Постанова № 35258519, 05.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 листопада 2013 року 09:15 справа №826/15588/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні рішення"доВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києвітретя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "СОФТПРОМ"проскасування постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30 вересня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплексні рішення" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Комплексні рішення") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві), в якому просить скасувати постанову про арешт коштів боржника від 30 серпня 2013 року №39362248.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/15588/13-а, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФТПРОМ" (далі по тексту - третя особа, ТОВ "СОФТПРОМ"), закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 24 жовтня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав; представник відповідача проти позову заперечив; представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника третьої особи та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 24 жовтня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Андрійка Є.Л. від 30 серпня 2013 року ВП №39362248 про арешт коштів боржника при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 30 липня 2013 року №910/9106/13 про стягнення з ТОВ "Комплексні рішення" на користь ТОВ "СОФТПРОМ" боргу у розмірі 2 026 854,83 грн., у зв'язку з невиконанням боржником рішення самостійно, постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику, в межах суми 2 026 854,83 грн.

Позивач вважає, що оскаржувана постанова є неправомірними, мотивуючи позовні вимоги тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження позивач не отримував, що у свою чергу позбавило можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, оскільки вважає, що спірна постанова про накладення арешту на кошти боржника відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, письмового пояснення з приводу позовних вимог до суду не надала.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Комплексні рішення", керуючись наступним.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно пункту 1 частини другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною шостою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Пунктом 10.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22 встановлено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Відповідно до пункту 4.1.9 Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказ Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Зазначені правові норми свідчать, що з метою забезпечення виконання рішення державний виконавець має право накласти арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках боржника у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 15 серпня 2013 року ВП №39362248 про відкриття виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 30 липня 2013 року №910/9106/13 про стягнення боргу у розмірі 2 026 854,83 грн. та зобов'язано боржника у семиденний термін з моменту відкриття провадження сплатити заборгованість.

Слід зазначити, що позивачем не надано доказів оскарження в судовому порядку дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 30 липня 2013 року №910/9106/13 та прийнятої внаслідок таких дій постанови від 15 серпня 2013 року про відкриття виконавчого провадження.

Матеріали виконавчого провадження свідчать, що на момент винесення оскаржуваної постанови ТОВ "Комплексні рішення" не виконано рішення Господарського суду міста Києва від 10 липня 2013 року згідно наказу від 30 липня 2013 року №910/9106/13, тобто не сплачено на користь стягувача 2 026 854,83 грн.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про неотримання постанови про відкриття виконавчого провадження, так як вказана обставина не є підставою для скасування постанови про арешт коштів боржника, оскільки накладення арешту не ставиться в залежність від отримання постанови про відкриття виконавчого провадження або закінчення строку на виконання в добровільному порядку, а є правом державного виконавця.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Андрійка Є.Л. від 30 серпня 2013 року ВП №39362248 про арешт коштів боржника повністю узгоджується з вимогами Закону України "Про виконавче провадження", а позовні вимоги про скасування вказаної постанови нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Комплексні рішення" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплексні рішення" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко