Рішення № 35255785, 14.11.2013, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/18911/13-ц

Провадження № 2/127/5837/13

14.11.2013 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.11.2013 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Пєскова Є.Д.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніса», споживчого товариства «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніса», споживчого товариства «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.08.2007 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль», правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», та ТОВ «Ніса» було укладено кредитний договір № 010/03-11/533, відповідно до якого банк надав ТОВ «Ніса» кредит сумі 132 000, 00 дол. США строком до 12.08.2017 року із сплатою 12 % річних. Факт виконання ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» своїх зобовязань щодо надання кредиту підтверджується валютними меморіальними ордерами № TR010/03-11/533 від 16.08.2007 року, від 31.08.2007 року, 03.09.2007 року, 05.09.2007 року, 06.09.2007 року, 07.09.2007 року, 17.09.2007 року, 21.09.2007 року, 26.09.2007 року, 28.09.2007 року, 02.10.2007 року. ТОВ «Ніса» не виконує в повній мірі взяті на себе зобовязання щодо своєчасної сплати основної заборгованості за кредитом. В забезпечення виконання умов кредитного договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та споживчим товариством «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені договіри поруки № 010/03-11/854, № 010/03-11/855, № 010/03-11/856, № 010/03-11/857, № 010/03-11/858. Відповідно до п.1.2. вище зазначених договорів поруки СП «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання відповідати перед банком по зобов'язаннях ТОВ «Ніса», які випливають з умов кредитного договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року, але взяті на себе зобов'язання не виконують. Пунктом 3.1. договорів поруки № 010/03-11/854, № 010/03-11/855, № 010/03-11/856, № 010/03-11/857, № 010/03-11/858 встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання ТОВ «Ніса» взятих на себе зобов'язань по кредитному договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року ТОВ «Ніса», СП «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості. Відповідно до п.7.3. кредитного договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року банк має право достроково вимагати погашення заборгованості ТОВ «Ніса» за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції. 25.01.2013 року така вимога (вих. № 140-13-4-00/8/134) про дострокове погашення кредиту та сплати відсотків і пені була направлена відповідачам, однак не була виконана у повному обсязі, в зв'язку з чим банк змушений звернутись до суду з позовом.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості по кредитному договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року в сумі 110 300, 54 дол. США, що станом на 10.07.2013 року еквівалентно 877 520, 03 гривень, та 16 593, 03 гривень, з яких: основна сума кредиту - 101 916, 53 дол. США, що еквівалентно 814 618, 82 гривень; відсотки за користування кредитом 8 384, 01 дол. США, що еквівалентно 67 013, 39 гривень; пеня - 16 593, 03 гривень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити, аргументуючи його мотивами викладеними в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнала частково. Не заперечувала щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 99 816, 00 дол. США, процентів в сумі 7 282, 00 дол. США та частково пені, оскільки борг частково сплачено.

Співвідповідачі ТОВ «Ніса», СП «Заготпродукт», ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в судове засідання не зявились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Від відповідачів не надійшло заяв про розгляд справи у їх відсутність. Про причини неявки не повідомлено. Причини неявки в судове засідання відповідачів судом визнано неповажними.

Суд, зясувавши думку сторін по справі, ухвалив провести розгляд справи у відсутність співвідповідачів ТОВ «Ніса», СП «Заготпродукт», ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

13.08.2007 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та ТОВ «Ніса» було укладено кредитний договір № 010/03-11/533, відповідно до якого банк відкрив ТОВ «Ніса» невідновлювальну кредитну лінію у сумі 135 709, 00 дол. США, з яких: кредит в сумі 132 000, 00 дол. США призначений на рефінансування поточної заборгованості та на розвиток бізнесу і 18 734, 00 дол. США для сплати страхових платежів, строком до 12.08.2017 року із сплатою 12 % річних. (а.с. 5-9)

Додатком № 1 до кредитної угоди № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року між сторонами договору було визначено графік повернення кредиту та сплати відсотків (а.с.10-12)

В забезпечення виконання умов кредитного договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та споживчим товариством «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 були укладені договори поруки № 010/03-11/854, № 010/03-11/855, № 010/03-11/856, № 010/03-11/857, № 010/03-11/858 (а.с. 13-18)

На виконання умов кредитного договору банком було видано ТОВ «Ніса» кредит в сумі 132 000, 00 дол. США, що підтверджується валютними меморіальними ордерами № TR010/03-11/533 від 16.08.2007 року, від 31.08.2007 року, 03.09.2007 року, 05.09.2007 року, 06.09.2007 року, 07.09.2007 року, 17.09.2007 року, 21.09.2007 року, 26.09.2007 року, 28.09.2007 року, 02.10.2007 року і не заперечувалось сторонами по справі. (а.с. 18-19)

Відповідно до нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» є правонаступником за всіма правами і обовязками відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» (а.с. 25-26)

Згідно п. 3.7 кредитного договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року позичальник зобовязаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості (невід'ємний додаток № 1 до цього договору) рівними щомісячними платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом (або з місяця, наступного за закінченням відстрочки погашення основної суми, у випадку її надання). Позичальник зобовязаний щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок банку не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом перерахування позичальником коштів платіжним дорученням з поточного рахунку, а у випадку повного погашення кредиту не пізніше дня такого погашення.

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року банк має право достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, зокрема у випадках не виконання позичальником умов розділу 6 та/або п. 3.9. цього договору, наявність фактів невиконання позичальником (його гарантами або поручителями) будь-яких інших своїх зобовязань.

Відповідно до п.1.2. договорів поруки № 010/03-11/854, № 010/03-11/855, № 010/03-11/856, № 010/03-11/857, № 010/03-11/858 від 13.08.2013 року СП «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання відповідати перед банком по зобов'язаннях ТОВ «Ніса», які випливають з умов кредитного договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року.

Пунктом 3.1. договорів поруки № 010/03-11/854, № 010/03-11/855, № 010/03-11/856, № 010/03-11/857, № 010/03-11/858 від 13.08.2013 року встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання ТОВ «Ніса» взятих на себе зобов'язань по кредитному договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року ТОВ «Ніса», СП «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 несуть солідарну відповідальність перед кредитором за виконання боргових зобовязань в повному обсязі, встановлену на момент подання позовної заяви, у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 554 ЦК України.

Позивачем на адресу відповідачів 25.01.2013 року були направлені вимоги (вих. № 140-13-4-00/8/134) про дострокове погашення кредиту, сплату відсотків і пені, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. (а.с. 20-23) Однак, вимоги позивача були залишені відповідачами без належного реагування.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу України зобовязання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Частиною 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Також, право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Судом встановлено наявність у позивача банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, позивач має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

На вище викладене, також, звернув увагу в п. 10, п. 11 Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Отже, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно надано кредит в іноземній валюті.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 530 ЦК України, зобовязання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно положень ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення.

Станом на 10.07.2013 року загальна сума заборгованості ТОВ «Ніса» перед ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» по кредитному договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року становить 110 300, 54 дол. США, що станом на 10.07.2013 року еквівалентно 877 520, 03 гривень, та 16 593, 03 гривень, з яких: основна сума кредиту - 101 916, 53 дол. США, що еквівалентно 814 618, 82 гривень; відсотки за користування кредитом 8 384, 01 дол. США, що еквівалентно 67 013, 39 гривень; пеня - 16 593, 03 гривень. Дана заборгованість підтверджується розрахунками позивача, наведеними в позовній заяві та протоколом зустрічі по погашенню заборгованості від 17.09.2013 року. (а.с. 1-4, 98)

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, згідно ч. 2 ст. 61 ЦПК України. Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України є загальновідомим.

НБУ станом на 10.07.2013 року встановлено офіційний курс гривні до долара США в розмірі: 100 дол.США = 799, 30 гривень.

Судом перевірено розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем і встановленого його відповідність умовам кредитного договору 010/03-11/533 від 13.08.2007 року.

В судовому засіданні відповідачем було повідомлено про часткове погашення заборгованості позичальником перед банком, що й стало підставою для визнання позовних вимог в частині. На підтвердження даних обставин, відповідачем було надано суду квитанції № 000957550 від 17.10.2013 року та 000952489 від 13.11.2013 року. (а.с. 99) Однак, суд не приймає до уваги дані докази, оскільки в цих квитанціях призначення платежу зазначено «поповнення статутного фонду», а не погашення заборгованості по кредитному договору. Відповідно, суд прийшов до висновку, що надані відповідачем квитанції не є належним і допустимим доказом по даній справі.

Судом встановлено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Кредитний договір № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року, а так само й договори поруки № 010/03-11/854, № 010/03-11/855, № 010/03-11/856, № 010/03-11/857, № 010/03-11/858 від 13.08.2013 року, є домовленість сторін цих договорів, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. Предметом виконання як невідємним елементом виконання договору є ті конкретні субєктивні права і конкретні юридичні обовязки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні субєкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Суд вважає, що відповідачами порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Враховуючи ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України, боржник і поручителі відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави для захисту прав позивача, шляхом солідарного стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніса», споживчого товариства «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованості за кредитним договором № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року в сумі 110 300, 54 дол. США, що станом на 10.07.2013 року еквівалентно 877 520 (вісімсот сімдесят сім тисяч пятсот двадцять) гривень 03 копійки, та 16 593 (шістнадцять тисяч пятсот девяносто три) гривні 03 копійки, з яких: основна сума кредиту - 101 916, 53 дол. США, що еквівалентно 814 618 (вісімсот чотирнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 82 копійки; відсотки за користування кредитом 8 384, 01 дол. США, що еквівалентно 67 013 (шістдесят сім тисяч тринадцять) гривень 39 копійок; пеня - 16 593 (шістнадцять тисяч пятсот девяносто три) гривні 03 копійки.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 3 441, 00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 15, 16, 192, ч. 1 ст. 524, ст.ст. 525, 526, 530, 533 536, 546, 549, 550, ч. 1 ст. 553, ч. 1 та ч. 2 ст. 554, ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 624, ч. 1 ст. 625, ст. 627, ч. 1 ст. 629, ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-61, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212-216, 218 ЦПК України, суд -

ВИ Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніса», споживчого товариства «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитним договором № 010/03-11/533 від 13.08.2007 року в загальній сумі 110 300, 54 дол. США, що станом на 10.07.2013 року еквівалентно 877 520 (вісімсот сімдесят сім тисяч пятсот двадцять) гривень 03 копійки та 16 593 (шістнадцять тисяч пятсот девяносто три) гривні 03 копійки, з яких: основна сума кредиту - 101 916, 53 дол. США, що еквівалентно 814 618 (вісімсот чотирнадцять тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 82 копійки; відсотки за користування кредитом 8 384, 01 дол. США, що еквівалентно 67 013 (шістдесят сім тисяч тринадцять) гривень 39 копійок; пеня - 16 593 (шістнадцять тисяч пятсот девяносто три) гривні 03 копійки.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Ніса», споживчого товариства «Заготпродукт», ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції судовий збір в сумі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: