Постанова № 35257619, 12.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Справа № 5017/2929/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокуратуриКоркішкоВ.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на постановувід 15.08.2013 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 5017/2929/2012 господарського суду Одеської областіза позовомЗаступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини районудо - Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області - Фермерського господарства "Кобера - 5ББ"провизнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року Заступник Білгород - Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно - експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та ФГ "Кобера - 5ББ" про:

- визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 15.12.2006 р., укладеного між відповідачами;

- витребування з чужого незаконного володіння ФГ "Кобера - 5ББ" земельної ділянки площею 400,00 га переданої за спірним договором.

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 13, 18, 77, 92, 93 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 386-388, 391 Цивільного кодексу України та норми Законів України "Про оренду землі" та "Про використання земель оборони" обґрунтовані тим, що згідно розпоряджень Тарутинської райдержадміністрації від 05.05.2005 р. та від 14.12.2005 р. № 386/А-2005 було припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, яка була надана в користування військовій частині А1366 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради, яка за вказаними розпорядженнями передана до земель запасу, а в подальшому за спірним договором оренди землі від 15.12.2006 р. передана в користування ФГ "Кобера-5ББ".

Проте, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. у справі № 2а-3436/08/1570 розпорядження Тарутинської районної держадміністрації "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005 р. та пункт 1 розпорядження від 14.12.2005 р. № 386/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо регулювання земельних відносин з військовими формуваннями" були скасовані з підстав невідповідності закону та перевищення райдержадміністрацією своїх повноважень щодо земель, які відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та закріплені за відповідним військовим формуванням на праві постійного користування.

Прокурор звертаючись з позовом зазначав, що Тарутинська райдержадміністрація укладаючи спірний договір оренди землі, за відсутності відповідних повноважень, розпорядилась землею, яка належить до земель оборони та є державною власністю, право на розпорядження якою належить державі в особі Кабінету Міністрів України.

Тарутинська райдержадміністрація та ФГ "Кобера - 5ББ" у відзивах на позовну заяву просили відмовити у її задоволенні вказуючи на безпідставність посилань прокурора на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. у справі № 2а-3436/08/1570 з огляду на оскарження вказаної постанови до касаційної інстанції, а також посилаючись на недоведеність прокурором позовних вимог, зокрема, щодо перебування спірної земельної ділянки в розпорядженні Міністерства оборони України або будь - якого його структурного підрозділу, а відтак і відсутності у райдержадміністрації повноважень на розпорядження земельною ділянкою.

29.11.2012 р. до господарського суду Одеської області від прокурора надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 36277/2012), в порядку статті 58 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої прокурор додатково до позовних вимог, заявлених у позовній заяві (вх. № 4598/2012) просив суд (том 2 а.с. 2-6):

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської райдержадміністрації № 333/А-2006 від 30.08.2006 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради";

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Тарутинської райдержадміністрації № 198/А-2006 від 16.05.2006 р. "Про надання згоди на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Веселодолинської, Красненської, Олександрівської сільських та Тарутинської селищної рад на умовах оренди";

- зобов'язати відповідачів -Тарутинську райдержадміністрації та ФГ "Кобера-5ББ" повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 400,0 га вартістю 1 318 240,0 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.12.2012 р. позов задоволено частково, а саме: визнані незаконними та скасовані перший підпункт пункту 1 розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 198/А-2006 від 16.05.2006 р., розпорядження Тарутинської райдержадміністрації № 333/А-2006 від 30.08.2006р., визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 15.12.2006 р., укладений Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області з ФГ "Кобера-5ББ" та зобов'язано ФГ "Кобера-5ББ" повернути Міністерству оборони України земельну ділянку площею 400,0 га. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р. рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2012 р. скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2013 р. скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 р., а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, з посиланням, зокрема, на приписи статті 58 Господарського процесуального кодексу України та ненадання апеляційним судом належної оцінки змісту заяви прокурора від 27.11.2012 р. № 388вих-12 про уточнення позовних вимог.

Одеський апеляційний господарський суд постановою від 15.08.2013 р., переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2012 р. в апеляційному порядку, скасував його, у задоволенні позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку заступником Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері заявою від 27.11.2012 р. подано ще один позов немайнового характеру: про визнання недійсними, скасування двох актів органу державної влади індивідуальної дії та про зобов'язання одного з відповідачів вчинити певні дії, і враховуючи положення процесуального законодавства, прокурор мав право об'єднати однорідні вимоги при зверненні з позовом, але таким правом останній не скористався, а доповнення позовних вимог після порушення провадження за його позовом по своїй суті є поданням іншого позову, що є підставою для повернення заяви прокурора від 27.11.2012 р. і можливості розгляду судом першої інстанції лише вимог, які викладені в позовній заяві.

Крім того, судом апеляційної інстанції було зазначено, що ФГ "Кобера-5ББ" надано копію позовної заяви Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 03.04.2013 р. вих. № 415вих-13, поданої до господарського суду Одеської області, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровського КЕЧ району до Тарутинської райдержадміністрації Одеської області, за участю третьої особи - ФГ "Кобера-5ББ" про визнання недійсним та скасування розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №333/А-2006 від 30.08.2006 р. "Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради", що є підтвердженням того, що у господарському суді розглядається окремий спір.

Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 р., а рішення господарського суду Одеської області від 24.12.2012 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вказуючи на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про неприйняття до розгляду заяви прокурора про уточнення позовних вимог, оскільки заявлені вимоги є нерозривно пов'язаними з первісно пред'явленими вимогами та прямо випливають із обраної прокурором підстави позову.

Міністерство оборони України у поясненнях на касаційну скаргу просило її задовольнити вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та безпідставне неприйняття судом заяви прокурора про уточнення позовних вимог, оскільки визнання недійсним договору оренди землі державної чи комунальної власності без одночасного визнання незаконними та скасування рішення органу державної влади про надання земельної ділянки у користування не допускається, тобто вимоги заявлені прокурором у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог є однорідними та пов'язаними, про що правомірно зазначено судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧ району про визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 15.12.2006 р., укладеного між відповідачами та витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 400,00 га, переданої за спірним договором, посилаючись, зокрема, на приписи статей 13, 18, 77, 92, 93 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 386-388, 391 Цивільного кодексу України та норми Законів України "Про оренду землі" та "Про використання земель оборони", з підстав незаконної передачі райдержадміністрацію у користування фермерського господарства земельної ділянки, яка входить до складу земель оборони та є державною власністю.

У заяві від 27.11.2012 р. № 388вих-12 про уточнення позовних вимог, яка подана до суду першої інстанції 29.11.2012 р., прокурор в порядку статті 58 Господарського процесуального кодексу України доповнив позовні вимоги заявлені в позові додатковими вимогами, та просив суд визнати незаконними та скасувати розпоряджень Тарутинської райдержадміністрації № 333/А-2006 від 30.08.2006 р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради"; № 198/А-2006 від 16.05.2006 р. "Про надання згоди на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу Веселодолинської, Красненської, Олександрівської сільських та Тарутинської селищної рад на умовах оренди".

За приписами статті 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог. Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права.

Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи. Отже, можна об'єднати вимоги, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Приписами процесуального законодавства суду надано право об'єднати в одне провадження кілька позовних вимог, що містяться в різних позовах. Таке об'єднання можливе за наявності сукупно таких умов: а) позовні вимоги мають бути однорідними; б) позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

При цьому, однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно: а) являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо); б) мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.

Відповідно до частини 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Разом з цим, вказаною нормою не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог, тощо, а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову чи; - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи; - об'єднання позовних вимог, чи; - зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Як вбачається з позовної заяви заступника прокурора, предметом розгляду у даній справі є позовні вимоги немайнового характеру, що виключає можливість збільшення або зменшення їх розміру.

Під час нового розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що в даному випадку заступником Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері заявою від 27.11.2012 р. подано ще один позов немайнового характеру: про визнання недійсними, скасування двох актів органу державної влади індивідуальної дії та про зобов'язання одного з відповідачів вчинити певні дії, і, враховуючи приписи чинного процесуального законодавства, прокурор мав право об'єднати однорідні вимоги при зверненні з позовом, але таким правом останній не скористався, а доповнення позовних вимог після порушення провадження за його позовом по своїй суті є поданням іншого позову, що свідчить про необхідність повернення зазначеної заяви прокурора від 27.11.2012 р. та можливість розгляду судом першої інстанції лише вимог, викладених у позовній заяві.

Крім того, судом апеляційної інстанції було зазначено, що при повторному апеляційному перегляді ФГ "Кобера-5ББ" надано копію позовної заяви Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 03.04.2013 р. вих. №415вих-13, поданої до господарського суду Одеської області, в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровського КЕЧ району до Тарутинської райдержадміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФГ "Кобера-5ББ" про визнання недійсним та скасування розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області № 333/А-2006 від 30.08.2006 р. "Про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Кобера-5ББ" на умовах оренди на території Веселодолинської сільської ради", що є підтвердженням того, що це є окремий спір (том 3 а.с. 133-138).

При цьому, здійснюючи судовий розгляд справи в частині заявлених прокурором позовних вимог про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди землі № б/н від 15.12.2006 р., на підставі норм земельного законодавства, зокрема, статті 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), якою передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, посилаючись також на пункт 2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", яким передбачено, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору та відсутність підстав для задоволення вимоги про повернення земельної ділянки.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи законодавства та виходячи із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів вважає прийняту у справі постанову такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника колегія суддів вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинам справи.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 р. у справі № 5017/2929/2012 господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач