Ухвала суду № 35261712, 29.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. справа № 811/2339/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі №811/2339/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діапринт» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діапринт" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.07.2013 року №0000402210, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 42221 грн., у т.ч. за основним платежем - 28147 грн., за штрафними санкціями - 14074 грн., №0000392230, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102452 грн., у т.ч. за основним платежем - 68301 грн., за штрафними санкціями - 34151 грн.. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована тим, що висновки податкового органу щодо нікчемності укладеної позивачем угоди носять характер припущень та жодними доказами не підтверджуються. Позивачем надано докази, які свідчать про реальність господарських взаємовідносин з ТОВ «Авіс-Фарм» та ТОВ «Агро-Легія».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Олександрійської об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ДПІ, свідчать про нікчемність укладених правочинів між позивачем та ТОВ «Авіс-Фарм» та ТОВ «Агро-Легія».

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що посадовими особами Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Діапринт» з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з платником ТОВ «Авіс-Фарм» за грудень 2012 року та січень 2013 року, ТОВ «Агро-Легія» за березень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.06.2013 р. №247/22-10/32282334, в якому зроблено висновок про порушення підприємством вимог:

1. ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ст.228, ст.627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2. п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за четвертий квартал 2012 року в сумі 28147 грн., внаслідок включення до складу валових витрат вартості товарів (робіт,послуг) за відсутності факту їх поставки, від:

- ТОВ «Авіас - Фарм» за ІV квартал 2012 року на суму 28147 грн.;

3. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, пЛ 98.2, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 68301 грн.:

- в тому числі грудні 2012р. в сумі 26806 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних послуг, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Авіс - Фарм», за відсутності факту отримання наданих послуг.

- в тому числі січні 2013р. в сумі 14982 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних послуг, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Авіс - Фарм», за відсутності факту отримання наданих послуг.

- в тому числі березні 2013р. в сумі 26513 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних послуг, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Агро-Легія», за відсутності факту отримання наданих послуг.

Такі висновки податкової служби, з огляду на акт перевірки, ґрунтуються на наступному.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивач, у перевіреному періоді, мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Авіс-Фарм» та ТОВ «Агро-Легія», з приводу поставки товарів, в яких позивач виступав покупцем.

На думку ДПІ вказані правочини є нікчемним. Висновків про нікчемність укладених правочинів, з огляду на наступне: Олександрійською ОДПІ Кіровоградської області ДПС отримано:- довідки від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 49/224/34985675 від 04.04.2013р. «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Авіс - Фарм» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2012р.» та № 70/224/34985675 від 24.04.2013р. «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Авіс - Фарм» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за січень 2013р.». Згідно з вказаними довідками ТОВ «Авіс-Фарм» за місцем реєстрації не знаходиться. Натомість, у вказаних довідках зроблено висновок про не підтвердження операцій між ТОВ «АВІС-ФАРМ» та контрагентами, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «АВІС-ФАРМ» по ланцюгу постачання. Про це свідчить відсутність у контрагентів необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів (а.с.106-113).

Крім того, на адресу Олександрійської ОДПІ від ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС надійшов акт №518/22.5-10/36195413 від 08.05.2013 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агро-Легія» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками за січень, лютий, березень 2013року та контрагентами покупцями за березень 2013року», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у березні 2013 році.

З цих підстав, посилаючись на ст..ст.203, 215, 216 ЦПК України, ДПІ дійшла висновку про те, що угоди між ТОВ «Діапринт» та ТОВ «Авіс - Фарм», ТОВ «Агро-Легія» укладено без мети настання реальних наслідків, яка передбачена цим договором. У зв'язку з цим ДПІ вказує на те, що вказані угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2013 року № 0000402210, яким ТОВ «Діапринт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 42221 грн., у тому числі за основним платежем - 28147 грн., за штрафними санкціями - 14074 грн.; № 0000392230, яким ТОВ «Діапринт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 102452 грн., у тому числі за основним платежем - 68301 грн., за штрафними санкціями - 34151 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені, зокрема, Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.

Предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару).

Таким чином, у спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів, має бути доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авіс-Фарм» та ТОВ «Агро-Легія».

Встановлені судом першої інстанції обставини, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що 01 листопада 2012р. між ТОВ «Діапринт» та ТОВ «Авіс-Фарм» було укладено договір поставки № 155/11, за умовами якого ТОВ «Авіс-Фарм» передано на користь ТОВ «Діапринт» товар - стрічку діаграмну, диски діаграмні, вузли пишучі спеціальні. Виконання умов договору підтверджується видатковими накладними № 1127 від 03.12.2012р., № 1128 від 04.12.2012р. № 1129 від 10.12.2012р., № 144 від 08.01.2013р., № 145 від 22.01.2013р.; платіжними дорученнями №1853 від 17.12.2012р. та № 1864 від 04.01.2013р., № 1879 від 29.01.2013р..

Транспортування товарів від Постачальника до Замовника здійснювалось за допомогою Транспорту ТОВ «Діапринт», - легкового автомобіля Peugeot 607, державний номер ВА 0130 АА (товарно-транспортні накладні серії ЯОШ № 105 від 03.12.2012р., серії ЯОШ № 107 від 04.12.2012р., серії ЯОШ№ 108 від 10.12.2012р., серії ЯОШ № 09 від 07.01.2013р. серії ЯОШ № 10 від 22.01.2013р.).

01 лютого 2013 року між ТОВ «Діапринт» (Покупець) та ТОВ «Агро-Легія» (Постачальник) було укладено договір поставки № 55/02, у відповідності до умов якого, ТОВ «Агро-Легія» було поставлено на користь ТОВ «Діапринт» в березні 2013р. товари - стрічка діаграмна, диски діаграмні, вузли пишучі спеціальні, гель для УЗ. Виконання умов договору підтверджується: видатковими накладними 2116 від 01.03.2013р., № 2117 від 11.03.2013р. № 2118 від 13.03.2013р.; платіжними дорученнями № 1917 від 11.03.2013р., № 1931 від 22.03.2013р.та № 1986 від 20.05.2013р.. Для транспортування товарів, придбаних ТОВ «Діапринт» у ТОВ «Агро-Легія» в березні 2013р., знову було використано належний ТОВ «Діапринт» автомобіль Peugeot 607, державний номер ВА 0130 АА (товарно-транспортні накладні серії ЯОШ № 29 від 01.03.2013р., серії ЯОШ № 32 від 11.03.2013р., серії ЯОШ № 33 від 13.03.2013р.).

Отже, надані позивачем документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в частині вимог, що пред'являються до первинних документів, підтверджують здійснення між сторонами господарських операцій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів щодо недійсності договорів. При цьому, суд першої інстанції вірно вказав на те, що єдиною підставою для визначення спірних податкових зобов'язань стали висновки інших податкових служб, які викладені у довідках, щодо дослідження господарської діяльності контрагентів позивача. З цих підстав суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що висновки перевіряючих осіб, які викладено в довідках, не можуть бути підставою для збільшення сум податкових зобов'язань саме позивачу, оскільки вони не стосуються взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено тих обставин, які б свідчили про нереальність спірних господарських операцій.

Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими підставами для визначення спірних податкових зобов'язань посилання ДПІ на нікчемність укладених правочинів.

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом взагалі не досліджувались господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами. Висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність постачальників позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладених правочинів.

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.

Статтею 228 Цивільного кодексу України визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність у контрагентів постачальників позивача основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, що на думку ДПІ, унеможливлює здійснення господарської діяльності, не є тими ознаками, які характеризують правочин нікчемним.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Авіс-Фарм» та ТОВ «Агро-Легія» укладено договори поставки. При укладенні договорів його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договори укладені у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Отже, зміст зазначених правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для збільшення контролюючим органом податкових зобов'язань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року у справі №811/2339/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 30.10.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк