Ухвала суду № 35261731, 31.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. справа № 804/7987/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №804/7987/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001532260 від 22.05.2013 року, яким підприємству збільшено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 383904 грн., з яких за основним платежем - 255936 грн., штрафні санкції 127968 грн. Позов, зокрема, обґрунтований відсутністю правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення рішення, оскільки сам факт не знаходження контрагента за місцем своєї реєстрації не може свідчити про допущені порушення вимог податкового законодавства позивачем.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Як на порушення судом першої інстанції норм процесуального права відповідач вказує на те, що судом несвоєчасно було повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи. Про розгляд справи відповідач дізнався лише за один день до судового засідання, що унеможливило прибуття представника до суду. Крім цього, заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст..19 КАС України, якою визначено територіальну підсудність розгляду справ. На думку відповідача, вказаний спір мав вирішуватися у м.Києві, оскільки перевірку проведено у м.Києві та відповідно до Довідки №4-ОПП позивач знаходиться на обліку у відповідача. В якості порушення судом першої інстанції норм матеріального права заявник апеляційної скарги фактично посилається на ті обставини, які були встановлені перевіркою.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Будгерметик» з питань достовірності нарахування та сплати податків під час взаємовідносин з ТОВ «Нацпромторг» за період січень, березень 2012 року, за результатами перевірки складений акт від 25.04.2013 року №1407/22-621-32378230.

В акті перевірки зроблено висновки про порушення підприємством: п.198.3, п. 198.6 ст.198, пп. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 255 936 грн., в тому числі за січень 2012 року на суму 157 415 грн., за березень 2012 року на суму 98 521 грн.

З огляду на акт перевірки, такі висновки ДПІ обґрунтовані відсутністю фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Будгерметик» та ТОВ «Нацпромторг». Як зазначено в акті перевірки: до ДПІ у Дніпровському районі м.Києва надійшов акт від ДПІ у Печерському районі м.Києва від 29.03.2013р. №1194/22.10/37317256 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Нацпромторг» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Будгерметик». Згідно даного акту встановлено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт з питання перевірки юридичного та фактичного місцезнаходження від 26.03.2013р. До ГВПМ у Печерському районі м.Києва ДПС направлено запит на встановлення місцезнаходження підприємства.

Будь-яких інших обставин, з якими ДПІ пов'язувала б порушення ТОВ «Будгерметик» вимог податкового законодавства, Акт перевірки від 25.04.2013 року №1407/22-621-32378230 не містить.

Таким чином, висновків про порушення ТОВ «Будгерметик» вимог п.198.3, п. 198.6 ст.198, пп. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 ПК України, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва дійшла з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нацпромторг».

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2013 року №0001532260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 383904 грн., із них: за основним платежем - 255936 грн., 127968 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, підставою для визначення сум грошових зобов'язань є дані перевірок, які свідчать про заниження платником податків сум податкових зобов'язань.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, податковою службою взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ «Нацпромторг», за наслідками яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту спірні суми ПДВ. Висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми права, а з огляду на відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, що унеможливлює проведення зустрічної звірки.

Таким чином, акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що могло б бути підставою для визначення сум грошового зобов'язання.

В той же час, встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовано відповідачем, свідчать про те, що 03.01.2012 року між ТОВ «Будгерметик» (покупець) та ТОВ «Нацпромторг» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № НЦП-007-01-2012, згідно якого ТОВ «Нацпромторг» зобов'язується поставити позивачу будівельні матеріали. Виконання умов договору купівлі-продажу товару у січні, березні 2012 року підтверджується додатковими угодами № 1 від 10.01.2012 року, видатковими накладними, податковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, подорожними листами вантажного автомобіля, квитанціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог, актами звірки взаємних розрахунків.

Судом також встановлено, що позивач має складські приміщення, що підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень №2 від 01.01.2012 року, №ДО-030112 від 03.01.2012 року та актами приймання-передачі приміщень; позивач має вантажні транспортні засоби та штат водіїв і інших співробітників, що підтверджується наказами по підприємству.

Крім цього, позивачем надані копії договорів з контрагентами ТОВ «Будгерметик» - подальшими покупцями товару (ТОВ „Епіцентр К", ТОВ „Олді", ТОВ „Схід Бізнес Центр", ТОВ „Євромета", ТОВ „Аспі", ТОВ „Леруа Мерлен Україна", ТОВ „Будіор", ТОВ „Пульс Україна", ТОВ „Технокейс", ПП „Активбуд", ТОВ „Лакофарба Лтд", ТОВ „Композит-Схід", ТОВ „Бастен", ТОВ „МГП", ПП „Емаль-98", ТОВ „ПСТ Ізоляційні технології", ТОВ „Тіссенкруп Елевейтор Україна", ТОВ „Гран Прем'єр", ТОВ „спец монтаж Груп", ТОВ „Ромекс-Україна", ТОВ „Інженерно-будівельна компанія „Бутек", ДП „Сакура Гласс" ТОВ „Сакура І", ТОВ „Парте плюс", ПП „Профмонтажсервіс", ТОВ „Астал" та інш.), а також податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товару від ТОВ «Будгерметик», товарно-транспортні накладні, подорожні листи та платіжні доручення і виписи банківських установ.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на безпідставність висновків ДПІ щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нацпромторг».

Вказані висновки суду першої інстанції, з огляду на доводи апеляційної скарги, відповідачем не заперечуються. В апеляційній скарзі відповідач лише посилається на висновки, які зроблено в акті перевірки, натомість, вказаним обставинам, як зазначене вище, судом надано належну правову оцінку.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тобто, обов'язковою умовою для скасування судового рішення є неправильне вирішення судом справи. Оскільки, таких обставин у цій справі не встановлено, то у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги з цих підстав. Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача про порушення судом першої інстанції вимог ст..19 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи місцезнаходженням юридичної особи - ТОВ «Буденергетик» є: м.Дніпропетровськ, вул..Донецьке шосе, буд.114, кв.10, що підтверджено випискою з ЄДР, довідкою Головного управління Регіональної статистики, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1 а.с.23, 24. 26). Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст.19 КАС України, судом першої інстанції правомірно вирішено справу за місцезнаходженням позивача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі №804/7987/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 01.11.2013 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк