Постанова № 35257937, 04.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року 810/5521/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Буд Інвест"

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Буд Інвест" з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 17.09.2013 № 0004032205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів" у сумі 14775,00 грн., з яких: 11820,00 грн. - за основним платежем; 2955,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 17.09.2013 № 0004042205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 15514,00 грн., з яких: 12411,00 грн. - за основним платежем; 3103,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено висновки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за надані послуги (виконані роботи), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених цьому контрагенту у складі ціни наданих послуг (виконаних робіт), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Податковий орган стверджував, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції мали реальний характер послуги надані (роботи виконані) контрагентом у повному обсязі й оплачені позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Ухвалою від 14.10.2013 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд призначено на 04.11.2013.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час до суду з'явився представник позивача. Представник відповідача до суду не з'явився, про причини неприбуття суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач надіслав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що прийняті податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Буд Інвест" є юридичною особою, що зареєстрована 29.08.2008 Вишгородською районною державної адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: будівництво будівель; виробництво інших виробів з бетону, гіпсу та цементу; виробництво дерев'яних будівельних конструкцій та столярних виробів; монтаж та встановлення збірних конструкцій.

У серпні 2013 року посадовими особами Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Палаццо" за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 (акт від 23.08.2013 № 963/22-03/36076116).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 11820,00 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2012 року - 3700,00 грн.; за травень 2012 року - 4280,00 грн.; за червень 2012 року - 3840,00 грн.;

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 12411,00 грн., у тому числі по періодах: за півріччя 2012 року - на суму 12411,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача з придбання послуг (робіт) у Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Палаццо".

Податковий орган стверджував, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені вказаному контрагенту за надані послуги (виконані роботи), та сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни послуг (робіт), і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. На думку податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

Такий висновок посадові особи Вишгородської ОДПІ ГУ зробили не за результатами аналізу первинних фінансово-господарських документів позивача та з'ясування економічного змісту господарських операцій, а в результаті послідовної передачі за ланцюгом службової інформації, зафіксованої внутрішніх документах працівників податкової міліції. Так, начальник відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Вишгородської ОДПІ Потапенко О.О. в акті перевірки від 23.08.2013 № 963/22-00/36076116 з приводу взаємовідносин позивача з ТОВ "БК Палаццо" замість аналізу документів обмежилась лише цитуванням акта Ірпінської ОДПІ від 09.04.2013 №113/22-4/31748459 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК Палаццо", Ірпінська ОДПІ, у свою чергу, - акта перевірки ДПІ у Києво-Святошинському районі від 25.03.2013 № 176/22-2/37866462, а ДПІ у Києво-Святошинському районі - службової записки ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі з приводу проведення комплексу оперативно-розшукових заходів по припиненню незаконної діяльності конвертаційно-транзитної групи. При цьому, з інформації інших податкових органів, процитованої в акті перевірки Вишгородської ОДПІ від 23.08.2013 № 963/22-00/36076116, не вбачається жодного логічного зв'язку з позивачем, ТОВ "БК Палаццо" та господарськими операціями, які здійснювались між цими особами.

За результатами перевірки Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення:

від 17.09.2013 № 0004032205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів" у сумі 14775,00 грн., з яких: 11820,00 грн. - за основним платежем; 2955,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 17.09.2013 № 0004042205, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 15514,00 грн., з яких: 12411,00 грн. - за основним платежем; 3103,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти надання послуг (виконання робіт) та оплати їх вартості, а також відомості щодо формування валових витрат та податкового кредиту в звітних податкових періодах, що перевірялись. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяг та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Палаццо".

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У 2012 році позивач (виконавець) уклав із Закритим акціонерним товариством "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" (генпідрядник) п'ять договорів підряду, а саме:

від 17.02.2012 № 064, згідно з яким позивач зобов'язувався виконати будівельні роботи в приміщенні супермаркету "Перекресток", що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 20;

від 04.04.2012 № 066, згідно з яким позивач зобов'язувався виконати ремонтні роботи в приміщенні супермаркету "Перекресток", що знаходиться у місті Броварах;

від 09.04.2012 № 067, згідно з яким позивач зобов'язувався виконати роботи з підключення турнікетів в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Малишко, 3, супермаркет "Перекресток";

від 16.05.2012 № 069, згідно з яким позивач зобов'язувався виготовити і доставити тумби під овочі для супермаркету "Перекресток", що знаходиться у місті Вишгороді;

від 21.05.2012 № 072 згідно з яким позивач зобов'язувався виконати будівельні роботи в приміщенні супермаркету "Перекресток", що знаходиться у місті Вишгороді.

З метою виконання робіт за вказаними договорами підряду у березні 2012 року позивач (замовник) уклав з Товариством обмеженою відповідальністю "БК Палаццо" (виконавець) договір субпідряду від 16.03.2012 № 16-03/12, згідно з яким виконавець зобов'язувався виконати роботи (демонтаж та монтаж світильників, підключення турнікетів, ремонтні роботи, виготовлення й доставки тумб під овочі тощо) в приміщеннях замовника (супермаркетах "Перекресток" ЗАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна", що розташовані в містах Києві, Броварах, Вишгороді та належать) згідно із затвердженою кошторисною документацією та договірною вартістю.

Загальна вартість робіт (полуг) виконаних Товариством обмеженою відповідальністю "БК Палаццо" на замовлення позивача згідно з вказаним договором становила суму 70920,00 грн., у тому числі ПДВ - 11820,00 грн.

Вартість робіт визначено сторонами на підставі довідок про вартість виконаних будівельних робіт, складених за типовою формою № КБ-З, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, складеними уповноваженими особами позивача і ТОВ "БК Палаццо" за типовою формою № КБ-2в, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5, що є в матеріалах справі містять деталізовану інформацію про виконані роботи на загальну суму 70920,00 грн., у тому числі ПДВ - 11820,00 грн.

Оплата за виконання робіт (надання послуг) та товару здійснювалась позивачем у безготівковий спосіб. В оплату за виконані роботи та поставлений товар (тумби) позивач перерахував на рахунок Товариства обмеженою відповідальністю "БК Палаццо" кошти на загальну суму 70920,00 грн., у тому числі ПДВ - 11820,00 грн.., факт перерахування коштів підтверджується банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства обмеженою відповідальністю "БК Палаццо" п'ять податкових накладних на загальну суму70920,00 грн., у тому числі ПДВ - 11820,00 грн. Вказану суму позивач включив до складу валових витрат періоді за півріччя 2012 року і відобразив у податковій декларації з податку на прибуток за цей податковий (звітний) період, а суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, одержаних від Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Палаццо", включив до складу податкового кредиту, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2012 року та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

Крім того, факт виконання робіт ТОВ "БЦ Палаццо" підтверджується актами приймання виконаних робіт, складеними уповноваженими особами позивача і ЗАТ "Ікс 5 Рітейл Груп Україна" за типовою формою № КБ-2в, затвердженою наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5, що також є в матеріалах справі містять деталізовану інформацію про виконані роботи.

З приводу юридичної особи контрагента позивача судом на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "Палаццо" є юридичною особою, що зареєстрована 17.12.2001 Виконавчим комітетом Бучанської міської ради Київської області; стан юридичної особи - зареєстрована; основний вид діяльності - будівництво будівель.

Узагальнюючи відомості, зазначені в акті виїзної перевірки позивача від 23.08.2013 № 963/22-03/36076116, у порівнянні з іншими доказами, зібраними судом під час судового розгляду, враховуючи пояснення представника позивача, судом встановлено, що начальник відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Вишгородської ОДПІ Потапенко Олена Олександрівна, яка проводила перевірку позивача, в дійсності аналізу первинних фінансово-господарських документів позивача не робила, зміст господарських операцій не з'ясовувала, акт перевірки склала формально, процитувавши в ньому інформацію з акта перевірки Ірпінської ОДПІ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БК Палаццо".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "БК Палаццо" у складі ціни придбаних послуг (робіт), а також формуванням валових витрат за рахунок коштів, сплачених вказаному контрагенту в оплату за надані послуги (роботи) за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, який покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом під час судового розгляду встановлено, що факти виконання робіт (послуг) на користь позивача та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати - пов'язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Таким чином, висновок податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Палаццо", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання товару та виконання робіт (послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій у судовому засіданні були спростовані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 № 0004032205 підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу пункту 138.2 статті 132 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "БК "Палаццо" за виконані роботи (послуги) та придбаний товар є пов'язаними з господарською діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених пунктом 138.2 статті 138, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України податковим органом суду не наведено і не доведено.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 № 0004042205 підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області:

від 17.09.2013 № 0004032205, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ Буд Інвест" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість з вироблених на Україні товарів" у сумі 14775,00 грн., з яких: 11820,00 грн. - за основним платежем; 2955,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 17.09.2013 № 0004042205, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ Буд Інвест" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 15514,00 грн., з яких: 12411,00 грн. - за основним платежем; 3103,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Буд Інвест" судові витрати у сумі 302 (триста дві) гривень 89 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "11" листопада 2013 р.