Ухвала суду № 35258468, 12.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/956/13-а ( у 4-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі Золотоверх І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «ДПД Україна» (далі - позивач) звернулося до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" № 0000482300 від 07 лютого 2013 року, форми "П" № 0000492300 від 07 лютого 2013 року, форми "С" № 0000602300 від 18 лютого 2013 року.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 04 квітня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, приватне акціонерне товариство «ДПД Україна» є юридичною особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби.

Основними видами діяльності позивача є: вантажний автомобільний транспорт; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; інша поштова та кур'єрська діяльність; надання інших комерційних послуг.

У період з 14 грудня 2012 року по 28 січня 2013 року відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт від 04 лютого 2013 року № 65/22-01/35325422, відповідно до висновків якого, позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 77220 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 500366 грн., а також порушення правил касової дисципліни, що потягло за собою застосування штрафних санкцій у сумі 11400 грн.

На підставі та на виконання висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" № 0000482300 від 07 лютого 2013 року, форми "П" № 0000492300 від 07 лютого 2013 року, форми "С" № 0000602300 від 18 лютого 2013 року.

Досліджуючи питання щодо правомірності винесення податкових повідомлень-рішень форми "П" № 0000492300 від 07 лютого 2013 року та форми "Р" № 0000482300 від 07 лютого 2013 року, колегією суддів було встановлено наступне.

У процесі перевірки відповідачем досліджувалися господарські операції, що здійснювалися між позивачем та його контрагентами при здійсненні господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним акціонерним товариством «ДПД Україна» та приватним підприємством «Олми» було укладено договір транспортного експедирування № 01/044/24 від 01 жовтня 2010 року.

Колегією суддів також було встановлено, що позивачем перед укладенням зазначеного договору транспортного експедирування з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання було вчинено низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності контрагента, а саме: одержано копії реєстраційних документів, документів, що посвідчують повноваження представника контрагента; перевірено наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість; отримали ксерокопії паспорта директора цього підприємства та його ідентифікаційного номеру, копію статуту, а також копії договорів між приватним підприємством «Олми» і фізичними особами-підприємцями на виконання первинного договору позивача із зазначеним контрагентом від 01 жовтня 2010 року (т.1 а.с.162-199).

На підтвердження реальності виконання договору транспортного експедирування №01/044/24 від 01 жовтня 2010 року позивачем було надано акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, товарно-транспортними накладними, картки загрузки автомобіля, які складалися на кожне перевезення.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинна документація приватного акціонерного товариства «ДПД Україна» відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і відображає рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем і приватним підприємством «Олми».

Дослідження вимог податкового законодавства, зокрема статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", надає привід вважати, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.

Оскільки, витрати позивача за договором, укладеним між приватним акціонерним товариством «ДПД Україна» і товариством з обмеженою відповідальністю «Олми», відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із зазначеним контрагентом є необґрунтованим.

Відповідно до матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби також досліджувалася правомірність формування позивачем податкового кредиту у розрізі зі звітністю контрагентів позивача, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН МІН», товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТЕМІР», приватного підприємства «БУДКОМПЛЕКТ-2008», товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕФФІК», приватного підприємства «НІССА-ХОЛДІНГ 7».

Досліджуючи дані обставини справи, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Підставою висновків про порушення приватним акціонерним товариством «ДПД Україна» приписів законодавства в цій частині було анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача та розбіжності у задекларованій податковій звітності останніх та приватного акціонерного товариства «ДПД України».

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідні анулювання мали місце після проведення операцій із вказаними контрагентами. На момент вчинення та виконання господарських договорів товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН МІН», товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ТЕМІР», приватне підприємство «БУДКОМПЛЕКТ-2008», товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕФФІК», приватне підприємство «НІССА-ХОЛДІНГ 7» були належним чином зареєстрованими юридичними особами, мали право укладати правочини, були зареєстровані платниками податку на додану вартість і мали право виписувати податкові накладні (т.3 а.с.110, 111-154, 189-243, т.4 а.с.1-28).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту, на підставі чого відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення форми "П" № 0000492300 від 07 лютого 2013 року та форми "Р" № 0000482300 від 07 лютого 2013 року, не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам законодавства, що свідчить про необхідність визнання протиправним та скасування зазначених рішень.

Досліджуючи обставини прийняття податкового повідомлення-рішення форми "С" № 0000602300 від 18 лютого 2013 року, колегією суддів було встановлено наступне.

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем з підстав перевищення ліміту залишку готівкових коштів у касі підприємства станом на 16 травня 2012 року в розмірі 5700,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, 16 травня 2012 року приватним акціонерним товариством «ДПД Україна» було видано касовий ордер № 291 для видачі готівки із каси позивача з метою зарахування на розрахунковий рахунок у банку.

У графі вказаного ордеру «Видати» зазначено «ПАТ «Альфа-Банк», у графі «Підстава» вказано «Інкасація виручки від реалізації послуг з доставки відправлень», у графі «Додаток» - «Копія відомості».

До ордеру № 291 додана копія супровідної відомості до сумки з готівкою № 2309 від 16 травня 2012 року. Суми готівкових коштів, вказані у копії супровідної відомості та у видатковому касовому ордері, збігаються (т.1 а.с. 43, 44).

Колегія суддів звертає увагу на те, що готівкові кошти були передані спеціальній інкасаторській службі АБ «Експрес-Банк», а операція з видачі готівки відображена в касовій книзі підприємства (т. 1 а.с.42).

Згідно до пункту 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

У пункті 3.10 зазначеного Положення прямо передбачено, що у касових ордерах, які оформляються на загальну суму проведених підприємством касових операцій (видача готівки за видатковими відомостями, спеціальними платіжними засобами, здавання готівки до банку, отримання готівки з банку за чеком та оприбуткування її в касі тощо), реквізит "Одержав" або "Прийнято від" не заповнюється.

За приписами пункту 2.8. Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

За змістом пунктів 1 та 2 Глави 5 Розділу 3 Інструкція з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 14 лютого 2007 р. №45, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 березня 2007 р. за №181/13448 інкасація коштів здійснюється підрозділом інкасації банківської установи з дотриманням вимог цієї Інструкції, Положення та на підставі договорів, укладених відповідно до вимог законодавства. Під час інкасації коштів використовуються явочна картка і супровідна відомість до сумки з готівкою або супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями й інші документи, визначені в Положенні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що доводи позивача про помилковість висновків відповідача стосовно обов'язкової наявності підпису одержувача у касовому ордері є обґрунтованими, а Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби безпідставно не враховано особливості здавання готівки до банку через інкасаторську службу.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення форми "С" № 0000602300 від 18 лютого 2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та ухвалено рішення з додержанням-вимог відповідних норм матеріального та процесуального права, згідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.