Постанова № 35258013, 12.11.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року 14:05 № 826/15348/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкових повідомлення-рішенняза участю представників:

від позивачаОСОБА_2 (довіреність)від відповідачаКинали Д. С. (довіреність)ВСТАНОВИВ:

29.09.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1./Позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002391701 та №0002381701 від 03.04.2013 р., прийняті Відповідачем.

Після усунення Позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2013 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в позовній заяві, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), Господарського кодексу України (надалі - ГК України), Указу Президента України №141/2013 р. від 18.03.2013 р. «Про Міністерство доходів і зборів України», Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженої наказом Державної податкової служби України №1003 від 24.12.2010 р. (надалі - Порядок №1003), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України №637 від 15.12.2004 р. (надалі - Положення №637) під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, простить в задоволенні позову відмовити із підстав викладених в запереченнях, зокрема зазначає про дотримання Відповідачем положень чинного законодавства під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано 13.11.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований Деснянською районною у м. Києві 08.10.1999 р. та взято на податковий облік в ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС з 20.12.1999 р. Основними видами діяльності Позивача є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

З 07.07.2011 р. зареєстрований платником ПДВ (свідоцтво від 07.07.2011 р. НОМЕР_2 видане ДПІ у Деснянському районі м. Києва). Відповідно до інформації з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України «Реєстр платників податків ПДВ», станом на дату судового засідання Позивач зареєстрований платником ПДВ.

В період з 07.03.2013 р. по 21.03.2013 р. Відповідачем, на підставі наказу ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС №257 від 21.02.2013 р., направлень №227/17-10, №228/17-10 та №229/17-10 від 07.03.2013 р., виданих ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, згідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2013 р. було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було складено Акт №527/17-10/НОМЕР_1 від 22.03.2013 р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, податкова адреса АДРЕСА_1, за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.» (надалі - Акт №527), в якому зазначено про виявлені порушення, зокрема:

ь пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України у частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2011 р. до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС;

ь п.19.1 «а» ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі - Закон №889), ч.2 ст.13, п.1 ч.4 ст.14 р.4 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 р. «Про прибутковий податок з громадян» (надалі - Декрет №13-92), п.167.1 «а» ст.167, п.177.2 ст.177 р.4 ПК України у частині встановлення перерві кою оподаткованого (чистого) доходу за перевіряємий період з 01.07.2011 р. по 31.12.201 р. в сумі 154 830,29 грн., за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. в сумі 753 80085 грн. НЕ перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за період, що перевірявся в загальній сумі 151 042,94 грн., в тому числі за ІІ та ІІІ кв. 2010 р. у сумі 9 056,25 грн., за 2011 р. (01.07.2011 р. - 31.12.2011 р.) у сумі 25 076,45 грн., за 2012 р. в сумі 116 910,24 грн.

ь п.2.6 р.2 Положення №637, в частині не оприбуткування коштів від отриманого валового доходу отриману у готівковій формі за 2012 р. у загальній сумі 684 151,42 грн.;

ь відсутність поставок товарів (робіт. послуг), взаєморозрахунків та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за грудень 2011 р., лютий 2012 р. та жовтень 2012 р. щодо придбання Позивачем товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників ТОВ «Фреш-Фрукт». ТОВ «Нацпромторг». ГОВ «ТК «Техно-'Грейд» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України встановлено нікчемні правочини: по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Фреш-Фрукт», ТОВ «Нацпромторг», ТОВ «ТК «Техно-Трейд»; по операціях з взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Фреш-Фрукт», ТОВ «Нацпромторг», ТОВ «ТК «Техно-Трейд».

03.04.2013 р., на підставі Акту №527, Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення, зокрема:

ь №0002391701 (форми «С») - до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 420 757,10 грн.;

ь №0002381701 (форма «Р») - Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 186 709,61 грн. (із яких за основним платежем 151 042,94 грн., та штрафними санкціями - 35 666,67 грн.).

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач звернувся до суду із позовною заявою про їх скасування, оскільки вважає, що Відповідачем порушені права та інтереси Позивача.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В зв'язку із створенням Міністерства доходів і зборів України, Указом №141/2013 було визнано таким що втратило чинність указ Президента №584 від 12.05.2011 р. «Про Положення про Державну податкову службу України».

При цьому, в даному Указі було затверджено Положення про Міністерство доходів і зборів України, а також зафіксовано, що Міністерство доходів і зборів України є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України, що реорганізуються (п.2 Указу №141/2013).

Водночас, суд критично ставиться до посилання представника Позивача, що в зв'язку із скасуванням указу Президента №584 від 12.05.2011 р. «Про Положення про Державну податкову службу України» Державна податкова служба України та її територіальні органи не мають повноважень здійснювати покладені на них функції.

Так, нормативно-правовим актом, який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України є Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» (надалі - Закон №3166).

В ч.1 та ч.7 ст.5 Закону №3166 передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Порядок здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, визначається Кабінетом Міністрів України (п.9 ст.5 Закону №3166).

Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів, визначено в Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 р. (надалі - Порядок №1074). Дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України, актами Президента України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації (п.1 Порядку №1074).

В п.12 та п.13 Порядку №1074 передбачено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Президента України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Президентом України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій. Акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Станом на квітень 2013 р. жодного Акту Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади (ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється (ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС).

Як наслідок, суд погоджується із посиланням Відповідача, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС України мало повноваження на винесення податкових повідомлень-рішень в квітні 2013 р.

Щодо обґрунтованості винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002391701 від 03.04.2013 р.

Як вбачаться із змісту адміністративної справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесене за виявлені Відповідачем порушення п.2.6 р.2 Положення №637.

Так, в преамбулі Положення №637 передбачено, що дане Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. При цьому, в п.1.2 Положення №637 визначено, що підприємець - фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність.

Водночас, в ст.42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частинами 1 та 3 ст.44 ГК України передбачено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

В ч.1 та п.2 ч.2 ст.55 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Статтею 128 ГК України передбачено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст.58 цього Кодексу. Частиною 6 ст.128 ГК України передбачено, що громадянин-підприємець зобов'язаний вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати органам доходів і зборів декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

При цьому, в ст.51 ЦК України визначено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Пунктом 2.6 Положення №637 передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог гл.4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Таким чином, судом встановлено, що на Позивача (ФОП ОСОБА_1.) поширюється Положення №637 (в тому числі і п.2.6), яке передбачає необхідність оприбуткування готівки.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, що не спростовано Позивачем, в Податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 р. та Розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (за 2012 р.) ФОП ОСОБА_1 було вказано суму загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності - 1 488 410,00 грн. (без ПДВ).

Однак, як зазначається Відповідачем в Акті №527, що підтверджується банківськими виписками, Позивачем в 2012 р. було оприбутковано кошти в розмірі 918 283,82 грн. (без ПДВ).

Як наслідок, різниця між самостійно задекларованою Позивачем сумою загального оподатковуваного доходу та сумою, яка була встановлена Відповідачем під час перевірки, становить 570 126,18 грн. (без ПДВ) (684 151,42 грн. з ПДВ).

В той же час, суд критично ставиться до посилання Позивача, що різниця доходів (між виявленою під час перевірки та задекларованою Позивачем) могла виникнути на підставі договорів міни (бартеру), заліку взаємних вимог та інший спосіб, який не передбачає зарахування коштів на рахунки та/або отримання готівки.

Так, відповідно до ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1 ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частинами 1 та 2 ст.70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Однак, Позивачем не надано жодних пояснень та доказів, які б посвідчували що вказана різниця коштів (684 151,42 грн.) надходила до Позивача на підставі договорів міни (бартеру), заліку взаємних вимог та інший спосіб, який не передбачає зарахування коштів на рахунки та/або отримання готівки.

Крім того, суд критично ставиться до посилання Позивача що вказана сума була помилково зафіксована Позивачем під час подання звітності, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, жодної Уточнюючої Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2012 р. Позивачем до Відповідача не подавалось.

При цьому, суд звертає увагу, що як під час проведення перевірки так і під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, Позивачем не надалось жодних доказів наявності кредиторської заборгованості у контрагентів Позивача за відпущений їм товар.

Указом Президента №436/95 від 12.06.1995 р. «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (надалі - Указ №436) визначено, що з метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Щодо посилання Позивача що на Указ №436 поширюються положення ст.250 ГК України суд ставиться критично, з огляду на наступне.

Так, в ч.2 ст.250 ГК України (редакції чинній на момент не проведення обліку готівки та проведення перевірки) визначено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені ПК України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Враховуючи, що питання перевірки оприбуткування готівки покладено на податкові органи (Положенням №637), суд дійшов висновку, що підтверджено поясненнями Відповідача, що Відповідачем було правомірно застосовано адміністративно-господарські санкції до Позивача, що передбачені в Указі №436.

Як наслідок, суд встановив, що Відповідач правомірно виніс податкове повідомлення-рішення №0002391701 від 03.04.2013 р., яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 420 757,10 грн.

Щодо обґрунтованості винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002381701 від 03.04.2013 р.

Як вбачається із змісту положень оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, воно було винесено в зв'язку із виявленими Відповідачем порушеннями п.19.1 «а» Закону №889, ч.2 ст.13, п.1 ч.4 ст.14 р.4 Декрету №13-92, п.167.1 «а» ст.167, п.177.2 ст.177 р.4 ПК України. Як наслідок, Позивачу було донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2010 р. - 2012 р.

Відповідно до пп.А) п.19.1 ст.19 Закону №889 (редакції чинній на 2010 рік) платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, відповідальним за проведення податкової політики.

При цьому, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву (ч.2 ст.13 Декрету №13-92).

Крім того, в ч.4 ст.14 Декрету №13-92 визначено, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, за фіксованим розміром податку (далі - фіксований податок) шляхом придбання патенту за умови, якщо валовий доход такого громадянина від самостійного здійснення підприємницької діяльності або з використанням найманої праці за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В абз.1 ч.4 ст.14 Декрету №13-92 передбачено, що громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем за 3 квартал 2010 р. було зазначено валовий дохід в розмірі 199 500,00 грн., при встановленому 119 000,00 грн.

Таким чином, суд погоджується із посиланням Відповідача, що Позивачем в 2 та 3 кварталі 2010 р. було перевищено суму валового доходу понад 119 000 грн., що визначено ч.4 ст.14 Декрету №13-92.

Крім того, в п.177.2 ст.177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Водночас, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996). Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (надалі - Положення №88)встановлено що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Суд звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

Водночас, в якості доказів реальності господарських операцій надано копії наступних документів, зокрема:

ь видаткові накладні (надалі - ВН), укладені із контрагентами (зокрема, ТОВ «Бакар», ТОВ «Фруктогоропт», ПП «Альборз», ТОВ «Імперія Вітамінів», ТОВ «Агрос-КНК», ТОВ» Фреш-Фрукт», ТОВ «Нацпромторг», ТОВ «Утес Україна», ТОВ «Една Груп Україна»,ТОВ «Агропромника», ТОВ «ТК «Техно-Трейд», ТОВ «Віталтранс-сервіс»,ТОВ «ПСВ ФРУТ», ТОВ «Борисфен-Д», ТОВ «Мара брок», ТОВ «Оптовик Плюс», ТОВ «Фреш-фрут») щодо придбання Позивачем товарів (кеш'ю, родзинки, ядро горіха, чорнослив, фініки, курага, інжир, мак, мигдаль, горіхи лісові, зерно кукурудзи для попкорну тощо); товарно-транспортні накладні (№6 від 04.10.2012 р. про перевезення товарів від ТОВ «Техно-Трейд» до Позивача; №Р6 від 06.02.2012 р. про перевезення товару від ТОВ «Нацпромторг» до Позивача; №1114 про перевезення товарів від ТОВ «ПСВ ФРУТ» до Позивача);

ь квитанції до прибуткового касового ордеру, рахунок-фактура видана від ФОП ОСОБА_8, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (№ОУ-02/10 від 31.10.2012 р., №)У-04/10 від 31.10.2012 р., №ОУ-01/10 від 31.10.2012 р., №ОУ-01/11 від 30.11.2012 р., №ОУ-02/11 від 30.11.2012 р., №ОУ-02/12 від 31.12.2012 р., №ОУ-03/12 від 31.12.2012 р.);

ь акти №06/02-1 надання послуг від 06.02.2012 р. та №05/10-1 від 05.10.2012 р., укладених із ФОП ОСОБА_9;

ь копії видаткових накладних, за якими Позивачем здійснювалась поставка товарів контрагентам (ТОВ «Експо-М», ТОВ «Горіхова компанія «Альмонд», ТОВ «ДФ «Трейд», ТОВ «Фруктогорторг», ТОВ «Ника-1», ТОВ «Техпак», ПП «Аметист Плюс», ТОВ «Природні продукти», ПАТ «Львівський холодокомбінат», ТОВ «Чиста Флора», ТОВ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла», ТОВ «Продимпекс», ФОП ОСОБА_10);

ь копії податкових накладних, що отримував Позивач від контрагентів (зокрема, ТОВ «Бакар», ТОВ «Фруктогоропт», ПП «Альборз», ТОВ «Імперія Вітамінів», ТОВ «Агрос-КНК», ТОВ» Фреш-Фрукт», ТОВ «Нацпромторг», ТОВ «Утес Україна», ТОВ «Една Груп Україна»,ТОВ «Агропромника», ТОВ «ТК «Техно-Трейд», ТОВ «Віталтранс-сервіс»,ТОВ «ПСВ ФРУТ», ТОВ «Борисфен-Д», ТОВ «Мара брок», ТОВ «Оптовик Плюс», ТОВ «Фреш-фрут») та які видавав Позивач контрагентам(ТОВ «Експо-М», ТОВ «Горіхова компанія «Альмонд», ТОВ «ДФ «Трейд», ТОВ «Фруктогорторг», ТОВ «Ника-1», ТОВ «Техпак», ПП «Аметист Плюс», ТОВ «Природні продукти», ПАТ «Львівський холодокомбінат», ТОВ «Чиста Флора», ТОВ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла», ТОВ «Продимпекс», ФОП ОСОБА_10);

ь Реєстри виданих та отриманих податкових накладних за 2011-2012 р., оформлених Позивачем.

Однак, суд акцентує увагу, що в деяких ВН, які видавались Позивачу контрагентами значиться, що підставами для їх видання є договори (або рахунки-фактури), зокрема:

ь договори - №1 від 12.08.2011 р. (ТОВ «Фруктогоропт»), №68/11А від 25.08.2011 р. (ТОВ «Агрос-КНК»), №ДГ-0000042 від 17.05.2012 р. (ТОВ «Агропромника»), №72/1 від 13.11.2012 р. (ТОВ «Віталтранс-сервіс»), №ДГ-47 від 02.11.2012 р. (ТОВ «ПСВ ФРУТ»), №24/10 від 04.02.2012 р. (ФОП ОСОБА_9.); №31/2012 від 17.12.2012 р. (ТОВ «Мара брок»);

ь рахунки-фактури - №СФ-000903 від 16.11.2012 р. (ПП «Альборз»); №ІВ-0000326 від 30.09.2011 р., №000397 від 16.11.2011 р., договір №ІВ-000037 від 30.09.2011 р. (ТОВ «Імперія Вітамінів»); №СФ-000015 від 25.01.2012 р., №СФ-0000016 від 25.01.2012 р., №СФ-0000010 від 06.02.2012 р., №000006 від 14.03.2012 р. (ТОВ «Нацпромторг»); №СФ-000013 від 25.04.2012 р., №СФ-000014 від 23.04.2012 р., №СФ-000003 від 10.04.2012 р., №СФ-000002 від 05.04.2012 р., №СФ-0000008 від 07.05.2012 р., №СФ-0000005 від 06.06.2012 р., №СФ-0000015 від 25.07.2012 р., №СФ-000014 від 24.07.2012 р., №СФ-0000009 від 12.07.2012 р., №СФ-000003 від 02.07.2012р., №СФ-000001 від 02.07.2012 р. (ТОВ «Утес Україна»); №69 від 24.05.2012 р. (ТОВ «Една Груп Україна»); №СФ-000023 від 28.07.2012 р., №СФ-000016 від 28.08.2012 р., №СФ-0000024 від 04.10.2012 р., №СФ-000031 від 05.10.2012 р., №СФ-0000053 від 12.10.2012 р. (ТОВ «ТК «Техно-Трейд»); №СФ-000377 від 16.11.2012 р. (ТОВ «Борисфен-Д»).

Крім того, суд акцентує увагу, що в деяких ВН, виданих Позивачем контрагентам значиться, що підставами для їх видання є договори (або рахунки-фактури), зокрема:

ь договори - №1 від 12.08.2011 р. (ТОВ «Фруктогоропт»), №1 від 05.04.2012 р. (ТОВ «Ника-1»), №1 від 12.08.2011 р. (ТОВ «ДФ Трейд»), №1 від 12.07.2012 р. (ТОВ «Техпак»), №102312 від 23.10.2012 р. (ПП «Аметист Плюс»), №101212 від 12.10.2012 р. (ТОВ «Природні продукти»), №121063 від 04.10.2012 р. (ПАТ «Львівський холодокомбінат»), №111512 від 15.11.2012 р. (ФОП ОСОБА_10), №1225/12 від 25.12.2012 р. (ТОВ «Чиста Флора»), №2112/2 від 21.12.2012 р. (ТОВ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла»), №120312 від 03.12.2012 р. (ТОВ «Продимпекс»), №113012 від 20.11.2012 р. (ТОВ «Союз Експорт»);

ь рахунки-фактури - №0009 від 16.07.2012 р., №0010 від 16.07.2012 р. (ТОВ «Техпак»).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

На вимогу суду вказані в ВН документи (договори і рахунки-фактури) надані не були, представник Позивача вказав про відсутність у Позивача таких документів.

Крім того, відповідно до положень Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (надалі - Інструкція №99) передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Так, відповідно до п.2 Інструкції №99 бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п.6 Інструкції №99).

Так, Інструкція №99 поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Водночас, Позивачем не надано до суду довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались контрагентами Позивача (ТОВ «Експо-М», ТОВ «Горіхова компанія «Альмонд», ТОВ «ДФ «Трейд», ТОВ «Фруктогорторг», ТОВ «Ника-1», ТОВ «Техпак», ПП «Аметист Плюс», ТОВ «Природні продукти», ПАТ «Львівський холодокомбінат», ТОВ «Чиста Флора», ТОВ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла», ТОВ «Продимпекс», ФОП ОСОБА_10) для отримання товарів від Позивача.

Більше того, Позивачем не надано жодних пояснень, яким саме чином (хто транспортував, яким транспортом) проводилась доставка продукції контрагентами Позивача (ТОВ «ДФ «Трейд», ТОВ «Фруктогорторг», ТОВ «Техпак», ПП «Аметист Плюс», ТОВ «Природні продукти», ПАТ «Львівський холодокомбінат», ТОВ «Чиста Флора», ТОВ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла», ТОВ «Продимпекс», ФОП ОСОБА_10), зокрема в Київську область, Житомирську область, Рівненську область, Чернігівську область.

Крім того, суд приймає до уваги посилання Відповідача, що Позивачем не подано Декларацію про майновий стан і доходи за 2011 р. до ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

Таким чином, суд погоджується із посиланням Відповідача, що Позивачем не підтверджені валові витрати та доходи ваз 20112 р. - 2012 р., що має наслідком правомірні дії Відповідача щодо проведення перерахунку суми чистого доходу за 2011 р. - 2012 р. (зокрема, за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011р. сума становить 154 830,29 грн., та за 2012 р. сума становить 753 800,85 грн.).

Як наслідок, в судовому засіданні, на підставі наданих сторонами документів та пояснень, Відповідачем було підтверджено, а судом встановлено заниження Позивачем оподатковуваного доходу (в 2010 р.) та заниження/завищення суми валового доходу/витрат (2011 р. - 2012 р.), зокрема:

ь за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р. - занижено оподатковуваний дохід на суму 60 375 грн. (сума оподатковуваного доходу за 2 та 3 квартал 2010 р. - 60 375,00 грн.);

ь за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. - занижено суму валового доходу на суму 154 830,29 грн. (сума чистого доходу, що підлягає оподаткуванню 154 830,29 грн.);

ь за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. - завищення суму валових витрат на суму 696 062,85 грн. (сума чистого доходу, що підлягає оподаткуванню - 753 800,85 грн.).

Відповідно до положень п.22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб» та п.167.1 ст.167 ПК України, Позивачу було правомірно донараховано суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб:

ь за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2010 р. - суму 9 056,25 грн.;

ь за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. - суму 25 076,45 грн.;

ь за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. - суму 116 910,24 грн.

Крім того, відповідно до п.49.1 та п.49.2 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

В п.49.3 ст.49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Підпунктом 49.18.5 п.49.18 ст.49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Водночас, як встановлено в судовому засіданні, що не спростовано Позивачем, ФОП ОСОБА_1 не подав декларації про майновий стан та доходи за 2011 р. до ДПІ у Деснянському районі м. Києва.

В ч.1 п.120.1 ст.120 ПК України зафіксовано, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Такими чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість винесення Відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002381701 від 03.04.2013 р.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення. Ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судові витрати не відшкодовуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 3, 11, 69, 70, 71, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до апеляційного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін