Постанова № 35262891, 06.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1417/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби, Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2013 року підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» (далі Підприємство або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі ДПІ або відповідач), Державної податкової служби України (далі ДПС), у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0007761502/81711 від 30.11.2012 року та рішення ДПС України № 948/6/10-2215 від 21.01.2013 року про результати розгляду скарги.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 17 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовив.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Підприємство посилається на те, що розмір орендної плати встановлюється виключно договором оренди, а тому без внесення відповідних змін до договору податковий орган протиправно здійснив донарахування орендної плати за земельні ділянки. Рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги № 948/6/10-2215 від 21.01.2013 року апелянт вважає невмотивованим.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік.

За результатами перевірки ДПІ складено акт №3727/152/23744453 від 16.11.2012 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а саме: заниження ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд» суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за вересень 2012 року, заявленого в податковій декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік на суму 5 585 грн. 94 коп.

На підставі Акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0007761502/61711 від 30.11.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з орендної плати за землю на 8 378 грн. 91 коп. в тому числі: 5 585 грн. 94 коп. - основний платіж, 2 792 грн. 97 коп. - штрафні санкції).

Рішенням ДПС України від 21.01.2013 №948/6/10-2215 про результати розгляду скарги позивача зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що незалежно від визначеного в даному випадку розміру орендної плати за договором, він не може бути нижчим, ніж встановлений чинним законодавством України, у зв'язку з чим ДПІ правомірно донарахувала позивачу суму обов'язкового платежу з податку на землю, оскільки мінімальний розмір плати за землю чітко визначений Податковим кодексом України.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про скасування рішення ДПС суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутні підстави для його скасування, оскільки оскаржуване рішення містить правове і фактичне обґрунтування обставин його прийняття та відповідає нормам податкового законодавства України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПІІ «МакДональдз Юкрейн Лтд» (Орендар) та Сумською міською радою (Орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 15.02.2001 року, зареєстрований у Виконавчому комітеті Сумської міської ради № 407 від 10.04.2001 року.

Згідно пункту 1 вказаного договору оренди орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 27.09.2000 року «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям та громадянам» надає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми, Червона площа, 15а.

В оренду передається земельна ділянка площею 2456 кв. м. в тому числі інших угідь 3456 кв.м., у стані придатному для цільового використання.

Орендну плату визначено сторонами в пункті 2.3 договору оренди в розмірі 1 870, 56 гривень на місяць (1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, але річна сума платежу, відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу та для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Кодексу.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України передбачено, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Аналогічне положення міститься і в пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якого розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Наведені норми Податкового кодексу України кореспондуються з положеннями Закону України «Про оренду землі», відповідно до статті 15 якого, істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру. При цьому, згідно зі статтею 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Отже, розмір орендної плати встановлюється саме в договорі оренди, який є єдиною визначеною законодавством підставою для нарахування орендної плати, а жодної іншої форми встановлення розміру орендної плати ніж договір оренди не існує.

Крім того, в пункті 5.1 договору оренди сторони погодили, що зміни умов договору можливі за взаємною згодою сторін. В разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору оренди, такий спір вирішується в судовому порядку. Крім того, як визначено в пункті 5.5 договору оренди, будь-які зміни або доповнення до цього договору здійснюються в письмовій формі та підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.2 договору оренди умови цього договору зберігають свою чинність на строк його дії у випадках, коли після набуття договором чинності, законодавством встановлені інші правила, ніж передбачені цим договором.

Колегія суддів звертає увагу, що сторонами договору оренди було окремо і чітко зафіксовано незмінність положень даного договору незважаючи на можливу подальшу зміну законодавчого регулювання цієї сфери правовідносин.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 01.06.2012 зазначено, що за змістом ст. 21 Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІV «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладання договору законодавству.

У зв'язку з тим, що Указ Президента України № 725/2008 від 19.08.2008 року «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», яким встановлено розмір орендної плати не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, має рекомендаційний характер та набрав чинності після укладання договору оренди між сторонами, зміна розміру орендної плати можлива лише за згодою сторін (постанова Верховного Суду України від 25 червня 2011 р. у справі № б-17цс11).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 11.06.2013 у справі № 21-443а12 договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309-VІ від 03.06.2008 року є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку, що розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному законодавству саме на час укладання договору, а також що законодавча зміна розміру орендної плати після укладення договору оренди не впливає автоматично на розмір орендної плати за договором між сторонами.

Щодо скасування рішення ДПС України № 948/6/10-2215 від 21.01.2013 року.

Пунктом 56.8 статті 56 ПК України встановлено, що контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 56.9 статті 56 ПК України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Згідно із пунктом 56.4 статті 56 ПК України, під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Колегія суддів зазначає, що вказаною нормою ПК України зобов'язано податкові органи належним чином мотивувати свої рішення (прийняті за результатами розгляду скарг платників податків) та наводити докази, які б підтверджували викладені в таких рішеннях висновки. Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення ДПС жодного аналізу викладених в повторній скарзі доводів позивача з урахуванням посилань на норми права, аналізу таких норм в контексті обставин справи та доводів позивача немає, а тому воно підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням вищеназваних норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись статтями 41,160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах Сумської області Державної податкової служби №0007761502/81711 від 30.11.2012 року.

Скасувати Рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги № 948/6/10-2215 від 21.01.2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.