T >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Київ
05 листопада 2013 року 09:20 справа №826/15366/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Сі Ей Автомотів”
BLE cellspacing=0 px> s="tds11">до
Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві
про
визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сі Ей Автомотів” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Сі Ей Автомотів”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 13 вересня 2013 року №0000112203.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року відкрито провадження у справі №826/15366/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 15 жовтня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив, хоча і був належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 15 жовтня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 13 вересня 2013 року №0000112203 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 14.1.206 та 14.1.245 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.3 статті 187, пункту 198.1 статті 198, статті 44, пункту 46.1 статті 46, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ “Сі Ей Автомотів” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року в розмірі 19 853 572,00 грн., та зобов’язано сплатити штрафні санкції 4 963 393,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 02 вересня 2013 року №549/5-22-03-34569623 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки нарахування ТОВ “Сі Ей Автомотів” (код за ЄДРПОУ 34569623) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2013 року” (далі по тексту – Акт перевірки).
У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 14.1.206 та 14.1.245 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.3 статті 187, пункту 198.1 статті 198, статті 44, пункту 46.1 статті 46, пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2013 року на 19 853 572,00 грн. та занижено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 17 766 817,00 грн.
P >Встановлені в Акті перевірки порушення мотивовані наступним: 1) ТОВ “Сі Ей Автомотів” до складу податкового кредиту з податку на додану вартість неправомірно включено суми податку на додану вартість, нараховані на відсотки за користування товарним кредитом за період з грудня 2012 року по липень 2013 року на суму 2 086 755,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”; згідно податкових накладних встановлено вид цивільно-правового договору – договір поставки від 01 квітня 2010 року №204, який в момент його підписання не передбачає в порядку проведення розрахунків надання товарного кредиту, а, виходячи з цього, і процентів за користування товарним кредитом, проценти за користування товарним кредитом не є послугою; 2) за результатами аналізу податкових декларацій з податку на додану вартість, наявних додатків, оригіналів вантажних митних декларацій встановлено, що підприємство не надало в установлений термін, а саме одночасно з податковою декларацією за серпень 2012 року, оригінали експортних вантажних митних декларацій.Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки умови товарного кредиту передбачені додатковою угодою до договору поставки від 01 квітня 2010 року №204, вартість послуг з надання розстрочення платежу повинна включатись до бази оподаткування податком на додану вартість; невчасне подання вантажних митних декларацій не впливає на право формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Відповідач подав до суд письмове заперечення, у якому повністю підтримує висновки Акта перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ “Сі Ей Автомотів” є необґрунтованими, керуючись наступними мотивами.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені у статті 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пунктів 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
З налізу наведених правових норм та висновків Акта перевірки, слідує, що у межах спірних правовідносин суду належить встановити: чи мав позивач право на отримання бюджетного відшкодування; правомірність виникнення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту, зокрема правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих на відсотки за користування товарним кредитом по відносинам із ПАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”; фактичну сплату позивачем у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України частини від’ємного значення; та подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України.
Матеріали справи підтверджують, що ТОВ “Сі Ей Автомотів” подало до ДПІ у Голосіївському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року, в рядку 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 21 874 483,00 грн.
Разом зі вказаною податковою декларацією подано додаток 2 “Довідка про залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у зв’язному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2)” (далі по тексту – додаток 2), додаток 3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)” (далі по тексту – додаток 3) та додаток 4 “Заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4)” (далі по тексту – додаток 4).
Як зазначено в Акті перевірки та у додатку 5, сума від’ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та сумою податкових зобов’язань утворилась за період серпень 2012 року, березень 2013 року та червень 2013 року, внаслідок здійснення експортних операцій – легкових автомобілів, придбанням товарно-матеріальних цінностей в обсягах, що перевищують обсяги поставки: імпорт запчастин до легкових автомобілів марки Chery, відсотки за користування товарним кредитом.
Судом встановлено, що між ТОВ “Сі Ей Автомотів” (покупець) та ПАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” (постачальник) укладено договір поставки автомобілів від 02 квітня 2010 року №204, відповідно до якого постачальник зобов’язується поставити автомобілі. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору сплата вартості автомобілів здійснюється шляхом оплати з відстрочкою платежу на 60 днів від дати поставки автомобілів.
До складу податкового кредиту з податку на додану вартість позивачем включено суми податку на додану вартість, нараховані на відсотки за користування товарним кредитом за період з грудня 2012 року по липень 2013 року на суму 2 086 755,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”./P>
Зміст податкових накладних, копії яких позивач надав у матеріали справи, свідчить, що вони виписані ПАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” на такий вид послуг як відсотки за користування товарним кредитом, на підставі договору поставки від 02 квітня 2010 року №204.
За визначенням підпункту 14.1.181 статті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв’язку з таким придбанням.
Відповідно до визначення підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України проценти – це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна. До процентів включаються: а) платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; б) платіж за використання коштів, залучених у депозит; в) платіж за придбання товарів у розстрочку; г) платіж за користування майном згідно з договорами фінансового лізингу (оренди) (без урахування частини лізингового платежу, що надається в рахунок компенсації частини вартості об’єкта фінансового лізингу); ґ) винагорода (дохід) орендодавця як частина орендного платежу за договором оренди житла з викупом, сплачена фізичною особою платнику податку, на користь якого відступлено право на отримання таких платежів.
Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості чи вартості майна або у вигляді фіксованих сум. У разі якщо залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов’язань чи ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, або шляхом врахування векселів та здійснення операцій з придбання цінних паперів із зворотним викупом, сума процентів визначається шляхом нарахування їх на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення (продажу) та ціною погашення (зворотного викупу) такого цінного паперу.
Платежі за іншими цивільно-правовими договорами незалежно від того, встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках суми договору або іншої вартісної бази, не є процентами.
Таким чином, наведена правова норма передбачає вичерпний перелік договорів за якими нараховані платежі вважаються процентами.
Разом з тим суд звертає увагу, договір поставки автомобілів від 02 квітня 2010 року №204, укладений між ТОВ “Сі Ей Автомотів” та ПАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” не є договором, який передбачає нарахування процентів у вигляді відсотків в контексті підпункту 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України,
В якості підтвердження правомірності нарахування та сплати відсотків за користування товарним кредитом позивач посилається на додаткову угоду від 01 листопада 2012 року №4 до договору поставки автомобілів від 02 квітня 2010 року №204, згідно якої предмет договору викладено у наступній редакції: за цим договором постачальник зобов’язується поставляти автомобілі на умовах товарного кредиту, тобто постачальник надає покупцеві відстрочку платежу на поставлені автомобілі в обумовлений строк та під відсотки; покупець зобов’язується сплачувати вартість та приймати у власність автомобілі, а також сплачувати відсотки за користування товарним кредитом.
Однак, суд не приймає посилання позивача на вказану додаткову угоду, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що така угода надавалась під час перевірки чи разом із запереченнями на Акт перевірки.
Крім того, відсотки за користування товарним кредитом в розумінні Податкового кодексу України не є товаром чи послугою, придбання або виготовлення яких дає право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновком Акта перевірки про неправомірне включення позивачем сум податку на додану вартість, нарахованих на відсотки за користування товарним кредитом за період з грудня 2012 року по липень 2013 року на суму 2 086 755,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ПАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”.
В частині висновків Акта перевірки про не надання позивачем в установлений термін, а саме одночасно з податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2012 року, оригіналів експортних вантажних митних декларацій суд звертає увагу на наступне.
Згідно квитанції №1 податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2012 року подана в електронному вигляді позивачем 20 вересня 2012 року; оригінали експортних вантажних митних декларацій за серпень 2012 року у кількості 230 штук подані до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 27 вересня 2012 року, тобто не одночасно з податковою декларацією.
Водночас зміст Акта перевірки не дає змоги встановити суть вчиненого ТОВ “Сі Ей Автомотів” порушення щодо подання оригіналів експортних вантажних митних декларацій неодночасно з податковою декларацією з податку на додану вартість за серпень 2012 року, та яким чином встановлене порушення вплинуло на суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року.
При цьому висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм статті 44 та пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України є помилковими, оскільки оригінали вантажних митних декларацій не є додатками до податкової декларації, а факт подання їх пізніше ніж податкової декларації не може прирівнюватись до неподання податкової декларації.
Поряд із цим, не дивлячись на помилковість висновків Акта перевірки в зазначеній частині, суд вважає, що позивач не довів право на бюджетне відшкодування, задеклароване у липні 2013 року, оскільки не надав суду доказів, що заявлена ним сума до бюджетного відшкодування є частиною від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій ним у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.
Враховуючи неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих на відсотки за користування товарним кредитом на підставі податкових накладних, виписаних ПАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”, та відсутність в матеріалах справи доказів фактичної сплати у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України частини від’ємного значення, заявленої до бюджетного відшкодування, суд вважає, що висновки Акта перевірки про завищення ТОВ “Сі Ей Автомотів” заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2013 року на 19 853 572,00 грн. є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення-рішення - правомірним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Сі Ей Автомотів” не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Сі Ей Автомотів” відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко
Судове рішення № 35258699, Окружний адміністративний суд міста Києва було прийнято 05.11.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/15366/13-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: