Постанова № 35258663, 11.11.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3346/13-а

11 листопада 2013 року 14год. 50хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудима Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Мокрицька Л.Я.,

відповідача: представник Якимчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Техно-Т" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекція Головного управлінняї Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Техно-Т» (далі - ПП «Техно-Т») звернулося до суду з позовом, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.10.2013 року №81 (том 2 а.с.55-56), до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Здолбунівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000332200 та №0000322200 від 16.09.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позові та заяві про збільшення позовних вимог від 15.10.2013 року №81 (том 2 а.с.55-56). В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснив суду, що між ПП «Техно-Т» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Галаінтер» (далі - ТОВ «Галаінтер») було укладено договір поставки матеріалів. Зміст даного договору не суперечить чинному законодавству України та даний договір не був визнаний недійсним в судовому порядку, а тому підстав стверджувати про його фіктивність у податкового органу немає. Зазначив, що бухгалтерські документи виписані ТОВ «Галаінтер», за результатом господарської операції з ПП «Техно-Т», в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Стверджував, що господарські операції позивача з даним контрагентом є реальними і підстав вважати їх безтоварними немає. У зв'язку з чим вважають висновки акта перевірки про порушення ПП «Техно-Т» вимог Податкового кодексу України необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку, а податкові повідомлення-рішення №0000332200 та №0000322200 від 16.09.2013 року - протиправними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав (том 2 а.с.96-98). В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.1, п.198.3 п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 63687 грн. та до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 60654 грн. Даний висновок було зроблено податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача з ПП «Техно-Т». Зазначив, що в ході перевірки позивачем не надано документів на транспортування товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Галаінтер». Також вказав на те, що Здолбунівською ОДПІ було отримано акт позапланової перевірки ТОВ «Галаінтер», складений ДПІ у Печерському районі м.Києва від 02.07.2013 року №146/26-55-22-08/37634963. Зі змісту даного акта перевірки вбачалося, що у ТОВ «Галаінтер» відсутні основні засоби, відсутні наявні складські приміщення, трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та територіальне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. У зв'язку з чим стверджував про відсутність реальності вчинення господарських операцій позивача з ТОВ «Галаінтер», що не підтверджені первинними документами. Вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення обґрунтованими і такими, що не підлягають скасуванню. З таких підстав просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2003 року державним реєстратором Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області ПП «Техно-Т» було зареєстровано юридичною особою, що підтверджується копіями Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних підприємств та організацій України (том 1 а.с.194) та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (том 1 а.с.195). Позивач перебуває на обліку в Здолбунівській ОДПІ з 17.07.2003 року за №114, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків 3210 від 17.07.2003 року (том 2 а.с.25) та є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24588650 від 15.08.2003 року (том 1 а.с.197).

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, видами діяльності ПП «Техно-Т» за КВЕД-2010 є неспеціалізована оптова торгівля; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування. Згідно з Дозволом №226.11.56 від 19.12.2011 року, виданого Управлінням Держгірпромнагляду по Рівненській області ПП «Техно-Т» в період з 19.12.2011 року по 18.12.2016 року дозволяється виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: зварювальні роботи; газополум'яні роботи; зберігання балонів із стисненим та зрідженими газами і їх спорожнення (том 1 а.с.196).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 02.09.2013 року по 04.09.2013 року посадовими особами Здолбунівської ОДПІ на підставі наказу №99 від 02.09.2013 року (том 2 а.с.20-21) та направлення на перевірку №41 від 02.09.2013 року (том 2 а.с.22) було проведено позапланову перевірку ПП «Техно-Т» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Галаінтер» за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №155/22-32497449 від09.09.2013 року (том 1 а.с.9-16).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000332200 від 16.09.2013 року, яким ПП «Техно-Т» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 95531 грн., в т.ч. 63687 грн. за основним платежем та 31844 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.17);

- №0000322200 від 16.09.2013 року, яким ПП «Техно-Т» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 90981 грн., в т.ч. 60654 грн. за основним платежем та 30327 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.18).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000332200 від 16.09.2013 року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про безпідставне віднесення вартості отриманих від ТОВ «Галаінтер» матеріалів в сумі 303271 грн. до валових витрат I-IV кварталів 2012 року, у зв'язку з чим ПП «Техно-Т» занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 63687 грн., в т.ч. за І квартал 2012 року - на 3706 грн., за ІІ квартал 2012 року - на 21739 грн., за ІІІ квартал 2012 року - на 34735 грн. та за ІV квартал 2012 року - на 3507 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПП «Техно-Т» з ТОВ «Галаінтер» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Актом перевірки від 16.09.2013 року констатовано, що ПП «Техно-Т» в порушення вимог Податкового кодексу України в І-IV кварталів 2012 року віднесло до складу витрат 303271 грн. по безтоварним операціям з ТОВ «Галаінтер», які не підтверджені документально.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ПП «Техно-Т» укладено усний договір поставки з ТОВ «Галаінтер», на виконання умов якого, ТОВ «Галаінтер» поставило позивачу товар (припій мідно-фосфорний, стрічка, плівка поліамідна, міканіт, текстоліт, емаль тощо), що підтверджується видатковими накладними №301 від 29.03.2012 року, №1355 від 15.10.2012 року, №375 від 26.04.2012 року, №484 від 28.05.2012 року, №590 від 21.06.2012 року, №589 від 21.06.2012 року, №722 від 19.07.2012, №663 від 09.07.2012 року, №936 від 27.08.2012 року, №947 від 28.08.2012 року, №949 від 28.08.2012 року та№1199 від 27.09.2012 року (том 1 а.с.41-52), податковими накладними №301 від 29.03.2012 року, №1355 від 15.10.2012 року, №375 від 26.04.2012 року, №484 від 28.05.2012 року, №590 від 21.06.2012 року, №589 від 21.06.2012 року, №772 від 19.07.2012, №663 від 09.07.2012 року, №936 від 27.08.2012 року, №947 від 28.08.2012 року, №949 від 28.08.2012 року та№1199 від 27.09.2012 року (том 1 а.с.41-52, зворотній бік), прибутковими накладними (том 2 а.с.124, 129-130, 133, 228-238).

Придбані товари позивач доставив на склади власним транспортним засобом, про що свідчать наступні документи: копії подорожніх листів (том 2 а.с.65-74), копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (том 2 а.с.86), копія договору оренди автомобіля марки Renault Trafik, державний номер НОМЕР_1, укладений позивачем з ОСОБА_4 (том 2 а.с.87), копія трудової книжки водія ПП «Техно-Т» ОСОБА_5 (том 2 а.с.88), табель обліку робочого часу ПП «Техно-Т» (том 2 а.с.109-116).

Придбаний товар зберігався на складі позивача, орендованого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцемремонт Волинь» відповідно до договору оренди від 01.03.2012 року (том 2 а.с.75-76), що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (том 2 а.с.77-85).

Оплата за поставлений товар здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується виписками АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» у м.Києві (том 1 а.с.198-211).

Вартість отриманих від ТОВ «Галаінтер» товарно-матеріальних цінностей включено позивачем на підставі отриманих видаткових накладних до складу витрат І-ІV кварталів 2012 року, що підтверджується копіями податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за І-ІV квартали 2012 року (том 2 а.с.57-64).

Згідно з пп.4.1.27 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання електрообладнання, які були виключенні відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними, відповідачем суду не надано.

Видаткові, податкові накладні містять найменування продавця та покупця, обсяг поставленого товару, підписи уповноважених представників сторін та відбитки печаток товариств. Всі наявні видаткові, податкові накладні дають змогу визначити, який саме товар постачався, за якою ціною, між якими контрагентами. Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Галаінтер», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства та був платником ПДВ, що підтверджується долученими до матеріалів справи копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (том 2 а.с.89-91, 141-143).

Таким чином, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених на оплату вартості товару, отриманого від ТОВ «Галаінтер», не суперечить вимогам пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, суд вважає, що правових підстав для виключення вартості придбаного у ТОВ «Галаінтер» товару зі складу витрат ПП «Техно-Т» за I-IV квартали 2012 року у відповідача не було.

Рух активів у процесі здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Галаінтер», підтверджується матеріалами справи.

Так, надані до матеріалів справи позивачем документи, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1 а.с.19-40, том2 а.с.137-140), акти списання (том 1 а.с.53-149, том 2 а.с.125-128, 131-132, 239-250, том 3 а.с.1-98), податкові накладні (том 1 а.с.19-20, зворотній бік), копії замовлень на виконання робіт (том 2 а.с.134-136) акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей на склад та інвентаризаційні описи від 29.06.2012 року та 31.12.2012 року (том 1 а.с.150-153), картки субконто по контрагентах та товару (том 1 а.с.154-163, том 2 а.с.117-123, 150-227, том 3 а.с.99-133), реєстр актів виконаних робіт за період з 01.03.2012 року по 31.12.2012 року(том 3 а.с.136-137), свідчать про подальше використання позивачем придбаних у ТОВ «Галаінтер» матеріалів при наданні послуг з ремонту електродвигунів , зокрема: Публічному акціонерному товариству «Волинь-цемент», Публічному акціонерному товариству «Коростенський кар'єр», Приватному акціонерному товариству «Рокитнівський скляний завод», Товариству з обмеженою відповідальністю «Рокитнівський спецкар'єр» та ДП «Прикарпат Західтранс».

За результатами даних операцій позивачем сформовано податкові зобов'язання з ціни продажу наданих послуг і використаних матеріалів у відповідному податковому періоді, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ з реєстром виданих та отриманих податкових накладних (том 1 а.с.212-249, том 2 а.с.1-18).

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських операцій між ПП «Техно-Т» та ТОВ «Галаінтер», подальше використання позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій з даним контрагентом. Докази того, що товар, придбаний ПП «Техно-Т» у ТОВ «Галаінтер» з метою іншою, ніж використання його у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано, судом не здобуто і в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених ТОВ «Галаінтер» на оплату вартості товарно-матеріальних цінностей відповідає вимогам п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а виключення цих сум відповідачем зі складу витрат ПП «Техно-Т» в I-IV кварталах 2012 року - безпідставне і протиправне.

Суд також акцентує увагу, що згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Жодних доказів того, що ПП «Техно-Т» та ТОВ «Галаінтер» під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано, як і не надано суду відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи ТОВ «Галаінтер» постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Посилання відповідача на досудове розслідування щодо директора ТОВ «Галаінтер» Порхуна Ю.В. судом до уваги не береться з огляду на таке. Враховуючи, що на момент проведення перевірки та під час розгляду даної судової справи по суті, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на наявність досудового розслідування, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про безтоварність правочинів ТОВ "Галаінтер" з ПП «Техно-Т» є передчасними та необґрунтованими.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000332200 від 16.09.2013 року не відповідає вказаним критеріям правомірності.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Галаінтер» та про порушення ПП «Техно-Т» вимог п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення-рішення №0000332200 від 16.09.2013 року є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0000322200 від 16.09.2013 року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про заниження ПП «Техно-Т» податку на додану вартість на загальну суму 60654,27 грн., в т.ч. за березень 2012 - на суму 3529,63 грн., за квітень 2012 року - на 1681,23 грн., за травень 2012 року - на 7088,46 грн., за червень 2012 року - на суму 11933,96 грн., за липень 2012 року - на 14023,08 грн., за серпень 2012 року - на 15057,91 грн., за вересень 2012 року - на 4000 грн. та жовтень 2012 року - на 3340 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції ПП «Техно-Т» і ТОВ «Галаінтер» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (пиломатеріалів) відсутні. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту товариства сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, відсутні, оскільки отримання такого товару за договорами купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на отримання доходів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ «Галаінтер» товарно-матеріальних цінностях повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

Зауважень до форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ «Галаінтер» для ПП «Техно-Т», в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «Галаінтер» для ПП «Техно-Т» містять всі необхідні обов'язкові реквізити.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення ТОВ «Галаінтер» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (як-то, відсутність за місцезнаходженням, відсутність основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ПП «Техно-Т» права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом також не беруться до уваги посилання податкового органу на відсутність у ТОВ «Галаінтер» власних трудових ресурсів, економічних потужностей для виконання господарських зобов'язань. Такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів, вони не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки не залежать від волі останнього.

Таким чином, дії ПП «Техно-Т» як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції з ТОВ «Галаінтер» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення позивачем сум податку, сплаченого ТОВ «Галаінтер» у зв'язку з придбанням товару до складу податкового кредиту за період з березня 2012 року по жовтень 2012 року.

Суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, контрагентів контрагента, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0000322200 від 16.09.2013 року - протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0000332200 та №0000322200 від 16.09.2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000332200 та №0000322200 від 16.09.2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області за №0000332200 від 16.09.2013 року, згідно з яким Приватному підприємству «Техно-Т» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 95531 грн., з яких 63687 грн. - основного платежу та 31844 грн. - штрафні (фінансові) санкції та за №0000322200 від 16.09.2013 року, згідно з яким Приватному підприємству «Техно-Т» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 90981 грн., з яких 60654 грн. - основного платежу та 30327 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Техно-Т" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1865,12 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на дану постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гудима Н.С.