Постанова № 35243208, 12.11.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6887/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрухіва В.В.

при секретарі Белан М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

30 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000144000 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3785114,00 грн., № 0000174000 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 666962 грн., № 0000164000 від 17 вересня 2013 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач заначив, що у період з 22.07.2013 року по 16.08.2013 року уповноваженими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» (код ЄДРПОУ 32636767), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт №24/40-0/32636767/1 від 09.09.2013 року.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод", зокрема:

- п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п. 135.2, п.135.4 ст. 135, п. 137.1 ст.137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст.139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 535 776 грн.;

- абз. б) п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.п.194.1.1 п.194.1 ст.194, п.198.1, п.198.2, п.198.3 її. 198.6 ст.198, п.200.4 ст. 200, п. г) 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2 526 943 грн., у т.ч.: лютий 2012р. - 1721550 грн., березень 2012р. - 27775 грн., квітень 2012р. - 74 грн., травень 2012р. - 1689 грн., липень 2012р. - 843 грн., серпень 2012р. - 200 грн., листопад 2012р. - 365190 грн., грудень 2012р. -409622 грн.;

- абз. б) п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.п.194.1.1 п.194.1 ст.194, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.4 ст. 200, п. г) 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у грудні 2012р. у сумі 547 242 грн.

17 вересня 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято податкові повідомлення-рішення від № 0000144000, яким ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3790415 грн., № 0000174000, яким ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 669720 грн., та № 0000164000, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 547242 грн.

Позивач вважав, що наведені висновки акту перевірки є помилковими, оскільки при проведенні перевірки взагалі не взято до уваги наявні документи ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод", які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом TOB «Укрпетроліумм», а саме - видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату; протоколи узгодження ціни-Рахунки на оплату; паспорти на мазут паливний 100 зольний високо сірчистий, фотографічні знімки з фіксацією прибуття до TOB «РЛКЗ» вантажного автотранспорту з наливними цистернами, яким здійснювалося транспортування мазуту; виписки банку AT «Сведбанк» про рух коштів по рахунку TOB «РЛКЗ» №26005100615901, на підтвердження оплати поставленого мазуту; термінові звіти про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за жовтень, листопад та грудень 2012 року; виробничі листи по TOB «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» за жовтень 2012р., листопад 2012р., та грудень 2012 р.; акти списання мазуту з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., з 01.11.2012р. по 30.11.2012р., з 01.12.2012р. по 30.12.2012р., та податкові декларації.

Вищевказані документи підтверджують правомірність віднесення до складу податкового кредиту, сформованого в повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України, по взаємовідносинам з вищевказаним контрагентом, та підтверджують понесені позивачем валові витрати, а отже спростовують висновки Акту перевірки й доводять протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з наведених вище підстав.

Представник відповідача надав заперечення, згідно яких позовні вимоги не визнав, вважаючи податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000144000, № 0000174000, № 0000164000 від 17 вересня 2013 року законними, а вимоги позивача безпідставними, а тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.11.2003 року Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод", Свідоцтво про державну реєстрацію Серії АО1 №105667 від 07.11.2003 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.11.2003 року за № 627 Шаргородським відділенням Жмеринської ОДПІ, у зв'язку зі зміною місцезнаходження (податкова адреса підприємства: 65007, м. Одеса, пров. Висоцький, буд 22) взято на облік платника податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з ВВП у м.Одесі ДПС 17.01.2013 року.

Відповідно до п.75.1. ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що у період з 22.07.2013 року по 16.08.2013 року уповноваженими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» (код ЄДРПОУ 32636767), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено Акт №24/40-0/32636767/1 від 09.09.2013 року.

В Акті перевірки податковим органом зазначено про порушення ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод", зокрема:

- п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п. 135.2, п.135.4 ст. 135, п. 137.1 ст.137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст.139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 535 776 грн.;

- абз. б) п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.п.194.1.1 п.194.1 ст.194, п.198.1, п.198.2, п.198.3 її. 198.6 ст.198, п.200.4 ст. 200, п. г) 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2 526 943 грн., у т.ч.: лютий 2012р. - 1721550 грн., березень 2012р. - 27775 грн., квітень 2012р. - 74 грн., травень 2012р. - 1689 грн., липень 2012р. - 843 грн., серпень 2012р. - 200 грн., листопад 2012р. - 365190 грн., грудень 2012р. - 409622 грн.;

- абз. б) п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.п.194.1.1 п.194.1 ст.194, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.4 ст. 200, п. г) 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у грудні 2012р. у сумі 547 242 грн.

17 вересня 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення №0000144000, яким ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3790415 грн., у т.ч. 2526943 грн. за основним платежем, та 1263472 грн. за штрафними санкціями, № 0000164000, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 547242 грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, 01.10.2012 року між ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод"(покупець) та ТОВ «Укрпетролеумм» (постачальник) укладено Договір Поставки №Укр 011012-1. Згідно п.1.1, за даним Договором постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти (товар).

На підтвердження господарських операцій за вказаним договором з ТОВ «Укрпетролеумм», ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" було надано наступні документи:

- видаткова накладна №16 від 01.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №17 від 02.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №18 від 03.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №19 від 04.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №20 від 05.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №23 від 08.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №22 від 09.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №28 від 11.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №29 від 12.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №30 від 13.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №31 від 14.10.2012р. на мазут паливни;

- видаткова накладна №32 від 16.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №55 від 19.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №56 від 19.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №57 від 20.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №58 від 22.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №59 від 24.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №60 від 26.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №61 від 29.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №62 від 30.10.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №63 від 01.11.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №64 від 02.11.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №6 від 14.11.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №7 від 17.11.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №8 від 18.11.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №9 від 23.11.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №10 від 29.11.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №11 від 30.11.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №12 від 11.12.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №3 від 12.12.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №4 від 12.12.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №5 від 12.12.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №13 від 13.12.2012р. на мазут паливний;

- видаткова накладна №16 від 29.12.2012р. на мазут паливний;

- товарно-транспортні накладні;

- податкова накладна №1 від 01.10.2012р.;

- податкова накладна №2, виписана 02.10.2012р.;

- податкова накладна №3, виписана 03.10.2012р.;

- податкова накладна №4, виписана 04.10.2012р.;

- податкова накладна №5, виписана 05.10.2012р.;

- податкова накладна №8, виписана 08.10.2012р.;

- податкова накладна №7, виписана 09.10.2012р.;

- податкова накладна №9, виписана 11.10.2012р.;

- податкова накладна №10, виписана 12.10.2012р.;

- податкова накладна №11, виписана 13.10.2012р.;

- податкова накладна №12, виписана 14.10.2012р.;

- податкова накладна №13, виписана 16.10.2012р.;

- податкова накладна №14, виписана 19.10.2012р.;

- податкова накладна №15, виписана 19.10.2012р.;

- податкова накладна №16, виписана 20.10.2012р.;

- податкова накладна №17, виписана 22.10.2012р.

- податкова накладна № 1, виписана 01.11.2012р.;

- податкова накладна №2, виписана 02.11.2012р.;

- податкова накладна №3, виписана 14.11.2012р.;

- податкова накладна №4, виписана 17.11.2012р.;

- податкова накладна №5, виписана 18.11.2012р.;

- податкова накладна №6, виписана 23.11.2012р.;

- податкова накладна №7, виписана 29.11.2012р.;

- податкова накладна №8, виписана 30.11.2012р.;

- податкова накладна №1, виписана 11.12.2012р.;

- податкова накладна №3, виписана 12.12.2012р.;

- податкова накладна №4, виписана 12.12.2012р.;

- податкова накладна №5, виписана 12.12.2012р.;

- податкова накладна №2, виписана 13.12.2012р.;

- податкова накладна №8, виписана 29.12.2012р.;

- рахунки на оплату;

- протоколи узгодження ціни-Рахунки на оплату;

- паспорт №125 на мазут паливний 100 зольний високосірчистий від 11.04.2012р.;

- паспорт якості №20 на мазут паливний 100 зольний малосірчистий від 19.04.2012р.;

- паспорт №125 на мазут паливний 100 зольний високосірчистий від 03.08.2012р.;

- фотографічні знімки з фіксацією прибуття до TOB «РЛКЗ» вантажного автотранспорту з наливними цистернами, яким здійснювалося транспортування мазуту;

- виписки банку AT «Сведбанк» про рух коштів по рахунку TOB «РЛКЗ» №26005100615901, на підтвердження оплати поставленого мазуту;

- термінові звіти про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за жовтень, листопад та грудень 2012 року;

- виробничі листи по TOB «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» за жовтень 2012р., листопад 2012р., та грудень 2012 р.;

- акти списання мазуту з 01.10.2012р. по 31.10.2012р., з 01.11.2012р. по 30.11.2012р., з 01.12.2012р. по 30.12.2012р.;

- податкові декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року.

СДПІ з обслуговування ВП у м.Одесі Міжрегіонального ГУ Міндоходів в акті податкової перевірки вказує на те, що Підприємством в порушення п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України була включена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 5 124 грн., яка була сплачена у зв'язку з придбанням у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ», код ЄДРПОУ 37741035, товарів, але не підтверджена податковими накладними.

Такий висновок податкового органу не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки під час перевірки посадовим особам, що здійснювали перевірку, на підтвердження правомірності відображення платником податків у податковій звітності (податковій декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року) в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 5 124 грн., яка була сплачена у зв'язку з придбанням у Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ» (код ЄДРПОУ 37741035) товарів, а саме свіжої моркви в кількості 25 620 кг за Договором поставки сільськогосподарської сировини №24/10-12 від 24.10.2012р., укладеним між TOB «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» та ТОВ «ПРОД-ІМПЕКС ЛВ», була надана належним чином складена у паперовій формі податкова накладна №86 від 28.11.2012р. на суму ПДВ 5 124 грн. Зазначена податкова накладна була відображена TOB «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» у відповідності до п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2012 року за №113.

Також, ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" задекларовано доходи, що враховуються при визнаенні об'єкта оподаткування у сумі 75218522,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ з обслуговування ВПП у м.Одесі Міжрегіонального ГУ Міндоходів, посилаючись на інформацію ДПІ у Печерському районі м.Києва, наведеної в акті документальної позапланової виїзної перевірки №214/26-55-22-08-/38291145 від 08.07.2013р. щодо неможливості проведення зустрічної звірки TOB «Укрпетролеумм» (код ЄДРПОУ 38291145) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012р. по 31.12.2012р., та з урахуванням матеріалів, отриманих від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, зроблено висновок про нікчемність договору поставки №Укр011012-1 від 01.10.2012р., згідно умов якого ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" у періоді, що перевірявся, постачався мазут паливний 100 зольний малосірчистий. За висновками акту ДПІ у Печерському районі м. Києва відсутня реальність вчинення господарських операцій TOB «Укрпетроліумм» (код 38291145).

Згідно ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п.14.1.36 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Відповідно до 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість -продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 100 тисяч гривень - з 01 липня 2011 року, понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 09.09.2008р. (в ЄДРСР № 2362425), у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумнівів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит, та/або бюджетне відшкодування, достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. При цьому, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу само собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі, достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків, чи неподання податкової звітності).

Відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України, передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданного на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов"язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об"єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статтею 228 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, законодавцем чітко зазначено, що саме є порушенням публічного порядку і відповідно, який правочин може вважатися нікчемним.

Висновками, зазначеними в акті, не доведено, яким саме чином угода між позивачем та контрагентом TOB «Укрпетролеумм» була спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним з боку позивача.

З аналізу письмових доказів вбачається, що в ході перевірки органом ДПС не був встановлений умисел на порушення чинного законодавства України будь-якою із сторін правочину, укладеного між ТОВ «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» та TOB «Укрпетролеумм».

Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Проте в судовому порядку правочин між позивачем та TOB «Укрпетролеумм» недійсним не визнавався.

Судом встановлено, що позивачем було укладено правочин з TOB «Укрпетролеумм» у письмовій формі, який був спрямований на реальне настання правових наслідків. І настання таких наслідків підтверджується тим, протягом жовтня 2012 - грудня 2012 року ТОВ «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» отримало за Договором поставки №Укр011012-1 від 01.10.2012р. від TOB «Укрпетролеумм» з метою забезпечення власного виробництва продуктів харчування (соків фруктових та пюре фруктових) мазут паливний, який використовувався позивачем на власній котельній для виробництва пару на загальну суму 5 361 532,10 грн., у тому числі податок на додану вартість - 785 537 грн.

В ході розгляду справи встановлено, що на підтвердження фактичного отримання позивачем від «Укрпетролеумм» за вищезазначеним договором поставки мазуту паливного для перевірки були надані належним чином оформлені видаткові та податкові накладні, паспорти якості, товарно-транспортні накладні, що були зазначені вище.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, зокрема, типова форма товарно-транспортної накладної, затверджено спільним Наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Відповідно до п. 2 зазначеного Наказу, застосування зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. №363 (далі - Правила перевезення), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбутковування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу і обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил перевезення визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. В товарно-транспортних накладних окрім інших обов'язкових відомостей щодо автопідприємства, замовника (платника), вантажовідправника, вантажоодержувача, пункту призначення, відомостей про вантаж, вказується також марка та державний номер автомобіля, яким було здійснено перевезення вантажу, а також прізвище водія.

Доводи відповідача щодо невідповідності форми ТТН, які були оформлені перевізником (замість встановленої для відпуску нафтопродуктів форми №1-ТТН оформлені ТТН за формою №1-ТН) слід зазначити, що позивач не є відповідальною особою за транспортування мазуту, придбаного у TOB «Укрпетролеумм», оскільки згідно умов Договору з контрагентом від 01.10.2012 року (п.21) поставка товару здійснюється силами постачальника на умовах DDP склад покупця Правил Інкотермс -2010.

Слід зазначити, що на території ТОВ «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» з метою підтвердження факту постачання TOB «Укрпетролеумм» мазуту паливного здійснювалася фотографічна фіксація. На фотографічних знімках, що надані позивачем, зафіксовано прибуття на Підприємство - ТОВ «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» вантажного автотранспорту з наливними цистернами, яким здійснювалося транспортування мазуту. Як вбачається з цих знімків, держномери транспортних засобів на фотознімках співпадають з держномерами автомобілів, що зазначені у ТТН, згідно яких мазут постачався позивачу контрагентом - TOB «Укрпетролеумм».

На підтвердження сплати ТОВ «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» ціни товару на користь TOB «Укрпетролеумм» позивачем суду надано рахунки, пред'явлені до оплати постачальником товару, а також виписки банку AT «Сведбанк» (публічне), МФО 300164, про рух коштів по рахунку ТОВ «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» №26005100615901.

Крім того, про фактичну поставку мазуту паливного за Договором поставки №Укр011012-1 від 01.10.2012р. свідчать документи, що підтверджують використання позивачем мазуту у власній виробничій діяльності з переробки сільськогосподарської сировини, а саме:

- термінові звіти про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року та грудень 2012 року;

- виробничі листи по TOB «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» за жовтень -грудень 2012 року.

Також слід зазначити, що від інших постачальників у період жовтень - грудень 2012 року позивач мазут паливний не отримував, і TOB «Укрпетролеумм» був єдиним постачальником мазуту в цей період.

Таким чином, відповідач в акті перевірки не навів доказів, що спростовують факт використання TOB «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» мазуту задля виготовлення пару, що використовується у виробництві продуктів харчування, так само як і не надав пояснень та доказів на підтвердження того, що позивач отримував мазут від інших контрагентів, а не від TOB «Укрпетролеумм», а тому висновок відповідача про фіктивність правочину позивача з контрагентом TOB «Укрпетролеумм», який не спрямований на реальне настання наслідків, не має під собою правового підґрунтя.

Також, з такими висновками податкового органу погодитись не можна, оскільки відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним правочин може бути визнаний тільки в судовому порядку, однак судового рішення про визнання фіктивним договору між позивачем та TOB «Укрпетролеумм» відповідач суду не надав.

Крім того, позивачем надані суду документи, що підтверджують державну реєстрацію контрагента та реєстрацію його як платника ПДВ, що підтверджує вжиття позивачем заходів для перевірки добросовісності контрагента. При цьому, як зазначалося вище, позивач не несе юридичної відповідальності за будь-які порушення законодавства, допущені контрагентом.

Таким чином, судом не встановлено жодного факту, який би свідчив про те, що зміст правочинів між позивачем та TOB «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» і TOB «Укрпетролеумм» не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податковий кредит позивача за результатами господарських операцій, які мали місце між позивачем та TOB «Укрпетролеумм», сформований в повній відповідності з положеннями р.5 Податкового кодексу України.

Норми чинного податкового законодавства не передбачають обов'язок покупця сплатити ПДВ в бюджет, якщо такий податок не сплачений продавцем з вартості послуги, отриманої від покупця з урахуванням ПДВ. В іншому випадку покупець сплачував би такий податок двічі, що є неприпустимим.

При цьому, позивач не оспорював вставновлене податковим органом заниження податкових зобов'язань з ПДВ за перевіряємий період у розмірі 500 гривень (п. 3.2.1 Акту - Т.1, а.с.48), а також завищення податкового кредиту на суму 228 грн. у жовтні 2011 року(п.п.2 п.3.2.2 Акту - Т.1, а.с. 54), завищення податкового кредиту у сумі 1 113,46 грн. (п.п.3 п.3.22 Акту - Т.1, а.с. 55), завищення податкового кредиту у розмірі 396,50 грн. (контрагент ДП "Вінницький НВУ Стандартизації, метрології та сертифікації" ) та 200 грн. (ОСОБА_1 (п.п.4 п.3.2.2 Акту - Т.1, а.с.55).

Тому позивач погодився з податковим повідомленням - рішенням № 0000144000 від 17.09.2013 року в частині збільшення суми горошового зобов"язання за основним платежем на 3534 грн., штрафними санкціями - 1767 грн., а всього на суму 5301 грн.

За результатами проведення перевірки повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість, правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, про які зазначено в підпункті 3.2.3. акта від 09.09.2013р. №24/40-0/32636767/1 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Рахнянсько-Лісовий консервний завод», код ЄДРПОУ 32636767, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р.», податковим органом встановлено заниження ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 25), всього на 2 526 943 грн., та заниження залишку від'ємного значення за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) станом на кінець перевірки на суму 547 242 грн.

Заниження задекларованого податку на додану вартість (р.25), завищення задекларованого залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) сталось в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.2.1, п. 3.2.2, п.3.2.3 розділу 3 вищевказаного акту перевірки.

Заниження бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2), сталось за рахунок не відображення фактично сплаченого залишку від'ємного значення з ПДВ отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України (стор. 34 Акту перевірки).

Тому суд погоджується з висновками податкового органу щодо наявності помилок, допущеними ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" під час розрахунку (заниженням) суми бюджетного відшкодування (рядок 23.2: сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів)), проте не можемо погодитися із законністю нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50% від суми заниження частини залишку від'ємного значення за такі помилки.

Відмова від бюджетного відшкодування можна вважати помилкою, допущеною в податковій звітності, виходячи із норми п.200.14. ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

В декларації з ПДВ для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за результатами камеральної або документальної перевірки, здійсненої податковим органом, передбачений рядок 23.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку). І оскільки сума виявленого заниження бюджетного відшкодування не повинна відображатися в декларації, то, відповідно, на таку суму зменшується значення рядка 24 (Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду), що відбувається шляхом включення суми заниження бюджетного відшкодування ПДВ в рядок 21.3 зі знаком «-» в тому податковому періоді, в якому отримане податкове повідомлення рішення по формі В2. Застосування штрафних санкцій до платника податку за заниження бюджетного відшкодування чинним законодавством не передбачено.

Суд вважає, що в даному випадку мова може йти лише про застосування адміністративного штрафу до посадових осіб платника податку на додану вартість за порушення правил ведення податкового обліку.

З огляду на вищенаведене, нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій за заниження ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" суми бюджетного відшкодування на суму 2 279 990 грн. є незаконним.

За таких обставин, податкові повідомлення - рішення №0000144000, яким ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3790415 грн., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3785114 грн., та № 0000164000, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 547242 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

17 вересня 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000174000, яким ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 669720 грн., за основним платежем - 535776,0 грн., та 133944,0 - за штрафними санкціями.

Як вбачається з Акту перевірки №24/40-0/32636767/1 від 09.09.2013 року, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012 року встановлено порушення ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п. 135.2, п.135.4 ст. 135, п. 137.1 ст.137, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 138.8.1 п. 138.8, п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1 п. 139.1 ст.139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 535 776 грн.

Відповідно до 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п.135.2, 135.4. ст.135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п.137.1 ст.137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно 138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

У відповідності до п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом встановлено, що за період з 01.10.11р. по 31.12.12р. TOB "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 73750133 грн.

Так, TOB «Рахнянсько - Лісовий консервний завод» відображено у рядку 05.1 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 у загальній сумі 63 246 357 грн.:

TOB «Рахнянсько - Лісовий консервний завод» здійснював операції із придбанням товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у господарській діяльності. На формування зазначеного показника мало вплив здійснення операцій із придбання сировини, матеріалів для виробництва фруктових та ягідних концентратів та пюре (фрукти, овочі, тара, інше), витрати на опалення, водопостачання, освітлення, витрати на оплату праці та суми внесків на соціальні заходи, амортизація основних засобів, пов'язаних з виробництвом, що відображено зворотно-сальдовими відомостями по рахункам 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками), зворотно-сальдовими відомостями по рахункам 20/суб. (виробничі запаси), 23, 26 (Готова продукція), 901, аналіз рахунків 20/суб, 23, 26 , 63, 901, банківськівськими документами, касовими документами, договорами постачання, накладними, товаротранспортними накладними, закупочними актами, актами приймання-передачі виконаних робіт, актами списання сировини, матеріалів у виробництво, накладними на внутрішнє переміщення ТМЦ, звітами про рух готової продукції, виробничі звіти.

Податковим органом зроблено висновок, що у порушення п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України TOB «Рахнянсько-Лісовий консервний завод» були завищені витрати у 4 кварталі 2012 року по рядку 05.1 Декларації з податку на прибуток підприємства на суму 2 540 808 грн.

Однак суд вважає, що позивачем правомірно віднесено валові витрати по TOB «Укрпетролеумм» за кількість мазуту, придбаного у зазначеного контрагента та списаного на реалізацію 499864 кг продукції, що в собівартості реалізованої продукції складає 2 540 808 грн., оскільки підтверджується Договором Поставки №Укр 011012-101.10.2012 року та первинною документацією, що дадано до нього, - до складу валових витрат за 4 кв. 2012 року.

За таких обставин, розрахунок податкових зобов'язань позивача по податку на прибуток приватних підприємств та відповідно штрафних санкцій відповідачем зроблено невірно, без врахування правомірності віднесення до валових витрат сум грошових коштів, сплачених контрагенту TOB «Укрпетролеумм», але, оскільки позивачем оспорюється податкове повідомлення - рішення № 0000174000 від 17.09.2013 року не повністю, а лише в частині суми грошових зобов'язань 666962 грн., суд, не виходячи за межі позовних вимог ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод", вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000174000 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 666962 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість повідомлень-рішень № 0000144000, № 0000164000, № 0000174000 в частинах, що оскаржуються, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо, судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо, іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому судові витрати, понесені позивачем та підтверджені належними доказами, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2,6-9, 69, 71, 86, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17 вересня 2013 року № 0000144000, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3790415 грн., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3785114 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17 вересня 2013 року № 0000174000, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 669720 грн., в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 666962 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Одесі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 17 вересня 2013 року № 0000164000, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 547242 грн.

Стягнути судові витрати у сумі 2294 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" (код ЄДРПОУ 32636767).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а у разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2013 року.

Суддя: В.В.Андрухів