Рішення № 35252466, 06.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9024/13 06.11.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК"

про визнання недійсним договору про надання кредиту №CR 08-296/29-1 від

24.06.2008р.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Дячок І.О. (дов.)

Від відповідача: Черкашіна Ю.Ю. (дов.)

Від третьої особи: Черкашіна Ю.Ю. (дов.)

У судовому засіданні 06.11.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" про визнання недійсним договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит") та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2013 р. порушено провадження у справі № 910/9024/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2013р.

23.05.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" надійшли заява про забезпечення позову та заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати недійсними договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008р. та іпотечний договір № РL 08-452/29-1 від 26.08.2008р., що укладені між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит") та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК").

04.06.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" надійшли документи по справі.

04.06.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" надійшло клопотання про залучення до участі в справі Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013р. залучено до участі у справі №910/9024/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК" та відкладено її розгляд на 18.06.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2013р. виправлено допущену технічну описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.06.2013р.

18.06.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" надійшли документи по справі.

В судовому засіданні 18.06.2013р. представник позивача - ПАТ "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" надав суду документи по справі.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в судовому засіданні 18.06.2013 року надав суду відзив на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" в судовому засіданні 18.06.2013 року надав суду пояснення по справі.

В судовому засіданні 18.06.2013р. оголошено перерву до 09.07.2013р.

09.07.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" надійшли витребувані судом документи.

09.07.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013р. продовжено строки розгляду справи №910/9024/13.

В судовому засіданні 09.07.2013р. оголошено перерву до 30.07.2013р.

30.07.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій в якій позивач просить суд визнати недійсними договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008р., іпотечний договір № РL 08-452/29-1 від 26.08.2008р. та договір про надання кредиту № CR 08-297/29-1 від 24.06.2008р., що укладені між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит") та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК"); заява про збільшення позовних вимог, в якій в якій позивач просить суд визнати недійсними договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008р., іпотечний договір № РL 08-452/29-1 від 26.08.2008р., договір про надання кредиту № CR 08-297/29-1 від 24.06.2008р. та договір про надання кредиту № CR 08-298/29-1 від 24.06.2008р., що укладені між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит") та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК"); заява про збільшення позовних вимог, в якій в якій позивач просить суд визнати недійсними договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008р., іпотечний договір № РL 08-452/29-1 від 26.08.2008р., договір про надання кредиту № CR 08-297/29-1 від 24.06.2008р. та договір про надання кредиту № CR 08-298/29-1 від 24.06.2008р. та договір про надання кредиту №CR 08-299/29-1 від 24.06.2008р., що укладені між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит") та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК").

В судовому засіданні 30.07.2013р. оголошено перерву до 13.08.2013р.

09.08.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" надійшли письмові пояснення на заяву позивача про збільшення позовних вимог.

09.08.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" надійшов відзив на заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 13.08.2013р., у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, справу № 910/9024/13 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2013р. суддею Стасюком С.В. прийнято справу №910/9024/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 10.09.2013р.

10.09.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" надійшла заява про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.

10.09.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" надійшла заява про доповнення позову в частині недійсності договору іпотеки та пояснення щодо відсутності підстав вважати спірні правочини схваленими.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 10.09.2013р., у зв'язку виходом судді Гулевець О.В. з відпустки, справу №910/9024/13 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2013р. суддею Гулевець О.В. прийнято справу №910/9024/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 10.09.2013р.

В судовому засіданні 10.09.2013р. оголошено перерву на 01.10.2013р.

В судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено перерву до 15.10.2013р.

15.10.2013р. в судовому засіданні представники відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" та третьої особи - Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" надали суду пояснення по суті своїх заперечень проти позовних вимог.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" у судове засідання 15.10.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2013р. відкладено розгляд справи на 06.11.2013р.

Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" в судовому засіданні 06.11.2013 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, з урахуванням заяв про збільшення та доповнення позову.

Представники відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в судовому засіданні 06.11.2013 року позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "ОТП БАНК" в судовому засіданні 06.11.2013 року позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши заяви позивача про збільшення позовних вимог, зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

В позовній заяві, позивачем було заявлено вимогу про визнання недійсним договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит") та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК"), що є немайновою вимогою.

В заявах про збільшення позовних вимог позивач просить суд визнати недійсними договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008р., іпотечний договір № РL 08-452/29-1 від 26.08.2008р., договір про надання кредиту № CR 08-297/29-1 від 24.06.2008р. та договір про надання кредиту № CR 08-298/29-1 від 24.06.2008р. та договір про надання кредиту №CR 08-299/29-1 від 24.06.2008р., що укладені між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит") та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК").

Тобто, позивачем заявлено про визнання недійсними ще чотирьох правочинів, що фактично по своїй суті є про подання інших позовів.

Оскільки заяви про збільшення позовних вимог немайнового характеру суперечить положенням Господарського процесуального кодексу, то суд не приймає до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, що надійшли до суду 23.05.2013р. та 30.07.2013р..

Таким чином, розгляд позовних вимог здійснюється за первісно заявленою вимогою про визнання недійсним договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008р.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що він може звернутись до суду з окремим позовом за захистом порушеного права шляхом заявлення відповідних позовних вимог.

У зв'язку з залишенням вищевказаних заяв без розгляду, судом винесено ухвалу про повернення судового збору, сплаченого позивачем за подання заяв про збільшення позовних вимог, що надійшли до суду 23.05.2013р. та 30.07.2013р.

Щодо заяви про доповнення позову в частині недійсності договору іпотеки, то суд зазначає, що пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Проаналізувавши зміст заяви про доповнення позову в частині недійсності договору іпотеки, суд дійшов висновку, що дана заява по суті є заявою про зміну підстав позову щодо вимоги про визнання іпотечного договору № РL 08-452/29-1 від 26.08.2008р. недійсним.

Проте, враховуючи те, що суд залишив без розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, що надійшли до суду 23.05.2013р. та 30.07.2013р., і розгляд позовних вимог здійснюється за первісно заявленою вимогою про визнання недійсним договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008р., то заява про доповнення позову в частині недійсності іпотечного договору № РL 08-452/29-1 від 26.08.2008р. також не приймається до розгляду.

Щодо заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", розташованого за адресою: Житомирська область, Овруцький район, селище міського типу Першотравневе, вул. Леніна, буд. 1, буд. 1-А, то суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями Пленуму Вищого господарського суду № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Слід зазначити, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні, в судовому засіданні 06.11.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.06.2008 року між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит"), (позивач, позичальник) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК"), (третя особа, банк) укладено договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1.

Відповідно до п. 1.1., пп. 1.1.1. договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року, відповідач (банк) надає позивачу (позичальнику) кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позивач приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути позивачу кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені в цьому договорі. Кредит надається в доларах США.

Згідно з розділу "Визначення термінів" договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року, під лімітом фінансування слід розуміти максимально дозволену суму заборгованості позичальника за кредитом. Ліміт фінансування складає 22500000,00 доларів США (двадцять два мільйони п'ятсот тисяч доларів США).

Пунктом 1.2. договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року визначено, що позичальник зобов'язаний використовувати кредит на сплату основної суми заборгованості позичальника перед Донгорбанком згідно кредитного договору.

Пунктами 1.4.1.1. та 1.4.1.2. договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року передбачено, що протягом періоду 1 проценти за кредит розраховуються Банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі 9,8% (дев'ять цілих вісім десятих процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення періоду 1 проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі 11,8 % (одинадцять цілих вісім десятих процентів) процентів річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене сторонами. Протягом періоду 2 проценти за кредит розраховуються Банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі (LIBOR +6,7% (LIBOR плюс шість цілих сім десятих процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2. (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення періоду 2 проценти за кредит розраховуються банком від суми кредиту на підставі процентної ставки в розмірі (LIBOR + 8,7% (LIBOR плюс вісім цілих сім десятих процентів) річних із розрахунку 360 (триста шістдесят) днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджене сторонами.

Відповідно до п. 1.6.1. договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року, позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі в строк до 24 червня 2013 року, включно. При цьому, повернення кредиту здійснюється позичальником щомісяця (починаючи з 8 (восьмого) місяця з дати підписання цього договору) один раз на місяць, платежами таким чином, щоб останній платіж припадав на червень 2013 року. За обставин, що позичальник згідно даного договору отримав суму кредиту, що дорівнює ліміту фінансування, повернення кредиту здійснюється позивальником у відповідності з графіком, який наведений у договорі.

Відповідно до п. 8.2. договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, і залишається чинним до моменту виконання кожною із сторін своїх зобов'язань за договором у повному обсязі, та такий вважатиметься днем припинення цього Договору.

22.12.2009 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (третя особа, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ФАКТОРИНГ" (відповідач, покупець) укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПAT "ОТП Банк" продав (переуступив) Товариству з обмеженою відповідальністю " ОТП ФАКТОРИНГ" права на Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься в Додатку 1 до Договору), зокрема, спірний договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що договір про надання кредиту №CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 р., у зв'язку з перевищенням повноважень особи, яка підписала вказаний договір, оскільки, у відповідності до п. п. і, ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 27.04.2007 року - яка була чинною на дату укладання оспорюваних правочинів) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує суму вказану в статуті товариства віднесено до компетенції Загальних зборів, а Статутом ЗАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" передбачена сума в розмірі 1000000,00 грн.

Також, питання зазначене у порядку денному не відповідає прийнятим 12.06.2008р. на засіданні Наглядової ради ВАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" рішенням, оскільки у порядку денному було зазначено питання: отримання кредиту у ЗАТ "ОТП Банк" та надання згоди на підписання Захаричевим Д.В. необхідних договорів/правочинів, а в результативній частині зазначено, що прийнято рішення про отримання фінансування, передання майна у заставу і уповноваження Захаричева Д.В. про підписання необхідних договорів/правочинів.

Водночас, як вбачається з позовної заяви, позивач в прохальній частині позову просить суд визнати недійсним тільки один договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 р., в той час як в самій позовній заяви мотивуючи свої позовні вимоги зазначає про недійсність наступних договорів: договорів про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 р., № CR 08-297/29-1 від 24.06.2008 р., № CR 08-298/29-1 від 24.06.2008 р., № CR 08-299/29-1 від 24.06.2008 р. та іпотечного договору № РL 08-452/29-1 від 26.08.2008р., договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 22.12.2009р., договору про відступлення права вимоги за Договором іпотеки від 14.12.2012р., договору застави № РL 08-453/29-1 від 24.06.2008р., договору застави № РL 08-454/29-1 від 24.06.2008р., договору застави № РL 08-455/29-1 від 31.07.2008р., договору застави № РL 08-456/29-1 від 31.07.2008р., договору застави № РL 09-048/29-1 від 23.02.2009р., договору поруки № SR 08-96/29-1 від 26.03.2008р., договору поруки № SR 08-246/29-1 від 24.06.2008р., договору поруки № SR 08-247/29-1 від 24.06.2008р.

Крім того, враховуючи те, що, як зазначено судом вище, суд не прийняв до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, що надійшли до суду 23.05.2013р. та 30.07.2013р., розгляд даної справи здійснюється тільки за позовною вимогою заявленою в позовній заяві про визнання недійсним договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит") та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК").

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Як зазначено судом вище, між Відкритим акціонерним товариством Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит"), (позивач, позичальник) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОТП БАНК"), (третя особа, банк) укладено договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року.

Також, 22.12.2009 року між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (третя особа, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ФАКТОРИНГ" (відповідач, покупець) укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПAT "ОТП Банк" продав (переуступив) Товариству з обмеженою відповідальністю " ОТП ФАКТОРИНГ" права на Кредитний портфель, який включає в себе Кредитні договори (перелік яких міститься в Додатку 1 до Договору), зокрема, спірний договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року укладений з перевищенням повноважень особи, яка підписала вказаний договір, оскільки, у відповідності до п. п. і, ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 27.04.2007 року - яка була чинною на дату укладання оспорюваних правочинів) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує суму вказану в статуті товариства віднесено до компетенції Загальних зборів, а Статутом ЗАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" передбачена сума в розмірі 1000000,00 грн.

Також, за твердженням позивача, питання зазначене у порядку денному засідання Наглядової ради ВАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит", що відбулось 12.06.2008 року не відповідає прийнятим 12.06.2008р. на засіданні Наглядової ради ВАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" рішенням, оскільки у порядку денному було зазначено питання: отримання кредиту у ЗАТ "ОТП Банк" та надання згоди на підписання Захаричевим Д.В. необхідних договорів/правочині, а в результативній частині зазначено, що прийнято рішення про отримання фінансування, передання майна у заставу і уповноваження Захаричева Д.В. про підписання необхідних договорів/правочинів.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з п. 14. постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що сторони, укладаючи договір про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року, погодили всі істотні умови для даного виду договору, зокрема погоджено суму кредиту (п. 1.1. договору), строки повернення кредитних коштів (пункт 1.6.1. договору), строк дії договору (пункт 8.2 договору), розміри процентів та порядок їх сплати (пункти 1.4. - 1.4.7. договору).

Підставою для визнання договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року недійсним позивач називає те, що вказаний договір укладений з перевищення повноважень особи, яка підписала вказаний договір, оскільки, у відповідності до п. п. і, ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 27.04.2007 року - яка була чинною на дату укладання оспорюваних правочинів) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує суму вказану в статуті товариства віднесено до компетенції Загальних зборів.

Як встановлено судом вище, договором про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року визначено, що ліміт фінансування складає 22500000,00 доларів США (двадцять два мільйони п'ятсот тисяч доларів США).

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" № 1576-XII від 19.09.1991р. (в редакції чинні на час укладення спірного договору), вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

в) обрання і відкликання членів наглядової ради;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

й) прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом.

Повноваження, передбачені пунктами "б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Тобто, положення вищевикладеної норми закону не відносить повноваження щодо затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства до виключної компетенції загальних зборів акціонерів та визначає їх такими, що не можуть бути передані іншим органам товариства.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Статуту ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" в редакції від 11.09.2007р., що була чинною на час укладення спірного договору, до виключної компетенції Загальних зборів ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" не було віднесено повноважень щодо затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Водночас, суд зазначає, що "і" ч. 5 ст. Закону України "Про господарські товариства" № 1576-XII від 19.09.1991р. передбачено не укладення договорів, а їх затвердження, а тому якщо спірний договір укладено без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт незатвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Пунктом 9.1.6. Статуту ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" в редакції від 11.09.2007р. передбачено, що загальні збори можуть прийняти рішення про включення до своєї компетенції інших питань, а також про передачу до компетенції Наглядової ради частки належних їм прав та функцій.

Згідно із частинами 1, 4 статті 46 Закону України "Про господарські товариства" № 1576-XII від 19.09.1991р. (в редакції чинні на час укладення спірного договору), в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу. Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на наглядову раду акціонерного товариства може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів.

Судом встановлено, що пунктом 9.2.5. Статуту ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" в редакції від 11.09.2007р., визначено, що до компетенції Наглядової ради товариства належить, зокрема, надання дозволу генеральному директору на укладення правочинів на суму, що перевищує 1000000,00 грн.

Тобто, з положень Статуту ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" в редакції від 11.09.2007р. вбачається, що Загальними зборами Товариства було передано Наглядовій раді повноваження щодо надання дозволу генеральному директору на укладення правочинів на суму, що перевищує 1 000 000,00 грн.

При цьому, передання зазначених вище повноважень до компетенції Наглядової ради відповідає вимогам ст. 41 та ст. 46 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до наявного в матеріалах справи протоколу №5 засідання Наглядової ради ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" від 12.06.2008 року, на вказаному засіданні Наглядовою радою було прийняті рішення про: отримання фінансування від ЗАТ "ОТП Банк" на загальну суму 35 862 000 доларів США (тридцять п'ять мільйонів вісімсот шістдесят дві тисячі доларів США); для забезпечення зобов'язань Товариства перед ЗАТ "ОТП Банк" передано у заставу майновий комплекс Товариства; уповноважено Захаричева Д.В. підписувати від імені Товариства необхідні договори/правочини, в т.ч. договори про надання кредиту/кредитної лінії, застави, а також додатки, доповнення та зміни до них, які можуть бути укладені у майбутньому.

Таким чином, надання Наглядовою радою ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" дозволу генеральному директору на укладення договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року, яким визначено ліміт фінансування - 22500000,00 доларів США (двадцять два мільйони п'ятсот тисяч доларів США), здійснене у відповідності до положень Статуту ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" та згідно вимог чинного законодавства.

З огляду на встановлені вище судом обставини, посилання позивача на відсутність затвердження спірного договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року загальними зборами ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" як на підставу визнання вказаного договору недійсним, визнаються судом безпідставними та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Щодо тверджень позивача на те, що питання зазначене у порядку денному засідання Наглядової ради ВАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит", що відбулось 12.06.2008 року не відповідає прийнятим 12.06.2008р. на засіданні Наглядової ради ВАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" рішенням, то суд зазначає наступне.

З протоколу №5 засідання Наглядової ради ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" від 12.06.2008 року вбачається, питанням винесеним на порядок денний вищевказаних зборів є: отримання кредиту у ЗАТ "ОТП Банк" та надання згоди на підписання Захаричевим Д.В. необхідних договорів/правочинів.

На засіданні Наглядової ради ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит", що відбулось 12.06.2008 року, Наглядовою радою було прийняті рішення: про отримання фінансування від ЗАТ "ОТП Банк" на загальну суму 35 862 000 доларів США (тридцять п'ять мільйонів вісімсот шістдесят дві тисячі доларів США); для забезпечення зобов'язань Товариства перед ЗАТ "ОТП Банк" передано у заставу майновий комплекс Товариства; уповноважено Захаричева Д.В. підписувати від імені Товариства необхідні договори/правочини, в т.ч. договори про надання кредиту/кредитної лінії, застави, а також додатки, доповнення та зміни до них, які можуть бути укладені у майбутньому.

Тобто, з метою отримання кредиту Наглядова рада ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит", приймаючи 12.06.2008 року рішення, визначила банк для отримання кредиту та суму кредиту, а також уповноваженила Захаричева Д.В. підписувати від імені Товариства необхідні договори/правочини, в т.ч. договори про надання кредиту/кредитної лінії, застави, а також додатки, доповнення та зміни до них, які можуть бути укладені у майбутньому.

Таким чином, викладені у протоколі №5 засідання Наглядової ради ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" від 12.06.2008 року формулювання щодо прийнятих рішень на засіданні Наглядової ради ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит", що відбулось 12.06.2008 року відповідають змісту порядку денного питання, винесеному на порядок денний вказаного засідання.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази та під час розгляду справи сторонами суду не надано доказів визнання недійсними рішень, прийнятих Наглядовою радою ВАТ Овруцький Гірничо-Збагачувальний Комбінат "Кварцит" на засіданні, що відбулось 12.06.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про невідповідність питання зазначеного у порядку денному засідання Наглядової ради ВАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит", що відбулось 12.06.2008 року прийнятим 12.06.2008р. на засіданні Наглядової ради ВАТ Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" рішенням, визнаються судом необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, підстави для визнання договору про надання кредиту № CR 08-296/29-1 від 24.06.2008 року недійсним у суду відсутні.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, те, що позивачем не доведено правомірності своє позиції та враховуючи безпідставність заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав зазначених в позовній заяві.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зазначає, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Разом з тим, суд зазначає, що, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Враховуючи, встановлення судом безпідставність матеріально-правової вимоги заявленої Публічним акціонерним товариством "Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" та відсутність доказів факту порушення суб'єктивного права, позов позивача не підлягає задоволенню з вказаних підстав.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 11.11.2013р.

Суддя О.В. Гулевець