Постанова № 35257975, 17.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В АT>

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2013 року 10:35 № 826/6748/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фірми «Київ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державного підприємства «Укрметртестстандарт» про зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фірма «Київ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі – позивач) з адміністративним позовом до Державного підприємства «Укрметртестстандарт» (далі – відповідач), в якому просить: визнати інформацію, яку надало державне підприємство «Укрметртестстандарт»: «документ «методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» не є методикою виконання вимірювань, оскільки цим документом не передбачено вимірювання фізичних величин, а розраховується розмір шкоди від забруднення земель у грошових одиницях (грн..)» - недостовірною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідь відповідача на звернення позивача містить недостовірну та неповну інформацію, яка не відповідає дійсності.

В наданих суду запереченнях та поясненнях представник відповідача зазначив, що не є розпорядником публічної інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а надана позивачу відповідь на запит є обґрунтованою та вичерпною.

Представник відповідача у судове засідання 07.10.2013 року не прибув, хоча про дату час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи за відсутності його не надав.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Позивач у відповідь на звернення отримав лист відповідача за №15-08-02/133 від 11.04.2013 року, відповідно до змісту якого документ «Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» не є методикою виконання вимірювань, оскільки цим документом не передбачено вимірювання фізичних величин, а розраховується розмір шкоди від забруднення земель у грошових одиницях (грн.).

Позивач, вважаючи надану відповідь недостовірною інформацією, користуючись наданим п.4. ч.2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», звернувся до суду з позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно статті 12 даного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Статтею 13 визначено перелік розпорядників інформації, якими визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Водночас, згідно з статутом відповідач є державним комерційним підприємством, яке входить до сфери управління Мінекономрозвитку України і основною метою діяльності якого є надання послуг суб’єктам господарювання з метою одержання прибутку.

Відповідно до абз.6 п.3.2.2. статуту одним з видів діяльності Відповідача у сфері метрології є проведення відповідно до галузі уповноваження атестації методик виконання вимірювань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач пройшов процедуру уповноваження і має право здійснювати діяльність з атестації методик виконання вимірювань, що посвідчується свідоцтвом про уповноваження.

Згідно з частиною 2 п.3 ст. 10 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» атестація методик виконання вимірювань, що використовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду, здійснюється метрологічними центрами. Територіальними органами, підприємствами і організаціями, уповноваженими у державній метрологічній системі на проведення цієї атестації.

Відповідно до п.1 ст. 22 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» уповноваження у державній метрологічній системі здійснюється відповідним органом з метою документального засвідчення компетентності і права підприємства та організації чи їх окремого підрозділу проводити державні випробування і повірку засобів вимірювальної техніки та атестацію методик виконання вимірювань.

За таких умов, суд приходить до висновку, що відповідач відповідно до свого юридичного статусу та статутних завдань не є розпорядником інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Також представником відповідача в судовому засіданні повідомлено, що при наданні відповіді на запит не діяв як суб’єкт владних повноважень та не виконував жодних управлінських функцій.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної відповіді позивачу повідомлено, що документ «Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» не є методикою виконання вимірювань, оскільки цим документом не передбачено вимірювання фізичних величин, а розраховується розмір шкоди від забруднення земель у грошових одиницях (грн.).

Кількісне визначення забруднюючих речовин здійснюють організації, атестовані у державній метрологічній системі, під час проведення державного контролю за додержанням вимог природоохоронного законодавства з використанням відповідних методик виконання вимірювань забруднюючих речовин.

Відповідно до статей 10 та 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» методики виконання вимірювань, що використовуються у сфері поширення державного метрологічного нагляду, повинні бути атестовані у встановленому порядку та занесені до державного реєстру методик виконання вимірювань, а засоби вимірювальної застосуються під час таких вимірювань, повинні пройти повірку або державну метрологічну атестацію.

Те, що Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства не є методикою виконання вимірювань підтверджується також відсутністю її в державному реєстрі методик виконання вимірювань та проходження нею процедури атестації.

Водночас, обґрунтування позовних вимог позивач базується на тому, що в методиці є посилання на фізичні величини і лише на цьому факті робиться висновок про віднесення даної методики до методики виконання вимірювань, в той час у тексті самого документу не міститься жодного елементу методики виконання вимірювань у розумінні Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» і по своєму змісту вона не може відноситися до методики виконання вимірювань, отже не підлягає процедурам атестації та реєстрації згідно з Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Зважаючи на вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання інформації, яку надало державне підприємство «Укрметртестстандарт»: «документ «методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства» не є методикою виконання вимірювань, оскільки цим документом не передбачено вимірювання фізичних величин, а розраховується розмір шкоди від забруднення земель у грошових одиницях (грн.)» - недостовірною.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову фірми «Київ» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко