Рішення № 35250501, 11.11.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/804/13-ц Провадження № 22-ц/772/3499/2013Головуючий в суді першої інстанції:Навроцький Анатолій ПетровичКатегорія: 31 Доповідач: Медяний В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 11 листопада 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: судді Медяного В.М.,

Суддів : Пащенко Л.В., Жданкіна В.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди заподіяної злочином,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2013 року, -

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди заподіяної злочином.

Посилається на те, що 22 травня 2012 року близько 23.30 год. поблизу кафе «Ван», що по вул. Білоцерківській у м. Козятин, під час словесної суперечки, яка переросла в бійку, відповідач ОСОБА_3 наніс йому удар кулаком в щелепу, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді двостороннього перелому нижньої щелепи, яке згідно висновку експертизи № 192 від 13.06.2012 року є тілесним ушкодженням середнього ступеня тяжкості. Також відповідачем йому було нанесено й інші тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2013 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України закрита у зв'язку зі звільненням ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу Вагонного депо ст. Козятин ДТГО «Південно-Західна залізниця». З заявлений ним цивільний позов було залишено без розгляду для пред'явлення в порядку цивільного судочинства.

Однак, станом на сьогоднішній день ОСОБА_3 не тільки не сплатив йому жодних коштів, але навіть не вибачився і фактично залишився безкарним, хоча з вини потерпілого він півтора місяця був непрацездатним, знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, сплачував свої кошти за лікування, ніс матеріальні затрати. Внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдана матеріальна шкода в розмірі 2 633 грн. складається із понесених ним витрат на придбання медичних препаратів за призначенням лікаря, що за чеками становить 733 грн., та 1900 гривень становить втрачений ним заробіток, так як лікарняний лист йому не оплачувався в 100% розмірі.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в 10000 грн., яку пов'язує з перенесеними ним моральними та фізичними стражданнями, які виражалися та виражаються тривалим безпорадним станом, порушенням життєвих планів, пошуків коштів на лікування, прикладенням додаткових зусиль для організації свого життя, поновлення справедливості, виправданням перед оточуючими щодо тілесних ушкоджень. ОСОБА_3 жодного разу не поцікавився його станом здоров'я та не запитав чи потребує він матеріальної допомоги.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_2 зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди та просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь матеріальну шкоду в сумі 1427 грн. 91 коп.(а.с.31).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 427 грн. 91 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 1 120 грн. у відшкодування понесених витрат на оплату юридичної допомоги, а всього - 12 547 грн. 91 коп. Стягнуто із ОСОБА_3 судовий збір в сумі 344 грн. 10 коп.

В апеляційній скарзі скаржник відповідач у справі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції від 17 вересня 2013 року змінити в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди та витрат на оплату правової допомоги. Стягнути з нього на користь ОСОБА_2 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 542 грн. 91 коп. у відшкодування витрат на юридичну допомогу. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач - скаржник у справі ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність, оскільки його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення позивача у справі, що з'явився до суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу до зміни, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції встановив та виходив з того, що факт заподіяння відповідачем позивачеві тілесного ушкодження у вигляді двостороннього перелому нижньої щелепи підтверджено постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2013 року, що також не заперечувалось і самим відповідачем.

Відповідно до вказаної постанови відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України на підставі ст.47 КК України у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу вагонного депо Козятин ДТГО «Південно-Західна залізниця». Однак, таке звільнення відповідача від кримінальної відповідальності не є реабілітуючим.

Також місцевий суд виходив з того, що внаслідок дій відповідача позивачеві завдано матеріальної шкоди в розмірі 1 427 грн. 91 коп., оскільки він поніс витрати на придбання ліків в сумі 733 гривні, а також втратив частину щомісячного свого доходу. Оскільки листки непрацездатності за період з 23 травня по 01 липня 2012 року йому були оплачені в розмірі 60 відсотків заробітної плати і за вказаний період він отримав за листками непрацездатності загальну суму 1042 грн. 36 коп. при тому, що заробітна плата за вказаний період мала складати - 1 737 грн. 26 коп. тобто, реально позивач недоотримав 694 грн. 91 коп.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем позивачеві заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок дій відповідача позивач переніс фізичний біль і моральні страждання. У зв'язку з ушкодженням здоров'я позивач вимушений був тривалий час лікуватись, відповідно, істотно був порушений звичайний спосіб його життя. Зокрема, тілесні ушкодження позивачеві були заподіяні в період його навчання в ДЗ «Золотоніська технічна школа», а тому був порушений графік його навчання і він вимушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, місцевий суд враховуючи вимоги ст.23, 1167 ЦК України, обставини справи, прийшов до висновку, що сума відшкодування шкоди, яку потерпілий просить стягнути із підсудного - 10 000 грн. є оптимальною і такою, що не суперечить принципам розумності і справедливості.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини справи, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Суд першої інстанції дав належну оцінку наданим сторонами доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1166 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як було встановлено в ході розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, що також не заперечувалось самим відповідачем ОСОБА_3, шкоду позивачеві ОСОБА_2 було завдано саме з вини відповідача.

Крім того, кримінальна справа відносно ОСОБА_3 за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.122 КК України закрита з нереабілітуючих підстав та відповідна постанова суду набула законної сили і чинна на час розгляду справи, тому саме ОСОБА_3 повинен відшкодувати позивачу шкоду завдану злочином.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями статей 23, 1167 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, суд вірно встановив обставини справи, спірні правовідносини та правові норми, що їх регулюють і дійшов правильного висновку про необхідність задоволення ОСОБА_2 у відшкодування завданої як матеріальної, так і моральної шкоди.

Проте, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки оцінюючи обставини справи, суд вірно визначив, що позивачу заподіяно моральну шкоду. Однак, визначаючи її розмір, недостатньо її обґрунтував та не у повній мірі врахував наведені вище роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.

Тому колегія суддів виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості дійшла висновку, що стягнута судом сума на користь позивача у відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню. У зв'язку з чим, позивачу ОСОБА_2 слід визначити розмір стягуваної моральної шкоди в розмірі 8 000 грн.

Також колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні і в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 1 120 гривень, оскільки оцінюючи обставини справи, суд вірно визначив, що позивач має право на стягнення понесених витрат на правову допомогу. Однак, з рішенням в цій частині погодитися не можна з наступних підстав.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи зі змісту ст.ст.56, 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правовому допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року, який набрав чинності з 1 січня 2012 року розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З наявних в матеріалах справи квитанцій вбачається, що ОСОБА_2 адвокату ОСОБА_4 за надання правової допомоги було сплачено 1 120 грн.

Однак, висновок суду першої інстанції про те, що підлягають стягненню витрати на правову допомогу саме в сумі 1 120 грн. не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Зважаючи на вказані обставини, в рахунок компенсації понесених позивачем судових витрат, колегія суддів вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 розмір компенсації витрат на правову допомогу в сумі 542 грн.

Інших доказів проведеної роботи адвокатом ОСОБА_2 суду не надав, а тому компенсація витрат на правову допомогу визначається лише за участь ним у судових засіданнях і становить суму 542 грн. 91 коп., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно вимогам ч.2 ст.84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Згідно п.2 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України частина 2 статті 84 цього Кодексу набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом; до цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1,3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Також якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги в частині відшкодування моральної шкоди лише частково спростовують висновки суду першої інстанції. В іншій частині доводи скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції до зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст.303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2013 року в частині відшкодування моральної шкоди та понесених витрат на правову допомогу змінити, зменшивши суму стягнення моральної шкоди до 8000 (восьми тисяч) гривень, а суму витрат на правову допомогу до 542 (п'ятисот сорок дві) гривні.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в сумі 229 грн. 40 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:підпис. В.М. Медяний

Судді:підписи. Л.В. Пащенко

В.В. Жданкін

З оригіналом вірно.

Суддя: