Ухвала суду № 35249672, 07.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р. Справа № 7790/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Сапіги В.П., Левицької Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Старокостянтинівської об»єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2009 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Укрпродекспо» до Старокостянтинівської об»єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання незаконним податкового повідомлення - рішення та його скасування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати незаконним податкове повідомлення - рішення № 0000102300/3 від 30.09.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов»язання з податку на прибуток всього в сумі 30065 грн., в тому числі основного платежу в сумі 25054 грн., та штрафних санкції з податку на прибуток в сумі 5011 грн., та скасувати його.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновок відповідача внаслідок перевірки є помилковим, тому що всі дії по виконанню умов договорів підтверджуються документально, бухгалтерський та податковий облік підтверджується первинними документами, які були надані позивачем відповідачу при проведення перевірки.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2009 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення - рішення Старокостянтинівської об»єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 30 вересня 2009 року № 0000102300/3 про нарахування дочірньому підприємству «Укрпродекспо» податкового зобов»язання по податку на прибуток в сумі 30065 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що намір сторін у договорах, щодо вчинення господарських зобов»язань з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, в суді першої інстанції свого підтвердження не знайшов, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та повністю доведеними дослідженими доказами у справі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, її в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Старокостянтинівська об»єднана державна податкова інспекція, яка покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог, просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Як на доводи апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в ході проведення перевірки не виявлено документів, за якими відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника та до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. В ході проведення перевірки з»ясовано, що операції з придбання та реалізації мали не товарний характер, товар не перевозився і не зберігався.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області 06.06.2001 року за № 1 677 120 0000 000017 та відповідно до ст. ст. 9, 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» є платником податків, зборів та обов»язкових платежів і зобов»язаний їх сплачувати в терміни передбачені чинним законодавством.

Позивач взятий на податковий облік у відповідача 15.06.2001 року за № 12026.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, про що складено акт перевірки від 24 лютого 2009 року № 376/23/31329072, в якому зазначено, що позивачем порушено п. 1.32 ст.1, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2 та п. п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 ВР від 28.12.1994 року, тобто що позивачем за рахунок віднесення до складу валових витрат на придбання товару за угодами, визнаними в ході перевірки посадовими особами відповідача нікчемними, завищено валові витрати всього в сумі 100215 грн., а саме: вартість сирного продукту отриманого від ВАТ «Молочник» в розмірі 96766 грн., та вартість комісійної винагороди отриманої від ПП «Укрпродекспорт» в розмірі 3449 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000102300/3 від 30.09.2009 року.

Відповідно до п. 4.1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1, 5.2.7 п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються: суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті, а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Як передбачено пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 вищевказаного закону не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено апеляційним судом, правомірність відображення у складі валових витрат за період, що перевірявся відповідачем, сум витрат, сформованих за операціями з ВАТ «Молочник», ПП «Укрпродекспорт», підтверджена договорами поставки, комісії, наявними в матеріалах справи копіями податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Вищевказані первинні документи позивача оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Перевіркою встановлено порушення ст. 228 ЦК України, в частині недодержання відповідачем в момент вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, по таким правочинам:

1. договір поставки, укладений між позивачем та ВАТ «Молочник» № 02/08 від 02.01.2008 року про поставку товару сирного продукту на загальну вартість із врахуванням суми податку на додану вартість 180265 грн., в кількості 10500 кг;

2. договір комісії, укладений між позивачем та приватним підприємством «Укрпродекспорт» м. Старокостянтинів Хмельницької області від 08.09.2008 року № 08/09 ДР згідно якого позивач, як комітент отримав комісійну винагороду за продаж товару на експорт в сумі 4138,48 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 689,75 грн.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Як зазначено в акті перевірки, правочини між ДП «Укрпродекспо» та контрагентами укладені без мети настання реальних наслідків та спрямовані на здійснення операцій пов»язаних з отриманням податкової вигоди. В силу ст. 234 ЦК України такі правочини є фіктивними і визнаються недійсними тільки судом.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено факту нікчемності договорів, які укладалися між ДП «Укрпродекспо» та контрагентами, оскільки їх недійсність не встановлена законом, як і не доведено фіктивності таких правочинів.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків. З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0000102300/3 від 30.09.2009 року не ґрунтується на нормах права, внаслідок чого його слід визнати протиправним та скасувати.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.160, ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об»єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.11.2009 року у справі 2а-8889/09/2270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя: Р.Б. Хобор

Судді: В.П. Сапіга

Н.Г. Левицька