Постанова № 35239218, 01.10.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/8385/12

Провадження № 1/638/179/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

01 жовтня 2013 року

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Купіної М.А.,

за участю:

секретарів судового засідання Саєнко С.Г., Олійник О.В.,

прокурорів Аракеляна В.О., Коваль І.Н., Сапсай І.В.,

захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого: вироком Київського районного суду м. Харкова від 25 вересня 1986 року за ст. 140 ч. 2, 140 ч. 3 КК УРСР до 2 років позбавлення волі; вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 квітня 1990 року за ст. 141 ч. 2, 142 ч. 2, 140 ч. 2, 42 ч. 3 КК УРСР до 7 років позбавлення волі; вироком Московського районного суду м. Харкова від 20 червня 1996 року за ст. 215-3 ч. 2 КК УРСР до 2 років позбавлення волі; вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова за ст. 140 ч. 2 до 1 року 6 місяців позбавлення волі; вироком Київського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2001 року за ст. 206 ч. 2 КК України до 3 років обмеження волі; вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 травня 2003 року за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі; згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 02 вересня 2003 року строк покарання визначено 4 роки 1 місяць позбавлення волі; вироком Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2006 року за ст. 289 ч. 3, 185 ч. 3, 69, 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна; вироком Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2007 року за ст. 186 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі; який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, кімн. № 7,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: вироком Московського районного суду м. Харкова від 28 червня 1994 року за ст. 140 ч. 3, 81 ч. 3 КК УРСР до 2 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 березня 1996 року за ст. 140 ч. 2, 206 ч. 2, 215-3 ч. 2, 145 ч. 1 КК УРСР до 4 років позбавлення волі; вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 26 квітня 2000 року за ст. 140 ч. 3, 141 ч. 3 КК УРСР до 3 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2005 року за ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 187 ч. 3 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, який мешкає за адресою: м. Харків, вул. Мира, 102, кімн. № 5

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч. 2 ст. 289 КК України,

установив:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 20 березня 2012 року, близько 19 год. 30 хв., знаходячись біля будинку № 46 по вул. Балакірєва в м. Харкові, він вступив в попередню змову з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, направлений на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел та діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підбігли до раніше не знайомої їм ОСОБА_6, після чого ОСОБА_3 схопив руки ОСОБА_7 та став їх з силою тримати, прикриваючи їй при цьому рот рукою, щоб остання не мала змоги кричати та звати на допомогу, а ОСОБА_5 ривком, зі спричиненням потерпілій фізичного болю, вирвав з рук ОСОБА_7 належну їй сумку, вартістю 90 грн., в якій знаходився мобільний телефон «Nokia N8» вартістю 350 грн. з сім-карткою мобільного оператора «Life» вартістю 30 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 1 грн. з флеш-карткою формату Micro SD 2 Gb вартістю 66,50 грн.; гаманець з шкірозамінника вартістю 40 грн.; гроші в сумі 1 грн.; електронний перекладач фірми «Атлас» вартістю 1200 грн.; жіноче дзеркальце вартістю 14,25 грн.; медичний халат вартістю 58,50 грн.; підручник з фармакології вартістю 37,50 грн.; два робочі зошити вартістю 35 грн. кожен; а також документи, що не мають матеріальної цінності, а саме: залікова книга Харківського національного медичного університету № 1162 від 27.01.2010 р. на ім'я ОСОБА_6 ; пропуск № 484 в гуртожиток № 6 Харківського національного медичного університету медичного факультету на ім'я ОСОБА_6 ; студентський квиток серії ХА № 07534052 від 22.02.2010 р. Харківського національного медичного університету на ім'я ОСОБА_6; перепуска № 60539 в Харківський національний медичний університет 6-го факультету підготовки іноземних студентів на ім'я ОСОБА_6; паспорт громадянки ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, серії С № 0422306 . Після чого ОСОБА_9 відпустив ОСОБА_7, і він разом з ОСОБА_5 з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, в подальшому розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 1958,75 грн..

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що 28 лютого 2012 року, у вечірній час доби (більше точний час в ході слідства не встановлено), знаходячись біля будинку № 26 по вул. Бойовий в м. Харкові, побачив автомобіль НОМЕР_1, 1979 року випуску, кузов № НОМЕР_2, в технічно справному стані, що належить ОСОБА_10 і вирішив таємно викрасти вказане чуже майно. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом його викрадення, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 за допомогою викрутки відкрив двері водія і, приєднавши дроти запалення, завів двигун автомобіля, після чого з місця злочину на зазначеному транспортному засобі зник, тим самим незаконно заволодів належним ОСОБА_10 автомобілем НОМЕР_3 вартістю 8 945,10 грн., чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Крім того 8 березня 2012 року близько в 15.45 годин ОСОБА_5, знаходячись біля будинку № 59 по вул. Отакара Яроша у м. Харкові, побачив раніше незнайому дівчину ОСОБА_11, яка прямувала по пішохідному тротуару в бік підвісної дороги. У цей момент у ОСОБА_5 раптово виник умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна. Втілюючи свій злочинний умисел у реальні дії, з корисливих мотивів ОСОБА_5 підбіг до ОСОБА_11 і ривком, без заподіяння фізичного насильства, вирвав з її рук належну їй сумку вартістю 210 грн., в якій знаходилися гроші в сумі 1500 грн., гаманець з шкірозамінника вартістю 140 грн., флеш-пам'ять ємкістю 4 Gb вартістю 52 грн., гребінець пластмасовий вартістю 15 грн., ліки корвалол в краплях вартістю 5 грн., 2 харчових контейнера загальною вартістю 28,50 грн. Після чого ОСОБА_5 з викраденим майном з місця скоєння злочину втік і розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 1950,50 грн.

Крім того 20 березня 2012 року приблизно в 19.30 годин ОСОБА_5, знаходячись біля будинку 46 по вул. Балакірєва в м. Харкові, вступив у попередню змову з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, спрямований на відкрите викрадення чужого майна. Реалізуючи спільний злочинний умисел і діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 і ОСОБА_3 підбігли до раніше незнайомій їм ОСОБА_6, після чого ОСОБА_3 схопив руки ОСОБА_7 та став їх з силою тримати, прикриваючи їй при цьому рот рукою, щоб остання не мала змоги кричати та звати на допомогу, а ОСОБА_5 ривком, зі спричиненням потерпілій фізичного болю, вирвав з рук ОСОБА_7 належну їй сумку, вартістю 90 грн., в якій знаходився мобільний телефон «Nokia N8» вартістю 350 грн. з сім-карткою мобільного оператора «Life» вартістю 30 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 1 грн. з флеш-карткою формату Micro SD 2 Gb вартістю 66,50 грн.; гаманець з шкірозамінника вартістю 40 грн.; гроші в сумі 1 грн.; електронний перекладач фірми «Атлас» вартістю 1200 грн.; жіноче дзеркальце вартістю 14,25 грн.; медичний халат вартістю 58,50 грн.; підручник з фармакології вартістю 37,50 грн.; два робочі зошити вартістю 35 грн. кожен; а також документи, що не мають матеріальної цінності, а саме: залікова книга Харківського національного медичного університету № 1162 від 27.01.2010 р. на ім'я ОСОБА_6 ; пропуск № 484 в гуртожиток № 6 Харківського національного медичного університету медичного факультету на ім'я ОСОБА_6 ; студентський квиток серії ХА № 07534052 від 22.02.2010 р. Харківського національного медичного університету на ім'я ОСОБА_6; перепуска № 60539 в Харківський національний медичний університет 6-го факультету підготовки іноземних студентів на ім'я ОСОБА_6; паспорт громадянки ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, серії С № 0422306 . Після чого ОСОБА_9 відпустив ОСОБА_7, і разом з ОСОБА_5 з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, в подальшому розпорядившись ним на свій розсуд, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 1958,75 грн..

До провадження Дзержинського районного суду міста Харкова дана кримінальна справа надійшла з обвинувальним висновком 04 травня 2012 року.

До провадження судді Купіної М.А. дана справа надійшла 03 квітня 2013 року.

У процесі розгляду даної кримінальної справи судом були ретельно допитані підсудні, потерпілий ОСОБА_10, оголошені показання потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_7, досліджені всі матеріали справи, а також вислухані та вирішені усі клопотання учасників судового розгляду.

Після розгляду судом усіх доказів, що є у справі, головуючим були опитані учасники судового розгляду з питань, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме.

ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування в порядку ст. 281 КПК України, 1960 року. При цьому посилався на неповноту та неправильність досудового слідства, які на його думку виразились у тому, що при досудовому розслідуванні не було взято на увагу те, що він перебуває на обліку у лікаря-психіатра, слідчі дії предявлення особи до впізнання та відтворення обстановки та обставин злочину було здійснено слідчим з порушенням вимог закону. Посилався на те, що зазначені неповнота та неправильність досудового слідства не можуть бути усунутими у судовому засіданні, а відтак просив суд направити кримінальну справу для проведення додаткового розслідування.

Підсудний ОСОБА_5 залишав клопотання на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_2 підтримувала клопотання свого підзахисного.

Захисник ОСОБА_1 залишав клопотання на розсуд суду.

Прокурор проти клопотання заперечував, зазначаючи, що підстав для повернення справи для проведення додаткового досудового розслідування немає.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши та вивчивши матеріали кримінальної справи судом встановлено наступне.

В матеріалах справи містяться вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 травня 2003 року, в якому зазначено, що вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він згідно висновків судово-психіатричної експертизи виявляє діссоціальний розлад психіки особистості, синдром залежності від алкоголю (том 2 а.с. 139 оборот), вирок Київського районного суду м. Харкова від 08 червня 2006 року, в якому зазначено, що вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що у нього згідно амбулаторної психіатричної експертизи № 1029 від 14.10.2005 року на даний час ознак психозу не виявлено, має місце легка розумова відсталість (том 2 а.с. 145), вирок Київського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2007 року, в якому зазначено, що вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що він відповідно до висновків судово-наркологічної експертизи № 470 від 22 березня 2007 року страждає психічними розладами та розладами поведінки внаслідок зловживання алкоголем, має синдром залежності, потребує в лікуванні від алкоголізму (том 2 а.с. 149 оборот).

Разом з тим, під час досудового слідства психіатрична та наркологічна експертизи ОСОБА_3 призначені та проведені не були, органами досудового слідства зазначеним фактам належна оцінка не дана.

Дану неповноту в суді усунути неможливо, оскільки ніким із учасників судового розгляду не було заявлено клопотання про призначення судово-психіатричної та судово-наркологічної експертизи, а суд за власною ініціативою позбавлений права призначати експертизи.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.90 N 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» (далі Постанова №5), звернено увагу судів на необхідність суворого додержання кримінально-процесуального законодавства при здійсненні правосуддя в кримінальних справах незалежно від характеру і тяжкості вчиненого злочину, недопустимість будь-яких відхилень від вимог закону, маючи на увазі, що неухильне додержання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, встановлення істини і прийняття по ній законного, обгрунтованого і справедливого рішення.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.97 N 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» (далі Постанова №7) розяснено, що конституційне положення про те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком (ч.1 ст.62 Конституції України), покладає на суди всю повноту відповідальності за правильне вирішення кожної справи. У зв'язку з цим судам слід посилити вимогливість до якості дізнання і попереднього слідства в кримінальних справах. У стадії віддання обвинуваченого до суду і в стадії судового розгляду суди повинні з'ясовувати, чи було виконано під час попереднього розслідування справи вимоги процесуального закону, чи не були порушені права підозрюваного, обвинуваченого при затриманні, арешті, проведенні обшуку та чи не були обмежені права потерпілого й інших учасників кримінального процесу.

Встановивши, що під час попереднього розслідування справи було допущено істотну неповноту або неправильність дізнання чи слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, суд відповідно до статей 237, 242 і 246 КПК України… повинен повернути справу на додаткове розслідування.

Згідно зі ст. 2 КПК України, 1960 року, завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.

У відповідності до ч.1 ст.22 КПК України, 1960 року, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.

Згідно зі ст. 64 КПК України, 1960 року, при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння.

За правилами ч.1 ст. 281 КПК України, 1960 року, неповнота або неправильність досудового слідства, коли вони не можуть бути усунуті в судовому засіданні, тягнуть за собою повернення справи на додаткове розслідування.

У пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005р. N 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» (далі Постанова №2) розяснено, що повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

Пункт 9 вказаної Постанови № 2 закріплює, що відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні. Якщо суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів (ст. 280 КПК). Звернути увагу судів на те, що за змістом чинного законодавства виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст. 315-1 КПК, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін. При цьому судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.

На підставі викладеного, аналізуючи зміст клопотання підсудного ОСОБА_3 про повернення справи на додаткове розслідування, показання підсудних, потерпілих, свідків і матеріалів, що містяться у справі, суд приходить до висновку, що встановлена судом неповнота досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, перешкоджає суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Внаслідок цього суд приходить до переконання, що дані обставини є безумовними підставами для повернення даної кримінальної справи на додаткове розслідування, а відтак на думку суду клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 273, 281 КПК України (1960 року), суд

постановив:

Клопотання ОСОБА_3 про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування задовольнити.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, ч. 2 ст. 289 КК України, повернути прокурору Дзержинського району м. Харкова на додаткове розслідування, в ході якого необхідно усунути неповноту досудового розслідування, а також вжити усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного, та об`єктивного розслідування обставин справи з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності, і жоден невинний не був покараний.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Харківської області протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя: