Ухвала суду № 35250476, 11.11.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/16692/13-ц Провадження № 22-ц/772/3642/2013Головуючий в суді першої інстанції:Федчишен Сергій АндрійовичКатегорія: 56Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 11 листопада 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Жданкіна В.В., Пащенко Л.В.

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

за участю сторін у справі: представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ПАТ «Вінниччина-Авто» - Степанової С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, публічного акціонерного товариства «Вінниччина-Авто», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про виключення з акту опису майна та звільнення його з-під арешту,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2., ПАТ «Вінниччина-Авто», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про виключення з акту опису майна та звільнення його з-під арешту.

Посилається на те, що 13.04.2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір VIH0AK00640050, згідно якого ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 9 452,00 доларів США. В забезпечення позивачем виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір застави автотранспорту №0050 від 13.04.2005 року. Відповідно до умов даного договору застави ОСОБА_2 передала банку автомобіль CHEVROLET, модель: AVEO 1,5 L, 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1.

08.08.2012 року державним виконавцем Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_5 був складений акт опису й арешту майна, згідно з яким було описано та накладено арешт на спірний автомобіль. Тому товариство вважає, що накладення арешту на даний автомобіль є незаконним. Оскільки пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, тому обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Окрім цього, відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2013 року уваленого у цивільній справі за позовом банку до ОСОБА_2 спірний автомобіль підлягає вилученню та передачі в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» для реалізації. Таким чином, державна виконавча служба не має правових підстав для звернення стягнення на заставлене майно на користь стягувачів, які не є заставодержателями.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2013 позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Виключено з акту опису Ленінського ВДВС Вінницького МУЮ від 08.08.2012 року та звільнено з-під арешту заставне майно, а саме автомобіль CHEVROLET, модель: AVEO 1/5 L, 2005 року випуску, тип ТЗ легковий седан-В, №кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер :НОМЕР_1, з подальшою передачею вказаного майна в ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з відповідачів ОСОБА_2, ПАТ «Вінниччина-Авто» на користь публічного акціонерного банку «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 114,70 грн. (а.с.62).

В апеляційній скарзі скаржник - відповідач у справі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції від 09 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити в повному обсязі. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника відповідача у справі ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу повністю підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача ПАТ «Вінниччина-Авто» - Степанова С.С. апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримала та не заперечила проти її задоволення, посилаючись на її обґрунтованість.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність, оскільки його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції - ОСОБА_6 до суду апеляційної інстанції не з'явилася, однак через канцелярію суду надала клопотання в якому просила розглянути справу без участі державного виконавця. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 підтримує в повному обсязі, а в задоволенні позову просить відмовити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПраватБанк», суд першої інстанції встановив та виходив з того, що між позивачем та ОСОБА_2 13.04.2005 року було укладено кредитний договір №VIH0АК00640050, згідно умов якого кредитор надав позичальнику кредит в розмірі 9 452 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір застави автотранспорту №0050 від 13.04.2005 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в заставу позивачеві автомобіль CHEVROLET, модель: AVEO 1/5 L, 2005 року випуску, тип ТЗ легковий седан-В, №кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер :НОМЕР_1.

Згідно рішення Вінницького суду Вінницької області від 21.03.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIH0АК00640050 від 13.04.2005 року в сумі 2864, 04 доларів США, вилучено у ОСОБА_2 та передано в заклад ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави: автомобіль CHEVROLET, модель: AVEO 1/5 L, 2005 року випуску, тип ТЗ легковий седан-В, №кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер :НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 та звернуто на нього стягнення.

08.08.2012 року державним виконавцем Ленінського ВДВС ОСОБА_5 при примусовому виконанні виконавчого листа №2-3943, виданого 12.11.2007 року Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення боргу в сумі 40 000 гривень з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Вінниччина-Авто» був складений акт опису й арешту майна, згідно з яким було описано та накладено арешт на вищезазначений автомобіль.

Таким чином, суд першої інстанції враховуючи вимоги ст.52, 55 ЗУ «Про виконавче провадження», п.5.6. Інструкції про проведення виконавчих дій», 572 ЦК України прийшов до висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк», як заставодержатель, має право на звернення до суду з позовом про звільнення заставного майна з-під арешту та переважне право перед іншими особами задовольнити забезпечені заставою вимоги за її рахунок. Також вважає, що накладення арешту на майно, що є предметом застави в забезпечення грошових вимог іншого кредитора, порушує майнові інтереси позивача, у зв'язку з чим позбавляє його можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмету застави у випадках передбачених кредитним договором та договором застави.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб визначений законами України.

Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, пунктом 5.3.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 № 865/4158 визначено, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеною у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Крім того, право заставодержателя на звернення стягнення саме на заставлене майно регулюється статтею 20 Закону України «Про заставу».

Пунктом 5.3.1. вищезазначеної Інструкції про проведення виконавчих дій визначено, що для підтвердження своїх вимог заставодержатель надає державному виконавцю договір застави, кредитний договір або інший договір, який підтверджує основне зобов'язання, документи, які підтверджують виконання боржником зобов'язань перед заставодержателем (платіжне доручення, квитанція тощо про сплату відповідних сум), розрахунки, які підтверджують вимоги заставодержателя, та інші документи на підтвердження таких вимог.

Також приписами ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом (ч.1). Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі настання однієї з таких обставин, зокрема: 1). якщо інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження (пункт 1 частини 3 ст. 23).

Частиною 1статі 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставного майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що заставодержатель, чиє право або вимога стосовно предмета застави зареєстровані у встановленому порядку має, по-перше, пріоритет над вимогами інших стягувачів, які не є заставодержателями, по-друге, в силу закону набуває права реалізувати своє переважне право (вимогу) у разі, якщо інша ніж обтяжувач особа, яка не є заставодержателем, набула права стягнення на предмет обтяження.

Згідно з частиною 1 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. При цьому частиною 3 цієї Статті визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання скаржника відповідача у справі ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 жовтня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. В.В. Жданкін

Л.В. Пащенко

З оригіналом вірно.

Суддя: