Вирок № 3525491, 06.03.2008, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 1-176/2008 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2008 року Святошинський районний суд міста Києва

в складі: головуючого - судді Почупайло А.В.

при секретарі Єрмак Л.В.

за участю прокурора Кацюби М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, що народився в м. Києві, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1, не судимого, у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, -

встановив

Підсудний ОСОБА_1. 30 листопада 2007 року, приблизно в 14.20 годин, знаходячись на площадці сходів між 1 та 2 поверхами в першому під'їзді будинку № 1 по вул. Литвиненко-Вольгемут у м. Києві, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, скоїв напад на малолітню ОСОБА_2. з метою заволодіння чужим майном.

30 листопада 2007 року, приблизно в 14.20 годин ОСОБА_1. проходячи біля будинку № 3 по вул. Литвиненко-Вольгемут у м. Києві, помітив раніше незнайому йому малолітню ОСОБА_2., яка, тримаючи в руці мобільний телефон "Сіменс С-65", направлялась до будинку № 1 по вул. Литвиненко-Вольгемут у м. Києві. При цьому ОСОБА_1. вирішив заволодіти майном останньої. З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_1. направився слідом за малолітньою ОСОБА_2. та зайшов за нею до першого підїзду будинку № 1 по вул. Литвиненко-Вольгемут у м. Києві. Коли малолітня ОСОБА_2. піднялась на площадку сходів між першим та другим поверхами вказаного будинку, то ОСОБА_1., наздогнавши її ззаду, обхопив її руками за голову, та утримуючи в правій руці ніж, став погрожувати його застосуванням, підставивши його спочатку до очей, а потім до шиї малолітньої ОСОБА_2. при цьому став вимагати, щоб вона віддала йому свій мобільний телефон. Сприймаючи погрози ОСОБА_1. як реальну загрозу для свого життя та здоров'я, малолітня ОСОБА_2. почала відкривати свій рюкзак, у якому на той час знаходився її мобільний телефон "Сіменс-С-65", ціною 200 гривень, із сім-карткою оператора мобільного зв'язку "Київстар", ціною 25 гривень, на рахунку якої було 5 гривень. Скориставшись тим, що ОСОБА_1. дещо ослабив захват, малолітня ОСОБА_2. вирвалась з його рук та почала втікати, при цьому стала голосно кричати та кликати на допомогу. Усвідомлюючи те, що його може бути викрито в скоєнні даного злочину, ОСОБА_1. почав утікати з місця скоєння злочину, однак коли він вибіг із під'їзду вказаного будинку на подвір'я, то був затриманий громадянами.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. свою вину в інкримінованому йому складі злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України визнав повністю та пояснив, що 30 листопада 2007 року, у період часу приблизно з 13.00 до 14.00 годин, він громадським транспортом приїхав на масив Борщагівка, оскільки мав зустрітись зі своїм товаришем, який проживає в будинку № 4 по вул. Литвиненко-Вольгемут у м. Києві. Двері його квартири йому ніхто не відчинив, і він зібрався їхати додому. Вийшовши з даного будинку, він направився до зупинки громадського транспорту й, проходячи біля будинку № 3 по вул. Литвиненко-Вольгемут у м. Києві, побачив раніше незнайому йому дівчину, яка йшла по дорозі та телефонувала по мобільному телефону. Побачивши даний мобільний телефон, він вирішив, заволодіти даним мобільним телефоном, так як на той час йому потрібні були гроші. Із цією метою він пішов за даною дівчиною, як у подальшому йому стало відомо, це була малолітня ОСОБА_2., яка зайшла в під'їзд будинку № 1 по вул. Литвиненко-Вольгемут, куди слідом за нею зайшов і він. Коли ОСОБА_2. пройшла декілька маршів, то він наздогнав її ззаду, обхопив її лівою рукою за плечі й сказав, щоб вона віддала йому мобільний телефон. При цьому, у правій руці він тримав ніж, який постійно носив із собою, і який був у розкритому стані та ОСОБА_2. його бачила. На його вимогу віддати мобільний телефон, ОСОБА_2. сказала, що в неї немає мобільного телефону, стала кричати та вириватись з його рук. Щоб якось її заспокоїти, він своєю правою рукою закривав їй рота та просив, щоб вона не кричала. Упевнившись, що це була зовсім дитина, він почав утікати з під'їзду. При цьому він вийшов із будинку, і коли дійшов до його кінця, оглянувшись, побачив, що за ним біжать якісь чоловіки та почав утікати. Однак, дані чоловіки догнали його та викликали міліцію. Працівники міліції доставили його до відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де він дав пояснення із приводу скоєного злочину.

У скоєному щиро кається, просить суворо не карати.

2

Оскільки підсудний ОСОБА_1. свою вину визнав повністю та не оспорює фактичні обставини справи, то суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показами підсудного ОСОБА_1. та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу підсудного.

Таким чином, оцінивши зібранні по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1. у скоєнні інкримінованого йому злочину повністю доведена й кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 187 КК України є правильною, оскільки він із метою заволодіння чужим майном, вчинив напад на малолітню ОСОБА_2. поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя й здоров'я особи, яка зазнала нападу.

Обговорюючи питання про міру та вид покарання підсудному ОСОБА_1. суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, вчинення злочину щодо малолітньої, характеристику особи підсудного, який посередньо характеризуються по місцю проживання, позитивні характеристики з місця навчання та проходження військової служби, що на час скоєння злочину він суспільно-корисною працею зайнятий не був, його відношення до скоєного, щире каяття в скоєному, що раніше він не судимий, тяжких наслідків від скоєного не настало, та вважає за необхідне обрати йому покарання пов'язане з позбавленням волі, призначивши йому мінімальну міру покарання, передбачену санкцією ч. 1 ст. 187 КК України, так як приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання неможливо без ізоляції від суспільства.

Суд, вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1. судові витрати, а саме: вартість проведення криміналістичної експертизи, що підтверджується розрахунком її вартості (а.с. 63).

Речові докази по справі: мобільний телефон "Сіменс С-65" в комплекті із сім-карткою оператора мобільного зв'язку "Київстар", переданий під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_3., суд вважає за необхідне залишити у власності потерпілої; ніж складальний із металевим руків'ям та лезом стального кольору, що зберігається в камері зберігання речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, суд вважає за необхідне знищити.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1рахувати з 07 грудня 2007 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - утримання під вартою Київському СІЗО (№13) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Київській області.

Стягнути з ОСОБА_1 за проведення криміналістичної експертизи на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, банк: ГУДКУ в Київській області р/р 35226002000466, код 25575285, МФО 821018 (послуги експерта) - 243 гривні 38 копійок.

Речові докази по справі: мобільний телефон "Сіменс С-65" в комплекті із сім-карткою оператора мобільного зв'язку "Київстар", переданий під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_3. - залишити у власності потерпшої; ніж складальний із металевим руків'ям та лезом стального кольору, що зберігається в камері зберігання речових доказів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 днів, із моменту вручення копії вироку засудженому, а рештою учасників процесу - в той же строк із моменту його проголошення.