Постанова № 35257877, 30.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2013 року 810/5325/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюз Земля"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросоюз Земля" з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 29.01.2013 № 0000432301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у загальній сумі 281250,00 грн., з яких: 187500,00 грн. - за основним платежем; 93750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 29.01.2013 № 0000442301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 269147,00 грн., з яких: 269147,00 грн. - за основним платежем; 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 29.01.2013 № 0000422301, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 46541,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено висновки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за поставлений товар, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі ціни товару, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Податковий орган стверджує, що в дійсності господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу є безпідставними: укладені договори мали реальний характер - товар контрагентами поставлено позивачу в повному обсязі й ним оплачено, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом безпідставно і незаконно.

Під час судового розгляду представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросоюз Земля" є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Одним із заявлених видів діяльності позивача є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У грудні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Протеїн-Продакшн" та Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" за серпень 2011 року (акт перевірки від 20.12.2012 № 506/22-2/37360411).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 9 місяців 2011 року на суму 269147,00 грн.

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 187500,00 грн. Крім того, позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 46541,00 грн.;

частини п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача щодо придбання товару (шроту соєвого, пшениці та макухи) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Протеїн-Продакшн" та Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД".

Податковий орган стверджує, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені вказаним контрагентам за операціями поставлений товар, та сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни товару, і це що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. На думку податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер, а договори та інші фінансово-господарські документи складено учасниками господарських операцій з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

Такі висновки зроблено посадовими особами податкового органу на підставі даних почеркознавчих експертиз від 20.11.2012 № 643, 644, 645, проведених Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в Київській області, за результатами яких експерт висловив думку про те, що підписи на документах (договорах, податкових та видаткових накладних, специфікаціях до договорів) зроблені не уповноваженими особами контрагентів позивача, а іншими невстановленими особами.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято три податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 29.01.2013 № 0000432301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у загальній сумі 281250,00 грн., з яких: 187500,00 грн. - за основним платежем; 93750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 29.01.2013 № 0000442301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 269147,00 грн., з яких: 269147,00 грн. - за основним платежем; 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 29.01.2013 № 0000422301, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 46541,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження, однак за результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів, а також зобов'язав позивача надати суду витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У березні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" (постачальник) укладено договір поставки від 01.03.2011 № 1/03А3, згідно з яким постачальник зобов'язувався здійснити поставку товару (шроту соєвого) умовах EXW - м. Кіровоград, с. Новий, вул. Литейна, буд. 10 (термін Інкотермс EXW (англ. Ex Works), або Франко завод (…назва місця), означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту).

На виконання вказаного договору постачальник здійснив поставу 3-х партій товару (штору соєвого) на загальну суму 546412,00 грн., у тому числі ПДВ - 176166,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача (т. 2, а.с. 110-112), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2, а.с. 113-115), товарно-транспортних накладних (т. 2, а.с. 116-118), а також оборотно-сальдовою відомістю по субрахунку 281 "Товари на складі", за яким відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" кошти в загальній сумі 546412,00 грн., у тому числі ПДВ - 176166,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" три податкових накладних на загальну суму 546412,00 грн., у тому числі ПДВ - 176166,00 грн. (т. 2, а.с. 119-121). Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за цей податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн", на користь іншого суб'єкта господарської діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Глобинський свинокомплекс".

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" є юридичною особою, що зареєстрована 12.02.2009 Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради; стан юридичної особи - зареєстровано. Видами діяльності даного контрагента є, зокрема, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Позивачем також надано суду лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Протеїн-Продакшн" від 29.01.2013 № 31-10, в якому вказане підприємство підтвердило факт існування договірних відносин з позивачем за вказаний період часу.

З приводу висновку почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 20.11.2012 № 645, в якому експерт висловив думку про те, що підписи в договорі поставки, специфікаціях та видаткових накладних виконані не гр. Бугерою К.В., Бугера Костянтин Вікторович, який є директором ТОВ "Протеїн Продакшн", ці висновки експерта спростував (лист від 29.01.2013 № 31-10) своєю заявою, про те, що ці документи підписував він, жодних зразків його почерку для проведення експертизи в нього ніхто не відбирав.

У липні 2011 року між позивачем (покупець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" (продавець) укладено договори купівлі-продажу від 29.07.2011 № 1127/3 та від 02.08.2011 № 1132/3, згідно з якими продавець зобов'язувався поставити і передати у власність позивача товар (ячмінь ДСТУ 3767-98). Поставка товару здійснювалась партіями на умовах EXW - Полтавська область, Гребінківський район, с. Короваї, склад ТОВ "Яромир-Агро". Разом на виконання вказаних договорів продавець здійснив поставку шести партій товару на загальну суму 462000,00 грн., у тому числі ПДВ - 77000,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача (т. 2, а.с. 126-131), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2, а.с. 132), товарно-транспортних накладних (т. 2, а.с. 133-136), а також оборотно-сальдовою відомістю по субрахунку 281 "Товари на складі".

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" кошти в загальній сумі 462000,00 грн., у тому числі ПДВ - 77000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти, сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" три податкових накладних на загальну суму 462000,00 грн., у тому числі ПДВ - 77000,00 грн. (т. 2, а.с. 137-139). Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", на користь іншого суб'єкта господарської діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нобл Ресорсіз Україна".

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" є юридичною особою, що зареєстрована 03.11.2005 Пирятинською районною державною адміністрацією Полтавської області; стан юридичної особи - зареєстровано. Основним видом діяльності даного контрагента є вирощування зернових та технічних культур.

У серпні 2011 року між позивачем (покупець) і Дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" укладено три договори поставки від 15.08.2011 № 20-20-11-0117, від 18.08.2011 № 20-20-11-0125, від 23.08.2011 № 20-20-11-0127, згідно з якими продавець зобов'язувався поставити і передати у власність позивача товар (макуху соєву). Поставка товару здійснювалась партіями на умовах FCA - Гайсинська філія "Тегра Україна ЛТД" Вінницька область, м. Гайсин, вул.. Станційна, 6 (термін Інкотермс FCA, англ. free carrier, або Франко-перевізник (із зазначенням пункту) застосовується до поставок при перевезенні вантажів будь-яким видом транспорту, означає, що продавець зобов'язаний передати товар перевізникові або іншій особі, вказаній покупцем, наприклад, експедитору. Передача товару відбувається в зазначений день або період часу в зазначеному пункті. Якщо покупець не назвав такого пункту, продавець вибирає його сам. Договір перевезення відповідно до розглянутої умови має укласти покупець за власний рахунок).

На виконання вказаного договору постачальник здійснив поставу чотирьох партій товару (макухи соєвої) на загальну суму 420000,00 грн., у тому числі ПДВ - 70000,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками продавця та позивача (т. 2, а.с. 90-93), довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2, а.с. 94-96), товарно-транспортних накладних (т. 2, а.с. 97-99), а також оборотно-сальдовою відомістю по субрахунку 281 "Товари на складі".

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом на підставі рахунків-фактур. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" кошти в загальній сумі 420000,00 грн., у тому числі ПДВ - 70000,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи.

Кошти, сплачені Дочірньому підприємству Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД", позивач відніс до складу валових витрат та відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за 9 місяців 2011 року.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" чотири податкових накладних на загальну суму 420000,00 грн., у тому числі ПДВ - 70000,00 грн. (т. 2, а.с. 100-103). Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за серпень 2011 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за вказаний податковий (звітний) період та реєстрі отриманих податкових накладних.

Позивач також надав суду документи, що підтверджують подальшу реалізацію товарів, придбаних у Дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД", на користь іншого суб'єкта господарської діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровет Атлантік".

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Дочірнє підприємство закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД", є юридичною особою, що зареєстрована 28.07.1997 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією; стан юридичної особи - зареєстровано. ОДним із заявлених видів діяльності даного контрагента є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Позивачем також надано суду лист Дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" від 07.02.2013 № 09/02, в якому вказане підприємство підтвердило факт існування договірних відносин з позивачем за вказаний період часу.

З приводу висновку почеркознавчої експертизи Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 20.11.2012 № 643, в якому експерт висловив думку про те, що підписи в податкових накладних виконані не гр. Карабецькою О.І., Карабецка О.І., яка є керівником ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД", ці висновки експерта спростувала в листі від 07.02.2013 № 09/02.

На підтвердження факту реальності усіх перелічених господарських операцій представник позивача надав суду копії первинних документів, що підтверджують факти подальшої реалізації придбаного у вказаних контрагентів товару (накладні на відпуск, видаткові накладні тощо).

Крім того, позивач представив суду копії документів, що підтверджуються наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за вказаними договорами (договір про надання послуг (приймання, сушка, очистка, зберігання та відвантаження зернових та олійних культур), інших основних фондів, відомості про залишки товарних запасів тощо).

Узагальнюючи відомості, зазначені в акті перевірки від 20.12.2012 № 506/22-2/37360411, у порівнянні з іншими доказами, зібраними судом під час судового розгляду, враховуючи пояснення представників сторін, судом встановлено, що посадові особи податкового органу під час перевірки не перевіряли і не піддавали аналізу первинні фінансово-господарські документи, що відображують операції з оприбуткування на складі придбаних товарів, оплату їх вартості та подальшу реалізацію, аналіз господарських операцій на предмет їх документального відображення в бухгалтерському та податковій звітності не здійснювали.

Висновки Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ґрунтуються не на даних безпосередньої перевірки активів і дослідження фінансово-господарських документів позивача те економічної суті господарських операцій, а на висновках Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області за результатами почеркознавчих експертиз.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ "Протеїн-Продакшн", ТОВ "Яромир-Агро" та ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД" у складі ціни придбаних товарів, а також формуванням валових витрат за рахунок коштів, сплачених вказаним контрагентам в оплату за придбаний товар за господарськими операціями, які в дійсності не відбувались (є фіктивними).

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду фактів реальності господарських операцій з поставки товарів, за результатами здійснення яких податковим органом прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки позивачу товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, висновків експертних установ, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні акту невиїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу факти поставки товарів у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадових осіб інших податкових органів щодо контрагентів позивача.

Таким чином, висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та ТОВ "Протеїн-Продакшн", ТОВ "Яромир-Агро" і ДП ЗАТ Теувес Холдінг "Тегра Україна ЛТД", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на прибуток підприємств, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено судом, кошти сплачені позивачем його контрагентам в оплату за поставлений товар, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем факту безтоварності господарських операцій висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових витрат, а також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Тому, податкове повідомлення від 29.01.2013 № 0000442301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств", підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати його вартості підтверджується документально. Твердження податкового органу про безтоварність господарської операції у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Тому, податкові повідомлення-рішення від 29.01.2013 № 0000432301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та від 29.01.2013 № 0000422301 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість підлягають скасуванню як безпідставні.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області:

від 29.01.2013 № 0000432301, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросоюз Земля" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у загальній сумі 281250,00 грн., з яких: 187500,00 грн. - за основним платежем; 93750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 29.01.2013 № 0000442301, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросоюз Земля" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" у загальній сумі 269147,00 грн., з яких: 269147,00 грн. - за основним платежем; 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 29.01.2013 № 0000422301, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Агросоюз Земля" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року в розмірі 46541,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросоюз Земля" судові витрати у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "04" листопада 2013 р.