Рішення № 35238388, 24.10.2013, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/601/13-ц

2/189/331/13

РІШЕННЯ

іменем України

24.10.2013 року Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Пустовар О.С.

при секретарі Комеристій І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі на посаді голови наглядової ради ВАТ "Просянський ГЗК" Покровського району Дніпропетровської області та стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Просянський ГЗК" Покровського району Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_3 про поновлення на роботі на посаді голови наглядової ради ВАТ "Просянський ГЗК" Покровського району Дніпропетровської області та стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, яку в процесі розгляду справи доповнив. В обґрунтування позовних вимог позивач зіслався на те, що 15.05.2002 року рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» він був затверджений на посаді голови наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК», замість відкликаної з цієї посади ОСОБА_4 Станом на 18.11.2002 року ВАТ «Просянський ГЗК» існувало та діяло. Беручи до уваги вимоги закону та статуту ВАТ «Просянський ГЗК», зареєстрованому 07.05.2003 року реєстраційна справа № 04052353юО010245, на титульному листі у повній відповідності з вимогами п.23 Положення «Про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності», зазначені всі попередні державні реєстрації статуту ВАТ «Просянський ГЗК» і пункти 8.3.2 та 8.4.4 даного статуту, за вказаний термін часу, включаючи 18.11.2002 року законним головою наглядової ради являвся ОСОБА_1, а законним головою правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_3 Позивач зазначив, що в матеріалах справи знаходиться заява ВАТ «Просянський ГЗК» від 19.11.2002 року на імя начальника Покровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області щодо знищення печатки та штампу ВАТ «Просянський ГЗК» та виготовлення нових, у звязку зі зміною власника, та договір між ВАТ «Просянський ГЗК» в особі ОСОБА_5 і ТОВ «ОСОБА_6 - Реєстратор» №18/11102 від 18.11.2002 року щодо ведення системи реєстру власників акцій ВАТ «Просянський ГЗК», які свідчать, що 18.11.2002 року складав договори та звертався від імені ВАТ «Просянський ГЗК», тобто діяв від імені ВАТ «Просянський ГЗК» в порушення норм закону, ч.1 ст.48 Закону України «Про господарські товариства» всупереч статуту ВАТ «Просянський ГЗК», який був зареєстрований станом на 18.11.2002 року, ОСОБА_5, який захопив 18.11.2002 року рейдерським шляхом ВАТ «Просянський ГЗК». ОСОБА_5 порушуючи закон, на підставі зміни власника, самовільним наказом змінив штатний розклад ВАТ «Просянський ГЗК» відразу після рейдерського захоплення товариства 18.11.2002 року, звільнив з посади голови правління ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_3, а замість нього на цю посаду призначив себе, а також звільнив з посади голову наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК» ОСОБА_1 і призначив на цю посаду ОСОБА_7, і таким чином порушив право позивача на працю та право на володіння, розпорядження, користування своїм майном - 63% статутного капіталу ВАТ «Просянський ГЗК», які по закону належали та належать йому. Таким чином, позивач вважає його звільнення протизаконним та просить визнати протизаконним звільнення ОСОБА_1. з посади голови наглядової ради ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області 18.11.2002 року; зобовязати правління ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області відновити трудові правовідносини з головою наглядової ради ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_1., відповідно до статуту ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області з 18.11.2002 року, та підтвердити відновлення відповідним наказом та витягом із штатного розкладу Товариства; зобовязати Відкрите акціонерне товариство "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області виплатити ОСОБА_1. середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з листопада 2002 року по вересень 2013 року, тобто по дату зазначену в наказі про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови наглядової ради ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області у розмірі 327500 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_8 та ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_9 позов не визнав в повному обсязі та суду пояснив, що відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Відповідно до ч.1 ст.72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а частиною другою зазначеної статті передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку. Таким чином, строки позовної давності, встановлені ч.1 ст.233 КЗпП України вже сплинули, оскільки позивач ще 18.11.2002 року дізнався про його звільнення. Враховуючи зазначене, позивач ще 18.12.2002 року втратив право на подання даної позовної заяви у звязку із закінченням строку, встановленого законом. Крім того, позивач вже звертався до суду з позовною вимогою про поновлення трудових відносин з відповідачем, що підтверджується рішенням Покровського районного суду від 04.08.2010 року по справі №2-90/2010 р. Крім того, представник відповідача зазначив, що між ВАТ «Просянський ГЗК» та позивачем трудовий договір не укладався, а власне сама трудова книжка ніколи не знаходилася та не зберігалася на підприємстві, що підтверджується книгою обліку трудових книжок та вкладишів до них. Крім того, заробітна плата позивачу не нараховувалась та ним не отримувалася. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в звязку з пропуском строку позовної давності.

Справу розглянуто у відсутності третьої особи ОСОБА_3, який в судове засідання не зявився не повідомивши суду причини неявки, про місце, день та час розгляду справи судом був повідомлений належним чином.

Свідок ОСОБА_10, який працює головою профспілки комітету ТОВ «Проскоресурси» Покровського району, суду пояснив, що він працює на даній посаді з 2000 року, ОСОБА_1 дійсно був головою наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК» до приходу нових власників. Документів про звільнення позивача, протокол зборів акціонерів він не бачив, з 18.11.2002 року ОСОБА_1 на підприємстві не було. На зборах акціонерів обрали нового голову і повідомили, що у них новий пакет акцій, директором став ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він працював у ВАТ «Просянський ГЗК» головним енергетиком, потім його перевели на посаду замісника голови правління. ОСОБА_1 був головою наглядової ради, 18.11.2002 року на підприємство прийшли нові власники. Як позивача було звільнено, йому не відомо. З 18.11.2002 року директором став ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він працював у ВАТ «Просянський ГЗК» з 1983 року, з якого року там почав працювати ОСОБА_1 йому не відомо. Він підтвердив той факт, що позивач дійсно працював головою наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК». З 18.11.2002 року йому сказали, що в м. Дніпропетровську були збори акціонерів і прийшли нові люди, які стали власниками ВАТ «Просянський ГЗК».

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона працювала у ВАТ «Просянський ГЗК» до 2001 року заступником головного бухгалтера, а з 01.08.2001 року по 17.11.2002 року головним бухгалтером. За час її праці у товаристві працював і ОСОБА_1 на посаді голови наглядової ради. Так, 18.11.2002 року позивач її попередив, що планується захват підприємства, і сказав, щоб вона взяла печатку і пішла додому. В другій половині дня їй зателефонував ОСОБА_11 і повідомив, що по неї приїде водій і їй необхідно взяти з собою печатку. Вона піднесла печатку в кабінет голови правління, там були представник з району і група незнайомих людей, які вимагали щоб вона віддала печатку, але вона запитала на якій підставі вона повинна це робити, після чого їй показали документи, з яких їй стало відомо, що старі члени правління звільнені, а нові обираються, ОСОБА_5 був директором. Після чого вона віддала печатку. 18.11.2002 року позивач був звільнений, по яким мотивам їй не відомо.

Свідок ОСОБА_14, який працює начальником відділу збуту в ТОВ «Проскоресурси», суду пояснив, що він працював у ВАТ «Просянський ГЗК» з 1987 року, ОСОБА_1 був головою наглядової ради, з якого періоду він не знає, йому також не відомо, чи його звільняли та з яких підстав. З 18.11.2002 року в товариство прийшли нові власники.

Заслухавши пояснення позивача, його представників, представника відповідача, свідків, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, статтею 11 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільно процесуального кодексу України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Так, відповідно до проколу загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» Покровського району Дніпропетровської області від 15.05.2002 року, рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» затверджений на посаді голови наглядової ради ОСОБА_1

Згідно наказу № 101-к від 18.11.2002 року Голови правління ВАТ «Просянський ГЗК» Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_5 він приступив з 18.11.2002 року до виконання службових обовязків на посаді Голови правління ВАТ «Просянський ГЗК» Покровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до довідки № к-6-97 від 23.11.2013 року, наданої ВАТ «Просянський ГЗК» Покровського району Дніпропетровської області в штаті підприємства не перебував, трудовий договір не укладав. Згідно книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, трудова книжка ОСОБА_15 в відділі кадрів ніколи не знаходилася.

Згідно довідки № 23-10-95 від 23.11.2013 року, наданої ВАТ «Просянський ГЗК» Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_1, як члену трудового колективу підприємства заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася.

Відповідно до рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04.08.2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» Покровського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Покровська районна державна адміністрація в Дніпропетровській області про поновлення трудових правовідносин, про визнання реєстратора «Просянський гірничо-збагачувальний комбінат» Покровського району Дніпропетровської області, про зобовязання щодо вчинення дій стосовно права захисту права власності відмовлено повністю.

Згідно ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 року, рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04.08.2010 року скасовано та провадження по справі закрито.

Відповідно до вимог ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» -встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобовязаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин,у позові може бути відмовлено з цих підстав.

До суду позивач з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу звернулася 08.04.2013 року, тобто більше ніж через 10 років після звільнення, чинним же трудовим законодавством, зокрема ст.233 КЗпП України передбачений 1 місячний строк звернення до суду із позовом про поновлення на роботі та 3 місячний строк з приводу інших порушень трудових прав. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що в 2010 році позивач вже звертався до суду з позовом про поновлення роботі.

За наведених обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення його на роботі у звязку із пропуском строку звернення до суду.

Враховуючи, що вимоги щодо стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, витікають з головних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено, то в цій частині вимог також необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 209,215,218 ЦПК України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання протизаконним звільнення ОСОБА_1 з посади голови наглядової ради ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області 18.11.2002 року; зобовязання правління ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області відновити трудові правовідносини з головою наглядової ради ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_1, відповідно до статуту ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області з 18.11.2002 року, та підтвердити відновлення відповідним наказом та витягом із штатного розкладу Товариства; зобовязання ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з листопада 2002 року по вересень 2013 року, тобто по дату зазначену в наказі про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови наглядової ради ОСОБА_2 акціонерного товариства "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат" Покровського району Дніпропетровської областіу розмірі 327500 грн. відмовити в повному обсязі, в звязку з пропуском строків позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: О.С. Пустовар