Рішення № 35248168, 15.11.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.11.13р. Справа № 904/7445/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифрові Радіосистеми", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м.Нікополь

про стягнення 73515,90грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Журко О.С. дов. від 08.10.13р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цифрові Радіосистеми" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" 71685,00грн. основного боргу, 1220,60грн. Пені, 610,30грн. Процентів за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Позов обґрунтований неналежним виконанням умов договору №373 від 14.03.13р.

Відповідач не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.09.13р.,22.10.13р. не виконав, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, за адресою, яка вказана у витязі ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що була надана Позивачем, станом на 01.10.2013р. та в позовній заяві, тобто повідомлений належним чином ( Постанова Пленуму №18 від 26.12.11р. п. 3.9.1.).

Згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

14.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цифрові Радіосистеми" (Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (Відповідач, Замовник) укладений договір №373 (Договір). Згідно п. 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати комплекс заходів щодо: поставка та монтаж обладнання мережі радіозв'язку, надалі "Обладнання" .

Загальна вартість Договору складає :64937,50грн., ПДВ 20% 12987,50 грн. ( п. 2.1 Договору)

Відповідно до п.3.1 Договору Замовник зобов'язується оплатити вартість Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця в наступному порядку : за фактом виконання робіт Виконавець підписує Акт прийому -передачі виконаних робіт і виставляє рахунок на оплату робіт. Замовник протягом 30 календарних днів з моменту виставлення зазначеного рахунку і акту зобов'язаний оплатити 77925,00 грн., включаючи ПДВ 20% за виконані і прийняті роботи.

На виконання умов Договору Виконавець поставив, а Замовник прийняв обладнання мережі радіозв'язку на загальну суму 71 685,00 грн. що підтверджується видатковою накладною № Ц-03/29-04 від 29.04.2013 р. та довіреністю № 6029 від 29.04.2013 р., виданої Лавренчуку Олександру Павловичу, вантажник (експедитор) ( а.с. 16).

Позивач за фактом виконаних робіт підписав Акт прийому-передачі виконаних робіт № ЦР-2/20-05 від 31.05.2013 р. і виставив рахунки за поставлене обладнання № Ц-02/20-05 від 20.05.2013 р. та за монтаж обладнання № Ц-01/12-04 від 12.04.2013 р. на загальну суму 77 925,00 грн.

16 07.13 р. Відповідач перерахував на рахунок Позивача 6 240,00 грн. згідно Договору та рахунку № Ц-02/20-05.

Вимогою №17-31/07 від 31.07.13р. Позивач просив погасить заборгованість, однак, станом на день розгляду справи остаточна сума 71685,00грн. так і не була сплачена Відповідачем.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ч. 2 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так, п. 5.3 Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати відповідно до п. 3.3 Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати виконаних робіт за кожен день прострочення, але не більше 10% вартості робіт.

З 01.07.13 р. (днем наступним за останнім днем оплати) до 16.07.13 р. (день часткового погашення заборгованості) сума заборгованості становила 77925,00грн., термін прострочення - 16 днів. Розмір пені становить - 478,22 грн.

З 17.07.13р. по 12.08.13р. розмір пені становить - 742,38грн. Всього - 1220,60грн.

Вимога Позивача про стягнення з Відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 610,30грн. Задоволенню не підлягає з таких підстав.

Статтями 691 та 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, умовами Договору №373 від 14.03.13р. укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено.

Застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 Цивільного кодексу України є безпідставним, оскільки договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин. Зазначена позиція викладена в постанові ВГСУ № 5016/1355/2012(4/44) від 14.02.13р.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 71 685,00 грн. та пені в розмірі 1 220,60грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Клопотання про накладання арешту та рахунки та майно Відповідача задоволенню не підлягає з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Постановою пленуму ВГСУ №16 від 26.12.11р. роз'яснено, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись з вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Позивачем не доведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на Відповідача пропорційно.

Керуючись статтями 173,216 Господарського Кодексу України, 11, 525, 526, 530, 612, 691,692,712 Цивільного кодексу України, статтями 44,49,66,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (53201, м. Нікополь, пр. Трубників,56, ЄДРПОУ 35537363 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифрові Радіосистеми" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе,14-в, ЄДРПОУ 37003337) 71 685,00 грн. - основного боргу, 1220,60грн.- пені, 1706,22грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено в порядку ст. 91 ГПК України.

Повне рішення підписано 12.11.13

Суддя М.О.Ніколенко