Постанова № 35257208, 29.10.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2906/13-а

29 жовтня 2013 року 9год. 55хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі - УМВС України в Рівненській області) про зобов'язання вчинити дії щодо надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не видано наказ про надання позивачу вказаної відпустки на підставі рапорта від 25.07.2013.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що з 25.11.2012 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Від даного шлюбу подружжя має дочку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Скориставшись правом, наданим Кодексом законів про працю України та Законом України «Про відпустки» позивач звернувся до відповідача з рапортом від 25.07.2013 про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Рішенням кадрової комісії УМВС України в Рівненській області від 14.08.2013 позивачу відмовлено у наданні додаткової соціальної відпустки. Вказав, що таке рішення є протиправним, необґрунтованим та упередженим, оскільки винесене без урахування всіх фактичних обставин. Звернув увагу суду на те, що згідно зі ст.141 Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Вказав, що підприємницька діяльність є різновидом трудової діяльності, а тому жодних підстав для відмови у наданні позивачу обумовленої відпустки у зв'язку з тим, що дружина є фізичною особою - підприємцем, у відповідача не було. Просив позов задовольнити повністю.

Відповідачем позов не визнано повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначено, що позивач як батько дитини має беззаперечне право використати повністю або частинами відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у разі, якщо він фактично доглядає свою малолітню дитину. Так, положеннями ст.ст.2, 18, 20 Закону України "Про відпустки" передбачено, що мати має право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку у разі, якщо вона перебуває у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, чи працює за трудовим договором у фізичної особи. Таке право батьку дитини, бабі, діду чи іншим родичам цієї дитини може бути делеговане. ОСОБА_1 було порушено встановлений порядок набуття права на обумовлену відпустку, оскільки його дружина, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, не перебуває у трудових відносинах, тобто позбавлена права на будь-який вид відпустки, у тому числі і на відпустку по догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку. Відтак, у ОСОБА_1 відсутні законні підстави використати таку відпустку. Таким чином, рішенням кадрової комісії УМВС України в Рівненській області від 14.08.2013 позивачу було правомірно відмовлено у наданні додаткової соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення останньою трирічного віку.

У судове засідання представник відповідача не прибув, заперечення відповідача містять клопотання про розгляд справу за відсутності представника.

Заслухавши пояснення позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, проходить службу в органах внутрішніх справ на посаді помічника начальника Рокитнівського районного відділу - оперативного чергового чергової частини штабу УМВС України в Рівненській області, має звання старшого лейтенанта міліції.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 25.11.2012 серії НОМЕР_1 позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3

Зі свідоцтва про народження від 07.06.2013 серії НОМЕР_2 вбачається, що батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1, матір'ю - ОСОБА_2

29.07.2013 до УМВС України в Рівненській області надійшов рапорт ОСОБА_1 від 25.07.2013 про надання йому додаткової відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

До вказаного рапорта позивачем було додано: копію свідоцтва про шлюб, копію свідоцтва про народження дитини, копію паспорта ОСОБА_2, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням кадрової комісії УМВС України в Рівненській області від 14.08.2013 позивачу було відмовлено у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 N565-XII, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 затверджено наразі чинне Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення №114).

Пунктом 49 Положення №114 (пп."є") визначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною) відпустки, які в свою чергу відповідно до п.61 Положення надаються відповідно до загального законодавства, яке регулює дані правовідносини.

Відповідно до ч.7 ст.179 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відпустки для догляду за дитиною, передбачені частинами третьою, четвертою та шостою цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР), право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Статтею 18 Закону №504/96-ВР передбачено, що після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №504/96-ВР, особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Отже, лише за умови надання довідки з місця роботи матері дитини згідно з встановленими законодавством вимогами статтею 2 Закону №504/96-ВР гарантовано право батька дитини, бабусі чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, на отримання відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги).

Із зазначеного вище випливає, що право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, є похідним від права матері на таку відпустку, тобто мати може делегувати право на відпустку вищепереліченим особам.

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.07.2013 серії АБ №140827, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець Реєстраційною службою Рокитнівського районного управління юстиції Рівненської області 22.07.2013.

Таким чином, дружина позивача, як фізична особа-підприємець, не має права на будь-який вид відпусток, у тому числі і на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки вона не перебуває у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи за трудовим договором у фізичної особи, а відтак, позбавлена повноважень делегувати таке право позивачу як батьку дитини.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем було правомірно відмовлено у наданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки у позивача відсутні законні підстави для отримання такої додаткової соціальної відпустки.

Відповідно до ч.ч.1.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність дій щодо відмови надати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку доказана повністю.

Підстави для застосування ст.94 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.