Ухвала суду № 35259468, 13.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року м. Київ К/800/5997/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року

у справі № 2а-10612/10/2670

за позовом Державної податкової служби у м. Києві (далі - позивач, ДПС у м. Києві)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аграрно-хімічна компанія» (далі - відповідач, ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія»)

третя особа Державна податкова інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - третя особа, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва)

про зобов'язання допустити до проведення перевірки, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся у липні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» про зобов'язання допустити посадових осіб органів державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки згідно направлення від 24.06.2010 року № 983/23-60 на підставі наказу від 21.06.2010 року № 365.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2012 року скасована, провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Третя особа, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, також подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Вважає, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання розпорядження ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 17.06.2010 року № 50-р «Про проведення службового розслідування» проведено службове розслідування стосовно дій державних службовців, які контролювали та безпосередньо проводили перевірку ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» у період з 31.03.2010 року по 29.04.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 459/1-23-60/31109157 від 07.05.2010 року.

За результатами проведення службового розслідування, комісією складено акт від 16.07.2010 року № 33/13-032, яким фактично підтверджено правомірність дій інспекторів при проведенні перевірки відповідача, порушень з боку посадових осіб ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, за скоєння яких чинним законодавством України передбачено відповідальність, і які б призвели до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів, не виявлено.

Наказом керівника ДПА у м. Києві від 21.06.2010 року № 365 прийнято рішення про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія» та видано направлення на перевірку від 24.06.2010 року № 983/23-60.

В наказі про проведення перевірки вказано, що його видано на підставі ч. 1 ст. 8, ст.. 9 ч. 8 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та на виконання листа ДПА України від 15.06.2010 року № 11640/7/23-5017 щодо виконання доручення по доповідній записці від 10.06.2010 року № 165/23-5025 «Про проведення службових розслідувань» щодо результатів аналізу якості планової виїзної перевірки ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія».

Як свідчать матеріали справи, наказ на направлення на перевірку були отримані посадовою особою ТОВ «Українська аграрно-хімічна компанія», якою відмовлено перевіряючим в допуску до проведення позапланової виїзної перевірки, про що складено акт від 24.06.2010 року № 5/23-60.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДПС у м. Києві виходив з того, що заявлений нею позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та є необґрунтованим.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, виходив з наступного.

Справою адміністративної юрисдикції, згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Натомість, суб'єкт владних повноважень, яким є ДПС у м. Києві, має право звернутися до адміністративного суду, згідно ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, лише у випадках, що прямо передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч. 3 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, який вказує на те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що позов про вирішення публічно-правового спору, поданий суб'єктом владних повноважень, буде належати до юрисдикції адміністративного суду лише в тому випадку, якщо право суб'єкта владних повноважень на звернення з такими вимогами прямо передбачене спеціальних законом. На вирішення інших публічно-правових спорів за позовом суб'єкта владних повноважень юрисдикція адміністративного суду не поширюється.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені у Законі України «Про державну податкову службу в Україні».

Функції та права державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій були перелічені у ст. ст. 10, 11 вказаного Закону у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. ст. 10, 11 Закону України «Про державну службу в Україні» у відповідній редакції органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовом до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України; про стягнення сум фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України.

Разом з тим, право податкового органу на звернення до суду з позовною заявою про зобов'язання платника податків допустити посадових осіб до проведення перевірки Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вирішення даного спору не належить до компетенції адміністративного суду.

Однак, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що судом першої інстанції було невірно визначено правові наслідки звернення до суду з позовом, який не підвідомчий адміністративному суду.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що звернення до адміністративного суду з позовом, який не підлягає розгляду та вирішенню в порядку адміністративного судочинства, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, має наслідком закриття провадження у справі.

Отже, невірним є висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у податкового органу права на звернення до суду з даним позовом є підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційні скарги Державної податкової служби у м. Києві та Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року у справі № 2а-10612/10/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько