Постанова № 35257592, 11.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Справа № 904/4956/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційні скарги1. Комунального закладу "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4" Дніпропетровської обласної ради, 2. Дніпропетровської міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 р. (головуючий суддя Чередок А.Є., судді Коваль Л.А., Науменко І.М.)та на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013 р. (суддя Боділовська М.М.)у справі№ 904/4956/13 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДочірнього підприємства "Вітамін-Фарм"доКомунального закладу "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4" Дніпропетровської обласної ради,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Дніпропетровська міська рада,провизнання договору оренди нежитлових приміщень № 186-УКВ/08 від 05.05.2008 р. продовженим на той самий строк, на який він був укладений,за участю представників:позивача:Кім Г.В.,відповідача:не з'явились,третьої особи:не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013 р. у справі № 904/4956/13, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 р., позов задоволено: визнано договір оренди нежитлових приміщень № 186-УКВ/08 від 05.05.2008 р., укладений між Дочірнім підприємством "Вітамін-Фарм" та Комунальним закладом "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4" Дніпропетровської обласної ради", продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме: на 4 роки 351 день (до 06 квітня 2018 року), на тих самих умовах.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач та третя особа звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційних скарг мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Доводи касаційних скарг зводяться до того, що договір оренди вважається припиненим, якщо мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення його на новий строк станом на дату закінчення строку договору оренди.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.05.2008 р. між Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вітамін" (Орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 186-УКВ/08, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 36,6 м2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31 на першому поверсі будівлі, що перебуває на балансі Міської багатопрофільної лікарні №4, під аптеку.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що він діє з 05.05.2008 р. до 21.04.2011 р.

Додатковою угодою № 2 від 05.05.2008 р. були внесені зміни до Договору № 186-УКВ/08 щодо назви Орендаря, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітамін" змінено на Дочірнє підприємство "Вітамін-Фарм".

Згідно з п. 1 Додаткової угоди № 3 від 16.05.2011 р. до Договору оренди № 186-УКВ/08 від 05.05.2008 р. в пункт 10.1 розділу 10 Договору оренди сторонами внесено зміни, відповідно до яких Договір оренди діє з 05.05.2008 р. до 20.04.2013 р.

Сторонами 03.01.2012 р. було укладено Додаткову угоду до Договору оренди №186-УКВ/08, відповідно до п. 1 якої викладено в новій редакції назву договору, а саме: "Договір оренди нерухомого майна" та змінено назву "Міської багатопрофільної клінічної лікарні № 4" на Комунальний заклад "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4" Дніпропетровської обласної ради", в п. 2 визначено, що з моменту підписання цієї угоди комунальний заклад "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4" Дніпропетровської обласної ради" буде виступати Орендодавцем нежитлового приміщення, зазначеного у Договорі. Пунктом 4 Додаткової угоди встановлено, що власником майна (об'єкта оренди) залишається територіальна громада Дніпропетровської області (в особі Дніпропетровської обласної ради), а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Листом від 08.02.2013 р. за вих. № 161 Комунальний заклад "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4" Дніпропетровської обласної ради" повідомила Дочірнє підприємство "Вітамін-Фарм" про закінчення терміну дії договору оренди № 186-УКВ/08 від 05.05.2008 р. та його припинення з 21.04.2013 р.

У відповідь на зазначений лист ДП "Вітамін-Фарм" направлено Комунальному закладу "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4" Дніпропетровської обласної ради" листа за № 24 від 04.03.2013 р., якому повідомлялося про переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та зазначено про намір продовження орендних правовідносин, в т.ч. шляхом продовження терміну дії договору оренди № 186-УКВ/08 від 05.05.2008 р.

У відповідь відповідач 15.03.2013 р. направив позивачу листа за № 337, в якому з огляду на закінчення терміну дії договору оренди 20.04.2013 р. запропонував позивачу прийняти участь у конкурсі на оренду нерухомого майна згідно з "Положенням про порядок передачі в оренду нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області".

Таким чином, на дату закінчення договору оренди відповідач не заявляв про відсутність згоди на продовження договору оренди, натомість пропонував позивачу продовжити орендні відносини у вказаний спосіб.

ДП "Вітамін-Фарм" було одержано вищенаведений лист, про що свідчить лист у відповідь за № 50 від 22.04.2013 р., в якому орендар зазначає про непроведення оголошеного конкурсу на оренду нерухомого майна внаслідок несвоєчасного розміщення публікації про проведення конкурсу та знов наголошує про наявність в нього переважного права на укладення договору оренди приміщення площею 36,6 м2 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Ближня, 31 на новий строк. До зазначеного листа ДП "Вітамін-Фарм" було додано договір оренди у трьох примірниках.

Судами встановлено, що станом на час вирішенням спору орендар продовжує користуватися орендованим майном, вносить за нього орендну плату у розмірі, визначеному договором оренди № 186-УКВ/08 від 05.05.2008 р., та відшкодовує орендодавцю комунальні платежі та плату за землю на підставі рахунків орендодавця. Однак нового договору оренди між сторонами укладено не було.

Відповідно до частини 2 статті 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 ЦК України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якими правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку не було заперечень орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи відсутні допустимі докази повідомлення позивача станом на дату закінчення строку договору оренди про відсутність згоди відповідача на продовження договору оренди.

На підтвердження повідомлення орендаря протягом місяця після закінчення терміну дії договору про його припинення відповідачем надано копію листа за № 620 від 15.05.2013р., в якому зазначено про закінчення терміну дії договору оренди № 186-УКВ/08 від 05.05.2008 р. з 20.04.2013 р. та про намір виставлення в подальшому рахунків за орендну плату та комунальні послуги з огляду на незвільнення позивачем орендованого приміщення.

В якості доказу направлення позивачу листа за № 620 від 15.05.2013 р. відповідач надав до суду копію поштового повідомлення від 15.05.2013 р., в якому зазначено дві поштові адреси одержувача: вул. Чернишевського, 11а та пл. Жовтнева, 12д пр. 2.

Однак апеляційним судом встановлено, що з даного повідомлення не вбачається направлення позивачеві саме листа за № 620 від 15.05.2013 р. та його одержання останнім. Будь-які відмітки про вручення кореспонденції одержувачу у відповідному розділі поштового повідомлення відсутні. Відсутній на повідомлені і відтиск штампу поштового відділення. У розділі ж поштового повідомлення "підлягає поверненню" міститься дата 04.06.2013 р., прізвище Чорнобаєв В.Ф. та підпис без зазначення підстав невручення кореспонденції та поштової адреси одержувача, за якою її не було вручено.

Колегія суддів відзначає, що судом було відхилено надані відповідачем докази направлення позивачу листа за № 620 від 15.05.2013 р., враховуючи встановлені обставини та наявність заперечення позивача щодо його отримання.

При цьому доводи скаржників з приводу безпідставності відхилення вказаних документів колегія суддів до уваги не бере, оскільки згідно з ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про відсутність згоди відповідача на продовження договору оренди.

Відтак, в силу положень ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди № 186-УКВ/08 від 05.05.2008р. вважається продовженим на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 4 роки 351 день (до 06.04.2018 р.), на тих самих умовах.

Наведене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у п. 4.1 у постанові Пленуму Вищого господарського суду № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", згідно з яким зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, що був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.ч. 2, 3 ст. 16 ЦК України).

Підставою пред'явлення даного позову є наявність між сторонами договору оренди № 186-УКВ/08 від 05.05.2008 р. спору щодо продовження терміну дії цього договору. Це підтверджується як діями сторін до подання позову, так і позиціями сторін під час розгляду справи у суді.

З урахуванням викладеного доводи скаржників щодо відсутності між сторонами спору з приводу продовження орендних відносин та обрання позивачем неналежного способу захисту є необґрунтованими, а позовні вимоги - такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржників, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Дніпропетровської міської ради та Комунального закладу "Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4" Дніпропетровської обласної ради" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 р. у справі № 904/4956/13 - без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков