Рішення № 35246044, 03.10.2013, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7513/13-ц

Провадження № 2/727/1827/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі : головуючого судді Волошина С.О.

при секретарі Кушнірюк Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про захист прав споживача,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 «АІСЕ Україна» про захист прав споживача, шляхом застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення з відповідача коштів.

Позивач посилався на те, що 26.03.2008 р. між ним та відповідачем укладена ОСОБА_3 №189167 про надання послуги на придбання в розстрочку автомобіля марки «ГАЗ» моделі 2705 за обумовленою ціною, яка складає 74 400 грн.

26.03.2008 р. позивачем внесено перший вступний внесок в розмірі 2678,40 грн. і в період з 26.03.2008 р. по 27.08.2010 р. сплачено всього 38159,92 грн.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_3, АІСЕ є компанією, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів Учасниками системи. Ці послуги, структуровані в системі придбання в групах, мають назву «Автоплан». Предметом цієї ОСОБА_3 є надання Учаснику послуг системи «Автоплан», спрямованих на придбання автомобіля. Правила функціонування «Автоплану» містяться у додатку № 2 до цієї угоди.

Відповідно до ст. 2 Договору, АІСЕ гарантує учаснику системи, що він одержить право на отримання автомобіля за умови, що учасник системи виконує всі зобовязання, які випливають з цієї угоди.

Згідно Додатку № 1 до ОСОБА_3, графік платежів (загальна кількість щомісячних повних внесків) складається з 100 щомісячних повних внесків, тобто 8 років і 2 місяці.

Відповідно до ст. 3 Додатку № 2 до ОСОБА_3 № 201215, початком функціонуванням системи для цієї угоди є момент формування групи, до якої включено угоду. Початком функціонування групи вважається перший день місяця, в якому підлягає сплаті перший повний внесок у групі, до якої належить учасник.

Відповідно до п. 8.1. додатку № 2, через механізм пропозиції авансових внесків право на отримання автомобіля одержує учасник системи, який пропонує найбільшу кількість вересків.

Тобто факт сплати щомісячних внесків не гарантує отримання права на отримання автомобіля, а лише той учасник який запропонував найбільшу кількість до сплати платежів в рахунок майбутніх періодів, і отримує право на отримання автомобіля.

Відповідно до п. 8.5. додатку № 2, право на отримання автомобіля буде надано учаснику системи, який в своїй групі зробив пропозицію з найбільшою кількістю авансових внесків (авансовий внесок платіж, який учасник системи може внести на власний вибір, випереджаючи свій графік внесків).

Відповідно до п. 8.7. та статті 12 Додатку № 2, учасник системи, якому надано право на отримання автомобіля через механізм пропозиції авансових внесків має право на одержання автомобіля, якщо він на момент такого одержання належно виконує свої зобовязання та попередньо виконав наступні вимоги:

1) сплатив внески, запропоновані до сплати за механізмом пропозиції авансових внесків;

2) сплатив плату за право на отримання автомобіля від поточної ціни автомобіля;

3) надати визначені АІСЕ засоби забезпечення своїх зобовязань стосовно повної оплати платежів;

4) сплатив всі податки та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля;

Відповідно до п. 12.2.8. додатку № 2, гарантіями мають бути: договір застави автомобіля; порука одного або двох поручителів, платоспроможність яких підтверджена; банківська гарантія; та/ або інші гарантії.

У разі, якщо надані учасником гарантії не відповідатимуть вимогам АІСЕ та/або будуть недостатніми для забезпечення платіжних зобовязань за угодою, АІСЕ має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на отримання автомобіля.

Тобто, АІСЕ на власний розсуд визначає необхідні гарантії, і у випадку недостатності, на його ж розсуд, приймає рішення про анулювання права на отримання автомобіля, при цьому сплачені раніше повні внески не повертаються. І в такому разі учасник системи або далі сплачує повні внески з надією знову отримати право на отримання автомобіля, або пише заяву про розірвання договору. При цьому повернення сплачених внесків автоматично не відбувається, вони повертаються лише, коли всі учасники сплатили всі свої внески, тобто теоретично особа має право надіятися на повернення коштів (ст. 16 додатку № 2). Поверненню підлягатиме лише частина внесків, а саме чистий внесок, окрім щомісячного внеску на оплату послуг, щомісячного внеску в оплату страхового платежу, плата за отримання автомобіля.

Отже, отримання асигнаційного акту лише надає право на отримання автомобіля, але не гарантує його одержання. Таким чином, предметом укладеного Договору є надання послуг з адміністрування системи під умовною назвою «Автоплан» (ст. 3 ОСОБА_3 та п.1.3.додатку № 2) з метою придбання автомобіля у групі.

Учасник системи сплачує: вступний внесок; щомісячний чистий внесок; щомісячні внесок в оплату страхового платежу; плату за право на отримання автомобіля (одноразовий платіж, що підлягає сплаті в момент визнання за учасником права на отримання автомобіля).

Факт наявності пірамідальної схеми, тобто схеми згідно, якої один учасник програми за власні кошти, без інвестування коштів позивачем, оплачує товар іншому учаснику підтверджується наступними положеннями договору:

1. Графік внесків зазначена у додатку № 1 загальна кількість щомісячних повних внесків, які забезпечують АІСЕ коштами, необхідним для повної оплати Автомобіля, послуг, наданих АІСЕ з обслуговування та утримання системи АВТОПЛАН та страхового платежу (розділ № 1 Додатку № 2);

2. Метою системи є участь особи, що підписала угоду, тобто учасника системи, в АВТОПЛАНІ, системі придбання товарів в групах, з метою придбання автомобіля. Система складається з учасників, обєднаних в групу, які шляхом сплати щомісячних внесків, зазначених в угоді, акумулюють кошти для придбання автомобіля для кожного з них (п.1.1. ст. 1 розділу № 2 додатку № 2).

3. Систему побудовано таким чином, що щомісячно кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можливо придбати за рахунок чистого фонду кожної групи;

4. Ціна послуги плата за послуги АІСЕ з організації функціонування АВТОПЛАНУ.

Таким чином, придбання автомобіля позивачем здійснюється винятково з фонду групи, який формується виключно за рахунок чистих внесків (тобто внесків на оплату вартості автомобіля), а не за рахунок внесків оплати послуг, що сплачується відповідачем додатково до чистих внесків, і в загальному називаються повними внесками.

Позивач також посилався на вимоги п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ч. 2 ст. 215, 216 ЦК України та Постанову Верховного Суду України від 23.05.2012 р. у справі № 6-35цс12. Зокрема, Верховний Суд по вказаній справі прийшов до висновку «… Оскільки ОСОБА_1 сплачувала кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ПАТ «Філдес Україна» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «Кар Кредит», касаційний суд помилково погодився з висновками суду апеляційний інстанції про те, що спірний договір це досягнута між сторонами угода про посередницьку діяльність, яка не порушує права ОСОБА_1, а діяльність ПАТ «Філдес Україна» з реалізації системи «Кар Кредит» не є такою, що вводить споживача в оману».

Позивач вважає договір, що є предметом спору, повністю однаковим за своїм змістом з договором, який визнаний Верховним Судом таким, що не відповідає положення Закону України «Про захист прав споживачів», а саме:

1) предметом послуг послуги з адміністрування системи з метою придбання автомобіля;

2) сплата вступного внеску, щомісячних чистих (частина вартості автомобіля, за рахунок якого здійснюється придбання), щомісячних адміністративних внесків (плата за послуги з формування груп клієнтів та здійснення організаційних дій з визнання автомобіля), щомісячних страховий внесок, збір за визнання (одноразовий платіж, що підлягає сплаті в момент визнання за ним автомобіля);

3) виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що клієнт сплачує передбачені контрактом кошти, а компанія формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання автомобіля;

4) клієнт одержує автомобіль відповідно до методів визнання права на отримання ним автомобіля, і таке визнання права компанія здійснює на власний розсуд. право на купівлю мають не всі учасники системи , а тільки ті, які зробили найбільшу кількість внесків;

5) договір не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом автомобіля.

ОСОБА_4 позов задовольнити, застосувати наслідки нікчемності правочину, шляхом стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства «АІСЕ» (01054, м. Київ, Шевченківський район, вул. Воровського, буд. 24, корпус 1, 3-й поверх, Код ЄДРПОУ 21691356) на користь позивача ОСОБА_1 38159,92 грн.

Представник позивача ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи, надавши суду заяву з клопотанням провести розгляд справи в його відсутності. ОСОБА_4 позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не зявився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи.

До суду надійшло письмове заперечення представника відповідача на позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив розглянути справу в його відсутності та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі з наведених нижче підстав.

Статтею 257 ЦК України встановлено строк загальної позовної давності тривалістю у три роки. ОСОБА_3 № 189167 з додатками до неї укладено між Сторонами 26.03.2008 року. Укладена між ЗАТ «АІСЕ Україна» та ОСОБА_7 ОСОБА_3 складається з основного тексту ОСОБА_3, Додатку № 1 (анкети учасника), Додатку № 2 (Правила здійснення діяльності «АВТОПЛАНу»). Всі додатки підписані сторонами і є невід`ємними частинами ОСОБА_3. Відповідно до ст. 11 ОСОБА_3 «Учасник заявляє, що отримав усі необхідні коректно викладені пояснення від представника АІСЕ, уважно прочитав та зрозумів ОСОБА_3 та Додатки до неї, що засвідчує своїм підписом». ОСОБА_3 та Додаток № 2 до неї містять опис послуг, що надаються ЗАТ «АІСЕ Україна». Опис послуг приведено детально щоб виключити необхідність їх усного тлумачення та уникнення подальших непорозумінь між сторонами з приводу трактування умов ОСОБА_3.

Таким чином, є цілком очевидним, що саме в день підписання ОСОБА_3 - 26.03.2008 року, Позивач довідався або міг довідатися по те, що умови ОСОБА_3 нібито порушують його права.

Отже, в даному випадку, з врахуванням загальних правил визначення строків (ст.ст. 253-255 ЦК України), перебіг позовної давності починається з 26.03.2008 року та відповідно закінчується 26.03.2011 року, тоді як Позивач звернувся до суду з позовом лише в серпні 2013 року.

З огляду на зазначене, на підставі ст. 267 ЦК України, Позивач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви про визнання ОСОБА_3 недійсною та стягнення коштів.

З приводу правовідносин за ОСОБА_3 № 189167 від 26.03.2008 р., укладеної між Позивачем та Відповідачем ОСОБА_2 «АІСЕ Україна», в рамках створеної Відповідачем в Україні системи надання послуг з продажу автомобілів «Автоплан», повідомив наступне.

Вказана система відома під назвою «придбання в групах» в багатьох країнах світу, зокрема в ОСОБА_6, Португалії, Угорщині, Польщі і інших. Подібна система продажу полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, наприклад автомобіль, і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним із учасників автомобіля, шляхом сплати його ціни невеликими щомісячними внесками, протягом декількох років.

Діяльність ОСОБА_2 «АІСЕ Україна» базується на ряді норм Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. (далі ЦК України) та Господарського кодексу України 16.01.2003 р.

Відповідач заперечує посилання Позивача на те, що надання йому ОСОБА_2 на отримання Автомобіля залежить від інших Учасників, оскільки згідно ст. 2 ОСОБА_3, «ОСОБА_4 гарантує Учаснику системи, що він одержить ОСОБА_2 на отримання Автомобіля, за умови що Учасник системи виконує всі зобовязання, які випливають з цієї ОСОБА_3» та жодної залежності від інших Учасників щодо цього не існує. При цьому, визначення «право на отримання автомобіля» застосовується в значенні терміну або моменту у часі з якого Позивач має право вимагати від відповідача фактичної передачі автомобіля, зазначеного в ОСОБА_3, а відповідач, відповідно, зобовязаний передати автомобіль Позивачу.

На дімку Відповідача, посилання на невизначеність строків та відсутність гарантій спростовуються письмовим доказом по справі, що жодним чином Позивачем не спростовано укладеною між сторонами ОСОБА_3.

Представник Відповідача також зазначає, що Постанова ВСУ, на яку посилається Позивач в своєму позові, не є законом та ще й ухвалена щодо інших осіб, які не є сторонами розгляду даної справи, а отже Постанова ВСУ не має прийматися судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У вказаній статті відсутня норма де встановлено, що суд вирішує справи відповідно до рішення іншого суду за схожою справою. В Україні відсутній прецедент як джерело права на якому базуються наступні рішення суду, так як Україна відноситься до континентальної системи права.

Крім того в Постанові ВСУ, на яку посилається суд в рішенні, нічого не встановлено стосовно сторін ОСОБА_3 № 189167, скасовані рішення судів, а справу направлено на новий розгляд для встановлення всіх обставин справи.

В додаткових письмових поясненнях представник Відповідача посилався на те, що 11.09.2013 р. Верховним Судом України ухвалено Постанову № 6-40цс13, відповідно до якої заяву TOB «Авто Просто» задоволено, ухвалу ВССУ скасовано, справу направлено на новий розгляд до ВССУ. При цьому, Верховним Судом України було встановлено, що в діяльності TOB «Авто Просто» не вбачається порушень ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», в тому числі не вбачається ознак нечесної підприємницької практики, що полягає в створенні та експлуатації пірамідальних схем. З цього приводу Верховний Суд України виклав свою правову позицію на офіційному сайті, де зазначається, що «...придбання товарів у групах передбачає надання споживачу товару в обмін на внесення ним коштів...». Також у Постанові Верховного Суду України зазначено, що не можна вважати правильним висновок суду про те, що така діяльність здійснюється товариством нелегально, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності». Діяльність TOB «АВТО ПРОСТО» побудована на базі компанії ПАТ «АІСЕ Україна», у відповідності до предмета ОСОБА_3 ПАТ «АІСЕ Україна» також надає систему послуг з придбання автомобілів в групах (придбання товарів в групі).

При цьому представник Відповідача послався на вимоги ст. 360-7 ЦПК України, згідно якої Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і в його задоволенні необхідно відмовити з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що 26.03.2008 р. між ОСОБА_7 та Приватним акціонерним товариством «АІСЕ Україна» укладено ОСОБА_3 №189167 про надання послуги на придбання в розстрочку автомобіля марки «ГАЗ» модель 2705» за обумовленою ціною, яка складає 74 400 грн. (а.с. 12-21).

ОСОБА_3 складається з основного тексту ОСОБА_3, Додатку № 1 (анкети учасника), Додатку № 2 (Правила здійснення діяльності «АВТОПЛАНу»). Всі додатки підписані сторонами і є невід`ємними частинами ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ОСОБА_3 №189167 від 26.03.2008 р. «Учасник заявляє, що отримав усі необхідні коректно викладені пояснення від представника АІСЕ, уважно прочитав та зрозумів ОСОБА_3 та Додатки до неї, що засвідчує своїм підписом» (а.с. 12).

26.03.2008 р. позивачем ОСОБА_7 внесено перший вступний внесок на рахунок ОСОБА_2 «АІСЕ Україна» в розмірі 2678,40 грн. і в період з 26.03.2008 р. по 27.08.2010 р. сплачено всього 38159,92 грн., що підтверджується копіями платіжних документів (а.с. 23-31).

Згідно ст. 215 ЦК України, « 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається».

Тобто, нікчемним правочином є правочин, укладений без додержання в момент вчинення вимог, встановлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

У відповідності до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, « 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей».

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», « 1. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);

2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);

3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; …».

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», « 3. Забороняються як такі, що вводять в оману: …

7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; …».

Постановою Верховного Суду України від 11.09.2013 р. у справі № 6-40цс13 встановлено, що «… існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. …

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п. 1.2 ч. 1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи. …

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш «активними», за умови виконання ними умов договору. …

Отже, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення «пірамідальної схеми» …» (а.с. 110-116, 127-128).

Згідно ст. 360-7 ч.ч. 1, 2 ЦПК України, « 1. Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

2. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом».

Приймаючи до уваги, що Постанова Верховного Суду України від 23.05.2012 р. у справі № 6-35цс12 прийнята Верховним Судом України раніше ніж Постанова Верховного Суду України від 11.09.2013 р. у справі № 6-40цс13, - на яку посилається Відповідач, суд першої інстанції вважає за необхідне застосувати Постанову Верховного Суду України від 11.09.2013 р. у справі № 6-40цс13.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що посилання позивача на наявність пірамідальної схеми з наведених в позовній заяві підстав, є надуманими і такими, що ґрунтуються на припущеннях і підміні поняття «придбання товарів у групах» поняттям «пірамідальної схеми», які за своїм змістом не є тотожними.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України, « 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. … 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях».

На думку суду, позивач не підтвердив наведені ним обставини належними та допустимими доказами.

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Таким чином, суд вважає за необхідне в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про захист прав споживача, шляхом застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення з відповідача 38159,92 грн., відмовити за безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 18, п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», Постановою Верховного Суду України від 11.09.2013 р. у справі № 6-40цс13, ст.ст. 10, 58-61, 88, 212, 213, 215, 360-7 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про захист прав споживача, шляхом застосування наслідків нікчемності правочину та стягнення з відповідача 38159,92 грн., відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ : С.О.Волошин