Постанова № 35250837, 05.08.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2013 року справа № 811/2329/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКіровоградського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах громадянки ОСОБА_1 доВійськової частини А1880прозобов'язання провести виплату заборгованості з компенсації за речове майно у сумі 8659,11 грн., - В С Т А Н О В И В:

Кіровоградський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах громадянки ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А1880, в якому просить зобов'язати відповідача провести виплату на користь громадянки ОСОБА_1 заборгованості з компенсації за речове майно у сумі 8659,11 грн.

Прокурор мотивує вимоги тим, що при звільненні з військової служби ОСОБА_1 не виплачено компенсацію за речове майно в сумі 8659,11 грн., що підтверджується виданою речовою службою військової частини А1880 довідкою №88 від 29.04.2013 року, що суперечить ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти адміністративного позову, які обґрунтовані тим, що положення ч.2 ст.9-1 вищезазначеного Закону не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Прокурор та представник відповідача подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.33-34).

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що від обох сторін у справі заявлено до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності суд ухвалив здійснювати судовий розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила дійсну військову службу за контрактом на посаді радіотелеграфіста взводу зв'язку у військовій частині А1880, де знаходилась на всіх видах забезпечення.

Наказом командира військової частини А1880 від 31.01.2013 року №4-пм її звільнено з військової служби у відставку за пунктом «в» (за віком). З 03 квітня 2013 року ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення (а.с.8).

При звільненні ОСОБА_1 не було виплачено компенсацію за речове майно в сумі 8659,11 грн., що підтверджується довідкою №88 від 29.04.2013 року, яка видана Військовою частиною А1880 (а.с.7).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Законодавчим актом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-XII.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(у редакції від 20 грудня 1991 року) було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року №1459-III дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків та речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість них (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Вказаний Закон набрав чинності з 11 березня 2000 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»від 3 листопада 2006 року № 328-V Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року №1459-III доповнено статтею 9-1, пунктом 2 якої встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Указані зміни набрали законної сили з 1 січня 2007 року.

Пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було виключено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI, яким виключено пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - визнано неконституційними.

Таким чином, станом на момент звільнення позивача з військової служби були чинними положення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно яких, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Суд звертає увагу на те, що у силу вимог абзацу 2 пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошової компенсації визначено у Положенні про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.

Відповідно до пункту 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за не отримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

З аналізу положень абзаців 1, 2 пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час слідує, що військова частина при звільненні військовослужбовця у запас або у відставку без права носіння військової форми одягу зобов'язана виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно. Надання речового майна замість виплати суми грошової компенсації може бути здійснено виключно за згодою звільненого військовослужбовця.

Як вбачається з довідки на отримання грошової компенсації замість речового майна №88, відповідач визнав, що ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням строку контракту, без права носіння військової форми одягу, має право на отримання речового майна загальною вартістю 8659,11 грн. (а.с.7).

У той самий час, в порушення вимог абзаців 1, 2 пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідач грошову компенсацію не виплатив.

У зв'язку із вищевикладеним суд зазначає, що військова частина А 1880, порушивши вимоги чинного законодавства України та права позивача, не виконала свого обов'язку щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане речове майно. Тому, грошова компенсація за не отримане позивачем речове майно підлягає стягненню в примусовому порядку.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постановах Вищого адміністративного суду України: від 21 червня 2012 року №К/9991/27017/11, від 18 квітня 2012 року №К/9991/94387/11, від 9 червня 2011 року №К-29820/10, від 19 квітня 2011 року №К-36272/09.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду доказів, які б спростовували вимоги позивача та підтверджували правомірність дій військової частини А1880.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на достатній та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що частиною 2 статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення" виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

З викладеного суд дійшов висновку про те, що вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

У позовних вимогах прокурор просить зобов'язати відповідача провести виплату заборгованості з компенсації за речове майно, проте суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та стягнути грошову компенсації за недоотримане речове майно.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути з Військової частини А1880 (08606, м. Васильків, Київська обл., ЄДРПОУ 07806456) на користь ОСОБА_1 грошову компенсації за недоотримане речове майно у сумі 8659,11 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Р.В. Жук