Постанова № 35257348, 07.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2013 року 17:00 № 826/14319/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Коваленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 року № 0002181720, № 0002191720, від 03.06.2013 року № 0008231720, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 року № 0002181720, № 0002191720, від 03.06.2013 року № 0008231720.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 та ст.77 Податкового кодексу України, згідно плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб на 1 квартал 2013 року, наказу про проведення планової виїзної перевірки від 16.01.2013 р. № 87 та наказу про продовження термінів проведення планової виїзної перевірки 11.02.2013 р. № 336 та відповідно до направлень на проведення перевірки №178 від 28.01.2013 р., №179 від 28.01.2013 р. та № 180 від 28.01.2013 р., відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питання дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 22.02.2013 р. № 728/17-2448804652, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, що призвели до завищення суму витрат, пов'язаних з господарською діяльністю в 2011 році з ТОВ «БЕРРІ.МОР» (перереєстровано ТОВ «Асторія Груп») в червні 2011 року, в серпні 2011 року, в вересні 2011 року та в жовтні 2011 року; з ТОВ «ДОРМАІІІАВТО» в вересні 2011 року та в жовтні 2011 року; з ТОВ «Вестлайн-Груп» в лютому 2011 року та в квітні 2011 року; з ТОВ «Едвентайзинг-Експерт» в серпні 2011 року та в вересні 2011 року, на суму 478 448,85 грн. та відповідно до заниження в 2011 році доходу, що підлягає оподаткуванню, на суму 478 448,85 грн. Згідно остаточних перерахунків донараховано до сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 80 469,08 грн.;

ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, п.198.3., п.198.4., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що призвели до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 89 521,00 грн., в тому числі в лютому 2011 р. на суму 9984,00 грн., в квітні 2011 р. на суму 21439,00 грн., в червні 2011 р. на суму 10000,00 грн., в серпні 2011 р. на суму 30417,00 грн., в вересні 2011 р. на суму 12290,00 грн., в листопаді 2011 р. на суму 5391,00грн., та до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті, на загальну суму 89 521,00 грн., в тому числі в лютому 2011 р. на суму 9984,00 грн., в квітні 2011 р. на суму 21439,00 грн., в червні 2011 р. на суму 10000,00 грн., в серпні 2011 р. на суму 30417,00 грн., в вересні 2011 р. на суму 12290,00 грн., в листопаді 2011 р. на суму 5391,00 грн. Згідно остаточних перерахунків донараховано до сплати податку на додану вартість в сумі 89 521,00 грн.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки в частині розрахунку податку з доходів фізичних осіб змінено на: донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 75 225,20 грн., в іншій частині - залишені без змін.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 22.02.2013 р. № 728/17-2448804652, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 25.03.2013 р. № 0002181720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на з доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 75 225,20 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9 404,15 грн.;

від 25.03.2013 р. № 0002191720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (послугах) у розмірі 89 521,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12 025,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 31.05.2013 р. № 129/Д/12-3-03, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача - залишені без змін та збільшена сума грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 9 402,15 грн. за штрафними санкціями, а скарга позивача - залишена без задоволення.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 12.08.2013 р. № 3562/Д/99-99-10-01-0314, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 31.05.2013 р. № 129/Д/12-3-03 - залишені без змін, а повторна скарга позивача -без задоволення.

На підставі рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 31.05.2013 р. № 129/Д/12-3-03 та акта перевірки позивача від 22.02.2013 р. № 728/17-2448804652, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.06.2013 р. № 0008231720, яким позивачу донараховані штрафні (фінансові) санкції з податку на з доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 9402,15 грн.

Позивач вважає вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки позивача від 22.02.2013 р. № 728/17-2448804652, в декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік позивач включив до складу витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, по взаємовідносинах з:

ТОВ «БЕРРІ.МОР» (перереєстровано ТОВ «Асторія Груп») по червню 2011 року 50 000,00 грн., по серпню 2011 року 70 750,50 грн., по вересню 2011 року 28 159,20 грн., по жовтню 2011 року 26 953,00 грн.;

ТОВ «Дормашавто» по вересню 2011 року 17670,85 грн., по жовтню 2011 року 13 175,20 грн.;

ТОВ «Вестлайн-Груп» по лютому 2011 року 49 919,95 грн., по квітню 2011 року 107 193,15 грн.;

ТОВ «Едвентайзинг-Експерт» по серпню 2011 року 81 335,35 грн., по вересню 2011 року 33 291,65 грн.

По цим же взаємовідносинам в деклараціях з податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини позивача з зазначеними контрагентами ґрунтувалися на наступних договорах:

- з ТОВ «Вестлайн-Груп» на договорі на постачання від 03.02.2011 р. № 1375-4, за умовами якого контрагент як продавець зобов'язувався передати на умовах даного договору у власність позивача як покупця товар, а останній, у свою чергу, зобов'язувався сплатити його повну вартість та прийняти товар. Ціни на продукцію встановлювались в гривнях і вважались за оптові ціни на умовах склад покупця. Загальна сума цього договору зазначалась в рахунку-фактурі продавця. Товар повинен бути поставлений у 10-ти денний термін після надходження письмової заявки покупця.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних товарів до складу задекларованих понесених ним витрат, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні № 000362 від 18.02.2011 р., № РН-001023 від 06.04.2011 р. та податкові накладні від 18.02.2011 р. № 21804, від 06.04.2011 р. № 40607.

В той же час, суд звертає увагу на те, що позивачем не подані суду для огляду та оцінки письмові заявки позивача на товар та рахунки-фактури, складання яких є обов'язковими умовами зазначеного договору на постачання від 03.02.2011 р. № 1375-4, що ставить під сумнів його реальність та, фактично, за правилами діючого законодавства, дає підстави вважати його не укладеним, оскільки він не містить істотних умов, передбачених для договору поставки, а саме, предмету та ціни договору.

- з ТОВ «Асторія Груп» на договорі на експедиторські послуги № 61 від 01.06.2011 р. та договорі на постачання № 36 від 29.07.2011 р.

Так, за умовами договору на експедиторські послуги № 61 від 01.06.2011 р. контрагент як виконавець зобов'язувався за завданням позивача як замовника надати експедиторські послуги (розроблення маршруту перевезення та організація забезпечення відправлення та одержання вантажу) на умовах, визначених цим договором. Вартість наданих Виконавцем послуг визначається сторонами по факту їх виконання і фіксуються в акті виконаних робіт. Позивач як замовник зобов'язувався перерахувати суму зазначену в акті протягом одного календарного дня з моменту підписання такого акту.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу задекларованих понесених ним витрат, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за послуги, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акти виконаних робіт від 30.06.2011 р., від 28.09.2011 р., від 20.10.2011 р. та податкові накладні від 30.06.2011 р. № 63012, від 28.09.2011 р. № 92808, від 20.10.2011 р. № 2008.

За умовами договору на постачання № 36 від 29.07.2011 р. контрагент як продавець зобов'язувався передати на умовах даного договору у власність позивача як покупця товар, а останній, у свою чергу, зобов'язувався сплатити його повну вартість та прийняти товар. Ціни на продукцію встановлювались в гривнях і вважались за оптові ціни на умовах покупця. Загальна сума цього договору зазначалась в рахунку-фактурі продавця. Товар повинен бути поставлений у 10-ти денний термін після надходження письмової заявки покупця.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних товарів до складу задекларованих понесених ним витрат, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: видаткові накладні № РН-000699 від 04.08.2011 р., № РН-000751 від 23.08.2011 р. та податкові накладні від 23.08.2011 р. № 82308, від 04.08.2011 р. № 80406.

В той же час, суд звертає увагу на те, що позивачем не подані суду для огляду та оцінки письмові заявки позивача на товар та рахунки-фактури, складання яких є обов'язковими умовами зазначеного договору на постачання № 36 від 29.07.2011 р., що ставить під сумнів його реальність та, фактично, за правилами діючого законодавства, дає підстави вважати його неукладеним, оскільки він не містить істотних умов, передбачених для договору поставки, а саме, предмету та ціни договору.

- з ТОВ «Едветайзинг-Експерт» на договорі надання послуг з ремонту вантажних автомобілів №44/Р від 01.08.2011 р., за умовами якого контрагент як виконавець, на умовах передбачених цим Договором, за завданням позивача як замовника надає йому послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів (послуги), а останній, у свою чергу, оплачує отримані послуги. Перелік послуг, їх вартість і порядок оплати, а також перелік складових частин (матеріалів) використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу, вказуються в замовленнях.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, включення позивачем витрат на оплату відповідних послуг до складу задекларованих понесених ним витрат, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за послуги, контрагентом виписані позивачу наступні первинні документи: акти прийому-передачі виконаних робіт по ремонту від 18.08.2011 р., від 31.08.2011 р., від 31.08.2011 р., від 16.09.2011 р., акти приймання-передачі устаткування до монтажу від 05.08.2011 р., від 23.08.2011 р. та податкові накладні від 18.08.2011 р. № 81802, від 31.08.2011 р. № 83109, від 31.08.2011 р. № 83118, від 16.09.2011 р. № 91607.

В той же час, суд звертає увагу на те, що позивачем не подані суду для огляду та оцінки письмові замовлення на послуги, складання яких є обов'язковими умовами зазначеного договору надання послуг з ремонту вантажних автомобілів №44/Р від 01.08.2011 р., що ставить під сумнів його реальність та, фактично, за правилами діючого законодавства, дає підстави вважати його не укладеним, оскільки він не містить істотних умов, передбачених для даного виду договору, а саме, предмету та ціни договору.

Позивач вважає, що виписані зазначеними контрагентами первинні документи є документами, що підтверджують реальність його взаємовідносин з ними, право на отримання ним податкового кредиту та декларування понесених за такими взаємовідносинами витрат.

В той же час, як зазначено в акті перевірки позивача, в ході перевірки відповідачем використана інформація інших податкових та слідчих органів про порушення контрагентами позивача вимог податкового та іншого законодавства, а саме:

актом ДПІ у Печерському районі м. Києва № 715/22-03/37505972 від 06.04.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторія Груп» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 р. по 31.10.2011 р. зафіксовано, що оперуповноваженим ВП ФП ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва Михальчуком С.М. проведена перевірка знаходження за юридичною адресою ТОВ «Асторія Груп»: м. Київ, вул. Кіквідзе, д.14/В, якою встановлено, що за вищевказаною адресою товариство не знаходиться, згідно чого було складено акт від 04.04.2012 р. про не встановлення місцезнаходження СПД - юридичної особи за адресою реєстрації; директор товариства - інформація щодо терміну перебування на посаді відсутня; головний бухгалтер - згідно бази даних АІС ОР інформація відсутня; стан платника податків - прийнято рішення про припинення; кількість працюючих відповідно до податкової звітності підприємства складає - 0 осіб; остання податкова декларація з податку на прибуток подана за 2 квартал 2011 року - має статус «недійсна»; за даними податкової звітності балансова вартість запасів становить 0 тис. грн.

Крім того, при проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження встановлено, що податкова звітність ТОВ «Асторія Груп» подані до ДПІ у Печерському районі м. Києва за підписом директора та головного бухгалтера ОСОБА_5

Управлінням податкового контролю від ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС отримано службову записку №1816/07-06/52 від 09.04.2012 р., якою направлено до розгляду висновок спеціаліста №180 від 06.04.2012 р. та матеріали проведеного відпрацювання щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності підприємства ТОВ «Асторія Груп». Проведено судово-почеркознавче дослідження первинних документів та податкової звітності старшим експертом НДЕКЦ при УМВС України на ППЗ майором міліції Бойко О.В., яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_5 В наданих на дослідження документах виконані ймовірно не ОСОБА_5, а іншою особою.

Враховуючи вищевикладене та те, що ТОВ «Асторія Груп» є суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, визначені ст. 55-1 Господарського кодексу України, усі укладені ним угоди не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Отже, товариство, здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 25.01.2012 р. №54/3-23-20 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями, постачальникам за квітень, серпень, жовтень 2011 року зафіксовано, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що складено акт ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про не встановлення місцезнаходження, згідно висновку щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» від 26.12.2011 р. № 7439/26-1/30. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання були: директором та головним бухгалтером - ОСОБА_7.

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації, а також згідно отриманого висновку ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто» за жовтень 2011 року, ТОВ «Дормашавто» має ознаки «фіктивності», а саме: кількість працюючих - 1особа; наявність основних засобів - відсутні; місцезнаходження не встановлено.

Крім того, у провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа №71-00217 порушена щодо директора ПП «Гранд Сервіс» ОСОБА_8 за ознаками злочинів, передбачених ст.212 ч.3 та ст.366 ч.2, ст.205 ч.2 КК України. В ході досудового слідства від оперативних працівників ГВ ПМ ДПІ у Голосіївському у районі м. Києва надійшли матеріали відповідно до яких встановлено, що невстановлені слідством особи, в тому числі ОСОБА_8, в 2008 - 2011 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності повторно вчинили дії по створенню та придбанню суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ТОВ «Дормашавто», та відкрито рахунки вказаних суб'єктів господарської діяльності в банківських установах. Створення та придбання, крім іншого, зазначеного суєта господарської діяльності дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаного підприємства. Використовуючи вказану фіктивну юридичну особу, невстановлені особи отримали можливість, минаючи засновників та директорів, розпоряджатися банківськими рахунками, укладати від імені підприємства фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), не сплачувати в повному обсязі до бюджетів та державних цільових фондів податки, збори, обов'язкові платежі.

Отже, вищезазначене свідчить про відсутність у ТОВ «Дормашавто» наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, тобто укладені ним правочини є такими, що порушують публічний порядок.

Актами ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.06.2011 р. №601/23-9/37402660 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вестлайн-груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. та від 25.06.2011 р. №774/23-9/37402660 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вестлайн-груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 30.04.2011 р. зафіксовано, що у періоді, за який проводились перевірки, відповідальними за фінансово-господарську діяльність товариства були одночасно директор та головний бухгалтер - ОСОБА_9; стан платника - запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання). В процесі перевірки встановлено що, за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи: договори, накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, банківські виписки та будь-які інші первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Інформація про загальну чисельність працюючих на ТОВ «Вестлайн-Груп» згідно баз ДПІ у Печерському районі м. Києва відсутня. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Вестлайн-Груп» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

За юридичною адресою ТОВ «Вестлайн-Груп» особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості.

Згідно бази даних АІС Податки, декларація з податку на прибуток товариства (остання за 1 півріччя 2010 року) не надавалась ТОВ «Вестлайн-Груп».

Крім того, операції ТОВ «Вестлайн-Груп» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ТОВ «Вестлайн-Груп» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Вестлайн-Груп» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Вестлайн-Груп», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Вестлайн-Груп» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Крім того, постановою від 02.12.2011 р. СВ ПМ ДПІу Солом'янському районі м. Києва порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального Кодексу України за фактом створення невстановленими слідством особами ТОВ «Вестлайн-Груп» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно.

Старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва майором податкової міліції Скирдою Р.В. 02.12.2011 р. допитано засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Вестлайн-Груп» ОСОБА_9.

Під час допиту встановлено наступне: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, на пропозицію свого знайомого ОСОБА_11, за грошову винагороду 4000 грн. в місяць, зареєстрував та став директором ТОВ «Вестлайн-Груп»; документи ТОВ «Вестлайн-Груп» він підписував не читаючи; будучі засновником та директором ТОВ «Вестлайн-Груп» до діяльності цієї фірми ніякого відношення не мав, товари не закупав, не виготовляв та не продавав, роботи не виконував, послуги не надавав. Можливості перераховувати гроші по розрахунковому рахунку ТОВ «Вестлайн-Груп» не мав і як це робити не знав; створюючи фірму не мав на меті займатись підприємницькою діяльністю.

Отже, оскільки при здійсненні ТОВ «Вестлайн-Груп» фінансово-господарської діяльності була відсутня дійсна воля і волевиявлення засновника та директора цього підприємства, то первинні бухгалтерські документи, будь-які угоди та податкові декларації ТОВ «Вестлайн-Груп» підписані від імені ОСОБА_9 є фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Також , ДПІ у Дніпровському районі м Києва отримано акт від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 31.05.2012 р. №1630/22-8/35195412 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Едветайзинг-Експерт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 р. по 30.11.2011 р., в якому зафіксовано, що відповідальними за фінансово-господарську діяльність товариства були директор та головний бухгалтер одночасно - ОСОБА_12.

Відповідно до висновку щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено обстеження податкової адреси ТОВ «Едветайзинг-Експерт»: м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6а, оф.808. За наслідками обстеження встановлено, що ТОВ «Едветайзинг-Експерт» за податковою адресою, вказаною в установчих документах, не знаходиться, про що складено акт обстеження місцезнаходження підприємства за додатковою адресою від 22.05.2012 р.

Згідно бази даних АІС «РПП» з 07.11.2011 р. стан ТОВ «Едветайзинг-Експерт» - «прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)». У підприємства відсутні основні засоби, трудові ресурси та транспортні засоби.

Відповідно до пояснення, отриманого 23.05.2012 р. старшим оперуповноваженим ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва, капітаном податкової міліції Павленко Є.Є. у засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Едветайзинг-Експерт» ОСОБА_12, остання пояснила, що у березні-квітні 2011 року до неї звернувся колишній знайомий на ім'я ОСОБА_11, який запропонував їй, в рахунок зменшення суми боргу на 1000 дол.США, стати засновником та директором ТОВ «Едветайзинг-Експерт». Разом з юристом Андрієм їздила до нотаріуса де підписала довіреність та інші документи із змістом яких не знайомилась, до статутного фонду ТОВ «Едветайзинг-Експерт» грошових коштів не вносила, печатки підприємства у неї ніколи не було; час від часу вона підписувала документи ТОВ «Едветайзинг-Експерт», проте хто саме вів фінансово-господарську діяльність від її імені, їй невідомо.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Едветайзинг-Експерт» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності ТОВ «Едветайзинг-Експерт», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Едветайзинг-Експерт» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Окрім того, згідно акту перевірки податковим органом встановлено, що основник постачальником ТОВ «Едветайзинг-Експерт» (98,4% від загального обсягу поставки) за період з 01.04.2011 року по 30.11.2011 року було ТОВ «Вестлайн-Груп».

Разом з тим, ТОВ «Вестлайн-Груп» знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно бази даних АІС «РПП» стан товариства - «припинено, але не знято з обліку».

Враховуючи викладене, згідно встановлених обставин, податковий орган дійшов висновку, що відповідно до свідчення наданого під час допиту засновника та директора ТОВ «Вестлайн-Груп», податкові накладні підписані директором ТОВ «Вестлайн-Груп» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Едветайзинг-Експерт» суми ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

В ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Надавши оцінку викладеному відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється ними поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про небуття ними належним чином цивільної право дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались укладеними між ними правочинами, а складені ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, підприємства здійснювали діяльність з метою надання іншим суб'єктам підприємницької діяльності необхідних умов для ухилення від сплати податків.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).

Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про не набуття контрагентами належним чином цивільної право - дієздатності, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентами, в силу їх нікчемності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Формування витрат позивача та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

Крім того, як вже зазналося раніше, позивачем не надані суду документи, якими б належним чином підтверджувалися укладення договорів, на підставі яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами та свідчили про наявність істотних умов відповідних договорів, тобто підтверджували їх укладеність за правилами діючого законодавства.

Більше того, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Позивачем не подані суду належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентами, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.177.2. ст.177 Кодексу, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.4. ст.177 Кодексу, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп.а п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат по взаємовідносинам позивача з контрагентами до складу витрат, пов'язаних з його господарською діяльністю, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані ним товари (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).

Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, а саме: «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Позивачем не надані суду докази транспортування товару (товарно-транспортні накладні), придбаного у контрагентів товарів, а також доказів отримання товару (довіреностей), прийняття і обліку його на складі позивача.

Відсутність згаданих документів, зокрема, не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

За результатом системного аналізу викладеного та обставин справи, суд погоджується в висновками податкового органу, що господарська діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені такими контрагентами угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними, а видані ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, що первинні документи видані позивачу контрагентами на виконання нікчемних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати такі первинні документи на підтвердження податкового кредиту та витрат позивача, пов'язаних з його господарською діяльністю, первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тобто документами, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит та включення до складу витрат, пов'язаних з його господарською діяльністю витрат на придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг).

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.03.2013 р. № 0002181720, №0002191720, від 03.06.2013 р. № 0008231720.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено та підписано 11.10.2013 р.

Суддя В.П. Шулежко