2013, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/1655/13-ц

Провадження № 2/165/444/13

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючогосуддіВасилюка А.В.,

при секретаріНавроцькій М.Р.,

за участю представників позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2,відповідачаОСОБА_3,

представників відповідачівОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_7, Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Провідна" про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

встановив :

20 травня 2013 року ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3, ОСОБА_7, ПАТ Страхова компанія «Провідна» про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Свої вимоги обгрунтовуює тим, що 07 серпня 2011 року о 22 год. 30 хв. на 75 кілометрі + 200 метрів автодороги "Ковель-Жовква" водій ОСОБА_7, який керував автобусом марки "I-IVAN A07AI-60", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3 та рухаючись зі сторони м. Володмир-Волинський в напрямку м. Львів, у м. Нововолинську, при здійсненні маневру повороту ліворуч на більвар Шевченка, зіткнувся з мотоциклом марки "KAWASSAKI", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_8, внаслідок чого останній та пасажир мотоцикла ОСОБА_9 загинули на місці пригоди. 27 грудня 2011 року постановами слідчого СУ УМВС України у Волинській області провадження у кримінальній справі №53-034-11 за фактом вчинення дорожньо-транспортної пригоди було закрито на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України, а в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Для встановлення обєктивності та визначення винних у загибелі сина ОСОБА_9, спеціалістом на підставі матеріалів кримінальної справи було виготовлено висновок, згідно якого ОСОБА_7 мав технічну можливість уникнути зіткнення з мотоциклом, однак, порушуючи п.п.2.3б, 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху не зробив цього, що стало причиною ДТП. Позивач ОСОБА_6 вважає, що діями ОСОБА_7, внаслідок яких наступила смерть його сина ОСОБА_9 йому, як батькові, завдано матеріальну та моральну шкоду. Матеріальна шкода полягає у тому, що він поніс витрати на поховання, організацію та проведення поминального обіду після поховання та 40 днів після смерті сина, тому ввжає, що матеріальна шкода йому заподіяна в розмірі 13156,50 грн. Крім цього, позивач вказує те, що він переніс важкий психологічний стрес. Смерть сина викликала душевні страждання, вплинула на звичний ритм життя. Він постійно перебуває в стані депресії, оскільки винуватець ДТП не вибачився перед ним та здійснюючи вплив на слідство уникнув відповідальності. У звязку із трагічною передчасною смертю сина йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 700 000 грн. Позивач ОСОБА_6 просить стягнути з відповідача ОСОБА_3, як власника джерела підвищеної небезпеки та ОСОБА_7, як винуватця ДТП завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 13156,50 грн. та моральну шкоду у розмірі 700 000 грн., а також із ПАТ Страхова компанія "Провідна" матеріальну та моральну шкоду в межах страхового полісу.

17 липня 2013 року позивач ОСОБА_6 збільшив позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_3 в солідарному порядку в свою користь матеріальну шкоду в сумі 21656,50 грн. та моральну шкоду в розмірі 700000 грн., а всього 721656,50 грн. та з ПАТ Страхова компанія "Провідна" матеріальну та моральну шкоду в межав страхового полісу, про що подав до суду письмову заяву (а.с.124-128).

Позивач ОСОБА_6 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_6 переніс важкий психологічний стрес, втратив найріднішу в житті людину сина, який був виключно позитивною особою. У звязку із смертю ОСОБА_9 позивач поніс чималі витрати на організацію та проведення поминального обіду, поминального обіду на сорок днів по смерті останнього та на виготовлення памятника, а тому вважає, що ОСОБА_6 заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 21656,50 грн. Також зазначив, що смерть сина викликала душевний неспокій у позивача, який триває до сьогоднішнього дня. ОСОБА_6 спричинено тяжкі і невідворотні моральні і фізичні страждання, які впливають на звичний ритм життя. В звязку із трагічною передчасною смертю сина останньому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює у 700000 грн. Вина відповідача ОСОБА_7 у вчиненні злочину, внаслідок якого загинув син позивача доведена висновком спеціаліста ОСОБА_10 Крім того дружиною позивача ОСОБА_11 було 04 червня 2013 року надіслано Генеральному прокурору України заяву про злочин, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, було внесено відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань, скасовано постанови про закриття кримінальної справи за ознаками зочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і на даний час проводиться перевірка, крім того за його клопотанням було призначено експертизу за матеріалами справи. Просить стягнути з відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ОСОБА_6 21656,50 грн., з них: 4398 грн. витрат на поховання, 4250 грн. на поминальний обід, 4508,50 грн. витрат на поминальний обід на 40 днів, 8500 грн. за виготовлення пам'ятника та з ПАТ Страхова компанія "Провідна" матеріальну та моральну шкоду в межав страхового полісу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в позовній заяві, просив позов задоволити.

Представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підтвердили, що дружина позивача ОСОБА_11 отримала відшкодування моральної та матеріальної шкоди з відповідача ПАТ СК "Провідна" в сумі 5673 грн., яка була призначена за рішенням апеляційного суду Волинської області від 24 грудня 2012 року. Не заперечили дані обставини і інші учасники судового розгляду.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, вказав, що висновок, на який посилається позивач не підтверджує вину ОСОБА_7 Вважає, що оскільки моральну шкоду ОСОБА_11 він відшкодував, тому позовні вимоги до нього, як до власника транспортного засобу є безпідставними та такими що до задоволення не підлягають.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ОСОБА_4 позов не визнав з підстав наведених у запереченні на позов, пояснив, що підстав для покладення на відповідачів обовязку по відшкодуванню позивачу матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки немає. Вина ОСОБА_7 у смерті ОСОБА_9 не доведена, в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_7 відмовлено за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Оскільки єдиним і беззаперечним доказом вини особи, відповідно до ст.62 Конституції України може бути тільки обвинувальний вирок суду у кримінальній справі, тому жодних підстав до задоволення позову не вбачає. Крім того рішеннями Іваничівського районного суду та апеляційного суду з відповідача ОСОБА_3 було вже стягнуто моральну та матеріальну шкоду в користь дружини позивача ОСОБА_11, тому вважає, що позов є безпідставним. Просить в задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Представник ПАТ Страхова компанія "Провідна" ОСОБА_5 позов не визнав з підстав викладених у заперечення на позов, пояснив, що за полісом ВЕ/2382593 внаслідок загибелі ОСОБА_9 страхова компанія виплатила страхове відшкодування матері останнього ОСОБА_11 в сумі, що встановлена рішенням апеляційного суду, а тому відповідач на підставі ст.61 Конституції України не може двічі бути притягнутий до юридичної відповідальності. Крім того, вказує на те, що витрати повязані з проведенням поминального обіду та 40-днів по похованню не є складовою частиною процесу поховання, а тому з цих підстав також не підлягають до задоволення. Вважає, що оскільки позивач не надав доказів того, що володіє спеціальними знаннями, які допомогли йому оцінити розмір понесених ним моральних страждань, тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, оглянувши копію матеріалів кримінальної справи №53-034-11 за ч.2 ст.286 КК України, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Як встановлено в судовому засіданні, 07 серпня 2011 року о 22 год. 30 хв. на 75 кілометрі + 200 метрів автодороги "Ковель-Жовква" водій ОСОБА_7, який керував автобусом марки "I-IVAN A07AI-60", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3 та рухаючись зі сторони Володмир-Волинський в напрямку м. Львів при здійсненні маневру повороту ліворуч на більвар Шевченка, зіткнувся з мотоциклом марки "KAWASSAKI", без реєстраційного номерного знака, яким керував ОСОБА_8, внаслідок чого останній та пасажир мотоцикла ОСОБА_9 загинули на місці пригоди.

Власником автобуса марки "I-IVAN A07AI-60", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 являється відповідач ОСОБА_3, а власника мотоцикла марки "KAWASSAKI", без реєстраційного номерного знака, яким керував ОСОБА_8 не встановлено.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №8020 від 26 грудня 2011 року водій мотоцикла марки "KAWASSAKI" водій мотоцикла ОСОБА_8Є при дотриманні вимог Правил дорожнього руху мав технічну можливість уникнути зіткнення з автобусом "I-IVAN A07AI-60".

Згідно висновку експерта №153 від 10 серпня 2011 року ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав тілесні ушкодження, які оцінені як смертельні.

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_9 гострої патології (захворювань), яка перебуває у причинному зв'язку із фактом настання смерті не виявлено.

При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа ОСОБА_9, виявлено етиловий спирт в кількості: кров 2,46%, сеча 0,98% (проміле). Така концентрація алкоголю відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння.

Відповідно до страхового поліса №ВЕ/2382593 від 16 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу.

Постановою слідчого СУ УМВС України у Волинській області від 27 грудня 2011 року кримінальну справу, порушену за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, провадженням закрито у зв'язку із смертю ОСОБА_8, а постановою слідчого СУ УМВС України у Волинській області від 27 грудня 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відносно ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Вищевказані обставини встановлені рішенням апеляційного суду Волинської області від 24 грудня 2012 року, яке набрало законної сили (а.с.84-89), а тому в силу ч.3 ст.61 ЦПК не підлягають доказуванню, крім того вищевказані обставини підтверджуються копією кримінальної справи №53-034-11, яка була оглянута в судовому засіданні.

На підтвердження позовних вимог та з метою спростування відсутності вини ОСОБА_7 позивач надав висновок спеціаліста ОСОБА_10 стосовно обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди складеного 25 лютого 2013 року (а.с.8-52), однак суд його, як доказ вини ОСОБА_7 у ДТП до уваги не бере, оскільки відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, крім того вищевказаний висновок складений ОСОБА_10 не підписаний останнім (а.с.39).

Відповідно до ч.2 ст.2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Крім того ч.1 ст.62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Аналізуючи вищенаведені норми Конституції України та КК України, суд приходить до висновку, що оскільки в судовому порядку не доведена вина відповідача ОСОБА_7, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тому підстав для покладення на нього обовязку по відшкодуванню позивачу матеріальної та моральної шкоди завданої злочином суд не вбачає.

Жодних доказів, що постанови від 27 грудня 2011 року слідчого СУ УМВС України у Волинській області було скасовано на виконання вимог ст.60 ЦПК України ні позивачем ні його представниками суду не надано.

Як було вже встановлено судом, власником автобуса марки "I-IVAN A07AI-60" реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_3І, останній даний факт підтвердив у судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-праву відповідальність перед іншими особами уклавши з Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Провідна" страховий договір, згідно якого ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю і здоровю (на одного потерпілого) складає 51500 грн., за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) 25500 грн. Строк дії договору один рік, з 16 вересня 2010 року по 15 вересня 2011 року. (а.с.82).

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок взаємодії двої транспортних засобів загинув пасажир мотоцикла ОСОБА_9, яким керував водій ОСОБА_8, яий також загинув внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ч.2 ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно з розясненнями, викладеними в п.3 Постанови Пленуму Верховно суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року №6 шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною із них у частині, заподіяній нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли шкоду, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Позивач ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_9 (а.с.6), пред'явив в суд позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки як до власника автобуса ОСОБА_3, так і до страхової компанії, де відповідач ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами.

Суд, приходить до висновку, що відповідальність по відшкодування шкоди слід покласти як на власника автобуса ОСОБА_3, так і на страхову компанію, як страховика.

Відповідно до змісту ст.979 ЦК України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" право на одержання передбаченої договором страхової виплати має потерпілий, який є вигодо набувачем за договором страхування. У разі смерті потерпілого, особи які взяли на себе витрати з його поховання, мають право на відшкодування таких витрат (п.27.1 ст.27 Закону). При цьму під витратами на поховання маються на увазі витрати на забезпечення комплексу заходів та обов'язкових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу, облаштування та утриманні місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Понесені на організацію поминального обіду затрати не відносяться до витрат на поховання, які відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодовує страховик.

Крім того, як вбачається з копій рішень Іваничівського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2012 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 24 грудня 2012 року (а.с.229-234) витрати на поховання в сумі 4398 грн., витрати на поминальний обід в сумі 4250 грн. та витрати на поминальний обід на 40 днів в сумі 4508,50 грн. вже були предметом судового розгляду. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення понесених позивачем витрат на поминальні обіди в сумі 4250 грн. та 4508,50 грн. було відмовлено, а задоволено витрати на поховання в сумі 4398 грн.

Зважаючи, на вищевикладене, та що витрати на поминальні обіди в сумі 4250 грн. та 4508,50 грн. не відносяться до витрат на поховання, а витрати на поховання в сумі 4398 грн. вже були задоволенні, тому у задоволенні даних позовних вимог слід відмовити.

Зважаючи, що витрати на виготовлення пам'ятника в сумі 8500 грн. не були предметом розгяду в судах, і вони відповідають ЦК України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки відносяться до витрат облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, враховуючи, що відповідачами не подано суду жодних заперечень щодо зменшення суми таких витрат, суд приходить до висновку, що такі витрати відповідають вимогам щодо виготовлення та встановлення пам'ятника у даній місцевості та підтверджуються документально (а.с.129), тому підлягають до стягнення в повному обсязі з відповідача ПАТ СК "Провідна", оскільки не перевищують лімітів страховика по відшкодуванню матеріальної шкоди.

Крім того, судом встановлено, що внаслідок загибелі ОСОБА_9, позивачу як батькові останнього заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, спричинених втратою сина.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги

розумності і справедливості.

Відповідно до Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного Кодексу. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5% ліміту, визначеному у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування визначеною судом та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд виначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а за наявності вини особи, яка завдала шкоди, - також залежить від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року №6 розяснено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли інше не становлено законом, розмір відшкодування, належного з володільця джерела підвищеної небезпеки, має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

Як грубу необережність, зокрема, може бути враховано нетверезий стан, нехтування правилами безпеки, тощо.

В судовому засіданні встановлено, що 07 серпня 2011 року на автодорозі сполучення "Ковель-Жовква" сталося зіткнення двох транспортних засобів під керуванням водія ОСОБА_12 і під керуванням водія ОСОБА_8 Водій мотоцикла марки «KAWASSAKI» і пасажир мотоцикла ОСОБА_9 рухались на мотоциклі без відповідних мотошоломів, що є порушенням Правил дорожнього руху. Також судом встановлено, що пасажир мотоцикла ОСОБА_9 перебував в нетверезому стані.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що груба необережність потерпілого, який перебував в стані алкогольного спяніння і рухався на мотоциклі без застебнутого мотошолома, сприяла виникненню шкоди, у звязку з чим суд, враховуючи обставини справи, глибину фізичних та душевних страждань, які зазнав позивач, надані останнім докази, виходячи із меж розумності та справедливості стягує з ПАТ Страхова компанія "Провідна" в користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі, що відповідає встановленому 5% ліміту, а саме 1275 грн.

Також, з врахуванням вищевикладеного, суд стягує з ОСОБА_3, як власника транспортного засобу в користь позивача ОСОБА_6 моральну шкоди в сумі 3000 грн.

У своїй заяві від 06 листопада 2013 року (а.с.214) позивач ОСОБА_6 просить стягнути понесені ним витрати пов'язані з переїздом з міста Києва для явки в суд свідка ОСОБА_10

Відповідно до п.4 ч.1 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема витрати, пов'язані із залученням свідків. Ч.1 ст.86 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків. Відповідно до ст.88 стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач не зазначив які саме витрати він поніс, та не підтвердив їх документально, тому його витрати пов'язані з явкою свідка до суду до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з ПАТ Стархова компанія "Провідна" в дохід держави 229,40 грн. судового збору із вимог немайнового характеру та 229,40 грн. судового збору із вимог майнового характеру, а всього 458,80 грн.

Пропорційно до задоволених вимог, суд стягує з відповідача ОСОБА_3 в дохід держави 147 грн. судового збору.

Керуючись ст.10, ст.60, ст.88, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215, ст.218 ЦПК України, на підставі ст.1167, ст.1137, ст.119, ст.1168 ЦК України, Закону України "Про обов6язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів " суд,

вирішив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Провідна" в користь ОСОБА_6 1275 (одну тисячу двісті сімдесят пять) грн. моральної шкоди та 8500 (вісім тисяч пятсот) грн. майнової шкоди, а всього 9775 (девять тисяч сімсот сімдесят пять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_6 3000 (три тисячі) грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Провідна" в дохід держави 458 (чотириста пятдесят вісім) грн. 80 коп. судового збору .

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 147 (сто сорок сім) грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючийпідпис

Згідно з оригіналом

СуддяА.В. Василюк