Рішення № 35259709, 11.11.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

11.11.2013 Справа № 127/13783/13-ц

Провадження № 2/127/4563/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

при секретарі Коваленко Д.І.,

за участі позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 компанії «ПРАТ «СК» УНІКА» - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 компанії «ПРАТ «СК» УНІКА» про відшкодування шкоди завданої злочином, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду до ОСОБА_5, ОСОБА_6, СК «ПРАТ «СК» УНІКА» про відшкодування шкоди завданої злочином. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 16 травня 2011 року водій ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем «Хюндай Туксон» в районі перехрестя вул. Зодчих та вул. Академіка Ющенка у м. Вінниці, не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини, де на території літнього майданчику кафе «Карабас» здійснив наїзд на онуку позивача, опікуном якої є остання. Від отриманих тяжких тілесних ушкоджень онука загинула на місці пригоди. Вироком Ленінського районного суду м.Вінниці від 13 жовтня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, засуджено до 10 років позбавлення волі та стягнуто на користь позивача 80000,00 грн. матеріальної шкоди, 8000,00 грн. витрат на правову допомогу та 150000,00 грн. моральної шкоди. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 січня 2012 року вказаний вирок в частині призначення покарання, стягнення 8000,00 грн. витрат на правову допомогу та 150000,00 грн. моральної шкоди залишено без змін, в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 80000,00 грн. вирок скасовано, а справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 липня 2012 року, зміненим рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2012 року, на користь позивача стягнуто з ПрАТ СК «УНІКА» майнову шкоду, завдану злочином в сумі 32710,07 грн., у решті вимог відмовлено. На момент вчинення ДТП відповідач ОСОБА_5 мав укладений договір страхування з ПрАТ СК «УНІКА» з страховим полісом зі строком дії до 10 січня 2012 року. Відповідно до зазначеного полісу, ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану життю та здоровю становить - 100000,00 грн., за шкоду завдану майну - 50000,00 грн. Власником вказаного автомобіля є ОСОБА_6 Позивач понесла витрати на виготовлення та встановлення памятника в сумі 40 500,00 грн., що підтверджується накладною. Просить стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 23210,07 грн. матеріальної шкоди за виготовлення та встановлення памятника, стягнути з ПрАТ СК «УНІКА» 100000,00 грн. за шкоду заподіяну життю і здоровю потерпілому загибель онуки, та 17289,93 грн. матеріальної шкоди за виготовлення та встановлення памятника відповідно до встановлених лімітів страхового поліса.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві та просили їх задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_5 в порядку ст.76 ЦПК України надійшла заява від 02 серпня 2013 року, відповідно до якої він просить позов розглядати за його відсутності, позовні вимоги визнає в частині, яка належно підтверджена розрахунковими документами, відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не зявилась. Натомість, відповідно до заяви та заперечень від 16 липня 2013 року, які надійшли на адресу суду, просить розгляд справи провести за її відсутності. В своїх запереченнях зазначає, що позовні вимоги про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_5 матеріальної шкоди не визнає, хоча вона і є власником автомобіля «Хюндай Туксон». ОСОБА_5 на законних підставах користувався автомобілем, він є стороною в страховій угоді, тобто він і повинен нести матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну під час ДТП. При цьому, звертає увагу на дію страхового полісу.

Представник відповідача ПрАТ СК «УНІКА» позовні вимоги не визнав. В запереченні проти позову зазначив, що витрати на поховання мають бути обґрунтованими та підтверджені належними доказами. Вважають, що накладна носить інформативний характер та не може слугувати доказом понесених витрат на виготовлення та встановлення памятника, а вимога про стягнення 17289,93 грн. є необґрунтованою. При цьому зазначають, що витрати на виготовлення памятників і огорож визначаються з фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних памятників і огорож в даній місцевості. Вимога про стягнення шкоди заподіяну життю і здоровю потерпілої є необґрунтованою, у звязку з тим, що документального підтвердження понесення позивачкою витрат на поховання ОСОБА_7 в розмірі 100000,00 грн. суду не надано. Також зазначив, що ОСОБА_1 було виплачено 32710,07 грн. матеріальної шкоди як витрати на поховання відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2012 року. Крім того, зазначає, що відповідно до чинного законодавства страхова компанія відшкодовує моральну шкоду в розмірі 5% ліміту. За таких обставин, просить в задоволенні вимог до ПрАТ СК «УНІКА» відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини, врегульовані нормами ЦК України та Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо відшкодування шкоди, зокрема завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 та ч. 1 ст. 1167 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент настання страхового випадку), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент настання страхового випадку) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В судовому засіданні встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2011 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, засуджено до 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортним засобом на три роки та стягнуто на користь позивача 80000,00 грн. матеріальної шкоди, 8000,00 грн. витрат на правову допомогу та 150000,00 грн. моральної шкоди. Вказаний вирок в частині вирішення цивільних позовів щодо стягнення із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілих ОСОБА_1 та інших матеріальної шкоди скасовано, а справа в цій частині направлена на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В частині стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу - залишений без змін.

Даним вироком суду встановлено, що 16.05.2011 року, близько 23 год.12.хв. у м.Вінниці в районі перехрестя вул. ОСОБА_8 та вул. Зодчих, ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи на підставі договору доручення належним його матері ОСОБА_6 автомобілем марки «HYUNDAI Tucson», реєстраційний номер АВ 1211, рухаючись зі швидкістю понад 143 км на годину, не впорався із керуванням та виїхав за межі проїзної частини, де на території літнього майданчику кафе «Карабас» здійснив наїзд на ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які від отриманих тяжких тілесних ушкоджень загинули на місці.

Згідно вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2011 року, який набрав законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 24 січня 2013 року, ОСОБА_1 визнано потерпілою та цивільним позивачем.

Згідно полісу № АА/1103148 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником ПрАТ «СК»УНІКА» застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 під час керування ним транспортним засобом зі строком дії з 11.01.2011 року по 10.01.2012 року включно. Відповідно до п.2 даного полісу, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю, здоровю на одного потерпілого складає 100 000,00 грн. (а. с.5).

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 липня 2012 року на користь ОСОБА_1 стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ПрАТ СК «УНІКА» в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої злочином 32594,97 грн. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 липня 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та інших матеріальної шкоди та судового збору на користь держави скасовано, та ухвалено нове рішення, яким у задоволені цих вимог відмовлено, а в частині стягненню з ПрАТ «СК»УНІКА» на користь ОСОБА_1 змінено - збільшено розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ПрАТ «СК»УНІКА» на користь ОСОБА_1 з 32594,97 грн. до 32710,07 грн. В решті рішення суду залишено без змін та набрало законної сили.

ПрАТ «СК»УНІКА» виконало рішення суду, в межах виконавчого провадження ВП № 37545531 перераховано 32710,07 грн. з призначенням платежу «погашення боргу на користь ОСОБА_1», що підтверджується платіжним доручення № 015182 від 30 квітня 2013 року (а. с. 83).

Позивач звернулася з вимогами про відшкодування їй витрат повязаних з встановленням памятника, які просить стягнути в межах суми ліміту страхової відповідальності з страхової компанії, а в частині, що перевищує вказаний ліміт, солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також стягнути з страхової компанії шкоду заподіяну життю, здоровю в розмірі 100 000,00 грн.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкодою заподіяною життю та здоровю потерпілого в результаті ДТП є шкода ( в тому числі моральна шкода) повязана з лікуванням потерпілого, із тимчасовою втратою працездатності, із стійкою втратою працездатності, смертю потерпілого.

Відповідно до полісу № АА/1103148 ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю, здоровю на одного потерпілого складає 100 000,00 грн.

Відповідно до ст.27 вказаного закону право на отримання відшкодування за шкоду, пов'язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Витрати на поховання мають бути обґрунтовані та відшкодовуються при наданні страховику оригіналу свідоцтва про смерть та документів, які підтверджують такі витрати.

Заявлені позивачем витрати на поховання були відшкодовані, про що свідчить платіжне доручення № 015182 від 30 квітня 2013 року, а також не заперечується самим позивачем.

Відповідно до накладної від 09 жовтня 2012 року «ПП ОСОБА_11А.» ОСОБА_1 придбано памятник та огорожа вартістю 40500,00 грн. Дана накладна містить печатку «ФОП ОСОБА_11А.» та відмітку «сплачено» (а. с. 30). ОСОБА_11 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії В01 № 697356 від 19.12.2007 року (а. с. 85). Крім того, відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А № 150558, ОСОБА_11 з 01 січня 2012 року знаходиться на спрощеній системі оподаткування (а.с.86). Суд приходить до висновку, по позивачем доведено, що на виготовлення памятнику та огорожі нею витрачено 40500, 00 грн. Суд не бере до уваги заперечення відповідача, що надана накладна не є підтвердженням понесених витрат, зважаючи на положення п. 6 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно до яких реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами підприємцями, які сплачують єдиний податок. Разом з тим, згідно із п. 15 ст.3 зазначеного Закону субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Тому, зважаючи, що продавець є фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку, дану накладну суд вважає належним доказом підтвердження витрат, понесених позивачем на виготовлення та встановлення памятника.

Разом з тим, визначаючись з розміром витрат на виготовлення та встановлення памятника та огорожі, які підлягають стягненню, суд враховує положення п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», про те, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож в даній місцевості. З урахуванням вказаного положення, суд приходить до висновку, що вимога позивача повинна буде задоволена частково, а саме в частині граничної вартості стандартного памятника в даній місцевості, як-то зазначено вище. Як встановлено в судовому засіданні, згідно довідки комунального підприємства Вінницької міської ради «Комбінат комунальних підприємств» від 23.10.2013 року № 204 така вартість становить 5839,74 грн. (а.с.101), тому відшкодуванню підлягає саме вказана сума. При цьому, суд враховує, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована, тому зазначену суму слід стягнути лише з ПрАТ «СК»УНІКА», як таку, що не перевищує суму страхового відшкодування з урахуванням вже стягнутої відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 23 жовтня 2012 року матеріальної шкоди в розмірі 32 710,07 грн.

Щодо заявлення позивачем вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на її користь матеріальної шкоди в розмірі 23210,07 грн., то як зазначалося вище, вимога щодо відшкодування витрат на встановлення памятника та огорожі підлягає задоволенню лише в межах граничної вартості стандартного памятника, вказана вартість є в межах суми страхового відшкодування, тому вимога про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 23210,07 грн. з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є безпідставною. Застосування положень ст.1194 ЦК України в даному випадку є безпідставним, зважаючи на викладене вище. При цьому, суд зауважує, що вимоги до ОСОБА_6 взагалі є безпідставними. ОСОБА_6 не несе відповідальності за спричинену ОСОБА_5 матеріальну шкоду, оскільки останній правомірно володів транспортним засобом, що встановлено вироком у кримінальній справі. Аналогічна позиція міститься і в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди».

До того ж, суд відмічає, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент настання страхового випадку), шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Відповідно до ст.22 вказаного закону потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому, страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.9 вказаного закону ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю та здоровю потеплілого становить 100000,00 грн. на одного потерпілого. Зважаючи на викладене, суд вважає за можливе, враховуючи обґрунтування позивачем свого позову, в тому числі і положеннями ст.23 ЦК України, стягнути з ПрАТ «ОСОБА_3 компанія» УНІКА» у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.(5% від 100 000,00 грн). При цьому, суд зважає, що відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Вінниці від 13 жовтня 2011 року з ОСОБА_5 стягнуто на відшкодування моральної шкоди 150 000,00 грн.

Решта вимог є необґрунтованими та недоведеними. Зазначення розміру ліміту страхового відшкодування 100 000,00 грн. не свідчить про доведеність розміру завданої шкоди.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_12 «ОСОБА_3 компанії «Уніка» на користь держави судовий збір в розмір 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,9,22,23,27 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 16,23,1166,1177,1187,1201 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_3 компанія» УНІКА» (м.Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у відшкодування матеріальної шкоди за встановлення памятника в розмірі 5839,74 грн., 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 10 839,74 (десять тисяч вісімсот тридцять девять гривень 74 коп.) грн. та 229,40 грн. судового збору на користь держави.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлений у встановлений ч.3 ст.209 ЦПК України пятиденний строк.

Суддя: