Рішення № 35256686, 05.11.2013, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13820/13-ц

Провадження № 2/161/4038/13

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2013 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Пахолюка А.М.

при секретарі Шандерик В.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім?єю з спадкодавцем, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на майно,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про про встановлення факту проживання однією сім?єю з спадкодавцем, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на майно.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 31.10.2001 року проживала разом з ОСОБА_4 який помер 17.02.2013 року, однією сімєю, вели спільне господарство, мали з ним взаємні права та обовязки.

За час спільного життя вони разом придбали холодильник «ZANUSSI» вартістю 1500 грн., електроплиту «Siemens» вартістю 1750 грн., телевізор «TV-JVS2100QE» вартістю 1360 грн., ноутбук «Asus» вартістю 3076 грн., порохотяг «АRIETE» вартістю 500 грн.

Вказує, що на даний час у неї із відповідачем, як спадкоємцем ОСОБА_4, виник спір щодо поділу майна, оскільки, ОСОБА_3 заперечує факт її спільного проживання з ОСОБА_4

На підставі наведеного позивач просить суд, встановити факт проживання однією сім?єю з ОСОБА_4 без укладення шлюбу в період в період з 31 жовтня 2001 року по 17 лютого 2013 року, а також визнати холодильник «ZANUSSI» вартістю 1500 грн., електроплиту «Siemens» вартістю 1750 грн., телевізор «TV-JVS2100QE» вартістю 1360 грн., ноутбук «Asus» вартістю 3076 грн., порохотяг «АRIETE» вартістю 500 грн., обєктом спільної сумісної власності подружжя та визнати за нею право власності на дане майно.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав із підстав. зазначених в письмових запереченнях. Суду пояснив, що його батько ОСОБА_4 ніколи не перебував з позивачем у фактичних шлюбних відносинах, а лише разом проживали на одній житловій площі і ОСОБА_1 придбала спірне майно не за спільні кошти з його батьком.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Згідно ч.1 ст.74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже, закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім?єю без шлюбу.

Як роз?яснив Пленум Верховного суду України у п. 20 постанови №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь - якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно зі статтею 3 СК України сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки.

Таким чином, основними ознаками проживання однією сім?єю чоловіка та жінки є наявність усталених відносин, що притаманні подружжю, зокрема, наявність спільних дітей, спільне проживання та наявність шлюбних стосунків, ведененя спільного господарства та спільного сімейного бюджету, а також наявність цілої системи прав та обов?язків між чоловіком та жінокою, як членами сім?ї.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який згідно вимог ст.44 КЗпШС України був розірваний 16.04.1993 року (а.с.65).

17.02.2013 року ОСОБА_4 помер. Вказана обставина визнанна сторонами в судовому засіданні, а тому в силу ч.1 ст.61 ЦПК доказуванню не підлягає.

За життя ОСОБА_4 з 02.8.1996 року і по день своєї смерті проживав в гуртожитку в АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого являлось ПП «Репер» (а.с.8-12).

З 25.12.2003 року за тією ж самою адресою була зареєстрована позивач ОСОБА_1 (а.с.13-17).

Як пояснила суду позивач, вона з 31.10.2001 року почала разом проживати однією сім?єю з ОСОБА_4 до дня його смерті, вести з ним спільне господарство, побут, проте офіційно вони не зареєстрували шлюб.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які проживають в тому ж будинку, також підтвердили факт близьких стосунків позивача та ОСОБА_4 у період з 2001 по 2013 роки, їх спільне проживання та ведення ними спільного господарства, показавши суду, що позивач та її дочка ОСОБА_9 жили разом з ОСОБА_4 з 2001 року і останній при спілкуванні говорив, що ОСОБА_1 його дружина.

Крім того, свідок ОСОБА_10, показав суду, що він, будучи директором ПП «Репер», надав ОСОБА_4 квартиру в гуртожитку підприємства в місті Луцьку по вул.Карпенка-Карого, 3, і останній звертався до нього з проханням зареєструвати у даному житлі ОСОБА_1, як свою дружину.

Факт наявності між позивачем та ОСОБА_4 усталених відносин, що притаманні подружжю, починаючи з 2001 року підтверджується також іншими доказами у справі, зокрема, наданими саме позивачем заявою ОСОБА_4 про звільнення з роботи, договором №179/3 про надання послуг з вивезення побутових відходів від 2011 року, квитанціями про сплату житлово-комунальних послуг, а також фотокарток, на яких зображенні події із життя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.21, 22, 27-31, 43-47). Перебування саме у позивача оригіналів вказаних письмових доказів, на думку суду, свідчить про наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 довірливих стосунків, взаємних прав та обовязків, які притаманні стосункам між чоловіком та дружиною.

Суд критично відноситься до твердження відповідача про те, що позивач самовільно забрала після смерті ОСОБА_4 оригінали вищезазначених письмових доказів, оскільки, такі твердження жодним чином не підтверджені.

Суд також не бере до уваги показання свідків, допитаних за клопотанням відповідача, в частині спростування ними факту проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім?єю з 2001 року, оскільки у їх показаннях є розбіжності та суперечності.

Зокрема, свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_4, що приходився їй свекром, не проживав однією сім?єю з позивачем, хоча зазначила, що, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали в одній квартирі і у 2003 році разом приходили до них з ОСОБА_3 з нагоди укладення шлюбу. Свідок ОСОБА_12, пояснила суду, що останні чотири роки ОСОБА_13 не доглядала за ОСОБА_4, хоча, вказала що останній рік взагалі не бачила ОСОБА_4, а лише спілкувалася з ним по телефону, однак, підтвердила факт спільного проживання однією сім?єю ОСОБА_4 та ОСОБА_14, вказавши, що була у них на квартирі, коли вони «зійшлися».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер 17.02.2013 року, як чоловіка і жінки однією сім?єю без шлюбу мав місце з 31.10.2001 року по 17.02.2013 року.

Доводи відповідача про те, що його батько та позивач були сторонніми особами і просто проживали на одній житловій площі суд вважає надуманими, оскільки вони спростовуються вищенаведеними висновками суду на основі досліджених доказів.

За таких обставин, позовні вимоги в частині встановлення факту спільного проживання сторін підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що в період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах, останніми придбано певна побутова техніка - холодильник «ZANUSSI» вартістю 1500 грн., електроплиту «Siemens» вартістю 1750 грн., телевізор «TV-JVS2100QE» вартістю 1360 грн., ноутбук «Asus» вартістю 2999 грн. 90 коп., порохотяг «АRIETE» вартістю 500 грн. Дана обставина стверджується наданими позивачем квитанціями про купівлю вказаної техніки (а.с.23-26) та показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтвердили в судовому засіданні наявність саме такої побутової техніки у квартирі, де проживали позивач та ОСОБА_4

Суд погоджується із визначеною позивачем вартістю спірного майна, оскільки вона відповідає даним, що відображені у чеках, за виключенням ноутбука «Asus», так як його вартість згідно чека становить не 3076 грн., а 2999 грн. 90 коп. (а.с.25)

За таких обставин, вищезазначене майно на підставі ст.74 СК України слід визнати об?єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а тому в цій частині позовні вимог підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на вказане майно лише за позивачем, то такі вимоги підлягають до задоволення частково.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.21 своєї постанови №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

Отже, з врахуванням вказаних розяснень та в силу вимог в силу вимог ст.ст.1258, 1261, 1264 ЦК України, позивач відноситься до спадкоємців четвертої, а не першої черги, після смерті ОСОБА_4 і їй згідно вимог ст.70, 74 СК України належить лише ? частина спірного майна, а інша частина належить відповідачу, як спадкоємцю першої черги, що успадкував частку у спільному майні батька та ОСОБА_1

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 114,7 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 14, 15, 30, 60, 61, 62, 88, 174, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 3, 70, 71, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст.1258, 1261, 1264 Цивільного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4, який помер 17 лютого 2013 року, як жінки та чоловіка однією сім?єю без шлюбу в період з 31 жовтня 2001 року по 17 лютого 2013 року.

Визнати холодильник «ZANUSSI» вартістю 1500 грн., електроплиту «Siemens» вартістю 1750 грн., телевізор «TV-JVS2100QE» вартістю 1360 грн., ноутбук «Asus» вартістю 2999 грн. 90 коп., порохотяг «АRIETE» вартістю 500 грн. об?єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер 17 лютого 2013 року, та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину зазначеного майна.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 суму в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.М. Пахолюк